Ухвала суду № 54554973, 16.12.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/9863/14-ц Головуючий у І інстанції Шовкопляс О. П.Провадження № 22-ц/780/5660/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 18 16.12.2015

УХВАЛА

Іменем України

16 грудня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Суханової Є. М.,

суддів: Данілова О.М., Коцюрби О.П.,

при секретарі: Бобку О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернулася до суду з позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, посилаючись на те, що рішенням Апеляційного суду Київської області від 21.11.2008 року стягнуто з спадкоємців ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ЗАТ «Акціонерно комерційний банк» з кожного по 36732,74 грн. заборгованості по кредитному договору № 60-2007 від 15.03.2007 року, звернувши стягнення на майно зернозбиральний комбайн марки «Кейс 2166», 1997 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. Відповідно до Договору про зміну кредитора у зобовязаннях від 15.09.2008 року, ОСОБА_2 замінює банк у зобовязаннях, що виникли з кредитного договору застави сільськогосподарської техніки № 79, укладених 15.03.2007 року між Банком та ОСОБА_5, боржникаим за яким є ОСОБА_3, ОСОБА_4. Отже до ОСОБА_6 перейшло право вимоги по кредитному договору і відповідно по рішенню суду від 21.11.2008 року, що підтверджено ухвалою Апеляційного суду Київської області від 14.05.2014 року, в зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідачів заборгованість у розмірі 143576,71 грн., по 71788,35 грн. з кожного в межах вартості спадкового майна судові витрати в розмірі 1435,77 грн. по 717,88 грн. з кожного.

Справу розглянуто згідно ч.2 ст.158 ЦПК України у відсутності представника позивача та відповідачки, які надіслали до суду заяви з проханням справу розглянути за їх відсутності.

Позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали та просить позов задовольнити.

Відповідачі заперечували проти стягнення з них заборгованості, оскільки що рішенням Апеляційного суду Київської області від 21.11.2008 року стягнуто з спадкоємців ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ЗАТ «Акціонерно комерційний банк» з кожного по 36 732,74 грн. заборгованості по кредитному договору № 60-2007 від 15.03.2007 року, звернувши стягнення на майно зернозбиральний комбайн марки «Кейс 2166», 1997 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості відмовлено.

Не погодившись з висновками наведеними в рішенні суду, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

Колегія суддів вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що вона не обґрунтована та задоволенню не підлягає.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції, що позовна заява, а також апеляційна скарга, не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, із матеріалів справи видно, що рішенням Апеляційного суду Київської області від 21.11.2008 року стягнуто з спадкоємців ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ЗАТ «Акціонерно комерційний банк» з кожного по 36 732,74 грн. заборгованості по кредитному договору № 60-2007 від 15.03.2007 року, звернувши стягнення на майно зернозбиральний комбайн марки «Кейс 2166», 1997 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. Відповідно до Договору про зміну кредитора у зобовязаннях від 15.09.2008 року, ОСОБА_2 замінює банк у зобовязаннях, що виникли з кредитного договору застави сільськогосподарської техніки № 79, укладених 15.03.2007 року між Банком та ОСОБА_5, боржникаим за яким є ОСОБА_3, ОСОБА_4.

Отже, до ОСОБА_6 перейшло право вимоги по кредитному договору і відповідно по рішенню суду від 21.11.2008 року, що підтверджено ухвалою Апеляційного суду Київської області від 14.05.2014 року, в зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідачів заборгованість у розмірі 143 576,71 грн., по 71 788,35 грн. з кожного в межах вартості спадкового майна судові витрати в розмірі 1 435,77 грн. по 717,88 грн з кожного.

Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. ст. 608, 1218, 1219 ЦК України, у зв'язку зі смертю боржника припиняються лише ті зобов'язання, які нерозривно пов'язані з його особою і не можуть бути виконані іншою особою, у той час як у результаті спадкування до спадкоємця переходять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцю на час відкриття спадщини й не припинилися у наслідок його смерті.

Частиною 1 статті 1282 ЦК України встановлено, що спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, що відповідає його частці у спадщині.

Відповідно до ч.2 ст. 1282 ЦК України, вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

Згідно абзацу 2 ч. 2 ст. 1282 ЦК України, у разі відмови від одноразового платежу, суд за позовом кредитора накладає на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

На день розгляду справи, судом першої інстанції було встановлено та як вбачається з рішення Апеляційного суду Київської області від 21.11.2008 року стягнуто з спадкоємців-відповідачів по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ЗАТ «Акціонерно комерційний банк», а саме: з кожного стягнуто по 36732,74 грн. заборгованості по кредитному договору № 60-2007 від 15.03.2007 року, звернувши стягнення на майно зернозбиральний комбайн марки «Кейс 2166», 1997 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. Тобто, апеляційним судом вирішено спір, а саме звернуто стягнення на майно зернозбиральний комбайн марки «Кейс 2166», 1997 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, в рахунок погашення заборгованості.

Зазначені обставини підтверджується наданими в апеляційній інстанції новими доказами, які були витребувані колегією суддів у відповідачів по справі, під час розгляду апеляційної скарги.

Так, згідно з актом опису й арешту майна від 15 жовтня 2009 року на описане майно, що є предметом застави, зернозбиральний комбайн марки КЕЙС-2166, 1997 року випуску, заставною вартістю 280000 грн. накладено арешт та передано під оперативне та відповідальне зберігання позивачці ОСОБА_2, яка одночасно являється власником ? частини вказаного майна та стягуване з кредитним договором.

Колегія суддів, відмовляючи у задоволенні позову, звертає свою вимогу, що позивачка добровільно погодилась на отримання та зберігання вказаного майна, таким чином, погодилась з тим, що відповідачі по справі виконали всі умови договору перед нею та нічого, додатково, їй не винні.

Крім того, за весь час утримання заставного майна,( з 2009 року по 2014 рік), позивачка, жодним процесуальним шляхом, не заявляла додаткових вимог про реалізацію арештованого майна (на прилюдних торгах, тощо), та повернення їй вартості боргу у грошовому еквіваленті.

Колегія суддів також враховує, що згідно з рішенням суду, з відповідачів, підлягає стягнення сума у 36000 грн. з кожного, натомість вартість ? частини заставного майна, яка належить відповідачам, як спадкоємцем, значно перевищує загальну суму заборгованості у розмірі 72 тис. грн.

Так, вартість арештованого майна, згідно з вартістю, погодженою сторонами, становить 280 тис. грн., таким чином, ? частина становить 140 тис. грн.

Апелянт, обґрунтовуючи свої апеляційні та позовні вимоги, обґрунтовує їх вимогами ч. 2 ст. 625 ЦК України, згідно з якими, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апелянт послалась на те, що відповідачі тривалий час не виконують вимоги, щодо виплати їй суми заборгованості, а тому просила стягнути з них компенсаційні виплати та виплати інфляційних виплат у сумі 73465,48 грн., натомість жодних доказів того, що їй взагалі заподіяна шкода саме, діями відповідачів не надала.

Посилання апелянта, на те, що з часу ухвалення рішення суду 21.11.2008 року, яким стягнуто з відповідачів заборгованість, сплинув семирічний строк, не може бути доказом того, що позивачці заподіяна шкода, так як колегія суддів, вважає, правовідносини сторін, припинались з моменту отримання позивачкою предмету заставного майна, а саме зернозбирального комбайну, її право вимагати будь-які компенсації, припинилась, так як вона визнала, цим прийняттям, що їй право на отримання компенсаційних та кредитних грошей, захищено та задоволено.

Крім того, колегія суддів, під час розгляду апеляційної скарги, приєднала до матеріалів справи власноручну заяву апелянта ОСОБА_2 про те, що вона просила закінчити виконавчі провадження щодо відповідачів, зазначивши, що вони розрахувались з нею у повному обсязі.

Зазначене також підтверджується постановою державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 19.10.2015 року, де вказано, що воно було відкрито за виконавчим листом № 2-794, виданого 07.07.2009 року (т. 2, а.с. 10-16).

Крім того, відповідачі надали в апеляційну інстанцію, власноручну розписку позивачки (т. 2, а.с. 17), про те, що вона отримала від ОСОБА_4 та ОСОБА_3 суму в еквіваленті 2500 доларів США.

Таким чином, жодних підстав вважати, що відповідачі щось винні позивачці-апелянту, колегія суддів, не встановила та виконали рішення Апеляційного суду Київської області від 21.11.2008 року, шляхом передачі застаново майна позивачу ще у 2009 році, а таким жодних підстав для задоволення позову про стягнення дотикових коштів за зволікання виконання рішення з боку відповідачів не встановлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приймає до уваги, що якщо виконавче провадження було відкрито у 2009 році, на підставі виконавчого листа, виданого за рішенням суду, а заяву про закриття провадження по цій справі, позивачка написала у 2015 році, то весь цей час, вона не вважала, що її права були порушені, так як саме, у 2009 році, вона отримала право користуватись заставним майном, відповідачі жодних перешкод, у цьому, їй не чинили.

Натомість, жодних доказів, які могли призвести до скасування оскаржуваного рішення апелянтом не було надано.

Рішення суду є обґрунтованим та доведеним, підстав для скасування, передбачених вимогами ст. 309 ЦПК України апелянтом не було наведено.

Згідно з вимогами ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 293, 303, 304, 307, 308, 311, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: