Постанова № 54560002, 01.12.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

01 грудня 2015 рокусправа № 808/3657/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання:Шелеповій Ю.О.

за участю представників:

позивача:- не зявився

відповідача:- не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Мелітопольської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2014 року

у справі № 808/3657/14

за позовом ОСОБА_1

до Мелітопольської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправними дії відповідача та зобовязання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Мелітопольської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, в якому просила визнати протиправними дії відповідача по відмові у наданні податкової знижки. Зобов'язати відповідача надати ОСОБА_1 податкову знижку відповідно до поданої декларації.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 подала до Мелітопольської ОДПІ 31.12.2013 декларацію про майновий стан і доходи за 2012 рік з документальним підтвердженням витрат, що включаються до податкової знижки відповідно до п.2 ст.166 ПК України для отримання податкової знижки зі сплати податку на доходи фізичних осіб, однак, Мелітопольською ОДПІ не вчинено жодних дій по наданню ОСОБА_1 податкової знижки чи обґрунтованих пояснень щодо відмови у її наданні.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.08.2014 адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у наданні податкової знижки зі сплати податку на доходи фізичних осіб.

Зобовязано відповідача надати ОСОБА_1 знижку зі сплати податку на доходи фізичних осіб відповідно до поданої 31.12.2013 декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік.

Постанову суду мотивовано тим, що у встановлений законом термін відповідачем протиправно не надано позивачу податкової знижки зі сплати податку на доходи фізичних осіб.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. Відповідач зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тим обставинам, що за умовами кредитного договору плата за користування кредитом ОСОБА_1 встановлюється у розмірі 3 % річних суми зобов'язань за кредитом, але позичальники, які мають дітей, звільняються від сплати відсотків за користуванням кредитом. З огляду на те, що у гр.ОСОБА_1 є малолітня дитина, вона відсотки згідно договору не сплачує. Таким чином, при повній компенсації процентів за кредитом за рахунок бюджетних коштів платник податку, враховуючи положення п.п.166.3.1 п.166.3 ст.166, п.175.1 ст.175 ПК України, ОСОБА_1 не має законодавчих підстав на податкову знижку за таким кредитним договором.

Крім того, відповідач зазначає, що згідно п.п.166.3.8 п.166.3 ст.166 ПК України до переліку витрат, дозволених до включення до податкової знижки, входять суми витрат платника податку на сплату видатків на будівництво (придбання) доступного житла, визначеного законом, у тому числі на погашення пільгового іпотечного житлового кредиту, наданого на такі цілі, та процентів за ним, але у кредитному договорі позивача кредит надається на будівництво (реконструкцію) житла.

Позивач (її представник), представник відповідача в судове засідання не зявились, про час і місце судового засідання сторони повідомлені судом належним чином.

До початку судового засідання від позивача надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивачем ОСОБА_1 29.11.2010 укладений кредитний договір №08112010688 із Запорізьким регіональним управлінням державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву» на будівництво (реконструкцію) житла.

31.12.2013 ОСОБА_1 подала до Мелітопольської ОДПІ декларацію про майновий стан і доходи за 2012 рік з документальним підтвердженням витрат, що включаються до податкової знижки відповідно п.2 ст. 166 ПК України, а саме: кредитний договір від 29.11.2010 №08112010688, укладений з Запорізьким регіональним управлінням державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву», Договір іпотеки квартири збудованої за рахунок коштів пільгового довготермінового кредиту від 28.11.2010 №3441, укладений з Запорізьким регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву», копії квитанції про сплату кредиту, реквізити відкритого розрахункового рахунку.

Виходячи з того, що у визначений законом термін відповідачем не надано позивачу визначеної законом податкової знижки, ОСОБА_1 звернулась до Мелітопольської ОДПІ з листом від 07.04.2014 з проханням надати відповідь, на якому етапі розгляду знаходиться подана нею податкова декларація (вх. № НОМЕР_1 від 31.12.2013) (а. с.14).

Вважаючи протиправними дії Мелітопольської ОДПІ щодо відмови у наданні податкової знижки, ОСОБА_1 звернулась за даним адміністративним позовом до суду.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог.

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) рішень суб'єкта владних повноважень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням закріпленого статтею 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За визначенням, наведеним у п.п.14.1.170 п.14.1 ст.14 ПК України, податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб'єктами господарювання, - документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку - резидента у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно п.166.1 ст.166 ПК України платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року.

Підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року.

Пункт 166.2 статті 166 ПК України визначає перелік необхідного документального підтвердження витрат, що включаються до податкової знижки; пункт 166.3 статті 166 ПК України містить перелік витрат, дозволених до включення до податкової знижки. Пункт 166.4 статті 166 ПК України встановлює обмеження права на нарахування податкової знижки.

З аналізу наведених норм вбачається, що податкова знижка це право фізичних осіб, яке виникає:

- у разі наявності понесення фізичною особою певних витрат, перелічених у пункті 166.3 статті 166 ПК України, підстави для якої відображаються платником податку у річній податковій декларації;

- у разі документального підтвердження понесення цих витрат,

- у разі відсутності обмеження права на нарахування податкової знижки.

Тобто податкова знижка полягає у тому, що фізична особа, при понесенні певних витрат, має право на їх відшкодування з бюджету за наявності вищевказаних умов.

В свою чергу, у п.п.43.3 ст.43 ПК України передбачено, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку (п.п.43.4 ст.43 ПК України).

Згідно п.43.5 ст.43 ПК України контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Отже, чинне податкове законодавство визначає певний порядок, згідно якого першим кроком для здійснення повернення надміру сплаченої суми грошового зобов'язання та підставою для підготовки відповідачем висновку про повернення з відповідного бюджету і подання його для виконання відповідному органові Державної казначейської служби України, є подана фізичною особою заява про таке повернення.

І саме після подання такої заяви у податкового органу виникає обовязок вирішити питання наявності/відсутності у фізичної особи права на повернення з бюджету надміру сплаченої суми грошового зобов'язання, тобто на отримання податкової знижки, позитивний результат якого виражається у висновку про повернення відповідних сум коштів з бюджету, який готує податковий орган для виконання органу Держказначейства.

Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається подання позивачем заяви про повернення сум грошового зобов'язання, як того вимагає п.43.3 ст.43 ПК України.

Лист ОСОБА_1 на адресу відповідача від 07.04.2014 не може вважатись такою заявою, оскільки не містить прохання щодо повернення їй з бюджету сплаченої суми грошового зобов'язання у зв'язку із застосуванням податкової знижки, а лише містить прохання надати ОСОБА_1 інформацію стосовно стану поданої нею податкової декларації (вх. № НОМЕР_1 від 31.12.2013) (а. с.14).

Таким чином, враховуючи наведені норми чинного законодавства та обставини даної справи, через відсутність заяви ОСОБА_1 про повернення сум грошового зобов'язання у відповідності до п.43.3 ст.43 ПК України, у Мелітопольської ОДПІ не виникло обовязку вирішувати питання наявності/відсутності у позивача права на повернення з бюджету надміру сплаченої суми грошового зобов'язання, тобто на отримання податкової знижки, з подальшим наданням висновку про повернення відповідних сум коштів з бюджету для виконання органу Держказначейства у разі наявності у позивача такого права, чи відмови у наданні зазначеного висновку у разі відсутності такого права.

Отже, відсутні підстави для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Мелітопольської ОДПІ щодо відмови у наданні позивачу податкової знижки, оскільки матеріалами справи не тільки не підтверджено вчинення Мелітопольською ОДПІ цих дій, а й не підтверджено виникнення обовязку у податкового органу для їх вчинення.

Тобто ані протиправних дій з відмови у наданні позивачу податкової знижки, ані протиправного рішення з цього питання, ані протиправної бездіяльності податкового органу, яка б полягала у не вирішенні останнім питання ОСОБА_1 щодо надання їй податкової знижки за наявності у відповідача обовязку вирішити це питання, у даному випадку не мали місця.

З огляду на відсутність підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 (про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у наданні позивачу податкової знижки), відсутні підстави і для задоволення похідної вимоги про зобов'язання відповідача надати позивачу знижку ОСОБА_1 відповідно до поданої декларації.

Тим більш, що така позовна вимога по суті є невірно обраним способом захисту порушеного права позивача, а також з огляду на те, що питання щодо надання податкової знижки входить до кола повноважень податкового органу і функції з його розгляду (вирішення) є дискреційними для відповідача, як органу виконавчої влади, що виключає можливість здійснення їх судом.

За приписами ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини та ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду з прийняттям нової про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1

Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Мелітопольської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області Головного управління Міндоходів у Запорізькій області задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2014 року у справі № 808/3657/14 скасувати, прийняти нову постанову.

В позові відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:І.Ю. Добродняк

Суддя:Н.А. Бишевська

Суддя:Я.В. Семененко