Ухвала суду № 54552374, 22.12.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2015 р.Справа № 816/1704/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Укртрансінспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2015р. по справі № 816/1704/15

за позовом ОСОБА_1

до Управління Укртрансінспекції у Полтавській області , Начальника управління Укртрансінспекції у Полтавській області ОСОБА_2

про скасування постанови,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до начальника управління Укртрансінспекції у Полтавській області ОСОБА_2, в якому просив скасувати постанову від 16.12.2013 №001907 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1700,00 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2015 до участі у справі в якості другого відповідача залучено управління Укртрансінспекції у Полтавській області.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2015р. - позов задоволено.

Відповідач, не погоджуючись із постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2015р., подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати рішення суду першої інстанції, та прийняти нове, яким позов у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповноту дослідження обставин у справі.

Відповідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 22.12.2015 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 13.11.2013 року державними інспекторами управління Укртрансінспекції у Харківській області на підставі наказу від 11.11.2013 р. №01-08/229 "Про затвердження графіку рейдових перевірок" та направлення на перевірку від 11.11.2013 №004111 проведено рейдову перевірку транспортного засобу - RENOULT MIDLUM, д.р.н. ВІ2743ВІ (а.с. 41, 42).

Результати перевірки оформлені актом перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 13.11.2013 №054885 (а.с. 44).

У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом відображено висновок про порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" (на момент перевірки відсутня індивідуальна контрольна книжка водія).

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 16.12.2013 р. начальником управління Укртрансінспекції у Полтавській області ОСОБА_2 винесено постанову №001907, якою до позивача на підставі абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" застосовано фінансові санкції в розмірі 1700,00 грн (а.с. 6).

Відповідно до відомостей, викладених у вказаному акті, транспортний засіб RENOULT MIDLUM, д.р.н. ВІ2743ВІ є власністю ОСОБА_1, за кермом транспортного засобу під час перевірки знаходився водій ОСОБА_3, який не надав для здійснення контролю державним інспекторам індивідуальну контрольну книжку обліку робочого часу водія, чим на думку інспекторів порушив вимоги ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" та п.6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 року № 340.

Із акта перевірки також вбачається, що водій ОСОБА_3 з даним актом ознайомлений, та не згоден.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відносно позивача 16.12.2013 року, відповідач не переконався у отриманні ОСОБА_1 повідомлення про розгляд справи, відповідна інформація у відповідача була відсутня.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 26 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

На підтвердження факту повідомлення позивача про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідачем до матеріалів адміністративної справи надано копії повідомлення від 27.11.2013 вих. №3850/5/59-13 та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 40).

Проте, поштове відправлення повернулось на адресу Управління Укртрансінспекції у Полтавській області у січні 2014 року.

Таким чином, під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відносно позивача 16.12.2013 року у відповідача були відсутні дані про отримання ОСОБА_1 повідомлення про розгляд справи.

Відповідно до ст. 34 Закону України „Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник повинен забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.

Згідно ст. 48 Закону України „Про автомобільний транспорт", встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - ліцензійна картка, свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

Таким чином, колегія суддів вказує на те, що ст. 48 вказаного Закону не містить виключного переліку документів, що мають бути у наявності у водія, який здійснює вантажні перевезення, і такі документи можуть бути передбачені іншими актами законодавства.

Крім того, у абз.1 п. 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою КМ України, від 08.11.2006 р. № 1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до абз. 3 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовується штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ст. 1 цього Закону автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного розгляду, 06.01.2011р. між позивачем та ПП "Полтава-Консалтинг" укладено договір оренди транспортного засобу, згідно якого ФОП ОСОБА_1 (Орендодавець) передає в строкове платне користування ПП "Полтава-Консалтинг" (Орендареві) для використання у своїй підприємницькій діяльності автомобіль RENOULT MIDLUM, д.р.н. ВІ2743ВІ.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що встановивши порушення вимог законодавства, відповідач повинен встановити, хто є автомобільним перевізником в даному випадку - власник транспортного засобу чи інша особа, в користуванні якої знаходиться транспортний засіб.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивача притягнуто до відповідальності за відсутності підтвердження у нього статусу автомобільного перевізника.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивач був позбавлений можливості надати до Управління Укртрансінспекції у Полтавській області копії договору оренди автомобіля, а також інших документів, відносно виявлених інспекторами порушень законодавства про автомобільний транспорт, оскільки повідомлення йому вручено не було, а відповідач, розглядаючи справу та приймаючи оспорювань рішення, не пересвідчився про те, чи був повідомлений позивач.

З приводу доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі про те, що дані товарно-транспортної накладної 01АА від 13.11.2013 року №854537, яка також була предметом дослідження при проведенні перевірки, свідчать про те, що позивач є автоперевізником, оскільки про це зазначено у відповідній графі накладної, колегія суддів зазначає наступне.

З дослідженої в судовому засіданні копії товарно-транспортної накладної (а.с. 43), судом встановлено, що вона не містить будь-яких даних про те, що водій перебуває в трудових відносинах з позивачем, а також не містить ані підписів, ані відміток ОСОБА_1, як автоперевізника.

Отже, вказана товарно-транспортна накладна не може бути належним та допустимим доказом того, що саме позивач є автоперевізником.

Відповідно до частини другої ст. 71 кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність доказів на підтвердження викладених в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом висновків про порушення позивачем вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Управління Укртрансінспекції у Полтавській області №001907 від 16.12.2013 р. про накладення адміністративно - господарського штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 1700,00 грн. прийнята з порушенням норм чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі в частині задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Укртрансінспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2015р. по справі № 816/1704/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_4Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст ухвали виготовлений 23.12.2015 р.