Ухвала суду № 54554922, 23.12.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/455/15-ц Головуючий у І інстанції Марчук О. Л.Провадження № 22-ц/780/6870/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 23.12.2015

УХВАЛА

Іменем України

23 грудня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді: Ігнатченко Н.В.,

суддів: Антоненко В.І., Поліщука М.А.,

за участю секретаря: Нагорної Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2015 року у справі за заявою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відстрочку виконання рішення ухваленого у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и л а:

У жовтні 2015 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звернулися до суду із заявою, у якій просили відстрочити виконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, у звязку із незначними фінансовими доходами їх сімї. В обгрунтування своїх вимог зазначили, що вони мають двох малолітніх дітей та матір інваліда, яка потребує постійного стороннього нагляду, що з урахуванням отримання доходу у вигляді заробітної плати лише чоловіком, не достатньо для виплати грошових коштів за рішенням суду.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2015 року у задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, 24 листопада 2015 року заявники подали апеляційну скаргу, в якій просять, з мотивів порушення норм процесуального права, а також невідповідності висновків суду обставинам справи її скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити вимоги заяви.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судом встановлено, що заочним рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 травня 2015 року, яке набрало законної сили, із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стягнуто солідарно на користь ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» заборгованість за кредитним договором в сумі 504246,54 грн. та вирішено питання про розподіл судових витрат.

21 і 22 вересня 2015 року головним державним виконавцем ВДВС Васильківського МРУЮ відкрито два виконавчі провадження з примусового виконання указаного рішення суду.

Із доданих до заяви письмових матеріалів вбачається, що заявники є подружжям, мають на утриманні двох малолітніх дітей 2005 і ІНФОРМАЦІЯ_1 та матір ОСОБА_2, яка є інвалідом ІІ групи довічно. Усі вказані особи проживають разом за однією адресою, при цьому ОСОБА_3 не працевлаштована, а середньомісячний дохід ОСОБА_2 у вигляді заробітної плати складає 7 381 грн.

Отже, існуючий розмір отримуваного заявниками доходу і необхідність утримання ними трьох непрацездатних осіб, безумовно впливають на матеріальний стан заявників та створюють умови, за яких позбавляють їх можливості одноразово в повному обсязі виплатити на користь стягувача суму кредитної заборгованості.

Відповідно до ст. 217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Статтею 373 ЦПК України визначено, що за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Згідно із ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Таким чином, за змістом вказаних положень законодавства, відстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Натомість, суд першої інстанції обгрунтовано враховував, що усі без виключення обставини, на які посилалися заявники, (окрім розміру заробітної плати ОСОБА_2 за період часу з квітня по вересень 2015 року), існували станом до дати укладення між ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» і ОСОБА_2 кредитного договору та отримання останнім грошових коштів 28 грудня 2012 року.

У звязку з цим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дані обставини не є підставою для відстрочки виконання рішення у розумінні положень ст. 373 ЦПК України, оскільки майновий стан заявників до отримання кредиту та після постановлення судом рішення про стягнення з них заборгованості, фактично не змінився, тобто існування указаних обставин не створює випадок винятковості, який є обовязковою умовою для можливості відстрочення виконання рішення суду.

Разом з цим, під відстроченням виконання рішення слід розуміти перерву у вчиненні виконавчих дій на певний, точно визначений строк, протягом якого виконавчі дії не проводяться, у звязку з існуванням обставин, за наявності яких вчасне виконання завдає шкоди правам або інтересам боржника або інших осіб.

Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, суд обовязково враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

З матеріалів справи убачається, що фінансовий стан стягувача також є незадовільним, а тому у встановлений законом спосіб в ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» запроваджено тимчасову адміністрацію.

Зважаючи на це, відстрочення виконання рішення суду на один рік, як того просять заявники, прямо стосується майнових інтересів банку та безпосередньо впливає на його законні права щодо отримання грошових коштів, які стягнуто за рішенням суду в рахунок погашення кредитної заборгованості, а тому, у випадку задоволення заяви, права стягувача буде порушено.

У відповідності п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є безпідставними, а ухвала суду першої інстанції постановлена відповідно до вимог процесуального законодавства і підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: