Рішення № 54563560, 09.11.2015, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 09.11.2015

Справа № 334/3834/15-ц

Провадження № 2/334/2037/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2015 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Дубини Л.А., при секретарі Філіпповій О.В., за участю адвоката ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Креді ОСОБА_3», 3-ті особи Ленінський ВДВС, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню , -

у с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Креді ОСОБА_3» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у якому вказує, що 27.08.2008 року між ним та АТ «Індекс Банк», який пізніше перейменовано на ПАТ «Креді ОСОБА_3» було укладено кредитний договір № 82/707054 в іноземній валюті на загальну суму 18443,57 доларів США для придбання автомобіля.

26.09.2014 року Ленінським ДВС відкрито виконавче провадження ВП № 44861519 про звернення стягнення на належний позивачу автомобіль на підставі виконавчого напису №1896 від 12.09.2014 року вчиненого приватним нотаріусом запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4, а саме про звернення стягнення на автомобіль KIA CERATO, 2008 року випуску, д.н. НОМЕР_1, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмір 113908,37 грн.

З вказаним виконавчим написом позивач не згоденн, т.я. вважає що сума заборгованості, яка вказана нотаріусом на виконавчому написі, не відповідає фактичній, тобто не є безспірною. Крім того, вважає, що заборгованість за кредитом повинна стягуватися виключно у судовому порядку.

Позивач вважає, що виконавчий напис вчинено з порушенням вимог Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» і зазначає, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин,- не передбачено.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просить суд визнати виконавчий напис №1896 від 12.09.2014 року, вчинений приватним нотаріусом Запорізького нотаріального округу ОСОБА_4 відносно його рухомого майна: автомобіля марки KIA CERATO, 2008 року випуску, д.н. НОМЕР_1, таким, що не підлягає виконанню.

Адвокат позивача у судовому засіданні підтримав в заявлені позовні вимоги і просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, причини неявки суду не повідомив, з заявою про розгляд справи у йог відсутність не звертався, у звязку з чим на підставі ст. 224-226 ЦПК України, зі згоди позивача суд ухвалює у справі заочне рішення.

У наданих до суду письмових запереченнях представник відповідача проти позову заперечував вважає, що виконавчий напис є законним, вчинений з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у задоволенні позов у просив відмовити.

Представник Ленінського ВДВС до суду не зявився, заперечень на позов не надав.

Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 до суду не зявився, заперечень на позов не надав.

Вислухавши пояснення адвоката позивача, дослідивши надані докази та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов такого висновку.

Судом установлено, що 27.08.2008 року між ОСОБА_2 та АТ «Індекс Банк», який пізніше перейменовано на ПАТ «Креді ОСОБА_3» було укладено кредитний договір № 82/707054 в іноземній валюті на загальну суму 18443,57 доларів США для придбання автомобіля.

12.09.2014 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на автомобіль марки KIA CERATO, 2008 року випуску, д.н. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2.

Вказаний автомобіль переданий у заставу ПАТ «Креді ОСОБА_3» (яке є правонаступником всіх прав та обовязків АТ «Індустріально-експертний банк») на підставі Договору застави № 22 від 19.02.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 19.02.2008 року, за реєстровим № 241, додаткової угоди № 1 до Договору застави № 22 від 19.02.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 15.06.2009 року за реєстровим № 684 у забезпечення виконання ОСОБА_2 умов Кредитного договору № 82/707054 від 19.02.2008 року. Стягнення проводиться за період з 19.02.2008 року по 09.07.2014 року.

За рахунок коштів, отриманих від реалізації транспортного засобу вказаним виконавчим написом запропоновано задовольнити вимоги ПАТ «Креді ОСОБА_3» у розмірі:

- 104187 грн. 63 коп. - строкова заборгованість;

- 5144 грн. 51 коп. - прострочена заборгованість;

- 1064 грн. 18 коп. нараховані відсотки;

- 3274 грн. 64 коп. прострочені відсотки;

- 237 грн. 41 коп. пеня за несвоєчасне погашення кредиту та процентна винагорода, що всього складає 113908 грн. 37 коп., а також витрати за вчинення виконавчого напису в сумі 2800 грн.

Виконавчий напис зареєстровано в реєстрі за № 1896.

На виконання вищезазначеного виконавчого напису 26.09.2014 року державним виконавцем Ленінського Відділу державної виконавчої служби ЗМУЮ було відкрито виконавче провадження ВП №44861519.

В ході судового розгляду суд дійшов висновку, що заборгованість ОСОБА_2 перед ПАТ «Креді ОСОБА_3 Банку» у розмірі 113908, 37 грн. за кредитним договором №82/707054 від 19.02.2008 року, яка зазначена в виконавчому написі №1896 від 12.09.2014 року - не є безспірною.

Документами, які можуть підтверджувати наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені у відповідності до норм ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки тільки первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і складені під час здійснення господарської операції є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

З наданих до суду приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 копій документів на підставі яких було вчинено оспорюваний виконавчий напис вбачається, що вони не доводять безспірності заборгованості, т.я. не були надані первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення ( платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки , тощо).

Відповідачем також не надано суду доказів підтверджуючих безспірність заборгованості позивача на дату вчинення виконавчого напису №1896 від 12.09.2014 року, документів первинної бухгалтерської документації, оформлених у відповідності до норм статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", а також будь-яких інших письмових доказів, які підтверджують безспірність заборгованості відповідно до норм статті 88 Закону України "Про нотаріат", пункту 284 Інструкції та підпункту "б" частини 2 пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 року №1172.

Згідно із ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Між тим, судом установлено, що на час укладення кредитного договору №82/707054 від 27.08.2008 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Креді ОСОБА_3» не було передбачено такого позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса, у відповідності до ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», що діяв на момент укладення кредитного договору.

Згідно із ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином, норми Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» є спеціальними відносно Закону України «Про заставу».

Пункт 5 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», яким передбачено позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження шляхом реалізації заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса, було доповнено на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності 16 жовтня 2011 року.

У пункті 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» зазначено, що дія цього Закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності.

Так, у Постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2010 року у справі № 19/164, у Постанові Верховного Суду України по справі № 3-134гс11 від 12 грудня 2011 року, у Постанові Верховного Суду України по справі № 6-70цс12 від 3 жовтня 2012 року, у Постанові Верховного Суду України по справі № 6-54цс13 від 12 червня 2013 року, у Постанові Верховного Суду України по справі № 6-89цс14 від 9 липня 2014 року, викладено правову позицію, що при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд повинен керуватися не Законом України «Про заставу», а Законом України «Про забезпечення вимог кредитора та реєстрацію обтяжень», дійсним на момент укладення кредитного договору.

Згідно зі ст. 360-7 ЦПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Згідно ст. 10 та ст.. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги є обгрунтованими, і виконавчий напис необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню, оскільки виконавчий напис нотаріуса вчинено з порушенням вимог Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» , а отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст., ст. 10, 60, 169, 212-215,224-226 ЦПК України, ст. 590 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №1896 від 12.09.2014 року, вчинений приватним нотаріусом Запорізького нотаріального округу ОСОБА_4А, відносно рухомого майна: автомобіля марки KIA CERATO, 2008 року випуску, д.н. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: Дубина Л. А.