Рішення № 54564980, 17.12.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/4157/13 Головуючий у 1 інстанції: Глинська Д.Б.

Провадження № 22-ц/783/5962/15 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 А. В.

Категорія:20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2015 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого Федоришина А.В.,

суддів: Приколоти Т.І., Тропак О.В.

секретаря: Іванової О.О.

за участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги заступника прокурора Львівської області, Львівської міської ради на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 18 серпня 2014 року у справі за позовом прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи: обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», Львівське комунальне підприємство «Янів-405», управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна -

в с т а н о в и л а:

Прокурор Шевченківського району м. Львова звернувся до суду з указаним позовом. Зазначав, що на підставі заочного рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 06.07.2009 року, ухваленого у справі № 2-1666/2009 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_10 про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням, за ОСОБА_7 визнано право власності на нежитлове приміщення на вул. Хорватській, 8/3 у м. Львові. 24.07.2009 року ОСОБА_7 відчужила це майно ОСОБА_11 на підставі договору купівлі-продажу, а той, в свою чергу - ОСОБА_12 на підставі договору дарування від 30.01.2010 року. 02.03.2010 року ОСОБА_12 уклала договір купівлі-продажу спірного приміщення зі ОСОБА_9, яка 23.03.2010 року зареєструвала право власності на це нерухоме майно в ОКП ЛОР «БТІ та ЕО».

Так як під час розслідування кримінальної справи, порушеної 27.01.2012 року слідчим відділом Шевченківського районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області було встановлено, що рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 06.07.2009 року Пустомитівським районним судом Львівської області не ухвалювалось, то прокурор вважав, що ОСОБА_7 набула право власності на спірне нерухоме майно за підробленим рішенням суду.

Оскільки ОСОБА_7 зареєструвала право власності на це майно і відчужила його ОСОБА_13Г, то остання є добросовісним набувачем спірного нежитлового приміщення за рахунок держави, але без достатньої правової підстави.

Ураховуючи наведене, прокурор просив визнати договір купівлі-продажу від 24.07.2009 року недійсним, скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_9, визнати право власності на спірне нежитлове приміщення за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради і витребувати його у добросовісного набувача на користь міської ради.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 18.08.2014 року у задоволенні позову прокурора Шевченківського району м. Львова відмовлено.

Рішення оскаржили заступник прокурора Львівської області і Львівська міська рада. Просять його скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зазначають, що суд невірно встановив фактичні обставини справи, його висновки не відповідають дійсним обставинам, суд неправильно застосував норми матеріального права і порушив норми процесуального права. Зокрема вказують на те, що нежитлове приміщення вибуло із володіння власника не з його волі іншим шляхом, тому воно має бути витребуване від добросовісного набувача.

Встановлено, що на підставі рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 06.07.2009 року у справі № 2-1666/2009 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_10 про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням за позивачем визнано право власності на нежитлове приміщення на вул. Хорватській, 8/3 у м. Львові. 24.07.2009 року ОСОБА_7 відчужила це приміщення ОСОБА_11 відповідно до договору купівлі-продажу.

Згідно договору дарування від 30.01.2010 року ОСОБА_11 подарував спірне нерухоме майно ОСОБА_12, яка 02.03.2010 року відчужила його на користь ОСОБА_9 за договором купівлі-продажу.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 24.03.2010 року під № 25667159, право власності на нежитлове приміщення на вул. Хорватській, 8/3 у м. Львові зареєстровано за ОСОБА_9

Крім цього встановлено, що Пустомитівським районним судом Львівської області рішення від 06.07.2009 року у справі № 2-1666/2009, на підставі якого за ОСОБА_7 визнано право на спірне нежитлове приміщення, не ухвалювалось.

Обґрунтовуючи позов про те, що спірне нежитлове приміщення на вул. Хорватській, 8/3 у м. Львові було у власності територіальної громади м. Львова, і цими доводами обґрунтовується апеляційні скарги, прокурор вказував, що рішенням виконавчого комітету Шевченківської районної Ради народних депутатів м. Львова від 14.04.1987 року «Про затвердження реєстру та реєстрацію жилих будинків (будівель)» будинок по вул. Хорватській, 8 у м. Львові був внесений в реєстр жилих будинків Шевченківської районної Ради м. Львова.

Отже, вказаний будинок знаходився у державній власності, а нині - у власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради.

Як встановлено судом апеляційної інстанції усі квартири у названому будинку приватизовані його мешканцями згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Спірні приміщення не відносяться до житлового фонду, не були включені до обєктів, що підлягали приватизації і є самостійним обєктом нерухомого майна.

Крім цього, виконавчий комітет Львівської міської ради рішенням від 20.03.1998 року №155 доручив департаменту економічної політики та ресурсів укласти договір оренди нежитлових приміщень з державним комунальним підприємством ЖЕК-405 (нині ЛКП «Янів-405»), зокрема підвальних приміщень №№3-1, 3-2, 3-3 площею 39,5 кв.м у будинку №8 на вул. Хорватській (які є спірними у цій справі) для комірки двірників строком на 3 роки.

Ця обставина також свідчить, що власником є територіальна громада м. Львова в особі Львівської міської ради і, передаючи спірні приміщення в оренду, власник розпоряджався своїм майном на власний розсуд.

Відсутність договору оренди в натурі не спростовує це право власності.

Наявність у нинішнього власника спірних приміщень - ОСОБА_9 дозволу на проведення їх реконструкції, наказу Департаменту містобудування Львівської міської ради від 29.10.2010 року № А-371 (про затвердження ОСОБА_9 вимог архітектурно-планувальної частини проекту реконструкції нежитлових приміщень), висновку управління охорони історичного середовища Львівської міської ради від 09.08.2010 року № 04/2482 щодо можливості архітектурних перетворень в історичному ареалі міста при реконструкції нежитлових приміщень, а також договору про встановлення земельного сервітуту входить у суперечність із правом власності на ці приміщення територіальної громади м. Львова.

Оцінюючи цю суперечність, колегія суддів вважає, що зазначені вище органи, приймаючи рішення про дозвіл на реконструкцію ОСОБА_9 нежитлових приміщень чи встановлення земельного сервітуту, діяли у межах своєї компетенції і на підставі наданих заявником документів, зокрема свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення на вул. Хорватській, 8 у м. Львові. Перевірка правомірності набуття у власність цього майна ОСОБА_9 до їх компетенції не входить. Рішення цих органів є похідними від наданих ОСОБА_9 документів і жодним чином не спростовують прав власності територіальної громади на спірне майно.

Таким чином колегія суддів вважає доведеним факт права власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради на нежитлові приміщення загальною площею 39,5 кв.м., що знаходяться в будинку №8 на вул. Хорватській у м. Львові.

У звязку із цим повторно визнавати право власності на зазначене майно судовим рішенням підстав не має. При цьому слід зазначити, що відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, наприклад відповідно до ст. ст. 335, 376 ЦК України.

В цій частині позову прокурора має бути відмовлено.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 набула у власність нежитлові приміщення на вул. Хорватській, 8/3 у м. Львові на підставі рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 06.07.2009 року, яке цим судом не ухвалювалось.

Частиною першою ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2).

Таким чином, оскільки ОСОБА_7 набула у власність спірне майно без належних підстав і тому розпоряджатися ним вона не мала права.

З огляду на викладені вище норми, договір купівлі-продажу нежитлового приміщення на вул. Хорватській, 8/3 від 24.07.2009 року, зареєстрований в реєстрі №13-1, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є недійсним.

Наступне відчуження цього майна як ОСОБА_8, так і іншими особами, у тому числі ОСОБА_12 ОСОБА_9, також є безпідставним.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло із володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з його волі іншим шляхом.

Таким чином, оскільки спірне майно за відплатним договором придбане ОСОБА_9 в особи, яка не мала права його відчужувати, про що вона не знала і не могла знати (добросовісний набувач), то Львівська міська рада має право витребувати це майно від ОСОБА_9, так як майно вибуло із володіння власника не з його волі іншим шляхом.

З таким позовом прокурор звернувся до суду у інтересах Львівської міської ради і ці вимоги є обґрунтованими.

Отже, державна реєстрація права власності ОСОБА_9 на нежитлове приміщення також підлягає скасуванню.

Таким чином колегія суддів приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції необхідно скасувати і ухвалити нове рішення по суті спору.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст. 317 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а :

Апеляційні скарги заступника прокурора Львівської області, Львівської міської ради задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 18 серпня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов прокурора Шевченківського району м. Львова задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення за адресою: м. Львів, вул. Хорватська,8/3, загальною площею 39,5 кв.м. від 24.07.2009 року, зареєстрований в реєстрі №13-1, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_8.

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_14 на нежитлове приміщення у м. Львові на вул. Хорватській, 8/3, загальною площею 39,5 кв.м., здійснену обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 23.03.2010 року.

Витребувати від ОСОБА_14 на користь Львівської міської ради нежитлове приміщення на вул.. Хорватській, 8/3 у м. Львові загальною площею 39,5 кв.м.

В решті позову відмовити.

Судові витрати покласти на відповідачів і стягнути з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на користь Львівської міської ради по 232,53 грн. з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді: