Ухвала суду № 54551810, 17.12.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2015 р.Справа № 820/7887/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Тацій Л.В. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Лозівської ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2015р. по справі № 820/7887/15

за позовом ОСОБА_1

до Лозівської ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про визнання неправомірними дій та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області в якому, з урахуванням уточнень, просить суд визнати неправомірними дії Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області щодо проведення перевірки, за результатами якої складено акт від 18.03.2015 року №350/20-27-17-02-13/НОМЕР_1; скасувати податкове повідомлення-рішення Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області від 09.04.2015 р. №0001551702 в частині визначення податкового зобов'язання у розмірі 434,71 грн. та штрафних санкцій у розмірі 278,68 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 р. адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі. Визнано неправомірними дії Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області щодо проведення перевірки, за результатами якої складено акт від 18.03.2015 року №350/20-27-17-02-13/НОМЕР_1. Скасовано податкове повідомлення-рішення Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області від 09.04.2015 р. №0001551702 в частині визначення податкового зобов'язання у розмірі 434,71 грн., та штрафних санкцій у розмірі 278,68 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 205,47 грн.

Лозівська ОДПІ Головного управління ДФС у Харківській області, не погоджуючись з вказаною постановою суду, подала апеляційну скаргу, посилається на те , що судом не дотримано вимоги ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2015р. скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

ОСОБА_1 заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги , вважає постанову суду першої інстанції правомірною та просить суд апеляційної інстанції залишити постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року без змін , апеляційну скаргу без задоволення.

Апеляційна скарга розглядається відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що Лозівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Харківській області на підставі наказу №277 від 11.03.2015 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 щодо отриманих доходів у вигляді списання боргу комунальних платежів та своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, за результатом якої складено акт від 18.03.2015 року №350/20-27-17-02-13/НОМЕР_1.

При перевірці встановлено , що відповідно до відомостей з ЦБД ДРФО про суми виплачених доходів та утриманих з них податків (за формою №1-ДФ) ПКП «Тепломережі» відобразив суму списаної заборгованості у розмірі 2898,08 грн. ФО ОСОБА_1 в податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) за підсумками 4 кварталу 2013 року з ознакою доходу 107 - «сума заборгованості за укладеним цівільно-правовим договором, за якою минув строк позовної давності».

Лозівською ОДПІ на адресу ФО ОСОБА_1 направлялись листи від 05.04.2014 №777/10/20-28-17-131 та від 19.06.2014 №1331/10/20-28-17-137 з повідомлення про обов'язок надання декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст. 163, п.п 164.2.7 п.164.2 ст. 164, п. 167.1 ст.167, п.171.2 ст.171 п.179.7 ст. 179 розділу ІV Податкового кодексу України , а саме не надано податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2013 рік та занижено податкове зобовязання по податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування у сумі 434,71 грн.

Позивачем подавались до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області заперечення на акт перевірки.

За результатами розгляду заперечення на акт перевірки відповідачем надано відповідь з якої вбачається, що висновки викладені в акті перевірки від 18.03.2015 року №350/20-27-17-02-13/НОМЕР_1 є обґрунтованими та не суперечать нормам чинного законодавства України.

На підставі висновків акту перевірки від 18.03.2015 року №350/20-27-17-02-13/НОМЕР_1 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.04.2015 р. №0001551702 про визначення податкового зобов'язання у розмірі 434,71 грн. та штрафних санкцій у розмірі 278,68 грн.

Позивач скористався можливістю досудового порядку вирішення спору та подавала скарги до ГУ ДФС у Харківській області та Державної фіскальної служби України. За результатами розгляду скарги та податкове повідомлення-рішення залишені без задоволення та без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з порушення відповідачем вимог ст.ст. 78, 79 Податкового Кодексу України та неправомірності дій Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області щодо проведення перевірки, за результатами якої складено акт від 18.03.2015 року №350/20-27-17-02-13/НОМЕР_1 та відсутності порушень пп.164.2.7. п.164.2 ст.164 ПК України , тому відсутнє порушення з боку позивача норм ст.164 та ст.167 Податкового кодексу України і ст.179 Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо не дотримання податковим органом порядку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, виходячи з наступного.

Положеннями пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. п. 75.1, 75.1.1 Податкового Кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Особливості регулювання проведення документальної невиїзної перевірки, встановлені статтею 79 ПК, не виключають необхідності дотримання загальних вимог до наявності підстав та порядку проведення документальних позапланових перевірок.

Як зазначено у пункті 79.1 зазначеної вище статті, документальна невиїзна перевірка здійснюється, зокрема, у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Згідно положеннями ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України перевірка може проводитись у випадку, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть протягом 10 робочих днів пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства.

Згідно пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Пункт 79.2 статті 79 доповнено абзацом другим згідно із Законом України від 24 травня 2012 року № 4834-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм» , виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки».

Тобто, вищенаведеними нормами Податкового кодексу України, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України при вирішенні спору цієї категорії у постанові від 27.01.2015 року по справі № 21-425а14.

Відповідно до вимог частини 1 статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Частиною 2 статті 161 КАС України встановлено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що контролюючим органом складено та направлено ФО ОСОБА_1 повідомлення №16/10/20-27-17-02-13 від 11.03.2015 року, в якому зазначено, що з 12 березня 2015 року за адресою відповідача буде проведено документальну позапланову невиїзну перевірку та наказ №277 від 11.03.2015 року , однак вказане відправлення повернулось до податкової інспекції з поштовим повідомленням з позначкою за закінчення терміну зберігання.

18.03.2015 року державними ревізорами-інспекторами складено акт неявки фізичної особи на перевірку.

Дослідивши акт перевірки, листи податкового органу від 19.06.2014 року та від 05.04.2014 року (а.с.94-95) судом встановлено , що адреса позивача м-н 6, буд. 10, кв.41, м.Первомайський, Харківська область 6410, проте, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.83), яким направлявся наказ та повідомлення про перевірку, вказано іншу адресу м-н 1/2АДРЕСА_1, м.Первомайський, Харківська область 64107, тобто фактично кореспонденція направлена податковим органом на невірну адресу позивача.

Також, лист Укрпошти від 14.04.2015 року №950 підтверджує факт не надсилання податковим органом та неотримання позивачем повідомлення №16/10/20-27-17-02-13 від 11.03.2015 року та наказу №277 від 11.03.2015 року на адресу позивача (а.с.35).

Враховуючи наведене , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що податковим органом порушеного вимоги ст.79 Податкового Кодексу України щодо проведення перевірки.

Як свідчать матеріали справи, перевірка проведена на підставі положень п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи протягом 2014 року на адресу позивача направлялись два запити (від 05.04.2014 р. №777/10/20-28-17-137 та від 19.06.2014 р. №1331/10/20-28-17-137), в яких податковий орган пропонував позивачу надати річну декларацію про майновий стан і доходи та сплатити податок з доходів фізичних осіб.

Однак , зазначені запити не містять посилання на положення ст. 73 та ст. 78 Податкового кодексу України.

Доказів направлення запитів на адресу позивача в порядку визначеному п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України відповідачем до матеріалів справи не надано.

Враховуючи наведене , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності дій Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області щодо проведення перевірки, за результатами якої складено акт від 18.03.2015 року №350/20-27-17-02-13/НОМЕР_1 .

Стосовно оскаржуваного податкового повідомлення рішення колегією суддів встановлено наступне.

Пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України визначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, доходом з джерелом його походження з України є будь-який дохід, отриманий резидентом або нерезидентом, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України, її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні

Додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу) і підпункт 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний похід та доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання)

Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового Кодексу України, об'єктом оподаткування платника податку - резидента є, зокрема, загальний місячний оподатковуваний дохід.

Згідно підпункту 164.2.7 пункту 164.2 статті 164 Податкового Кодексу України, базою оподаткування є, зокрема, сума заборгованості платника податку за укладеним ним цивільно- правовим договором, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк позовної давності згідно з розділом II цього Кодексу, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів і погашення податкового боргу. Фізична особа самостійно сплачує податок з таких доходів та зазначає їх у річній податковій декларації

Матеріали справи свідчать , що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області від 09.04.2015 р. №0001551702 збільшення суми грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 434,71 грн. та штрафних санкцій у розмірі 108,68 грн. слугував висновок податкового органу , викладений в акті перевірки від 18.03.2015 №350/20-27-17-02-13/НОМЕР_1.

Так , зі змісту акту перевірки вбачається , що ФО ОСОБА_1 отримала дохід у вигляді списання заборгованості за комунальні платежі від ПКП «Тепломережі» в сумі 2898,08 грн., тому згідно підпункту 164.2.7 пункту 164.2 статті 164 Податкового Кодексу України фізична особа повинна була сплатити до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 434,71 грн. та подати до податкового органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2013р.

Сума з якої , як зазначено в акті відповідачем , ФО ОСОБА_1 слід сплатити податок на доходи з фізичних осіб у розмірі 434,71 грн. - 2898,08 грн., яка складається з 160,19 грн. та 2737,89 грн.

Стосовно суми у розмірі 160,19 грн. з матеріалів справи встановлено наступне.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області у справі №2030/954/12 від 26.06.2012 р. встановлено, що заборгованості за послугу опалення і гарячого водопостачання станом на 01.06.2011 р. у ФО ОСОБА_1 не існувало і підстав для стягнення 160,19 грн. не було, оскільки ця сума заборгованості була сплачена за послуги опалення і гарячого водопостачання в межах строку позовної давності і не може бути заборгованістю, тому дана сума не є базою оподаткування в розумінні підпункту 164.2.7 пункту 164.2 статті 164 Податкового Кодексу України.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині безпідставного збільшення податковим органом грошового зобов'язання згідного оскаржуваного податкове повідомлення-рішення Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області від 09.04.2015 р. №0001551702 у розмірі 24,03 грн. та застосування штрафної санкції у розмірі 6,0 грн.

Стосовно суми у розмірі 2737,89 грн. колегією суддів встановлено наступне.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду від 09.04.2012р. у справі №2030/954/12 ПКП «Тепломережі» відмовлено в стягненні з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суми в 2737,89 грн. у зв'язку з закінченням строку позовної давності, однак судом встановлено , що вказана сума боргу у розмірі 2737,89грн. виникла до серпня 2008р., тобто наявність заборгованості підтверджена.

Тобто, враховуючи вимоги підпункту 164.2.7 пункту 164.2 статті 164 Податкового Кодексу України сума заборгованості у розмірі 2737,89грн. є базою оподаткування, тому податковий орган правомірно збільшив грошове зобов'язання згідного оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області від 09.04.2015 р. №0001551702 у розмірі 410,68 грн. та застосував штрафну санкцію у розмірі 102,67 грн.

Посилання позивача на лист Первомайського відділення Лозівської ОДПІ від 19.06.2014 р. № 1331/10/20-28-17-137, в якому податковий орган вказує на порушення позивачем саме вимог 164.2.17 п. 164.2 ст.164 ПКУ, однак в акті перевірки вказані статті змінені на інші - пп. 164.2.7, п. 164.2 ст.164 ПКУ без будь-яких причин, до уваги судом не приймаються , оскільки надіслання вказаного листа не впливає на суть встановлених саме в ході перевірки порушень позивачем вимог Податкового Кодексу України.

Але , враховуючи те , що дії відповідача по проведенню перевірки , за результатами якої складено акт від 18.03.2015 року №350/20-27-17-02-13/НОМЕР_1 є неправомірними у звязку з невиконанням відповідачем вимог приписів підп.. 78.1.1. п. 87.1 ст. 78 та п.79.2 ст. 79 Податкового Кодексу України , про що встановлено та зазначено вище, відповідно і відсутні правові наслідки такої перевірки у вигляді прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що податкове повідомлення-рішення Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області від 09.04.2015 р. №0001551702 в частині визначення податкового зобов'язання у розмірі 434,71 грн. та штрафних санкцій у розмірі 278,68 грн. підлягає скасуванню .

Доводи апеляційної скарги є безпідставними не впливають на правомірність висновків суду, оскільки дублюють заперечення на позов, які подавались суду першої інстанції, були враховані ним при вирішення справи по суті, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

На підставі наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Лозівської ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2015р. по справі № 820/7887/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_3Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст ухвали виготовлений 22.12.2015 р.