Рішення № 54565826, 24.12.2015, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/6673/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2015 року Хмельницький міськрайонний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого-судді Палінчака О.М.

при секретарі Антосєві В.П.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_1 до ДП «Будинкоуправління №2 КЕВ м. Хмельницького» про стягнення заборгованості із заробітної плати, безпідставно стягнутих грошових коштів, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,

встановив:

В квітні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ДП „Будинкоуправління №2 КЕВ м. Хмельницького про стягнення заборгованості по заробітній платі ( в редакції позову від 2 жовтня 2015 року), а саме просила стягнути 100 грн. 42 коп. заборгованості по заробітній платі за відпрацьовані надурочні години; 544 грн. 54 коп. доплата за шкідливі і важкі умови праці; 250 грн. кошти, що безпідставно стягнуті в рахунок квартплати та 13 704 грн. 18 коп. середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а також компенсацію за дні невикористаної щорічної відпустки. Крім того, позивачка також просить стягнути 5 000 грн. моральної шкоди. На обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що в період з жовтня 2008 року по 2 січня 2015 року працювала двірником в ДП „Будинкоуправління №2 КЕВ м. Хмельницького та була звільнена на підставі ст. 38 КЗпП за власним бажанням. При звільнені, на думку позивача, не було виплачено усіх належних до сплати сум, зокрема не доплачено за відпрацьовані надурочні години 7 годин за січень 2010 року; 3 години за липень 2010 року, 8 годин за січень 2011 року; доплату за шкідливі та важкі умови праці в розмірі 4% від посадового окладу в період з 1 листопада 2013 року по 2 січня 2015 року; безпідставно стягнуті грошові кошти в рахунок квартплати за травень, жовтень 2010 року, лютий 2014 року. Такими діями позивачу було спричинено моральну шкоду, оскільки вона була позбавлена можливості розпоряджатись власним заробітком.

2 грудня 2015 року позивачка уточнила позовні вимоги та просила визнати незаконним та скасувати наказ №86/1 від 29 жовтня 2010 року про утримання з заробітної плати ОСОБА_1 за жовтень 2010 року заборгованість по квартплаті та за холодну воду в розмірі 50 гривень, наказ №62 від 31 травня 2010 року про утримання з заробітної плати ОСОБА_1 за травень 2010 року заборгованість по квартплаті та за холодну воду в розмірі 100 гривень, наказ №14 від 28 лютого 2011 року про утримання з заробітної

плати ОСОБА_1 за лютий 2011 року заборгованість по квартплаті та за холодну воду в розмірі 100 гривень. Також позивачка просила стягнути 200 грн. 84 коп. заборгованості по заробітній платі за відпрацьовані надурочні години; 544 грн. 54 коп. доплата за шкідливі і важкі умови праці; 250 грн. кошти, що безпідставно стягнуті в рахунок квартплати та 13 704 грн. 18 коп. середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні без утримання прибуткового податку й інших обовязкових платежів.

18 грудня 2015 року позивачка збільшила позовні вимоги та окрім попередньо заявлених позовних вимог просила стягнути з відповідача на свою користь 575 грн. заборгованості із заробітної плати за грудень 2008 року, січень квітень 2010 року та за цей же період компенсацію втрати частини доходів в розмірі 549 грн. 02 коп.; 96 грн. 64 коп. компенсації втрати частини доходів за відпрацьовані понадурочні години; середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 18 204 грн.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позовні вимоги є безпідставними, а зарплатню виплачено в розміри і строки передбачені чинним законодавством.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала двірником ДП „Будинкоуправління №2 КЕВ м. Хмельницького з 23 жовтня 2008 року по 2 січня 2015 року та була звільнена за власним бажанням на підставі поданої заяви, що підтверджується копією трудової книжки та наказом №1 від 2 січня 2015 року начальника ДП „Будинкоуправління №2 КЕВ м. Хмельницького.

Як слідує з витягу із наказу №61-к по Державному підприємству «Будинкоуправління №2 КЕВ м. Хмельницького» від 23 жовтня 2008 року ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду двірника з 23 жовтня 2008 року із встановленням посадового окладу в розмірі - 525 грн.

11 жовтня 2010 року начальником ДП „Будинкоуправління №2 КЕВ м. Хмельницького затверджено правила трудового розпорядку для працівників з 8-ми годинним та 7-ми годинним робочим днем.

Протоколом №1 засідання комісії по атестації робочих місць за умовами праці ДП „Будинкоуправління №2 КЕВ м. Хмельницького від 21 жовтня 2013 року затверджено Перелік виробництв, професій, посад, робочих місць працівників, які підлягають атестації за умовами праці в ДП „Будинкоуправління №2 КЕВ м. Хмельницького, серед яких і посада двірника.

Протоколом №2 засідання комісії по атестації робочих місць за умовами праці ДП „Будинкоуправління №2 КЕВ м. Хмельницького від 30 жовтня 2013 року робоче місце двірника віднесено до III класу II ступеня згідно гігієнічної класифікації праці, категорія робіт середня, а наказом №96 від 30 жовтня 2013 року начальника ДП „Будинкоуправління №2 КЕВ м. Хмельницького затверджено перелік робочих місць, працівника яких призначена доплата до тарифної ставки, серед яких і посада двірника, в розмірі 4%, що сторонами не оспорювалось.

В травні 2015 року після перевірки Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради, відповідно до скарги позивача по справі, ДП „Будинкоуправління №2 КЕВ м. Хмельницького було донараховано та виплачено ОСОБА_1 502 грн. 56 коп. компенсації за невикористану відпустку.

Як слідує з особової картки ОСОБА_1 є інвалідом другої групи.

Протоколом №3/1 засідання комісії по атестації робочих місць за умовами праці ДП „Будинкоуправління №2 КЕВ м. Хмельницького від 1 листопада 2013 року атестаційна комісія постановила, що в звязку з тим, що певний відсоток робочого навантаження двірників який розподіляється на інших працівників ДП „Будинкоуправління №2 КЕВ м. Хмельницького не забезпечує в повному обсязі виконання ними їх робочих обовязків, а тому двірники не можуть претендувати на нарахування додаткової оплати в розмірі 4% та надання додаткової відпустки.

Відповідно до ч. 1 ст. 106 КЗпП за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.

Згідно з ст. 62 цього ж Кодексу надурочні роботи, як правило, не допускаються. Надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня.

Власник або уповноважений ним орган може застосовувати надурочні роботи лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством і в частині третій цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 63 КЗпП залучення інвалідів до надурочних робіт можливе лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям .

Відповідно ст. 64 КЗпП надурочні роботи можуть провадитися лише з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації.

Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 (а.с. 50 Т. 2) є інвалідом другої групи, їй встановлено при прийнятті на роботу оплату праці відповідно до окладу, згоди для залучення до надурочних робіт ОСОБА_1 суду не надано як і згоди первинної профспілкової організації, за таких обставин суд погоджується з позицією відповідача, що зазначення в табелі робочого часу кількості годин понад норму є нічим іншим як опискою, оскільки позивачу по справі за станом здоровя протипоказана важка фізична праця, а тому в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості із заробітної плати за відпрацьовані понадурочні години та компенсації втрати частини доходів в розмірі 96 грн. 64 коп. слід відмовити з цих підстав.

Відповідно до ст. 127 КЗпП відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України.

Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу:

1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для

погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми;

2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5, 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв'язку з переходом на пенсію;

3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136).

Враховуючи, що сторонами визнається той факт, що з позивача на користь відповідача із заробітної платні було дійсно відраховано 250 грн. в рахунок оплати квартплати за травень, жовтень 2010 року, лютий 2011 року, суд приходить до висновку, що такі відрахування були здійсненні з порушенням чинного законодавства, а тому мають бути стягнуті з відповідача на користь позивача із скасуванням наказів про їх відрахування.

Представник відповідача в цій частині просила застосувати строки позовної давності.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для застосування строку позовної давності за вищевикладених обставин.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до п. 1 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою КМУ від 1 серпня 1992 року №442 атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави вважати, що атестація робочого місця двірник не мала б проводитись, оскільки дана посада не віднесена до жодного із списків виробництв, професій і посад де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому та для чого законодавцем передбачено

механізм атестації. Попри наявність наказу про проведення атестації робочого місця позивача по справі, та встановлення доплати в розмірі 4%, суд приходить до висновку, що позивач не має права на пільги та компенсації за роботу із шкідливими і важкими умовами праці згідно чинного законодавства у вигляді встановлення доплати, а тому в задоволенні позову в частині стягнення 544 грн. 54 коп. слід відмовити.

Як слідує з розрахункового листка за грудень 2008 року ОСОБА_1 нараховано заробітну платню виходячи з розміру окладу 545 грн., за січень квітень 2010 року позивачу нараховувалась заробітна платня виходячи з розміру окладу 744 грн.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» встановлено, що з 1 грудня 2008 року розмір мінімальної заробітної плати складає 605 гривень на місяць.

Статтею 53 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» визначено, що розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі з 1 січня складає 869 грн., а з 1 квітня 884 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Враховуючи, що за грудень 2008 року позивачу виплачувалась заробітна плата в розмірі меншому, ніж законодавчо визначено розмір мінімальної заробітної плати, а тому різниця між виплаченою заробітною платою та законодавчо встановленою, має бути стягнута з відповідача на користь позивача, що становить 60 грн.

Що стосується розміру заробітної плати за січень квітень 2010 року, як слідує з розрахункових листків за травень, червень, липень, серпень 2010 року позивачу було нараховано та виплачено різницю між законодавчо встановленим розміром мінімальної заробітної платні та виплаченої позивачу відповідно в розмірі: 168 грн. 75 коп., 168 грн. 74 коп., 162 грн. 49 коп., 188 грн. 93 коп., за таких обставин вимога позивача про стягнення недоплаченої зарплатні за січень квітень 2010 року та індексації за вказаний період не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» № 2050 від 19.10.2000 року, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Згідно ст.2 даного Закону, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

За ст.34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. Цю саму вимогу містить і ст.12 Конвенції №95 Міжнародної Організації Праці про охорону

заробітної плати, згідно з якою при припиненні дії трудового договору з працівником проводиться остаточний розрахунок із виплатою всієї належної йому заробітної плати.

Таким чином, позивач має право вимагати стягнення компенсації втрати доходів за порушення строків їх сплати.

При визначенні розміру компенсації, суд погоджується з розрахунком наданим позивачем та визначає, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 77 грн. 07 коп. компенсація втрати частини доходів у звязку з порушенням термінів виплати заробітної плати, що була не доплачена виходячи з розміру мінімально встановленої за грудень 2008 року.

Згідно з ч. 1 ст. 116 цього ж Кодексу при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною 1 ст. 117 КЗпП передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні підлягає до розрахунку у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (п. 8 Порядку).

Як слідує з довідки ДП „Будинкоуправління №2 КЕВ м. Хмельницького від 15 травня 2015 року №383 середньоденний заробіток ОСОБА_1 становить

68 грн. 18 коп.

Оскільки відповідачем не доведено факту проведення повного розрахунку з позивачкою в день звільнення чи в подальшому, як і відсутність вини у не проведенні такого розрахунку, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь ОСОБА_1 слід стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 2 січня 2015 року по 24 грудня 2015 року в розмірі 19 976 грн. 74 коп. (293 дні Х68 грн. 18 коп. середньоденний заробіток ОСОБА_1С.), при цьому суд виходить за межі позовних вимог, оскільки кількість днів вказаних позивачем є простою арифметичною помилкою). При цьому, суд також враховує ту обставину, як підставу для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, що лише в травні 2015 року після перевірки Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради, відповідно до скарги позивача по справі, ДП „Будинкоуправління №2 КЕВ м. Хмельницького було донараховано та виплачено ОСОБА_1 502 грн. 56 коп. компенсації за невикористану відпустку.

Відповідно до ст. 23 ЦК України - особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Пленум ВСУ у п.3 своєї Постанови № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначає, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником моральної шкоди, заподіяної працівнику внаслідок порушення його законних прав.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивачу невиплатою своєчасно заробітної плати спричинено моральну шкоду, яку суд визначає в розмірі 500 грн. та які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Судові витрати слід розподілити у відповідності до ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.10.11, 60, 88, 212- 215 ЦПК України суд -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ №86/1 від 29 жовтня 2010 року в частині утримання з заробітної плати ОСОБА_1 за жовтень 2010 року заборгованість по квартплаті та за холодну воду в розмірі 50 гривень; наказ №62 від 31 травня 2010 року в частині утримання з заробітної плати ОСОБА_1 за травень 2010 року заборгованість по квартплаті та за холодну воду в розмірі 100 гривень, наказ №14 від 28 лютого 2011 року в частині утримання з заробітної плати ОСОБА_1 за лютий 2011 року заборгованість по квартплаті та за холодну воду в розмірі 50 гривень.

Стягнути з ДП «Будинкоуправління №2 КЕВ м. Хмельницького на користь ОСОБА_1 250 грн., що були відраховані в рахунок оплати квартплати за травень, жовтень 2010 року лютий 2011 року, 60 грн. різниці між мінімально встановленим розміром заробітної платі та виплаченої ОСОБА_1, 77 грн. 07 коп. компенсація втрати частини доходів у звязку з порушенням термінів виплати заробітної плати.

Стягнути з ДП «Будинкоуправління №2 КЕВ м. Хмельницького на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 19 976 грн. 74 коп. та 500 грн. моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ДП «Будинкоуправління №2 КЕВ м. Хмельницького на користь держави судовий збір в розмірі 1218 грн. ( Одержувач: УДКСУ у Хмельницькому районі, Код ЗКПО 38045535,р\р 31212206700490,банк одержувача: ГУДКСУ в Хмельницькій області, МФО 815013, КЕКД 22030001,Ідентифікаційний код суду 26515061,Пункт ставок судового збору 1.1)

На рішення, через суд першої інстанції, який його ухвалив, може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів до апеляційного суду Хмельницької області через Хмельницький міськрайонний суд.

Суддя: О.М. Палінчак