Рішення № 54567261, 17.12.2015, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/16168/15-ц

2/201/4219/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне, в порядку гл.8 розділу ІІІ ЦПК України/

17 грудня 2015 року м. Дніпропетровськ

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Демидової С.О.

за участю секретаря Пєронкова М.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, три відсотки річних та інфляційних витрат, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому посилається на те, що ОСОБА_2 взяв у нього в борг 18 квітня 2012 року, 09 вересня 2013 року та 04 жовтня 2013 року грошові кошти на загальну суму 655500 грн., які у встановлені строки не повернув, в звязку з чим позивач вимушений звернутися до суду. Тому позивач просить суд стягнути з відповідача зазначену суму боргу, суму інфляційних витрат в розмірі 532189, 43 грн. та 3% річних в розмірі 51300 грн.

Представник позивача в судове засідання не зявився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач в судове засідання не зявився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, тому суд відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України вважає можливим провести заочний розгляд справи.

Згідно ч.2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦПК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ч. 1 ст. 1049 Цивільного Кодексу України, позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичальником) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено в судовому засіданні, 18 квітня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір позики у вигляді розписки, відповідно до якої ОСОБА_2 отримав від позивача у борг грошові кошти в розмірі 501500 грн. строком до 18 лютого 2013 року. В подальшому 09 вересня 2013 року відповідач отримав від позивача грошові кошти у борг в розмірі 46000 грн. до 10 жовтня 2013 року, що підтверджується відповідною розпискою від 09 вересня 2013 року. 04 жовтня 2013 року відповідач отримав від позивача в борг грошові кошти в сумі 108000 грн., які зобовязався повернути частинами в строк до 10 січня 2014 року, що також підтверджується оригіналом розписки, що долучена до матеріалів справи. Ця форма договору відповідає вимогам ст. 1047 ЦК України.

Відповідач своїх зобов'язань щодо повернення грошових коштів позивачу не виконав, грошові кошти не повернув. В звязку з чим позивач вимушений був звернутися до суду з позовом до відповідача про стягнення суми боргу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

У звязку з невиконанням позичальником своїх зобовязань за договорами позики станом на 26 жовтня 2015 року виникла заборгованість в сумі 1 238989, 43 грн. /а.с.5-6/, яка складається:

- сума боргу 655 500 грн.

- сума інфляційних витрат 532189, 43 грн.

- 3% річних 51 300 грн.

З урахуванням викладеного суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню та з відповідача на користь позивача необхідно стягнути за договорами позики від 18 квітня 2012 року, від 09 вересня 2013 року та від 04 жовтня 2013 року грошові кошти у розмірі 1 238989, 43 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 57-61, 76, 88, 169, 209, 212-215, 218, 224 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, три відсотки річних та інфляційних витрат задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (інд. номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (інд. номер НОМЕР_2) заборгованість за договорами позики від 18 квітня 2012 року, від 09 вересня 2013 року та від 04 жовтня 2013 року станом на 26 жовтня 2015 року в розмірі 1 238989, 43 грн., яка складається:

- сума боргу 655 500 грн.

- сума інфляційних витрат 532189, 43 грн.

- 3% річних 51 300 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (інд. номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (інд. номер НОМЕР_2) сплачений останнім судовий збір у розмірі 6 090 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя С.О.Демидова