Постанова № 54562389, 04.12.2015, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/10256/15-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2015 м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд в особі судді Лемак О.В.

при секретарі Ревачко І.С.,

з участю представників позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника Державної архітектурно-будівельної інспекції в Закарпатській області ОСОБА_4,

представника ОСОБА_5 ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі адміністративну справу за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 до Ужгородської міської ради, третіх осіб: ОСОБА_5, Державна архітектурно-будівельна інспекція в Закарпатській області про визнання дій протиправними,-

В С Т А Н О В И В :

До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області звернулися ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 (далі - Позивачі) з адміністративним позовом до Ужгородської міської ради (далі Відповідач), за участі третіх осіб: ОСОБА_5, Державної архітектурно-будівельної інспекції в Закарпатській області, про визнання протиправними дій Управління архітектури та містобудування Ужгородської міської ради, щодо видачі 15.12.2014 року містобудівних умов та обмежень за №166, щодо забудови земельної ділянки у м. Ужгород по вул. Д.Донського, 2б.

22.10.2015 року до початку розгляду справи по суті представниками позивачів було подано заяву про зміну позовних вимог в порядку статті 137 КАС України, відповідно до якої позивачі просили визнати протиправними дії Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради щодо видачі 15 грудня 2014 року за №166 містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки за адресою: м. Ужгород, вул. Д.Донського, 2б та скасувати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки 15 грудня 2014 року за №166, видані Управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради №166, станом на момент їх видачі.

В обґрунтування своїх вимог позивачі зазначали, що в.о. начальника Управління містобудування та архітектури ОСОБА_13 видано гр. ОСОБА_5 Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки за №166 від 15.12.2014 року для будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Д.Донського, 2б в м. Ужгород, проте таке будівництво багатоквартирного житлового будинку не відповідає цільовому призначенню земельної ділянки та здійснюється з порушенням будівельних норм та правил. При цьому позивачі вважають, що відповідачем було допущено порушення порядку видачі містобудівних умов та обмежень, що потягло за собою протиправне порушення їх прав та інтересів як власників та жителів сусідніх житлових будинків. У звязку з цим позивачі вважають, що відповідач вийшов за межі повноважень та протиправно видав вказані містобудівні умови і обмеження, а тому такі дії Відповідача підлягають визнанню протиправними, а зазначені містобудівні умови та обмеження - скасуванню.

В судовому засіданні представники Позивача заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач, належним чином та своєчасно повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи повноважного представника до судового засідання не направив, жодних заяв, клопотань не надав, у зв'язку з чим судом визнано причини неявки Відповідача в судове засідання неповажними та ухвалено рішення про розгляд справи за відсутності Відповідача. Відповідачем та третіми особами заперечень та письмових пояснень по справі суду не надано.

В судовому засіданні представник третьої особи ОСОБА_5 вважав позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Представник третьої особи Управління архітектурно-будівельної інспекції в Закарпатській області позов підтримала, щодо задоволення позову не заперечувала.

Вислухавши пояснення представників позивачів, третіх осіб, дослідивши та проаналізувавши надані докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», за зверненням гр. ОСОБА_5, Управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради видані містобудівні умови та обмеження №166 від 15.12.2015 року, щодо забудови земельної ділянки на будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованим магазином непродовольчих товарів по вул. Д.Донського, 2б в м. Ужгород.

Управління містобудування та архітектури є структурним підрозділом Ужгородської міської ради, без права юридичної особи, отже Ужгородська міська рада є належним відповідачем по справі.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно витягу №НВ-2100669752014 від 25.09.2014 року, земельна ділянка кадастровий номер 2110100000:16:001:0117 площею 0,035 га, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Д. Донського, 2б, має код цільового призначення (КВЦПЗ) 03.07., зазначений код відноситься до «земель для будівництва та обслуговування будівель торгівлі». Проте в порушення приписів цільового використання земельної ділянки, на ній ведеться будівництво багатоквартирного житлового будинку, що не відповідає цільовому призначенню земельної ділянки, що також підтверджується листом Державної інспекції сільського господарства України №3317/6-1/2-15 від 17.07.2015 року.

П. 7 Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №166 від 15.12.2014 року визначено цільове призначення земельної ділянки, а саме : землі житлової та громадської забудови.

А відтак суд вбачає, що відповідачем, як органом влади, що здійснює функції з регулювання містобудівної діяльності на території м. Ужгорода, як структурний підрозділ Ужгородської міської ради, яка є представницьким органом територіальної громади м. Ужгорода, неправомірно та всупереч вищенаведеним нормам чинного законодавства України видано містобудівні умови та обмеження щодо будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Д.Донського, 2б, оскільки таке будівництво не відповідає намірам забудови земельної ділянки та її цільовому використанню.

Як вбачається з матеріалів справи Управлінням архітектурно-будівельної інспекції в Закарпатській області 10.12.2015 року проведено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, за результатами якої складено акт перевірки від 10.12.2015 року.

ОСОБА_14 перевірки від 10.12.2015 року, забудовником не дотримана протипожежна відстань між запроектованою будівлею та закритою трансформаторною підстанцією №62, а саме відстань від якої до максимально виступаючої стіни влаштованого фундаменту становить 3,95 м. Проектантом та забудовником не передбачено та не забезпечено протипожежної відстані, яка повинна складати 10 м, згідно таблиці 1, додатку 3.1, розділу Протипожежні вимоги ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», що призвело до порушення прав позивачів на безпечні умови проживання, дані обставини справи не взяті до уваги Управлінням містобудування та архітектури при видачі 15.12.2015 року містобудівних умов та обмежень. Недотримання протипожежного розриву між будівлею, що зводиться та ТП-62 також підтверджується листом Ужгородського МРВ УДСНС України №32/1575 від 15.12.2014 року. Крім того, судом встановлено, що в порушення Правил надання технічних умов до інженерного забезпечення обєкта будівництва щодо пожежної та техногенної безпеки, затвердженого Міністерством оборони України №771 від 14.11.2013 року, технічні умови щодо пожежної та техногенної безпеки, які є основними вихідними даними для будівництва, щодо будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Д.Донського, 2б Управлінням ДСНС у Закарпатській області не надавались, що підтверджується листом Управління ДСНС у Закарпатській області №01/17/3831 від 22.07.2015 року.

Як вбачається, з матеріалів справи, п. 4 розділу ІІ Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №166 від 15.12.2014 року встановлено відстані від багатоквартирного житлового будинку до меж червоних ліній та ліній регулювання забудови 0,0 м. від червоної лінії вул. ОСОБА_15, 0,0 м. від лінії регулювання забудови.

ОСОБА_14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», червоні лінії - визначені в містобудівній документації щодо пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які розділяють території забудови та території іншого призначення.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про автомобільні дороги», межі вулиці за її шириною визначаються «червоними лініями». Розташування будь-яких об'єктів, будівель, споруд або їх частин у межах «червоних ліній» вулиці не допускається.

П. 3.32 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» встановлено, що житлові будинки слід розміщувати з відступом від червоних ліній вулиць: магістральних - не менше 6 м, житлових - не менше 3 м.

Таким чином суд приходить до переконання, що Управлінням містобудування та архітектури всупереч вищезазначеним нормам права не забезпечено дотримання належної відстані від червоної лінії вул. ОСОБА_15 до обєкту будівництва та протиправно видано Містобудівні умови та обмеження на будівництво багатоквартирного житлового будинку в межах червоних ліній забудови та без дотримання необхідних відступів.

Крім того, при видачі містобудівних умов та обмежень Управлінням містобудування та архітектури не враховано вимоги ст. 103-104 Земельного кодексу України, що призвело до порушення правил добросусідства, а саме всупереч зазначеним нормам права управлінням не забезпечено та не погоджено з жителями сусідніх житлових будинків дане будівництво, а також розміщення дитячих майданчиків, паркінгу, сміттєвих баків, що призвело до порушення права позивачів на комфортні умови проживання, а також розміщення вікон новобудови, оскільки через них проглядатимуться помешкання позивачів через вікна належних їм будинків що порушує права позивачів на недоторканість приватного життя.

Оцінюючи дії Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради щодо видачі спірних містобудівних умов та обмежень на предмет їх відповідності вимогам, встановленим частиною другоюстатті 19 Конституції Українита частиною третьоюстатті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд керується наступним.

Статтею 5 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»програми розвитку регіонів та населених пунктів, програми господарського, соціального та культурного розвитку повинні узгоджуватися з містобудівною документацією відповідного рівня. Вимоги містобудівної документації є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами містобудування.

Відповідно дост. 39 Земельного кодексу України, використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації,плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Відповідно достатті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва. Субєкти містобудування зобовязані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва обєктів. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Відповідно достатті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки- документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва,встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Статтею 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»визначено, що основними складовими вихідних даних для будівництва є містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування.

Частиною пятоюстатті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»передбачено, що рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень приймається у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Обовязок, щодо визначення відповідності намірів забудови земельної ділянки положення відповідної містобудівної документації на місцевому рівні згідно ч. 4 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» покладається на спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури

Відповідно до п. 2.4 Порядку №109, підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

ОСОБА_14 вимогами ч. 2 ст. 24 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Всупереч вищезазначеним нормам законодавства Управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради видано 15.12.2014 року містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки №166 на будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованим магазином непродовольчих товарів в м. Ужгород, по вул. Д.Донського, 2б.

Статтею 105 Кодексу адміністративного судочинства Українивстановлено, що адміністративний позов може містити вимоги, зокрема, про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень. Адміністративний позовсуб'єкта владних повноважень може містити інші вимоги у випадках, встановлених законом.

Представник третьої особи ОСОБА_5 заперечував проти задоволення позову в звязку з недоведеністю порушених прав та інтересів позивачів. Дані міркування суд відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст. 103-104 Земельного кодексу України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоровя людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.

Враховуючи те, що відповідач у вказаній адміністративній справі діяв з порушенням вимог закону, такі дії відповідача призвели до протиправного порушення прав позивачів, оскільки сам факт будівництва будинку, а тим більше з порушенням протипожежних та будівельних норм і правил тягне для позивачів негативні наслідки, пов'язані з ризиками для їхнього життя і здоров'я, що поставило під загрозу їхнє безпечне проживання, та мало наслідком створення перешкод та загроз у вільному користуванні та володінні їхньою власністю.

Видання Містобудівних умов та обмежень з порушенням протипожежних відстаней загрожує пожежній безпеці мешканців сусідніх будинків та безпосередньо порушує права позивачів щодо безпечного довкілля та безпечного для життя проживання. Будівництво будинку з порушенням протипожежних норм і правил має наслідком можливість перекидання вогню на будинки позивачів, створює перешкоди для проїзду до їхніх будинків протипожежної техніки та унеможливлює доступ відповідних служб до місця займання у випадку пожежі, у звязку з чим позивачі будуть позбавлені можливості захистити своє життя і здоровя. Недотримання протипожежного розриву між будівлею, що зводиться, і трансформаторною підстанцією створює загрозу безпеці позивачів та їхніх дітей, які проживатимуть у безпосередній та надмірній близькості від обєкта особливої небезпеки. Крім того це може стати причиною вибуху через підвищення електричної напруги, що в подальшому буде мати наслідком руйнування житла позивачів.

Суд також зауважує, що порушення прав позивачів мало місце і в частині розташування обєкта будівництва у межах червоних ліній, оскільки такі встановлюються законом для будівництва тротуарів та надання проходів пішоходам, з метою облаштування паркінгів у відповідних місцях тощо, а їх недотримання відповідно перешкоджає створенню цих обєктів благоустрою території. Відтак оспорювані містобудівні умови порушують право позивачів на безперешкодний доступ до своїх помешкань та право користування прибудинковою територією і тротуарами, які вже сьогодні зайняті самовільними паркінгами та перешкоджають проходу сусідів

Крім того, враховуючи порушення при видачі Містобудівних умов передбачених нормативних відстаней між новобудовою та будинками позивачів, з вікон новобудови проглядатимуться помешкання позивачів через вікна належних їм будинків, при цьому новобудова створює затінення та обмежує доступ світла до будинків позивачів. За таких обставин правила добросусідства передбачають погодження мешканців сусідніх житлових будинків, що з огляду на порушення відповідачем міжбудинкових розривів, не було зроблено та призвело до порушення права позивачів на недоторканість приватного життя та комфортні умови проживання.

Суд відхиляє доводи третьої особи про те, що відповідачем не порушені права позивачів у звязку з недотриманням цільового призначення земельної ділянки, на які здійснюється забудова. Позивачі, як мешканці сусідніх будинків та сусідні землекористувачі, мають захищений законом інтерес щодо використання як своїх земельних ділянок, так і сусідніх виключно з метою, з якою ця земля була виділена. Тому позивачі цілком правомірно не розраховували, придбаваючи своє житло у вказаному районі міста чи оселяючись тут, на розміщення багатоповерхової житлової забудови поруч з ними на тій земельній ділянці, що призначена для розміщення обєктів торгівлі. Відтак будівництво багатоповерхового будинку всупереч очікуваній позивачами комерційній меті використання землі порушує принцип правової визначеності і може мати наслідком вимушене переселення позивачів до інших будинків, які стоять осторонь багатоповерхових житлових забудов, адже саме такі умови проживання відповідають їхнім інтересам, тому протиправно порушені права та інтереси позивачів підлягають захисту.

Право позивачів на звернення до суду у такому випадку узгоджується з вимогами ч.3 ст.8, ч.2 ст.55, ч.1 ст.64 Конституції України, відповідно до яких кожному гарантується судовий захист прав і свобод, у тому числі право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Тому суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушено чи порушуються, або створено чи створюються перешкоди для їх реалізації, або має місце інше ущемлення прав і свобод.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду. Щодо адміністративних справ це право полягає у тому, що кожен, хто вважає, що втручання адміністративної влади у здійснення його цивільного права є незаконним, повинен мати можливість подати відповідну заяву до суду, який відповідає вимогам ст. 6 Конвенції (Рішення ЄСПЛ від 23 вересня 1982 у справі Sporrong and Lonnroth v. Sweden, Publ. Court, Series A, vol. 52).

Відповідно до частини другоїстатті 71 Кодексу адміністративного судочинства Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем всупереч наведеномуне доведена правомірність та обґрунтованість своїх дій з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції Українита частиною третьоюстатті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно дост. 162 Кодексу адміністративного судочинства Україниу разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

ОСОБА_14 правової позиції викладеної у ОСОБА_16 адміністративного суду України від 27.07.2010 року за №1145/11/13-10, судом вказано, що за змістом статті 162 КАС України, суд під час прийняття рішення про скасування незаконного рішення субєкта владних повноважень має право визначити, з якого моменту відповідне рішення втрачає чинність.

Керуючись ст.ст.17,18,71,102,158,160,163,167,171-2 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Уточнений позов ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 до Ужгородської міської ради, третіх осіб: ОСОБА_5, Державна архітектурно-будівельна інспекція в Закарпатській області про визнання дій протиправними - задовольнити.

Визнати протиправні дії Управління архітектури та містобудування Ужгородської міської ради щодо видачі 15 грудня 2014 року за №166 містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки у м. Ужгород по вул. Д. Донського,2б.

Скасувати містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки у м. Ужгород по вул. Д. Донського,2б, видані 15 грудня 2014 року Управлінням архітектури та містобудування Ужгородської міської ради за №166, станом на момент їх видачі.

Постанова суду може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення постанови.

Суддя: Лемак О.В.