Постанова № 54564925, 21.10.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/3535/15-п Головуючий у 1 інстанції: Федорова О.Ф.

Провадження № 33/783/371/15 Доповідач: Галапац І. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року апеляційний суд Львівської області в складі:

судді Галапаца І.І.,

з участю правопорушника ОСОБА_1,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу правопорушника ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 17 липня 2015 року,

встановив:

цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком один рік.

Також постановлено стягнути з ОСОБА_1 в користь держави судовий збір в розмірі 36 грн. 54 коп.

Згідно постанови судді, ОСОБА_1 близько 22 год. 30 хв. 08 травня 2015 року у м. Львові по вул. Кульпарківська-Антоновича, керував транспортним засобом автомобілем марки "Рено Трафік", р/н НОМЕР_1, з ознаками алкогольного спяніння (запах алкоголю із порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення координації рухів), і від проходження медичного огляду на стан спяніння відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України.

В апеляційній скарзі правопорушник ОСОБА_1 покликається на те, що матеріалами справи не підтверджується наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, а тому вважає, що суддя, всупереч вимог ст. 252 КУпАП, не забезпечила всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, однобоко оцінила наявні в справі докази, надавши перевагу неналежним доказам, необґрунтовано послалася на суперечливі пояснення свідків та на файли відеофіксації, які не можна вважати належними доказами, чим допустила порушення норм матеріального та процесуального права, а тому притягнення його до адміністративної відповідальності є незаконним.

Зазначає, що з оскаржуваної постанови вбачається, що суддя прийшла до загального висновку про те, що в його діях є підстави для притягнення до адміністративної відповідальності, проте чітко не вказала, за які саме діяння він підлягає притягненню до такої.

Наголошує, що незважаючи на те, що основна частина постанови зводиться до встановлення того факту, хто саме перебував за кермом "Рено Трафік", р/н НОМЕР_1, суддя прийшла до необґрунтованого висновку про те, що автомобілем керував саме він. На підтвердження цього факту посилається на неналежні докази, зокрема на матеріали відеофіксації. Однак, не було з'ясовано порядок створення таких матеріалів (не визначено пристрій на який проводилася фіксація, не підтверджено справжність чи оригінальність таких відеофайлів, не встановлено чи підлягали вони зміні чи монтажу, відсутні докази, що всі відеофайли стосуються і були створені саме в момент спірної ситуації); з наявних відеофайлів неможливо встановити, що за кермом автомобіля (під час руху) перебував саме він, на жодному фрагменті незаконної, на його думку, відеофіксації не зафіксовано факту керування і відповідно до позиції Конституційного Суду України такі електронні файли відеофіксації не можуть слугувати доказами підтвердження вини.

Наголошує, що суддя надала перевагу показам одних свідків та безпідставно відхилила покази інших. Так, інспектори ДПС ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повідомили, що прибули на місце події за викликом активістів, на момент прибуття автомобіль стояв, на сидінні водія сиділа жінка, ОСОБА_1 сидів на сидінні пасажира, складали протокол під тиском активістів, а дані вносили з їх слів. Отже, з таких свідчень вбачається сумнівність справжності інформації, що була внесена в протокол (в частині його перебування за кермом), працівниками ДАІ не було виявлено порушення, протокол складений не за фактом правопорушення, а за фактом наданих активістами пояснень.

Акцентує, що суддя не взяла до уваги фактів тиску активістів на працівників ДАІ та інформації з відеофайлів, які вказують на упередженість активістів та їх бажання притягнути до відповідальності працівника ДАІ ще до встановлення в його діях будь-яких порушень.

Крім цього зазначає, що упередженість та надмірне бажання сприяти його покаранню видно з показань в судовому засідання свідка ОСОБА_4 Разом з тим, свідок ОСОБА_5 (також громадський активіст) повідомив суду, що не бачив хто керував автомобілем, прибув на місце вже після повної зупинки автомобіля. Свідок та громадський активіст ОСОБА_6 стверджує, що бачив як він ОСОБА_1 сідав за кермо автомобіля "Рено Трафік" і весь час слідкував за автомобілем та фіксував це на мобільний телефон. Однак залишається незрозумілим одне, чому свідок весь час мав можливість фіксувати шляхом відеозйомки факт керування ним автомобілем, а надав лише ряд короткотривалих файлів.

Відтак вважає, що покази всіх громадських активістів, надання ними певних обривків відеофіксації свідчать про бажання видати бажане за дійсне, їхні дії не узгоджується з вимогами закону і в них вбачається чітке бажання, навіть шляхом порушення закону, притягати інших до відповідальності, незважаючи на те, що насправді докази вини особи відсутні.

Разом з тим наголошує, що суддя взяла до уваги такі покази як належні, відхиливши покази свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та його пояснення, які були логічні і послідовні та не містили жодних суперечностей.

Також, в судовому засіданні, що відбувалося 17 липня 2015 року суддя досліджувала докази, зокрема матеріали відеофіксації, відбирала покази свідків, заслуховувала його та захисника пояснення, і одразу після цього, без виходу в нарадчу кімнату, будь-яких пауз на роздуми чи виготовлення постанови, перейшла до її оголошення. Зміст та розмір постанови дають підстави вважати, що така не була виготовлена в день засідання та відповідно не є результатом дослідження доказів, а судове рішення було прийнято і виготовлено фактично ще до завершення дослідження доказів та заслуховування учасників судового процесу. Такі обставини дають підстави для висновку про те, що суддя, притягаючи його до адміністративної відповідальності, діяла упереджено, з порушенням процесу, зокрема процедури безпосереднього дослідження доказів в судовому засіданні та прийняла постанову не на підставі всіх наявних доказів.

Просить постанову судді скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши пояснення правопорушника ОСОБА_1 про підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення №466/3535/15-п та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що така задоволенню не підлягає.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги ОСОБА_1, останній заперечує факт керування ним автомобілем марки "Рено Трафік", р/н НОМЕР_1, 08 травня 2015 року близько 22 год. 30 хв., а тому вважає, що його притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП суперечить чинному законодавству, оскільки до такої відповідальності можна притягнути лише водія, а він був пасажиром вказаного транспортного засобу.

Згідно положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, зазначені вимоги закону суддею місцевого суду дотримані у повному обсязі.

Так, при розгляді справи суддею суду першої інстанції заслухано пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, допитано свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_12, інспекторів ДПС ДАІ м. Львова ОСОБА_2 та ДПС РДПС ВДАІ м. Львова ОСОБА_3, досліджено і оглянуто долучені відеоматеріали та інші письмові докази.

На думку апеляційного суду, при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1, суддя місцевого суду, врахувавши всі належні докази, достовірно встановила, що за кермом автомобіля марки "Рено Трафік", р/н НОМЕР_1, 08 травня 2015 року близько 22 год. 30 хв. перебував саме ОСОБА_1, який відмовився продути газоаналізатор "Drager Alcotest 6810" в присутності свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.4, 6), після чого відмовився від огляду на стан спяніння в ОКЗ ЛОР "Львівський обласний державний клінічний наркологічний диспансер", і на підставі цього був складений протокол серії АП1 №221016 про адміністративне правопорушення від 09 травня 2015 року (а.с.1), в якому останній відмовився від пояснення та підпису в присутності зазначених свідків.

Відповідно до вимог п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Згідно диспозиції ч.1 ст. 130 КУпАП, адміністративна відповідальність настає як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, виходячи з наведеного, доводи правопорушника ОСОБА_1, в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що суддя місцевого суду підставно притягнула ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, обравши стягнення з врахуванням вимог ст. 33 КУпАП.

Відтак, суд приходить до висновку, що постанова судді місцевого суду є законна та обґрунтована і не вбачає підстав для її скасування.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 17 липня 2015 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком один рік без зміни.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя судової палати

у кримінальних справах ОСОБА_13

апеляційного суду

Львівської області