Рішення № 54556199, 08.12.2015, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2912/15Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 41, 42 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника громадсько-політичної газети «Вісник Золотоніщини» - ОСОБА_6 на заочне рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 10 вересня 2015 року у справі за позовом Комунального підприємства «Міський водоканал» до ОСОБА_7, газети «Вісник Золотоніщини» про захист ділової репутації юридичної особи та стягнення моральної шкоди ,-

в с т а н о в и л а :

08 липня 2015 року Комунальне підприємство «Міський водоканал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_7, газети «Вісник Золотоніщини» про захист ділової репутації юридичної особи та стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що 11 червня 2015 року у № 23 (1150) газети «Вісник Золотоніщини» на арк.1,3 була опублікована стаття «Скандал: на очисні витрачають мільйони, а селяни все одно пють воду з фекаліями!».

Позивач зазначає у позові, що у даній публікації поширені відомості, які не відповідають дійсності та принижують честь і гідність, ганьблять ділову репутацію КП «Міський водоканал».

Позивач посилається, що автором даної статті є головний редактор газети ОСОБА_7, в якій вона безпідставно звинувачує підприємство у тому, що керівництво роботами та замовником робіт на суму близько 30 мільйонів гривень за останні роки є КП «Міський водоканал», яке шляхом неналежного здійснення підприємницької діяльності допустило проблему забруднення річки Золотоношка та річки Дніпро. Насправді ж, замовником робіт та підписантом актів виконаних робіт є департамент капітального будівництва Черкаської обласної державної адміністрації, а виконавцем даних робіт є ТОВ «Ресурстехнгобуд».

Позивач вказує, що розповсюджені ОСОБА_7 через засоби масової інформації відомості не відповідають дійсності, принижують ділову репутацію і негативно впливають на ділові стосунки з партнерами, чим спричиняють КП «Міський водоканал» моральну шкоду. Неправдива інформація, яка була надрукована у вказаній статті, викликала у контрагентів підозру в чесності підприємства, що відображається на їх репутації. На підтвердження своїх доводів позивач посилається, що товариство, з яким їх раніше звязувало взаємовигідне співробітництво, відмовилося вступати з КП в ділові стосунки, внаслідок чого, договір на проведення робіт по реконструкції котельні не підписано, що завдало шкоди як підприємству так і мешканцям м. Золотоноша. Тому позивач звернувся з даним позовом до суду та просив зобовязати газету «Вісник Золотоніщини» опублікувати спростування відомостей, поширених у статті «Скандал: на очисні витрачають мільйони, а селяни все одно пють воду з фекаліями!», надрукований у № 23 (1150) газети «Вісник Золотоніщини» від 11 червня 2015 року на арк. 1, 3 такого змісту: «Спростування. Шановні читачі!

Редакція газети «Вісник Золотоніщини» спростовує недостовірну інформацію, поширену 11 червня 2015 року в № 23 (1150) газети «Вісник Золотоніщини» від 11 червня 2015 року про те, що Комунальне підприємство «Міський водоканал» являється керівником та замовником робіт, щодо реконструкції очисних споруд в м. Золотоноша на суму близько 30 мільйонів гривень. Дійсним замовником, керівником та підписантом актів виконаних робіт є департамент капітального будівництва Черкаської обласної державної адміністрації». Стягнути з автора статті ОСОБА_7 та газети «Вісник Золотоніщини» на користь позивача моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн. солідарно та судові витрати, які складаються із: судового збору у розмірі 243,60 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 3600 грн.

В судовому засіданні представником позивача позовні вимоги змінено в частині стягнення моральної шкоди та просили стягнути з відповідачів по 5000,00 грн. моральної шкоди.

Заочним рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 10 вересня 2015 року позов Комунального підприємства «Міський водоканал» до ОСОБА_7, газети «Вісник Золотоніщини» про захист ділової репутації юридичної особи та стягнення моральної шкоди задоволено частково.

Зобовязано газету «Вісник Золотоніщини» опублікувати спростування відомостей, поширених у статті «Скандал: на очисні витрачають мільйони, а селяни все одно пють воду з фекаліями!», надрукований у № 23 (1150) газети «Вісник Золотоніщини» від 11 червня 2015 року на арк. 1,3 такого змісту:

«Спростування. Шановні читачі!

Редакція газети «Вісник Золотоніщини» спростовує недостовірну інформацію, поширену 11 червня 2015 року в № 23 (1150) газети «Вісник Золотоніщини» від 11 червня 2015 року про те, що Комунальне підприємство «Міський водоканал» являється керівником та замовником робіт, щодо реконструкції очисних споруд в м. Золотоноша на суму близько 30 мільйонів гривень. Дійсним замовником, керівником та підписантом актів виконаних робіт є департамент капітального будівництва Черкаської обласної державної адміністрації».

Стягнуто з автора статті ОСОБА_7 на користь Комунального підприємства « Міський водоканал» 1000 грн. моральної шкоди.

Стягнуто з газети «Вісник Золотоніщини» на користь Комунального підприємства «Міський водоканал» 1000 грн. моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_7 та газети «Вісник Золотоніщини» на користь Комунального підприємства «Міський водоканал» судовий збір в сумі 487,20 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 4180,00 грн.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29 жовтня 2015 року заяву газети «Вісник Золотоніщини» про перегляд заочного рішення у даній справі залишено без задоволення.

Не погоджуючись з даним рішенням суду першої інстанції, представник громадсько-політичної газети «Вісник Золотоніщини» - ОСОБА_6 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що заочне рішення незаконне та необґрунтоване, тому що судом було неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів, а також порушення норм процесуального права. Просить постановити ухвалу про скасування рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 10 вересня 2015 року у даній справі та відмовити в позові повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, які зявилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції скасуванню з постановленням нового рішення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне зясування обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягає застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає.

Вирішуючи спір між сторонами, та задовольняючи частково позовні вимоги в частині зобовязання газети «Вісник Золотоніщини» опублікувати спростування відомостей, поширених у статті «Скандал: на очисні витрачають мільйони, а селяни все одно пють воду з фекаліями!», надрукований у № 23 (1150) газети «Вісник Золотоніщини» від 11 червня 2015 року на арк. 1,3, суд першої інстанції вважав, що опублікована в даній статті газети інформація не відповідає дійсності, ганьбить ділову репутацію позивача, внаслідок чого позивачу було спричинено моральну шкоду, яка полягала у приниженні престижу та підриву довіри до нього як порядного, законослухняного субєкта підприємницької діяльності, що потягло за собою не підписання договору з ТОВ «Ресурстехнобуд» на проведення робіт по реконструкції котельні по вул. Благовіщенській, 98/1 в м. Золотоноша.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, оскільки висновки суду не ґрунтуються на вимогах закону, не відповідають обставинам справи, а судом допущено порушення норм матеріального права.

Частиною 3 ст. 10 та частиною 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Згідно до п. 1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні КП «Міський водоканал» є юридичною особою, що підтверджується даними довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

11 червня 2015 року в газеті «Вісник Золотоніщини» № 23 (1150) на арк. 1,3 було надруковано статтю «Скандал: на очисні витрачають мільйони, а селяни все одно пють воду з фекаліями!», автором якої є головний редактор ОСОБА_7

Позивач КП «Міський водоканал», звертаючись до суду із даним позовом, посилався на те, що у вказаній публікації поширені відомості, які не відповідають дійсності та принижують честь і гідність, ганьблять ділову репутацію підприємства.

Відповідно до ст. ст. 94, 277 ЦК України, ч. 4 ст. 32 Конституції України, ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантується право на захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію.

Разом з тим, за змістом зазначених норм, кожному гарантується право на свободу висловлення поглядів, в тому числі право поширювати інформацію без втручання органів державної влади, за умови, що вони діють добросовісно і надають правильну і достовірну інформацію, не завдаючи при цьому шкоди репутації окремих осіб, і не порушуючи їх прав.

Частиною 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» передбачено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно - стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі, або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності ( неповні або перекручені ).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 302 ЦК України фізична особа, яка поширює інформацію, зобовязана переконатися в її достовірності. Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел (інформація органів державної влади, органів місцевого самоврядування, звіти, стенограми тощо), не зобовязана перевіряти її достовірність та не несе відповідальність в разі її спростування.

Згідно розяснення у п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначено, під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації, поширення в мережі Інтернет, викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам, повідомлення публічних виступах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному житті тощо), яка на думку позивача, порушує її право на повагу до гідності, честі та ділової репутації.

Виходячи з наведеного, при розгляді справи підлягають зясуванню такі обставини: чи поширені відомості, про спростування яких предявлено позов, чи порочать вони гідність, честь, ділову репутацію позивача та чи відповідають дійсності.

При цьому на позивача покладається обовязок довести факт поширення відомостей, які його порочать особою, до якої предявлено позов. Відповідач повинен довести, що поширені ним відомості відповідають дійсності. Позивач має право надати докази невідповідності дійсності таких відомостей.

Пунктом 19 даної Постанови Пленуму розяснено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та зясувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Відповідно до ч. 2 ст. 47-1 Закону України «Про інформацію» вказано, що оціночним судженням, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, дані з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням субєктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції, якою встановлено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Якщо субєктивну думку висвітлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обовязок відшкодувати моральну шкоду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що поширена інформація автором статті ОСОБА_7, є інформацією, яка була висловлена представником управління капітального будівництва Черкаської ОДА на робочій нараді з розгляду питання порядку денного чергової сесії районної ради 08.06. 2015 року, що підтверджується даними наявного в матеріалах справи Протоколу засідання робочої наради від 08.06. 2015 року ( а.с.115- 121), в звязку із чим відноситься до інформації, отриманої з офіційних джерел наради органу місцевої влади, що також вбачається із змісту самої статті, в якій висвітлювалось питання великої суспільної ваги - неналежної очистки питної води в Золотоніському районі Черкаської області. В публікації описано перебіг засідання робочої групи з екологічних питань депутатів Золотоніської районної ради, яка відбулась 8 червня 2015 року. Заяви, які зробили її члени та інші присутні особи, викладені автором статті в газеті «Вісник Золотоніщини», в якій висвітлено позицію з проблемних питань очистки питної води голови районної ради та її депутатів, а також представників управління капітального будівництва Черкаської ОДА, які були присутні на вказаному засіданні.

Як вбачається із тексту даної статті на третій сторінці публікації було поширено інформацію наступного змісту: «Представники управління капітального будівництва Черкаської ОДА, які займаються реконструкцією очисних, виправдовуючись, розказали про ряд своїх проблем. Вони за свою роботу відповідають, але керівником і замовником робіт є міський «Водоканал», то ж якщо щось не подобається всі питання до міської влади», тобто вказана інформація була поширена представниками управління капітального будівництва Черкаської ОДА на відкритому засіданні вищезгаданої робочої групи, а ОСОБА_7, як головний редактор газети, яка була присутня на даній робочій нараді, лише передала зміст їх висловлювань і думок на шпальтах газети.

Крім того, із тексту вищевказаної статті вбачається, що автор статті називає особами, які займаються реконструкцією очисних споруд, саме управління капітального будівництва Черкаської ОДА, зазначаючи: «Представники управління капітального будівництва Черкаської ОДА, які займаються реконструкцією очисних...», отже автором статті поширено достовірну інформацію про те, хто саме здійснює реконструкцію очисних споруд, що ці обовязки покладено саме на управління капітального будівництва Черкаської ОДА, з повідомлення яких вбачається, що вони звернули увагу і на проблеми, які виникають в їх роботі, зазначаючи про те, що вони несуть свою відповідальність, але звернули й увагу на те, що за якість питної води відповідальним є і міський водоканал та міська влада.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, не визначився з характером інформації, оскільки позивач фактично просить спростувати оцінку його ролі у вирішенні проблем очистки питної води, яку надали представники управління капітального будівництва Черкаської ОДА, в повній мірі не зясував чи є така інформація фактичними твердженнями чи вона є оціночними судженнями, зокрема, чи викладена вона у стверджуючій формі або як припущення, думка відповідача, у звязку з чим дійшов передчасного висновку про часткове задоволення позову КП «Міський водоканал».

Суд першої інстанції, зобовязуючи відповідача газету «Вісник Золотоніщини» спростувати недостовірну інформацію, не врахував, що за змістом ст. ст. 215 - 217 ЦПК України у резолютивній частині рішення слід зазначати висновки суду по суті усіх вимог.

Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення в цивільній справі» резолютивна частина повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у статтях 215 - 217 ЦПК України. У ній, зокрема, має бути зазначено: конкретні дії, які відповідач повинен вчинити та на чию користь, або інший передбачений законом спосіб захисту порушеного права.

Також у п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» розяснено, що, задовольняючи позов, суд повинен у резолютивній частині рішення зазначити, чи було порушено особисте немайнове право особи, яка саме інформація визнана недостовірною та порочить гідність, честь чи ділову репутацію позивача, а також вказати на спосіб захисту порушеного особистого немайнового права.

Якщо судом ухвалюється рішення про право на відповідь або про спростування поширеної недостовірної інформації, то у судовому рішенні за необхідності, суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо).

У судовому рішенні також має бути зазначено строк, у межах якого відповідь чи спростування повинно бути оприлюднено.

Суд першої інстанції на порушення положень ст. ст. 215 - 217 ЦПК України у резолютивній частині рішення, зобовязуючи газету опублікувати спростування відомостей, поширених у спірній статті відносно КП «Міський водоканал», не зазначив, які саме відомості не відповідають дійсності, не визначив строк, у межах якого спростування повинно бути оприлюднено, тому дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушення її прав. В тому числі тієї, що полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Колегія суддів вважає, що враховуючи те, що позовна вимога КП «Міський водоканал» про стягнення моральної шкоди є похідною від вимоги про захист ділової репутації юридичної особи, безпосередньо з нею повязаною, яка не підлягає до задоволення, а тому відсутні підстави та не підлягають до задоволення і вимоги позивача про стягнення із відповідачів моральної шкоди.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, позовні вимоги є необгрунтованими та не доведеними позивачем, а тому у суду відсутні підстави для їх задоволення.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні позовних вимог КП «Міський водоканал» про захист ділової репутації юридичної особи та стягнення моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги є обгрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки спростовують висновки суду першої інстанції .

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не може залишатись в силі, так як при його ухваленні судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є обовязковою підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення або зміни рішення.

Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу представника громадсько-політичної газети «Вісник Золотоніщини» - ОСОБА_6 слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, ухваливши нове рішення про відмову КП «Міський водоканал» в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_7, газети «Вісник Золотоніщини» про захист ділової репутації юридичної особи та стягнення моральної шкоди.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів ,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника громадсько-політичної газети «Вісник Золотоніщини» - ОСОБА_6 задовольнити.

Заочне рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 10 вересня 2015 року у справі за позовом Комунального підприємства «Міський водоканал» до ОСОБА_7, газети «Вісник Золотоніщини» про захист ділової репутації юридичної особи та стягнення моральної шкоди - скасувати.

Відмовити Комунальному підприємству «Міський водоканал» в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_7, газети «Вісник Золотоніщини» про захист ділової репутації юридичної особи та стягнення моральної шкоди.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :