Постанова № 54551293, 17.12.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2015 р. Справа № 820/18127/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бартош Н.С.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Лях О.П.

за участю секретаря судового засідання - Дорошенко Д.О.

за участю позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Орджонікідзевського районного суду міста Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2015р. по справі № 820/18127/14

за позовом ОСОБА_1

до Орджонікідзевського районного суду міста Харкова

третя особа Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області

про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Орджонікідзевського районного суду міста Харкова, в якому, з урахуванням уточнень, просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не направлення в УІАЗ ГУМВС України в Харківській області облікових документів за кримінальною справою № 12502 за ознаками злочину, передбаченого ст.81 ч.2 Кримінального кодексу УССР, стосовно ОСОБА_1, прийнятого остаточного процесуального рішення за кримінальною справою № 12502; зобов'язати відповідача направити в УІАЗ ГУМВС України в Харківській області документи, необхідні для корегування відомості щодо руху кримінальної справи №12502 відповідно до прийнятого остаточного процесуального рішення та подання про її закриття.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2015 р. позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Орджонікідзевського районного суду м. Харкова щодо не направлення в УІАЗ ГУМВС України в Харківській області облікових документів відносно ОСОБА_1, прийнятого остаточного процесуального рішення за кримінальною справою №12502 за ознаками злочину, передбаченого ст.81 ч.2 Кримінального кодексу УССР.

Зобов'язано Орджонікідзевський районний суд м. Харкова направити в УІАЗ ГУМВС України в Харківській області документи, необхідні для корегування відомостей щодо руху кримінальної справи №12502 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст.81 Кримінального кодексу УССР, відповідно до прийнятого остаточного процесуального рішення.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Орджонікідзевський районний суд міста Харкова, не погоджуючись з постановою суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення є необґрунтованим та незаконним, прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2015 р. та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову повністю.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач зазначив, що доказів прийняття Орджонікідзевським районним суду м. Харкова ухвали про зміну виду примусових заходів медичного характеру стосовно ОСОБА_1 не надано. Облікові документи про рух справ, що перебували в провадженні суду в 1975 році знищені внаслідок залиття архіву. Оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції на припущеннях.

В судовому засіданні позивач заперечував проти вимог апеляційної скарги. Пояснив, що з позовом звернувся до суду для захисту своїх прав на майбутнє, оскільки йому відомо, що при зверненні до УІАЗ ГУМВС України в Харківській області з приводу довідки про наявність/відсутність судимості необхідно буде судове рішення про закриття кримінальної справи.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. Надав клопотання про розгляд справи без участі представника, апеляційну скаргу підтримує, просить її задовольнити.

Представник третьої особа в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутності та інформацію, що кримінальна справа № 12502 за обліковими даними закрита.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, дослідивши докази по справі, вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що позивач звертався до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова з заявою про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження. При цьому посилався на те, що в 1975 р. в провадженні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова знаходилась кримінальна справа у відношені ОСОБА_1 1954 р.н. за ознаками злочину, передбаченого ст. 81 ч.2 КК УССР редакції 1960 р. Ухвалою суду від 10.02.1975 р. він був звільнений від кримінальної відповідальності, згідно ст. 12 КК УССР та направлений на примусове лікування в психіатричну лікарню загального типу. Після проходження даного лікування, ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова примусові міри медичного характеру, відносно нього були припинені та в подальшому він знаходився на амбулаторному лікуванні.

У 2014 році позивач звернувся до управління інформаційно-аналітичного забезпечення ГУМВС України в Харківській області (далі за текстом - УІАЗ ГУМВС України в Харківській області) із заявою, в якій просив зняти відомості щодо наявності арешту та кримінальної справи.

Як вбачається з листа УІАЗ ГУМВС України в Харківській області від 15.08.2014 року №8/6 А-26,28 позивача повідомлено, що база даних ГУМВС України в Харківській області містить відомості про його арешт по кримінальній справі №12502 та ухвалу суду про направлення його на примусове лікування в психіатричну лікарню загального типу .

Також, у листі зазначено, що відповідно до положень Інструкції "Про порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку і органах внутрішніх справ та органах (установах) кримінально-виконавчої системи України" внесення змін до обліку здійснюється тільки після надання до УІАЗ копій процесуальних документів про прийняття остаточних рішень. Підстави для зняття відомостей у відношенні ОСОБА_1 відсутні.

В зв'язку з викладеними обставинами, позивач 24.10.2015 р. звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова з заявою, в якій просив направити до УІАЗ ГУМВС України в Харківській області документи, необхідні для внесення змін до обліку відомостей щодо кримінальної справи №12502 за ознаками злочину, передбаченого ст. 81 ч.2 КК України (а.с.14).

У відповідь на звернення Орджонікідзевським районним судом м. Харкова листом від 31.10.2014р. вих. №26062 позивача повідомлено, що направлення будь-яких документів по кримінальній справі №12502 до УІАЗ ГУМВС України в Харківській області неможливо, оскільки усі документи знищенні внаслідок залиття архіву у 2002 році ( а.с. 15).

Не погоджуючись із вищевказаним ОСОБА_1 03.11.2014 року звернувся до суду за захистом своїх прав.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що єдиним судом, який у 1975 році міг прийняти рішення про зміну призначених судом примусових заходів медичного характеру, є Орджонікідзевський районний суд м. Харкова, як суд, що застосував ці заходи. Відповідачем по справі ні документально, ні нормативно не доведено правомірність відмови позивачу у наданні відповідних документів до УІАЗ ГУМВС України в Харківській області для видалення відомостей про наявність кримінальної справи № 12502 відносно ОСОБА_1

Суд першої інстанції зазначив, що ухвала Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 10.02.1975р. про застосування примусових заходів медичного характеру до ОСОБА_1 не може вважатися остаточним рішенням по кримінальній справі №12502, оскільки такі заходи були змінені на амбулаторне лікування.

Стосовно вимоги про зобов'язання відповідача направити в УІАЗ ГУМВС України в Харківській області подання, в якому вказати, що кримінальну справу №12502 за ознаками злочину, передбаченого ст.81 ч.2 Кримінального кодексу УССР, відносно ОСОБА_1, 1954 року народження, закрито, суд першої інстанції зазначив, що не встановлено чи закрита кримінальна справа №12502, адже відповідно до матеріалів справи останнім рішенням про яке суд може стверджувати є рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, яким були змінені призначені судом примусові заходи медичного характеру. В той же час, інформація про подальший перебіг кримінальної справи №12502 та прийнятті в ході її розгляду рішення - відсутня. Також суд зазначає, що ця позовна вимога є фактично ідентичною вимозі про зобов'язання відповідача надіслати документи, необхідні для корегування відомостей щодо руху кримінальної справи №12502, яка розглянута судом .

За висновком суду першої інстанції, позовна вимога про зобов'язання відповідача надіслати документи, необхідні для корегування відомостей щодо руху кримінальної справи №12502 в повній мірі захищає права та інтереси позивача і направлена на поновлення порушених прав останнього, а тому вказана вимога не підлягає задоволенню.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів апеляційної інстанції зважає на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до листа управління інформаційно-аналітичного забезпечення ГУМВС України в Харківській області № А-26,28 від 15.08.2014 року, надісланого на адресу позивача, за обліковою інформацією він є особою, яку 25.10.1974 року заарештовано прокуратурою Орджонікідзевського району м. Харкова за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 81 КК України, кримінальна справа № 12502. Ухвалою Орджонікідзевського суду м. Харкова від 10.02.1975 року позивача направлено на примусове лікування в психіатричну лікарню загального типу. Рішення по справі немає (а.с. 13).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на виконання ухвали суду від 10.02.1975 року перебував на лікуванні в Харківській обласній клінічній психіатричній лікарні №3 (за територіальною підсудністю - юрисдикція Московського районного суду м. Харкова), однак в подальшому примусові заходи медичного характеру були змінені на амбулаторне лікування, у зв'язку з чим, останній взятий на облік Московським психоневрологічним диспансером 3 № м. Харкова ( а.с. 206).

Відповідно до листа Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 31.10.2014 року № 26062 зазначено, що направити до УІАЗ ГУМВС України в Харківській області документи, необхідні для внесення змін до облікових даних по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.2 ст. 81 КК УССР не надається можливим, оскільки будь-які документи обліку по зазначеній справі знищені внаслідок залиття архіву в 2002 році.

За інформацією Орджонікідзевського районного суду м. Харкова акт про знищення судових справ внаслідок залиття архіву у 2002 році не складався, у зв'язку з великою кількістю пошкодження справ та документів обліку, які не можливо було ідентифікувати.

Відповідно до листа Харківської обласної клінічної психіатричної лікарні №3 від 30.11.2015 року №0117/9674 встановлено, що термін зберігання форми медичної карти стаціонарного хворого становить 25 років, а тому медична карта ОСОБА_1 за 1975 рік в лікарні відсутня.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 звертався до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова з завою про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження про його обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ст. 81ч.2 КК України за 1975 рік. Так, відповідно до ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 15.09.2014 року № 644/6351/14-к (пров. 1-вп/644/1/14), провадження за заявою ОСОБА_1 закрито за недостатністю зібраних матеріалів для точного відновлення матеріалів втраченого кримінального провадження ( а.с. 208-209).

Судова колегія зазначає, згідно з вимогами ст. 524 КПК України відновленню підлягають втрачені матеріали в тому кримінальному провадженні, яке завершилось ухваленням вироку суду.

Аналіз вказаної норми дає підстави вважати, що остаточне рішення по кримінальній справі може бути поновлено лише в рамках кримінально-процесуального законодавства.

Тобто, за відсутності інформації про зміну чи скасування примусових заходів медичного характеру, суд позбавлений можливості направити будь-який документ до УІАЗ ГУМВС України в Харківській області.

Вказані обставини не враховані судом першої інстанції при винесенні рішення.

В матеріалах справи відсутні відомості про рішення суду, на підставі якого заходи медичного характеру - направлення на примусове лікування в психіатричну лікарню загального типу змінені на амбулаторне лікування.

Сам позивач наголошує, що при винесені ухвали про застосування медичних заходів 10.02.1975 року він звільнений від відбування покарання, що ці відомості містяться в самій ухвалі.

Судом першої інстанції не встановлено, що вказана інформація не направлена саме Орджонікідзевським районним судом міста Харкова чи Московським районним судом міста Харкова до ІЦ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Орджонікідзевським районним судом м. Харкова, який застосував заходи медичного характеру, надані пояснення щодо відсутності будь-яких рішень окрім ухвали від 10.02.1975 р. про направлення на примусове лікування в психіатричну лікарню загального типу.

Згідно з ч.1 ст. 13 Кримінального кодексу України (в редакції 1960 року, яка діяла станом на 1995 рік), до осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння в стані неосудності або вчинили такі діяння в стані осудності, але захворіли до винесення судом вироку на душевну хворобу, що позбавляє їх можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними, можуть застосовуватись судом такі примусові заходи медичного характеру: поміщення в психіатричну лікарню загального типу; поміщення в психіатричну лікарню спеціального типу; передача на піклування родичам чи опікунам при обов'язковому лікарському нагляді.

Відповідно до вимог ч.1 ст.422 Кримінально-процесуального кодексу України (в редакції 1960 року), скасування або зміна призначених судом примусових заходів медичного характеру може мати місце лише за ухвалою суду чи постановою судді, який застосував ці заходи, або суду за місцем лікування.

Обґрунтовуючи свій висновок про те, що лише відповідач є тим судом, що виніс ухвалу про зміну заходів медичного характеру, суд першої інстанції посилається на інформацію Московського районного суду м. Харкова про не розгляд вказаного питання (а.с. 92).

Колегія суддів критично оцінює довідку Московського районного суду міста Харкова про те, що відносно гр. ОСОБА_1 за алфавітним показчиком по кримінальним справам по реєстрації за 1975-2015 роки інформація не значиться, оскільки вона не містить посилань на перевірку книг обліку кримінальних справ, розглянутих цим судом в 1975 році та інших реєстраційних книг.

Відповідно до вимог ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України судовому захисту підлягає порушене право.

Проте, в ході розгляду справи судом першої інстанції не встановлено які конкретно порушення допущені Орджонікідзевським районним судом м. Харкова в сфері публічно-правових відносин, позивач не навів обґрунтування цьому в суді апеляційної інстанції.

Крім того, при вирішенні спору в адміністративній справі суд не може обґрунтовувати свої висновки із урахуванням подій, які могли статися в майбутньому. Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях, а також на тих фактичних обставинах, які на момент його ухвалення хронологічно не відбулися.

Як встановлено судовим розглядом, позивач звернувся до суду з позовом з метою захисту прав на майбутнє.

Вказана обставина теж залишена судом першої інстанції поза увагою.

Крім того, судова колегія зазначає, що перевірка наявності бездіяльності з боку Орджонікідзевського районного суду міста Харкова щодо не формування та не направлення до ІЦ облікових та корекційних документів за результатом розгляду кримінальної справи можливе лише за наявності такої справи.

Як встановлено судовим розглядом ухвалою суду від 15.09.2014 року провадження за заявою ОСОБА_1 про відновлення матеріалів втраченого провадження закрито за недостатністю зібраних матеріалів для точного відновлення матеріалів втраченого кримінального провадження.

Таким чином, позовна вимога ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не направлення в УІАЗ ГУМВС України в Харківській області облікових документів за кримінальною справою № 12502 за ознаками злочину, передбаченого ст.81 ч.2 Кримінального кодексу УССР, стосовно ОСОБА_1 є недоведеною і не підтверджено в суді відповідними доказами.

Окрім того, до апеляційного суду управління інформаційного забезпечення Головного управління національної поліції в Харківській області надана інформація, що станом на 16.12.2015 року за обліками УІЗ ГУНП в Харківській області ОСОБА_1 є особою, яку 25.10.1974 року було заарештовано прокуратурою Орджонікідзевського району м. Харкова за ознаками злочину, передбаченого ст. 81 ч. 2 КК України, кримінальна справа №12502. Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 10.02.1975 року ОСОБА_1 направлено на примусове лікування в психіатричну лікарню загального типу та кримінальну справу №12502 у відношенні нього закрито.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 КАС законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладених обставин, колегія суддів вважає, що вимоги позивача необґрунтовані і не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм процесуального та матеріального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Орджонікідзевського районного суду міста Харкова задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2015р. по справі № 820/18127/14 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бартош Н.С.Судді Мельнікова Л.В. Лях О.П. Повний текст постанови виготовлений 22.12.2015 р.