Ухвала суду № 54551328, 22.12.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/3353/15 Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

22 грудня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

за участю секретаря Гуцул О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» до Київської митниці Державної фіскальної служби про скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Дельта-2010» (далі - Позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби (далі - Відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару від 04.02.2015 року №125130005/2015/610011/2 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 04.02.2015 року №125130005/2015/00018, відповідно до яких надмірно сплачено митний збір та ПДВ, що разом становить 21 132,44 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Відповідача, заперечення представника Позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 27 червня 2013 року між Позивачем та GITI Tire Global Trading Pte. Ltd було укладено контракт №G-D/2013-0627 про поставку шин, за умовами якого поставка товару здійснювалась на умовах CIF.

З інвойсу від 14.12.2014 року №GT1406041AВ вбачається, що сума поставленого Позивачу товару складає 80 671,88 доларів США, що включає в себе суму витрати на страхування товару та транспортні послуги відповідно до умов CIF.

03 лютого 2015 року з метою митного оформлення нових вантажних автомобільних пневматичних гумових шин, для вантажних автомобілів в кількості 375 шт, ввезених на підставі контракту від 27 червня 2013 року №G-D/2013-0627, Позивачем подано Відповідачу вантажну митну декларацію №125130005.2015.540686.

Декларантом було обрано основний метод визначення митної вартості - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

На підтвердження митної вартості товару Позивачем надано Відповідачу наступні документи: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 22.01.2015 року 125/2012/0001072; міжнародну автомобільну накладну CMR №0035150 від 31.01.2015 року; міжнародну автомобільну накладну CMR №0035151 від 31.01.2015 року; коносамент від 16.12.2014 року №NJJY368479; прайс-лист виробника Б/Н від 18.12.2014 року; інвойс GT1406041A від 14.12.2014 року; пакувальний лист б/н від 14.12.2014 року; страховий поліс PYIE201434010200E04170 від 13.12.2014 року; контракт №G-D/2013-0627 від 27.06.2013 року; сертифікат відповідності UA1.009.005424-15 від 02.02.2015 року; інформацію про радіологічний контроль товару 2761 від 16.12.2014 року; сертифікат про походження товару форми A G143400900990426 від 15.12.2014 року; копію митної декларації 330120140000024697 від 20.11.2014 року.

Територіальним органом Київської митниці Міндоходів митним постом «Святошин», на підставі поданих Позивачем документів, 04 лютого 2015 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №125130005/2015/610011/2 із застосуванням шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару та видано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125130005/2015/00018.

05 лютого 2015 року Позивачем повторно подано контролюючому органу митну декларацію №125130005/2015/540776 від 05.02.2015 року, вищевказаний перелік документів та додаткові документи, а саме: висновок про вартісні характеристики товару підготовлені спеціалізованою експертною організацією від 21.01.2015 року №136; доповнення до зовнішньоекономічного договору №3 від 12.12.2014 року; рахунок фактури № СФ-0000018 від 22.01.2015 року; лист ТОВ «Дельта-2010» №0402/1 від 04.02.2015 року; лист GITI Tire Global Trading Pte. Ltd від 04.02.2015 року.

Незважаючи на повторно подані Позивачем документи, Відповідачем не визнано заявлену Позивачем митну вартість товарів.

Контролюючий орган зазначає, що у наданих Позивачем до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності та не містяться всі відомості щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, а саме: умови поставки у експортній декларації МД 330120140000024697 від 20.11.2014 року (FOB) відрізняються умови поставки, що зазначені у рахунку-фактурі та контракті (CIF), та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару; в наданому Позивачем прайс-листі виробника товару не вказано термін його дії; у рахунках фактури для продажу на території України не зазначено торгову марку чи виробника шин.

Відповідач зазначає, що оскільки фактичне здійснення поставки на умовах FOB передбачає покладання транспортних витрат та витрат на страхування на Позивача, то до митного оформлення Позивач в обов'язковому порядку повинен був подати документи, що підтверджують числове значення таких складових митної вартості, як вартість транспортування та страхування відповідно до ч.2 ст.53 Митного Кодексу України. Проте, зазначені додаткові документи Позивачем митному органу не надано.

Позивачем зазначено, що загальний розмір переплати податків та зборів складає 21132,44грн.

Статтею 7 Митного кодексу України (далі - Кодекс) передбачено, що державну митну справу становлять визначені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності органів доходів і зборів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Відповідно ст.49 Кодексу митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.52 Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Статтею 53 Кодексу визначено перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, та вказано, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Стеттею 54 Кодексу передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Положеннями ст.55 Кодексу визначено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів вважає, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Так, на підтвердження митної вартості товару, Позивачем надано митному органу пакет документів, передбачений статтею 53 Митного кодексу України, про що вказано у МД та картці відмови.

Перелік наданих документів наведений у графі 44 вищезазначених нових митних деклараціях, які подані після винесення оскаржуваних рішень та картки відмови.

З матеріалів справи вбачається, що у графі 33 рішення про коригування митної вартості товару вказано, що у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності та не містяться

всі відомості щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товарів (експертний висновок не враховує аналіз цін виробників аналогічної продукції на ринку, не враховані всі витрати до кордону України відповідно до рахунку на перевезення).

Поряд з цим, в графі 33 рішення суб'єкта владних повноважень вказано перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.ч.3, 4 ст.53 МКУ, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів та зборів: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалось страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; виписку з бухгалтерської документації.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що Відповідачем необґрунтовано зазначено про необхідність надання Позивачем додаткових документів, у зв'язку з цим суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції про підтвердження поданими документами митної вартості товару.

Отже, колегія суддів вважає, що перелік документів, встановлений ч.3 ст.53 Кодексу, подається в повному обсязі за їх наявності, а тому у разі відсутності таких документів не може кваліфікуватися як самостійна і автоматична підстава для коригування митної вартості.

Відповідачем не доведено обґрунтованість прийнятих оскаржуваних рішень та не наведені підстави, які вказують на те, що Позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів або наявність обставин пов'язаності осіб, які вплинули на визначення митної вартості, оскільки Позивачем надані всі необхідні документи в порядку ч.8 ст.55 Кодексу.

Щодо визначення Відповідачем митної вартості за резервним методом, слід зазначити таке.

Згідно ст.57 Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Так, Відповідач в оскаржуваному рішенні послався на неможливість застосування методів 2а та 2б у зв'язку із відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні товари, а неможливість застосування методів 2в та 2г через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості.

Водночас, у вказаному рішенні Відповідач послався на визначення митної вартості із застосуванням резервного методу та зазначив, що резервний метод був використаний з урахуванням інформації, наявної в митному органі, щодо митного оформлення товарів за МД від 21.11.2014 року №125130005/2015/549284.

Процедура консультації між органом доходів і зборів та декларантом проведена згідно вимог ст.ст.57, 59 МКУ.

Отже, оскаржуване рішення містить протилежні визначення про відсутність інформації щодо подібних товарів та застосування такої інформації одночасно.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що вказані Відповідачем в оскаржуваному рішенні розбіжності є несуттєвими та формальними, спростовуються матеріалами справи, а, отже, не впливають на рівень заявленої декларантом митної вартості оцінюваного товару.

Разом з тим, витребовуючи додаткові документи, Відповідач не конкретизує, які саме розбіжності містять надані Позивачем документи, на підтвердження яких саме обставин необхідно надати додаткові документи та не зазначає конкретну інформацію, яка могла викликати сумнів у достовірності заявленої Позивачем митної вартості.

Приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого Позивачем товару за другорядним резервним методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням ст. 55 Митного кодексу України.

Крім того, в рішенні про коригування митної вартості товару Відповідач чітко не вказав, які відомості в наданих документах викликають сумніви, в чому вони полягають та яким чином витребовувані документи можуть вплинути на визначення ціни за будь-яким методом.

З правової позиції Верховного суду України, вказаної у постановах від 30.06.2015 року у справі №814/283/14, від 29.05.2012 року у справі №21-91а12, від 11.09.2012 року у справі № 21-262а12 вбачається, що за умови ненаведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.

Розділом ІІ Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, передбачений опис граф, зокрема, Графа 33 «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості», так у графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Згідно ч.1 ст.452 Кодексу інформація щодо обсягів експорту та імпорту конкретних видів товарів надається центральним органом виконавчої влади за їх вмотивованим запитом (одноразово) або на підставі міжвідомчих угод про інформаційний обмін (регулярно).

Отже, Відповідач мав можливість застосувати метод 2а або 2б визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору щодо ідентичних або подібних товарів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.10.2013 року №21-326а13.

Також, колегія суддів вважає, що Відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості, не надав будь-яких фактичних даних щодо неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості, зокрема, не навів жодних відповідних аргументів.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що Відповідачем не доведено неможливість застосування попередніх другорядних методів та безпідставно визначено декларанту митну вартість за резервним методом.

Відповідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності дій суб»єкта владних повноважень при прийнятті рішення про коригування митної вартості товару від 04.02.2015 року №125130005/2015/610011/2 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 04.02.2015 року №125130005/2015/00018, оскільки подані Позивачем документи необхідно вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару, а тому оскаржувані рішення та картка відмови суб'єкта владних повноважень підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року відкрито апеляційне провадження та відстрочено апелянту - Київської митниці Державної фіскальної служби сплату судового збору до прийняття рішення.

Частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду сплачується 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», в редакції чинній на момент подання адміністративного позову (серпень 2015 року), за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати; ч.3 ст.4 цього ж Закону передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Мінімальна заробітна плата на 2015 рік в Україні вcтановлена Закoном України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» в розмірі 1 218,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, загальний розмір судових витрат у вигляді сплати судового збору, понесених ТОВ «Дельта-2010» за подання до суду адміністративного позову майнового характеру, складає 182 грн 70 коп, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №5165 від 23 липня 2015 року.

За подання адміністративного позову ТОВ «Дельта-2010» повинно було сплатити судовий збір у розмірі 422,65 грн (21 132,44 х 2%).

З врахуванням наведеного та у відповідності вимог вищевказаних норм законів, суд вважає за необхідне стягнути з Київської митниці Державної фіскальної служби судовий збір в розмірі 464,91 грн (422,65 х 110%).

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2015 року - без змін.

Стягнути з Київської митниці Державної фіскальної служби (митниця, міжнародний аеропорт «Бориспіль», м.Бориспіль, Київська обл., 08307, код ЄДРПОУ 39470947) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м.Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м.Києві, код банку 820019, р/р 31211206781007, код класифікації 22030001) судовий збір за подання апеляційної скарги до адміністративного суду в розмірі 464 (чотириста шістдесят чотири) грн 91 (дев'яносто одна) коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Бужак Н.П.

Костюк Л.О.

Ухвала складена в повному обсязі 23 грудня 2015 року.

.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Бужак Н.П.

Костюк Л.О.