Рішення № 54555523, 23.12.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/4049/15-ц Номер провадження 22-ц/786/3879/15Головуючий у 1-й інстанції Материнко М.О. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Абрамова П.С.

Суддів: Чічіля В.О., Кузнєцової О.Ю.

при секретарі: Фадейкіної Н.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 07 серпня 2012 року в справі за позовом Прокурора Октябрського району м. Полтави в інтересах Держави в особі Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» до ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору, стягнення заборгованості по кредиту, нарахованих відсотків та пені

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області, -

в с т а н о в и л а :

В червні 2012 року прокурор Октябрського району м. Полтави в порядку ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» звернувся до суду в інтересах Держави в особі ПАТ « Родовід Банк» з зазначеним позовом. Вказували, що прокуратурою Октябрського району м. Полтави під час проведення перевірок в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів у кредитно-фінансовій та банківській сферах встановлено, що ОСОБА_2 порушуються основні засади кредитних правовідносин, що призвело до спричинення інтересам Держави значної матеріальної шкоди. Зазначали, що 11.08.2008 року між ВАТ «РОДОВІД БАНК» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № Ск-563-000600/8-2008, за яким відповідачу надавався споживчий кредит в розмірі 2181,80 грн. строком до 11 серпня 2009 року зі сплатою 7 % річних.

Внаслідок неналежного виконання умов договору утворилась заборгованість за кредитом на загальну суму33643,18 грн. , яку позивач просив стягнути з відповідачки.

Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 07 серпня 2012 року позов Прокурора Октябрського району м. Полтави в інтересах Держави в особі Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» до ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору, стягнення заборгованості по кредиту, нарахованих відсотків та пені задоволений повністю.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» заборгованість у розмірі 33643,18 грн. за кредитним договором № Ск-563-000600/8-2008 від 11.08.2008 року.

Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнутої пені, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Банку задовольнити частково. Зокрема вважає, що місцевий суд безпідставно не застосував до спірних правовідносин норми ч. 3 ст. 551ЦК України, а також спеціальну позовну давність щодо стягнення пені, передбачену ч. 2 ст. 258 ЦК України. Окрім того місцевим судом були порушені норми ст.ст. 74-76, ч. 3 ст. 222 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку про її часткове задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий суд вірно встановив фактичні обставини справи, що 11.08.2008 року між ВАТ «РОДОВІД БАНК» та ОСОБА_2 був укладений споживчий кредитний договір № Ск-563-000600/8-2008 року за умовами якого позичальник взяв споживчий кредит в сумі 2181,80 грн. зі сплатою 7 % річних строком до 11 серпня 2009 року.

Банк свої зобов»язання за Договором виконав належним чином, надавши відповідачці кредит у сумі 2181,80 грн.

Відповідач ОСОБА_2, взятих на себе зобов»язань належним чином не виконала, мала заборгованість за кредитним договором.

Задовольняючи позовні вимоги Прокурора Октябрського району м. Полтави в інтересах Держави в особі ПАТ «РОДОВІД БАНК», місцевий суд вірно застосувавши вимоги ст.ст. 1054, 526, 527, 530, 626, 611, 625 ЦК України, умови Кредитного договору, прийшов до висновків щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «РОДОВІД БАНК»: заборгованість за кредитом 1538,22 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом 32,82 грн.; прострочена плата за управління кредитом 196,36 грн.; інфляційні витрати 399,22 грн.; компенсаційні виплати (3 % річних) 160,87 грн.

В даній частині рішення місцевого суду не оскаржується , а тому воно не є предметом апеляційного розгляду справи.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення пені, місцевий суд прийшов до висновків про стягнення з ОСОБА_2 на користь банку пені в розмірі 31315,69 грн.

В ході судового розгляду справи до постановлення рішення місцевим судом відповідачка не заявляла до суду клопотань про застосування строку позовної давності.

У відповідності з правовою позицією Верховного Суду України у справі № 6-738цс15 Виходячи із основних засад цивільного права, які характеризуються загальним підходом до певної групи цивільних правовідносин, принципу рівності правового регулювання окремого виду правовідносин та аналізуючи норми розділу V ЦК України "Строки та терміни. Позовна давність" у їх сукупності, слід дійти висновку про поширення норми частини третьої статті 267 ЦК України як на загальну, так і спеціальну позовну давність.

Отже, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності повязана лише із наявністю про це заяви сторони.

Таким чином суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність.

В правовій позиції у справі за № 6-780 цс 15 Верховний суд України висловив позицію , що За змістом частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до частини першої статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи здійснює перевірку і оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію в межах доводів апеляційної скарги, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції. Той факт, що сторона не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції у випадках, передбачених законом може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а не для вирішення апеляційним судом її заяви про застосування позовної давності.

Оскільки стаття 267 ЦК України є нормою матеріального права суд апеляційної інстанції не вправі розглядати заяву про застосування строків позовної давності.

З врахуванням зазначених правових позицій, колегія суддів не вбачає правових підстав для застосування строків позовної давності. Доводи апелянта в цій частині не ґрунтуються на законі.

Відповідно до ч.1 ст. 546 та ст. 549 ЦК Українивиконання зобовязання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобовязання. Сплата неустойкиє правовим наслідком у разі порушення зобовязання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до п. 4.1.9. кредитного договору Позичальник зобовязувався щомісячно погашати заборгованість за споживчим кредитом згідно з Графіком (Додаток 1 до кредитного договору), а також остаточно погасити заборгованість за споживчим кредитом в строк остаточного погашення, зазначеного в п. 1.1.5 кредитного договору. У випадку непогашення заборгованості у встановлені терміни, вона вважається простроченою.

Згідно з п. 4.1.23., п. 5.2.16 кредитного договору за порушення строків погашення заборгованості за споживчим кредитом, сплати процентів, внесення плати за обслуговування споживчого кредиту, Позичальник зобовязувався сплачувати Банку пеню за кожний день прострочки у розмірі 1,6 % від суми простроченого платежу, якщо інший розмір пені не встановлений Тарифами.

Місцевий суд встановив, що відповідачка порушила виконання своїх зобовязань в частині повернення кредиту в строк передбачений договором, у звязку з чим у останньої виникла заборгованість, тому відповідачці правомірно нараховано пеню за невиконання грошового зобовязання в розмірі 31315,69 грн.

Умови споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності (Рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013р. № 7-рп/2013).

Частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обовязку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Установивши, що розмір неустойки значно більший від розміру боргового зобовязання (разом із нарахованою індексацією та трьома процентами річних 2327,49 грн.), місцевий суд, не застосував до спірних правовідносин норму частини третьої статті 551 ЦК України, яка підлягала застосуванню.

Враховуючи відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобовязання; значне перевищення розміру нарахованої пені завданих збитків невиконанням грошового зобовязання, колегія суддів вважає за необхідне відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України зменшити розмір пені до 8398,68 грн., обмежившись річним розміром суми пені , оскільки саме такий розмір стягнутої пені є справедливим, розумним та співмірним, виходячи з встановлених фактичних обставин справи.

Заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги щодо порушення місцевим судом норм процесуального права, зокрема ст.ст. 74-76, ч. 3 ст. 222 ЦПК України., оскільки матеріали справи не місять доказів щодо належного повідомлення відповідача про час і місце слухання справи.

Однак порушення даних норм процесуального права не є підставою для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3,4, ч.1 ст. 309 , 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 07 серпня 2012 року змінити в частині стягнутої пені.

Зменшити розмір стягнутої з ОСОБА_2 пені з 31315,69 грн. до 8398,68 грн.

В іншій частині заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 07 серпня 2012 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя (підпис) П.С. Абрамов

(підписи) ОСОБА_3

ОСОБА_4

З оригіналом згідно: