Вирок № 5455504, 13.03.2009, Піщанський районний суд Вінницької області

В И Р О К №1-21-09

Ім’ям України

13 березня 2009 року Піщанський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Зарічанського В.Г.

при секретарі Курасевич В.В.

з участю прокурора Чудака Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Піщанка справу по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, працюючого майстром ВК №59 УДДУПВП у Вінницькій області, одруженого, військовозобов’язаного, не судимого,

за ст.ст. 364 ч.3, 366 ч.1 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, працюючи в Піщанській ВК №59 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області в с.Трудове Піщанського району Вінницької області, яка являється правоохоронним органом, на посаді начальника дільниці соціальної реабілітації (начальника відділення соціально-психологічної служби), тобто, перебуваючи на державній службі і обіймаючи посаду службової особи державної установи, пов’язану з виконанням організаційно-розпорядчих обов’язків, і завідомо знаючи за своїми посадовими обов’язками, що засуджений вироком Армянського міського суду Автономної Республіки Крим від 1 червня 2006 року до 1 року 6 місяців позбавлення волі ОСОБА_2, який відбував покарання в розташуванні дільниці соціальної реабілітації, а не в розташування охоронюваного об’єкту, і був йому безпосередньо підпорядкованим, вчинив втечу з розташування дільниці соціальної реабілітації, і вказаний факт ним, ОСОБА_1, своєчасно виявленим не був і заходи по відшуканню ОСОБА_2 не вжиті, зловжив своїм службовим становищем всупереч інтересам служби і умисно з метою приховання неналежного виконання своїх службових обов’язків, які призвели до втечі ОСОБА_2, тобто з особистих інтересів приховав від керівництва ВК №59 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області, а також від Піщанського районного суду факт втечі ОСОБА_2 з місця позбавлення волі і як вчинення злочину.

Так, ОСОБА_1 за своїми посадовими обов’язків начальника дільниці соціальної реабілітації (начальника відділення соціально-психологічної служби) зобов’язаний був:

-володіти даними щодо чисельності, соціально-демографічного, кримінально-правового та персонального складу засуджених відділення;

-забезпечувати створення належних побутових умов у відділенні, вимагати від засуджених дотримання чистоти і порядку у приміщеннях та на прилеглій території, збереження майна відділення;

-перебувати на протязі свого робочого часу серед засуджених відділення і спостерігав за їх поведінкою;

-забезпечувати виконання засудженими встановленого в установі розпорядку дня, виконання правил внутрішнього розпорядку, вимог режиму відбування покарання;

-одержувати інформацію від ЧПНК і оперативних працівників про виявлення порушень дисципліни і правопорядку серед засуджених і застосуваня необхідних заходів до порушників;

-проводити огляд зовнішнього вигляду засуджених та здійснювати контроль за дотриманям ними встановленої форми одягу;

-організовувати і проводити поіменні перевірки наявності засуджених свого відділення на місцях їх перебування і знаходження згідно до розпорядку дня;

-здійснювати прийом засуджених з особистих питань, вирішувати їх заяви та скарги, надавати допомогу в захисті їх законних прав та інтересів;

-брати участь у виведенні засуджених на роботу (зняття з роботи) і контролювати їх вихід на роботу та ставлення до праці;

-складати і вести індивідуальні програми соціально-виховної та психологічної роботи із засудженими та проводити соціально-виховну та психологічну роботу із засудженими;

-складати характеристики на засуджених для розгляду питань щодо зміни умов тримання, умовно-дострокового звільнення від відбуття покарання, застосування амністії або помилування та в інших необхідних випадках;

-вносити керівництву установи пропозиції щодо застосування до засуджених заходів заохочення та стягнення, користуватися дисциплінарними повноваженнями, визначеними кримінально-виконавчим законодавством.

В зв’язку з виконанням ОСОБА_1 вказаних службових обов’язків йому було достовірно відомо, що засуджений ОСОБА_2 в середині березня 2007 року вчинив втечу з розташування дільниці соціальної реабілітації Піщанської ВК №59 і, що 22 березня 2007 року в день розгляду Піщанським районним судом подання і справи про умовно дострокове звільнення ОСОБА_2 та 30 березня 2007 р. в день проведення процедури звільнення ОСОБА_2 з ВК №59 його в ВК №59 не має. Проте ОСОБА_1 керівництву ВК №59 про це не повідомив, від керівництва ВК №59 це утаїв, знаючи, що Піщанським районним судом 22 березня 2008 року розглядаються раніше направлене до райсуду подання і справа про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_2 від відбуття покарання, а ОСОБА_2 вже вчинив втечу, його в ВК №59 вже немає і тому не підлягає звільненню від відбуття покарання, ОСОБА_1 суду ні до розгляду, ні в день розгляду справи про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_2 про це не повідомив і це від суду утаїв, чим порушив спеціальні обмеження щодо осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямовані на попередження корупції, і надав недостовірну інформацію Піщанському районному суду та незаконні переваги ОСОБА_2, як фізичній особі, при підготовці і прийнятті нормативно-правового акту - винесення судом у відсутності ОСОБА_2 постанови від 22 березня 2007 року про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_2 на 3 місяці 28 днів від відбуття покарання, а також оформлення групою контролю за виконанням судових рішень Піщанської ВК №59 документів про звільнення ОСОБА_2 30 березня 2007 року з Піщанської ВК №59, в тому числі довідки про те, що ОСОБА_2 відбував покарання в ВК №59 по 30 березня 2007 року і його 30 березня 2007 року звільнено з ВК №59. При цьому ОСОБА_1 також показав, що він виконував соціально-виховну роботу із засудженим ОСОБА_2 – проводив з ним 28 березня 2007 року і в день звільнення 30 березня 2007 року бесіди роз’яснювального характеру, внісши записи про виконання ним вказаної роботи в Індивідуальну програму соціально-психологічної роботи з засудженим ОСОБА_2, хоча фактично таку роботу з засудженим ОСОБА_2 в указані дати він не проводив і ОСОБА_2 в установі ВК №59 вже не було.

Вказані дії ОСОБА_1 призвели до того, що подія вчинення ОСОБА_2 втечі з місця позбавлення волі не була зареєстрована як злочин, його розшук не проводився, ОСОБА_2 ухилився від відбуття покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 місяці 28 днів, а також вчинив 22 березня 2007 року в м.Чернівці крадіжку чужого майна на суму 1350 грн., тобто злочин, передбачений ч.2 ст.185 КК України, 23 березня 2007 року повторно шахрайство з привласненням чужого майна на суму 849 грн., тобто злочин, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, 25 серпня 2007 року і 26 вересня 2007 року в м.Ялта шахрайства з привласненням чужого майна на суму 1309 грн. і на суму 1075 грн., тобто злочини, передбачені ч.2 ст.190 КК України.

Крім того, він же, ОСОБА_1, скоїв службове підроблення документів-вніс власноручним записом в Індивідуальну програму соціально-психологічної роботи з засудженим ОСОБА_2 завідомо неправдиві відомості про те, що він виконував соціально-виховну роботу із засудженим ОСОБА_2 – проводив з ним 28 березня 2007 року бесіду роз’яснювального характеру і поставив свій підпис за виконання вказаної роботи, а в день звільнення 30 березня 2007 року вніс запис висновків щодо наслідків реалізації програми та характеристики на засудженого, де вказав, що ОСОБА_2 порушень режиму утримання не допускав і достовірність вказаного запису затвердив своїм підписом, хоча фактично ОСОБА_2 в установі ВК №59 в указані дати вже не було і таку роботу з засудженим ОСОБА_2 в указані дати він не проводив.

Допитаний в якості підсудного ОСОБА_1 свою вину визнав повністю, підтвердивши обставини скоєного. При цьому дав показання, що він, працюючи в Піщанській ВК №59 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області в с.Трудове Піщанського району Вінницької області, яка являється правоохоронним органом, на посаді начальника дільниці соціальної реабілітації (начальника відділення соціально-психологічної служби), тобто, перебуваючи на державній службі і обіймаючи посаду службової особи державної установи, пов’язану з виконанням організаційно-розпорядчих обов’язків, і завідомо знаючи за своїми посадовими обов’язками, що засуджений вироком Армянського міського суду Автономної Республіки Крим від 1 червня 2006 року до 1 року 6 місяців позбавлення волі ОСОБА_2, який відбував покарання в розташуванні дільниці соціальної реабілітації, а не в розташування охоронюваного об’єкту, і був йому безпосередньо підпорядкованим, вчинив втечу з розташування дільниці соціальної реабілітації, і вказаний факт ним, ОСОБА_1, своєчасно виявленим не був і заходи по відшуканню ОСОБА_2 не вжиті, зловжив своїм службовим становищем всупереч інтересам служби і умисно з метою приховання неналежного виконання своїх службових обов’язків, які призвели до втечі ОСОБА_2, тобто з особистих інтересів приховав від керівництва ВК №59 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області, а також від Піщанського районного суду факт втечі ОСОБА_2 з місця позбавлення волі і як вчинення злочину.

Йому було достовірно відомо, що засуджений ОСОБА_2 в середині березня 2007 року вчинив втечу з розташування дільниці соціальної реабілітації Піщанської ВК №59 і, що 22 березня 2007 року в день розгляду Піщанським районним судом подання і справи про умовно дострокове звільнення ОСОБА_2 та 30 березня 2007 р. в день проведення процедури звільнення ОСОБА_2 з ВК №59 його в ВК №59 не має. Проте ОСОБА_1 керівництву ВК №59 про це не повідомив, від керівництва ВК №59 це утаїв, знаючи, що Піщанським районним судом 22 березня 2008 року розглядаються раніше направлене до райсуду подання і справа про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_2 від відбуття покарання, а ОСОБА_2 вже вчинив втечу, його в ВК №59 вже немає і тому не підлягає звільненню від відбуття покарання, ОСОБА_1 суду ні до розгляду, ні в день розгляду справи про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_2 про це не повідомив і це від суду утаїв, чим порушив спеціальні обмеження щодо осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямовані на попередження корупції, і надав недостовірну інформацію Піщанському районному суду та незаконні переваги ОСОБА_2, як фізичній особі, при підготовці і прийнятті нормативно-правового акту - винесення судом у відсутності ОСОБА_2 постанови від 22 березня 2007 року про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_2 на 3 місяці 28 днів від відбуття покарання, а також оформлення групою контролю за виконанням судових рішень Піщанської ВК №59 документів про звільнення ОСОБА_2 30 березня 2007 року з Піщанської ВК №59, в тому числі довідки про те, що ОСОБА_2 відбував покарання в ВК №59 по 30 березня 2007 року і його 30 березня 2007 року звільнено з ВК №59. При цьому ОСОБА_1 також показав, що він виконував соціально-виховну роботу із засудженим ОСОБА_2 – проводив з ним 28 березня 2007 року і в день звільнення 30 березня 2007 року бесіди роз’яснювального характеру, внісши записи про виконання ним вказаної роботи в Індивідуальну програму соціально-психологічної роботи з засудженим ОСОБА_2, хоча фактично таку роботу з засудженим ОСОБА_2 в указані дати він не проводив і ОСОБА_2 в установі ВК №59 вже не було. Він вніс власноручним записом в Індивідуальну програму соціально-психологічної роботи з засудженим ОСОБА_2 завідомо неправдиві відомості про те, що він виконував соціально-виховну роботу із засудженим ОСОБА_2 – проводив з ним 28 березня 2007 року бесіду роз’яснювального характеру і поставив свій підпис за виконання вказаної роботи, а в день звільнення 30 березня 2007 року вніс запис висновків щодо наслідків реалізації програми та характеристики на засудженого, де вказав, що ОСОБА_2 порушень режиму утримання не допускав і достовірність вказаного запису затвердив своїм підписом, хоча фактично ОСОБА_2 в установі ВК №59 в указані дати вже не було і таку роботу з засудженим ОСОБА_2 в указані дати він не проводив. В скоєному кається, жалкує що так вчинив, так як не думав, що ОСОБА_2 знову скоїть злочини.

Суд находить вину підсудного повністю доведеною і кваліфікує його дії за ч.3 ст.364 КК України - зловживання службовим становищем, вчинене працівником правоохоронного органу ст.366 ч.1 КК України – службове підроблення.

Обираючи вид і розмір покарання суд враховує, що він щиро розкаявся, допомагав слідству, на час розгляду справи вже не працював працівником правоохоронного органу, характеризується позитивно, на утриманні має пристарілого батька, ІНФОРМАЦІЯ_5, та матір, ІНФОРМАЦІЯ_6, а тому вважає за можливе перейти до іншого більш м’якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ст. 364 ч.3 КК України і призначити основне покарання у вигляді штрафу, не призначаючи додаткового покарання зазначеного в санкції ст. 364 ч.3 КК України.

Стягує з ОСОБА_1 судові витрати.

Керуючись ст.ст. 321,323,324 КПК України, суд,-

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним за ст.364 ч.3 КК України і призначити основне покарання на підставі ст. 69 КК України у вигляді штрафу - 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1020 грн.), не призначаючи додаткового покарання зазначеного в санкції ст. 364 ч.3 КК України.

ОСОБА_1 визнати винним за ст.366 ч.1 КК України і призначити покарання у вигляді штрафу - 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (510 грн.).

На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за сукупністю злочинів призначити ОСОБА_1 кінцеве покарання у вигляді штрафу - 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1020 грн.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства Юстиції України, код 25497409, рахунок №35223001000713 в ГУ ДКУ у Вінницькій області МФО 802015 1565 грн. 60 коп. судових витрат за проведення експертиз.

На вирок протягом 15 діб може бути подана апеляція до апеляційного суду Вінницької області.

Суддя: