Ухвала суду № 54551352, 15.10.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2015 р.м. ОдесаСправа № 815/5363/14

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О. А. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Єщенка О.В.

суддів Димерлія О.О.

ОСОБА_1

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року по справі за адміністративним позовом Агропромислового Торгового дому «СГ» (Підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій,-

В С Т А Н О В И В:

Агропромисловий Торговий дім «СГ» (Підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням доповнень предмету позову, просив скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 10.04.2014 року №0012431701 про збільшення грошового зобовязання по податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у розмірі 5 399,27 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1 834,82 грн., вимоги від 10.04.2014 року №Ю-06 про сплату боргу по єдиному внеску у розмірі 1 634,4 грн., рішення від 10.04.2014 року №7 про застосування штрафних санкцій у сумі 750,87 грн. за донарахування територіальним органом доходів і зборів єдиного внеску та вимоги від 15.08.2014 року №1443-25 про сплату податкового боргу у розмірі 5 108,62 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 3 273,80 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1 834,82 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства щодо порядку справляння податків та зборів не відповідають дійсності, ґрунтуються на даних, що не відповідають фактичним обставинам справи, без належного аналізу господарської діяльності підприємства, трудових відносин на підприємстві та їх відповідності первинним і бухгалтерським документам, що свідчить про безпідставність нарахувань зобовязань, штрафу згідно оскаржуваних рішень, у звязку із чим рішення контролюючого органу підлягають скасуванню.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року заяву позивача про відкликання частини позовних вимог задоволено. Адміністративний позов Агропромислового торгівельного дому «СГ» (Підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) в частині позовних вимог щодо скасування податкової вимоги від 15.08.2014 року № 1443-25 залишено без розгляду.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року адміністративний позов Агропромислового торгівельного дому «СГ» (підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) задоволено. Суд скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 10 квітня 2014 року № НОМЕР_1, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.04.2014 року № Ю-06 та рішення про застосування штрафних санкцій від 10.04.2014 року № 7.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, однак в судове засідання не зявились, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст. 197 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області у період з 03.02.2014 року по 14.02.2014 року проведено фактичну перевірку Агропромислового торгівельного дому «СГ» (Підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) з питань дотримання вимог податкового законодавства при виплаті заробітної плати робітникам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 за період січень - грудень 2013 року, за результатами якої складено акт від 24.02.2014 року №402/15-52-17-01-28/30948582.

Зазначеною перевіркою встановлено порушення АТД «СГ» (Підприємство у вигляді ТОВ), зокрема, пп. 163.1.2. п. 163.1 ст. 163, пп. 168.1.1. п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, у звязку із чим відповідно до пп. 167.1 ст. 167 Податкового Кодексу України позивачу підлягає донарахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 5 399,27 грн., пп. 176.2 ст. 176, п. 119.2. ст. 119 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем не включено до податкових розрахунків по Ф. 1-ДФ сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також суми утриманого з них податку за ІІ, ІІІ квартали 2013 року, пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого позивачу підлягає донарахуванню єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 1 634,4 грн.

На підставі виявлених порушень ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення від 10.04.2014 року №0012431701 про збільшення позивачу грошового зобовязання по податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у розмірі 5 399,27 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1 834,82 грн., вимогу від 10.04.2014 року №Ю-06 про сплату боргу по єдиному внеску у розмірі 1 634,4 грн. та рішення від 10.04.2014 року №7 про застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 750,87 грн. за донарахування територіальним органом доходів і зборів єдиного внеску.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновків про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб, не сплату єдиного внеску за період січень - грудень 2013 року та не включення до податкових розрахунків ф. № 1-ДФ за II, III квартали 2013 року суму доходу стали заява/пояснення працівників підприємства про порушення трудових відношень та несплату у 2013 році заробітної плати, а саме заборгованість по заробітній платі ОСОБА_10 за період червень, липень 2013 року склала 4 860 грн., ОСОБА_6 за період червень, липень 2013 року 7 500 грн., ОСОБА_5 за період липень, серпень 2013 року 3 750 грн., ОСОБА_4 за період липень, серпень 2013 року 3 450 грн., ОСОБА_8 за червень 2013 року 1 650 грн., ОСОБА_7 за період квітень, травень, червень 2013 року 6 000 грн., ОСОБА_9 за період квітень, травень, червень 2013 року 5 850 грн.

На думку податкового органу, обставини, викладені в поясненнях вказаних осіб, беззаперечно свідчать про не включення підприємством до податкових розрахунків ф. №1-ДФ за І, ІІ квартали 2013 року сум доходу ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та не утримання податку на доходи фізичних осіб з доходів осіб, що перебували у трудових відносинах з підприємством.

Також, за даними перевірки підприємством позивачу підлягає донарахування єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування у сумі 1 634,40 грн. із виплаченої ОСОБА_10 заробітної плати у розмірі 4 000 грн. за квітень, травень 2013 року.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача про порушення підприємством вимог податкового законодавства, а також з питань справляння єдиного внеску не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на даних первинних документів та бухгалтерського обліку підприємства, отже збільшення грошового зобовязання по податку на доходи фізичних осіб, донарахування позивачу єдиного внеску та застосування штрафних санкцій є безпідставним.

Колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Приписи п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначають податкового агента щодо податку на доходи фізичних осіб, зокрема, як юридичну особу (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), яка незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язана нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 14.1.195 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України працівник - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Вищенаведені норми узгоджуються із п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, згідно якого особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок, а також подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, та суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

При цьому, такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.

Таким чином, юридична особа, яка використовує працю особи на підставі укладеного трудового договору (контракту) зобов'язана нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок виплачених доходів такої фізичної особи, подавати у строки, встановлені цим Кодексом, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, та суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Як вбачається з акту перевірки, пояснень осіб про порушення позивачем норм законодавства та матеріалів справи, ОСОБА_11 з лютого 2013 року по 04.12.2013 року перебував на посаді директора ДП «Арсенал», що також підтверджується Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Вказана юридична особа знаходиться в м. Одесі по вул. Космонавтів, 32, офіс 408, основним видом діяльності підприємства є, зокрема, діяльність охоронних служб.

Між ДП «Арсенал» та ВАТ «Весело-Кутський комбінат Хлібопродуктів» 31.12.2012 року укладено договір про надання охоронних послуг нежитлової будівлі, розташованої за адресою: Одеська область, Великомихайлівський р-н, с. Новоборисівка, вул. Леніна, 2, та яка згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно належить ВАТ «Весело-Кутський комбінат Хлібопродуктів»,

Згідно пояснень ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, останні звертались до гр. ОСОБА_11 з метою працевлаштування по охороні обєктів, що належать Агропромисловому торгівельного дому «СГ» (підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю), та в подальшому ними здійснювалась робота, за яку їм не виплачено заробітну плату, по охороні нежитлової будівлі ПрАТ «Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів».

Як вірно встановив суд першої інстанції, поясненнями вказаних осіб спростовуються висновки податкового органу про їх перебування у трудових відносинах з позивачем, надання ними послуг з охорони обєкту, який в свою чергу не належить позивачу, та наявність у позивача заборгованості з не виплати заробітної плати за виконану роботу.

Таким чином, з урахуванням наведених обставин та в силу норм податкового законодавства, вбачається, що позивач не є податковим агентом щодо податку на доходи вказаних фізичних осіб, отже не є особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів фізичних осіб, подання відповідних розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, та сум утриманого з них податку.

Суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що висновки податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування ґрунтуються лише на поясненнях вказаних осіб, податковим органом не проводився належний аналіз первинної та бухгалтерської документації, яка ведеться на підприємстві, перевіркою не було встановлено факту оформлення посадовими особами позивача будь-яких видаткових відомостей чи інших документів на виплату заробітної плати вищевказаним особам за роботу на вказаному обєкті, що призвело до необґрунтованих висновків податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

При цьому, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Для вказаних платників єдиний внесок нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI).

Аналіз наведених норм показав, що підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, мають нараховувати єдиний внесок застрахованій особі на суму нарахованої такій особі заробітної плати.

Разом з цим, оскільки висновки податкового органу про перебування ОСОБА_10 у період з квітня-травень 2013 року у трудових відносинах, виплату позивачем вказаній особі заробітної плати у розмірі 4 000 грн. не знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, колегія суддів вважає, що донарахування податковим органом єдиного внеску на вказану суму суперечить вищенаведеним вимогам законодавства.

З огляду на викладене, оскільки обставини справи свідчать про відсутність підстав для відповідальності позивача за не нарахування, не утримання та не сплату (не перерахування) до бюджету податку з доходів фізичних осіб, відсутність обовязку позивача подавати відповідні розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь осіб, які у відповідний період не перебували з позивачем у трудових відносинах, не надавали йому послуги з охорони відповідного обєкту, та сум утриманого з них податку, колегія суддів вважає вірним висновок про безпідставність збільшення позивачу грошового зобовязання по податку на доходи фізичних осіб, донарахування єдиного внеску та застосування штрафних санкцій згідно оскаржуваних рішень.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не встановлено.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: О.О. Димерлій

ОСОБА_1