Ухвала суду № 54562505, 24.12.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/1133/2015(м)

263/9090/14-ц

Головуючий в 1 інстанції Шатілова Л.Г.

Доповідач Пономарьова О.М.

Категорія 48

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого судді Пономарьової О.М.,

суддів Ігнатоля Т.Г., Лоленко А.В.,

при секретарі Зливка І.І.,

за участю

представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа Приватне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», про поділ спільного майна подружжя та за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про поділ майна, придбаного під час шлюбу, третя особа Приватне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», за апеляційною скаргою відповідача за основним позовом ОСОБА_5 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 жовтня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

В серпні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до ОСОБА_5 з позовом про поділ спільного майна подружжя, який неодноразово уточнювала, та зазначала, що з 30 вересня 1989 року перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі і ними придбаний автомобіль марки OPEL MERIVA, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1. Гроші на придбання автомобілю в сумі 22 000 доларів США отримані в кредит від АКБ «Укрсоцбанк» (UniCredit Bank) на підставі кредитного договору від 22 липня 2008 року, укладеного між відповідачем та банком зі строком погашення до 22 липня 2015 року. Їй належить ? частина автомобілю, вартість якого складає 191 000,00 грн., але враховуючи неподільність цього майна та той факт, що автомобіль зареєстрований на відповідача, просила суд визнати право спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на спірний автомобіль, виділити його в натурі та залишити у власності ОСОБА_5, залишивши за ним боргові зобов'язання з повернення кредиту, та стягнути з ОСОБА_5А на її користь половину сплачених за кредитним договором коштів в період перебування у шлюбі, тобто з 22 липня 2008 року по 02 вересня 2014 року, в розмірі 5 930,21 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 139 415,67 грн.

В грудні 2014 року відповідач ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа ПАТ «Укрсоцбанк», про поділ майна подружжя та стягнення суми, який в подальшому змінив, збільшивши позовні вимоги, та зазначав, що сімейні відносини з ОСОБА_4 припинені з листопада 2010 року, повернення банку кредитних коштів та сплату процентів за кредитним договором він здійснював за рахунок власних коштів, внаслідок чого він самостійно сплатив банку свої особисті кошти в сумі 4 768,05 доларів США. Просив суд визнати спірний автомобіль OPEL, модель MERIVA, бежевого кольору, 2008 року випуску, шасі № Y6D0XCE7584358556 W0L0XCE7584358556, державний номер НОМЕР_1 об'єктом права сумісної власності подружжя ОСОБА_5А та ОСОБА_4; розділити його, залишивши автомобіль у його особистій власності, стягнути з ОСОБА_4 на його користь ? частину сплачених ним сум після припинення сімейних відносин за рахунок особистих коштів за кредитним договором в розмірі 52 677,42 грн.; стягнути з ОСОБА_5А на користь ОСОБА_4 ? частину дійсної вартості спільного автомобілю в сумі 81 171,76 грн.; провести взаємозалік однорідних зобов'язань, та в результаті зарахування цих однорідних вимог обов'язок ОСОБА_4, щодо сплати на користь ОСОБА_5 ? частини сплачених ним після припинення сімейних відносин за рахунок особистих коштів за кредитним договором у розмірі 52 677,42 грн., припинити, зобов'язання ОСОБА_5 щодо сплати ? частини вартості автомобіля в сумі 81 171,76 грн., зменшити та стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 суму компенсації в розмірі 28 494,34 грн. Збільшення позовних вимог ОСОБА_5 обґрунтував результатами проведеної по справі судової автотоварознавчої експертизи та збільшенням курсу долара США. Зазначав, що відповідно до висновку експерта № 011 від 15 січня 2015 року ринкова вартість спірного автомобілю визначена в розмірі 115 874,45 грн., виходячи з діючого на той час курсу долара США- 15,77124 грн. за 1 долар США, тому ринкову вартість автомобілю вважав за необхідне збільшити та визначити, виходячи з курсу долара США, діючого на час вирішення судом справи по суті.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 жовтня 2015 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 та позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про поділ майна, придбаного під час шлюбу, задоволено частково.

Визнано автомобіль марки OPEL MERIVA, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_4 і ОСОБА_5, поділивши між сторонами.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію вартості ? частини автомобіля марки OPEL MERIVA, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1, в розмірі 57 937,22 грн., стягнувши з депозитного рахунку територіального Управління державної Судової Адміністрації України в Донецькій області (р/р 37317004001000, МФО 834016, код 26288796, внесених 31 серпня 2015 року за квитанцією №0.0.428776065.1/ у сумі 27 319 грн. 54 коп., які враховані як частина визначеної грошової компенсації вартості ? частини автомобілю.

Припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на автомобіль марки OPEL MERIVA, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 та визнано за ОСОБА_5 право власності на цей автомобіль.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 витрати понесені ним на проведення автотоварознавчої експертизи у розмірі 78,43 грн.

Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області зобовязано повернути ОСОБА_4 сплачений нею судовий збір у розмірі 392,66 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати частково та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути на його користь з ОСОБА_4 ? частину суми сплачених ним після припинення сімейних відносин за рахунок особистих коштів за кредитним договором в розмірі 50 565,17 грн.; провести взаємозалік однорідних зобов'язань, та в результаті зарахування цих однорідних вимог обов'язок ОСОБА_4 щодо сплати на користь ОСОБА_5 ? частини сплачених ним після припинення сімейних відносин за рахунок особистих коштів за кредитним договором у розмірі 50 565,17 грн. припинити, зобов'язання ОСОБА_5 щодо сплати ? частини вартості автомобіля в сумі 57 937,22 грн. зменшити та стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 суму компенсації в розмірі 7 372,06 грн. Повернути ОСОБА_5 зайво внесені на депозитний рахунок суду 19 947,48 грн. та стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 понесені ним судові витрати.

ОСОБА_5 в апеляційній скрзі посилався на те, що судом не прийнято рішення відносно його позовних вимог в повному обсязі, не вірно встановлено час припинення фактичних шлюбних відносин з ОСОБА_4 та не вирішено питання щодо стягнення з ОСОБА_4 ? частки кредитних платежів, сплачених ним після припинення фактичних брачних стосунків, не надано належної оцінки наданим ним та дослідженим в судовому засіданні доказам, у звязку з чим зроблені помилкові висновки.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники ОСОБА_5 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представник ОСОБА_4 - ОСОБА_1 заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила залишити рішення суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

У відповідності до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст.ст. 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до ч. 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне в нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України).

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ст. 70 СК України).

Згідно з ч. 2 ст. 71 СК України неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

У п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що, вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема, неподільні речі, суди мають застосовувати положення ч.ч. 4, 5 ст. 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували в зареєстровано шлюбі з 30 вересня 1989 року (а.с. 10 т.1).

Шлюб між сторонами розірвано заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02 вересня 2014 року ( а.с. 21 т.1).

З метою придбання автомобілю ОСОБА_5 відповідно до договору кредиту № 155/18-278-8 від 22 липня 2008 року в Акціонерно-комерційному банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» отриманий кредит в розмірі 22 520,60 доларів США зі сплатою 14,5 процентів річних з кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 21 липня 2015 року (а.с.28-32 т.1).

17 липня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідльністю «УквАвтоЗАЗА-сервіс» та ОСОБА_5 укладений договір купівлі-продажу автомобіля № 1816, відповідно до умов якого покупець прийняв у власність автомобіль модель MERIVA марки OPEL вартістю 109 047,00 грн., у тому числі ПДВ 18 174,50 грн., під гарантійний лист банку, який зобов'язався сплатити належні продавцю суми за покупця (п.1.1, п.1.2 договору) (а.с. 22-27 т.1)

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу АНС 202280, виданого 2-м ВРЕР м. Маріуполя УДАІ ГУМВС України в Донецькій області, на ім'я ОСОБА_5 зареєстрований автомобіль марки OPEL, модель MERIVA, бежевого кольору, 2008 року випуску, шасі № Y6D0XCE7584358556 W0L0XCE7584358556, державний номер НОМЕР_1 (а.с. 39 т.1).

З довідки банку № 10.1-186/96-13193 від 24 вересня 2014 року вбачається, що у період з 22 липня 2008 року по 01 вересня 2014 року щомісячно в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_5 зобов'язання виконані частково, борг за кредитом погашений за період з 05 серпня 2008 року по 03 березня 2011 року у сумі 1 763,71 доларів США, проценти за кредитом в сумі 8 056,72 доларів США, та в період з 15 серпня 2013 року по 29 липня 2014 року борг за кредитом не сплачувався, сплачені проценти за кредитом у сумі 2 040,00 доларів США. Строкова заборгованість зазначена в сумі 5 196,16 доларів США, прострочена заборгованість визначена в сумі 15 560,73 доларів США, прострочена заборгованість по нарахованим процентам визначена банком в сумі 8 663,47 доларів США (а.с. 44-45 т.1).

В суд апеляційної інстанції представники відповідача ОСОБА_5 надали довідку про розмір простроченої заборгованості за кредитом станом на 15 грудня 2015 року 27 435,04 доларів США(за процентами та основним боргом, без урахування пені) .

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено, що спірний автомобіль сторонами придбаний у період шлюбу, за кредитні кошти, які отримав ОСОБА_5 та використав в інтересах сім'ї. Право власності на спірний автомобіль зареєстроване в передбаченому порядку на ім'я ОСОБА_5 та видане відповідне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Судом обґрунтовано зроблено висновок, що між сторонами по справі відсутній спір щодо питання про визнання автомобілю сумісним майном подружжя, та сторони згодні щодо залишення автомобілю, який є неподільною річчю, у власності ОСОБА_5, та про те, що кредитний договір від 22 липня 2008 року укладений в інтересах сім'ї, а гроші витрачені саме на придбання спірного автомобілю.

При цьому суд правильно врахував, що автомобіль, придбаний сторонами у період шлюбу, є неподільною річчю, право на управління якою позивач ОСОБА_4 не має, і яка не бачить іншого способу поділу цього майна, як шляхом отримання грошової компенсації.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано врахував, що відповідно до рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 02 вересня 2014 року, яке є чинним і сторонами не оскаржувалося, сторони припинили шлюбні стосунки на момент звернення ОСОБА_5 до суду з позовом про розірвання шлюбу, а саме у липні 2014 року, як було встановлено в судовому засіданні.

Згідно з ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 щодо неправильного встановлення часу припинення сімейних стосунків з ОСОБА_4 є необґрунтованими і суд першої інстанції підставно не взяв до уваги пояснення свідків ОСОБА_6А, ОСОБА_7, фотознімки, надані в судовому засіданні представником ОСОБА_5, на яких відображений ОСОБА_5 з ОСОБА_8, та твердження ОСОБА_5, що всі внесені до банку з листопада 2010 року кошти на виконання кредитних зобов'язань не є спільною сумісною власністю подружжя, а є його особистою власністю, оскільки вони спростовуються вищевказаним рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи, з позовом про розірвання шлюбу звертався ОСОБА_5, який вказував, що з 2008 року вони з відповідачкою припинили подружні стосунки, однак не зазначав про припинення ведення спільного господарства ( а.с. 21 т.1). В позові про поділ майна - спірного автомобілю - ОСОБА_5 зазначив, що сімейними відносини вважає припиненими з листопада 2010 року.

Припинення шлюбних відносин між подружжям не свідчить про припинення ведення ними спільного господарства, оскільки СК України не передбачає обов'язку подружжя спільно проживати, і проживання за різними адресами не впливає на правовий режим майна, придбаного у шлюбі.

Суд першої інстанції обґрунтовано зробив висновок, що частки кожного зі сторін в обсязі набутого майна, з огляду на положення ч. 1 ст. 70 СК України і відсутність домовленостей сторін про інший порядок розподілу майна, є рівними.

Визначаючи розмір часток у спільній сумісній власності подружжя, суд першої інстанції виходив з ринкової вартості спірного автомобіля, встановленої судовою автотоварознавчою експертизою, з чим, як вбачається з апеляційної скарги, погодився відповідач ОСОБА_5 Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи вартість автомобіля марки OPEL, модель MERIVA, бежевого кольору, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1, на теперішній час становить 115 874,45 грн. (а.с.2-11 т.2), а тому частка кожного зі сторін (1/2) в спірному майні становить 57 937,22 грн., що за висновком суду першої інстанції має бути стягнута з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4

Проте з довідки банку вбачається, що кредитні зобовязання на теперішній час не виконані, і станом на серпень 2014 року за кредитним договором внесена сума 11 860,43 доларів США, яка, з урахуванням курсу НБУ станом на 24 грудня 2015 року (22,99 грн.) еквівалентна 272 671,28 грн., враховуючи яку частка кожного зі сторін (1/2) значно більша, ніж визначив суд першої інстанції, виходячи з вартості спірного автомобілю.

Судова колегія, з огляду на викладене, та враховуючи, що позивач ОСОБА_4 рішення суду не оскаржувала, в апеляційній скарзі відповідача ОСОБА_5 доводи з цього приводу відсутні, керуючись положеннями ст. 303 ЦПК України про те, що апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає можливим погодитись з висновками суду першої інстанції про визначення частки кожного із сторін в спірному майні.

Згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 364 ЦК України право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

З урахуванням цієї правової підстави суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив вимоги про припинення права спільної часткової власності сторін на автомобіль OPEL MERIVА, з визнанням за ОСОБА_5 права власності на цей автомобіль.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 про те, що судом не в повному обсязі розглянуті його позовні вимоги, оскільки відсутній висновок щодо вирішення його позову в частині стягнення з ОСОБА_9 на його користь ? частки сплачених ним після припинення сімейних відносин за рахунок особистих коштів за кредитним договором, судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки в рішенні суд навів мотивовані висновки щодо часу припинення сімейних відносин та зазначив, що частки кожного зі сторін в обсязі набутого майна є рівними.

Посилання ОСОБА_5 в апеляційній скарзі на те, що судом не враховано, що з грудня 2009 року по серпень 2015 року ОСОБА_4 мешкала за межами України, що підтверджує факт припинення ними подружніх стосунків, є необґрунтованими, оскільки відповідно до положень ст. 3 ч. 2 СК України подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у звязку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Відповідно до копії закордонного паспорту ОСОБА_4 з 17 грудня 2009 року виїхала за межі України в Італію, де за показаннями допитаної в якості свідка ОСОБА_10 працювала (а.с.71-81, 106, 114 т.2).

Згідно з ч.1 ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд першої інстанції правильно виходив з того, що ціна позову складає 115 874,45 гривень, по справі має бути сплачено судовий збір у розмірі 1 158,74 гривень, по 579,37 гривень з кожного.

При цьому суд врахував, що при подачі позову ОСОБА_11 сплачено судовий збір квитанцією у розмірі 243,60 гривень (т.1 а.с. 2) та у розмірі 950,00 гривень (т. 1 а.с. 11), а всього 1 193,60 гривень, а відповідачем ОСОБА_5 при подачі позову сплачено судовий збір у розмірі 357,80 гривень. За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 слід стягнути судовий збір у розмірі 221,57 гривень (579,37 грн.-357,80 грн.=221,57 грн.), а надмірно сплачений судовий збір у розмірі 392,66 гривень підлягає поверненню позивачу ОСОБА_4

Крім того, з урахуванням положень п. 4 ч. 3 ст. 79, ст.ст. 86, 88 ЦПК України, та враховуючи, що позов задоволено частково з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 суд підставно стягнув витрати на проведення автотоварознавчої експертизи у розмірі 300 грн. (половина понесених витрат на проведення експертизи 600 грн. : 2 = 300 грн.) (т. 2 а.с. 18) та з урахуванням принципу взаємозаліку грошових зобов'язань за судовими витратами, остаточно суд стягув з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_5 витрати на проведення експертизи у розмірі 78,43 гривень (300 грн. витрат за експертизу-221,57 грн. судовий збір = 78,43 грн.)

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції в судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Судова колегія визнає, що наведені в апеляційній скарзі ОСОБА_5 доводи є необґрунтованими і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Згідно із статтею 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу відповідача за основним позовом ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: О.М. Пономарьова

Судді: Т.Г. Ігнатоля

ОСОБА_12