Ухвала суду № 54552562, 10.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2015 року м. Київ К/800/33620/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 квітня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2015 року у справі за позовом Державного підприємства «Антонов» до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство «Антонов» (далі - ДП «Антонов») звернулось до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС-Центральний офіс з обслуговування великих платників (далі - МГУ ДФС - Центральний офіс з ОВП) в якому просить визнати протиправним рішення та зобов'язати вчинити дії.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 квітня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2015 року апеляційну скаргу МГУ ДФС - Центрального офісу з ОВП задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 квітня 2015 року змінено, виключено п'ятий абзац її резолютивної частини, в решті залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій МГУ ДФС - Центрального офісу з ОВП подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 квітня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ДП «Антонов» у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДП «Антонов» звернулось до податкового органу із заявою про повернення надміру сплачених до бюджету авансових внесків з податку на прибуток в сумі 40000000,00 грн. шляхом перерахування коштів на поточний рахунок підприємства в банку.

Листом №21358/10/28-10-20-3-20 від 14 листопада 2014 року відповідач запропонував переплати по авансовим внескам з податку на прибуток залишити у бюджеті в рахунок погашення податкових зобов'язань з податку на прибуток за результатами 2014 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДП «Антонов» на момент виникнення спірних правовідносин мало переплату за авансовими внесками з податку на прибуток підприємств та організацій у розмірі 60134844,00 грн., що перебувають у державній власності. Скориставшись наданим законодавством правом позивач подав до відповідача заяву за №20/7906 від 27 жовтня 2014 року про повернення надміру сплачених до бюджету авансових внесків з податку на прибуток в сумі 40000000,00 грн. шляхом перерахування коштів на поточний рахунок підприємства №26006002120953 в ПАТ «Хрещатик» в м. Києві.

Пунктом 17.1.10 ст.17 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 43.1 ст. 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Виходячи з положень п.43.3 та п.43.4 ст. 43 Податкового кодексу України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету на виконання (п. 43.5 ст.43 Податкового кодексу України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що всупереч наведеним вище нормам чинного законодавства МГУ ДФС - Центральний офіс з ОВП за результатами розгляду такої заяви не було підготовлено висновок про повернення відповідних сум коштів з бюджету, а лише запропоновано ДП «Антонов» у зв'язку із складною ситуацією в країні переплати за авансовими внесками з податку на прибуток залишити у бюджеті в рахунок погашення податкових зобов'язань з податку на прибуток за результатами 2014 року, вказану відповідь фактично слід вважати відмовою у поверненні платнику податків надміру сплачених до державного бюджету грошових зобов'язань. При цьому, вказана відмова не містить інформації щодо причин і підстав неможливості такого повернення.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 02 березня 2015 року по справі №К/800/61520/13 та від 26 травня 2015 року по справі №К/800/9271/15.

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку про те, що неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків призвело до порушення законодавчо закріпленого права платника податків на повернення надміру сплачених грошових зобов'язань, що є неправомірним з боку контролюючого органу, як суб'єкта владних повноважень та, як наслідок, про обґрунтованість позовних вимог ДП «Антонов».

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ДП «Антонов».

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 квітня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров