Ухвала суду № 54551200, 23.12.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/18481/15 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

23 грудня 2015 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Бистрик Г.М., Межевича М.В.

за участю секретаря Генчмазлумо І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська транспортно-операторська компанія" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська транспортно-операторська компанія", звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.03.2015 р. №26626552206, яким нараховано суму грошового зобов'язання за платежем - пеня за порушення терміну розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 3409,44 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 жовтня 2015 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення №26626552206 від 16.03.2015 р.

Не погоджуючись з прийнятою постановою представник Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі п.75.1 ст. 75, п.78.2 ст. 78, п.79.1 ст. 79 Податкового кодексу України відповідно до наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 19.02.2015 р. №441, службового посвідчення від 28.08.2012 року серії КВ №099837, виданого ДПІ у Печерському районі м. Києва, проведена позапланова невиїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Українська транспортно-операторська компанія» з питань дотримання вимог законодавства при розрахунках за зовнішньоекономічним експортним контрактом від 08.04.2013 р. №06-2013 Т з ІТОВ «Совмортранс-УУТ» (Республіка Білорусь) згідно листа підприємства від 27.01.15 р. №01/15-06 (вх. №4767/10 від 27.01.15 р.), за результатами проведення якої складено відповідний акт №167/26-55-22-06/32515792 від 26.02.2015 р.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «УКР-ТОК» ст. 1 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» зі змінами та доповненнями, а саме: несвоєчасне надходження на валютний рахунок ТОВ «УКР-ТОК» валютної виручки у розмірі 22760,80 дол. США (екв. 221328,30 грн.) від ІТОВ «Совмортранс-УУТ» (Республіка Білорусь) за договором від 08.04.2013 р. №06-2013 Т.

Тобто, встановлено погашення простроченої дебіторської заборгованості за експортним договором від 08.04.2013 р. №06-2013 Т з ІТОВ «Совмортранс-УУТ» (Республіка Білорусь) в сумі 64159,20 дол. США (екв. 752512,80 грн.).

На підставі акта перевірки №167/26-55-22-06/32515792 від 26.02.2015 р. та виявлених порушень податковим органом прийнято: податкове повідомлення-рішення №26626552206 (форма «У») від 16.03.2015 р., яким нараховано суму грошового зобов'язання за платежем - пеня за порушення терміну розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 3409,44 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції, прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, так як заява позивача про відмову від позовних вимог у зв'язку з виконанням відповідачем умов контракту свідчить про порушення відповідних строків нерезидентом, а тому відсутні підстави для поновлення строків та нарахування резиденту пені.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» №185/94-ВР (далі - Закон №185/94-ВР) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно з ст. 4 Закону №185/94-ВР порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем (експедитор) укладено зовнішньоекономічний експортний договір транспортного експедирування від 08.04.2013 р. №06-2013 Т із ІТОВ «Совмортранс-УУТ» (Республіка Білорусь) щодо надання послуг з перевезення та транспортно-експедиційному обслуговуванню вантажів.

При цьому, податковий орган зазначив, що актом попередньої перевірки від №544/26552206/32515792 від 20.06.2014 р. по договору від 08.04.2013 р. №06-2013 Т за період з 08.04.2013 р. по 13.06.2014 р. та станом на 13.06.2014 р. було встановлено прострочену дебіторську заборгованість в сумі 64159,20 дол. США (екв. 752512,80 грн.) з терміном погашення 31.03.2014 р.

За результатами перевірки штрафні санкції у вигляді пені не нараховувались у зв'язку з тим, що ТОВ «УКР-ТОК» до перевірки надано позовну заяву ТОВ «УКР-ТОК» до МКАС при ТПП України та Постанову МКАС при ТПП України про прийняття справи до провадження (дата прийняття 27.02.2014 р.), про стягнення заборгованості за договором від 08.04.2013 р. №06-2013 Т в розмірі 92590,00 дол. США (екв. 1027807,59 грн.) з ІТОВ «Совмортранс-УУТ» (Республіка Білорусь), втому числі по актам-звітам №08-2013 від 30.11.2013 р. та №09-2013 від 31.12.2013 р. з граничними термінами погашення: відносно суми 28340,80 дол. США (екв.275294.79 грн.) - 28.02.2014 р.; відносно суми 64159,20 дол. США (екв. 752512,80 грн.) - 31.03.2014 р.

Також, перевіркою встановлено, що за період, що перевіряється (з 14.06.2014 р. по 31.12.2014 р.) ТОВ «УКР-ТОК» експедиторські послуги по договору від 08.04.2013 р. №06-2013 Т не надавало.

До МКАС при ТПП України ТОВ «УКР-ТОК» 25.03.2014 р. подало заяву про зміну позовних вимог (вих. №03/14-25 від 25.03.2014 р.), прийняту 26.03.2014 р., в якій підприємство просить зменшити ціну позову до нерезидента замість 92590,00 дол. США (екв. 1027807,59 грн.) на 64159,20 дол. США (екв. 752512,80 грн.), т.я. ІТОВ «Совмортранс-УУТ» (Республіка Білорусь) добровільно погашено частину боргу та перераховано ТОВ «УКР-ТОК» валютні кошти в сумі 28430,80 дол. США (екв. 275294,79 грн.) в т.ч.: 26.02.2014 р. в сумі 5670,00 дол. США (екв.53966,49 грн.); 05.03.2014 р. в сумі 22760,80 дол. США (екв. 221328,30 грн.).

Разом з тим, з акта перевірки вбачається, що ТОВ «УКР-ТОК» до перевірки надано Рішення МКАС при ТПП України від 26.06.2014 р. (справа АС №72б/2014) про стягнення заборгованості з нерезидента в сумі 64159,20 дол. США (екв. 752512,80 грн.) як основного боргу за договором та арбітражного збору в сумі 3813,09 дол. США (екв.57753,32 грн.).

Крім того, податковий орган зазначає, що у перевіряємому періоді валютна виручка від нерезидента ІТОВ «Совмортранс-УУТ» (Республіка Білорусь) отримана на загальну суму 67972,29 дол. США (екв.810266,12 грн.), в тому числі сума основного боргу64159,20 дол. США (екв. 752512,80 грн.) як основного боргу за договором та арбітражного збору в сумі 3813,09 дол. США (екв.57753,32 грн.) на валютний рахунок №26007962483064 відкритий в від. №17 ПАТ «ПУМБ» м. Києва, МФО 334851.

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Статтею 32 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» від 24.02.1994 р. №4002-ХІІ визначено, що арбітражний розгляд припиняється остаточним арбітражним рішенням або постановою третейського суду, прийнятою згідно з пунктом 2 цієї статті.

Третейський суд приймає постанову про припинення арбітражного розгляду, коли: позивач відмовляється від своєї вимоги, якщо тільки відповідач не висуне заперечень проти припинення розгляду і третейський суд не визнає законний інтерес відповідача в остаточному врегулюванні спору; сторони домовляються про припинення розгляду; третейський суд визнає, що продовження розгляду стало з якоїсь причини непотрібним або неможливим.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «УКР-ТОК» подавало до МКАС при ТПП України заяву про зміну позовних вимог, зокрема, про зміну суми позову з 92590,00 дол. США на 64159,20 дол. США внаслідок сплати боржником частини заборгованості за договором після відкриття МКАС при ТПП України провадження у справі за позовом ТОВ «УКР-ТОК», але до прийняття МКАС при ТПП України рішення про задоволення позову позивача, а відтак, враховуючи наведене в сукупності, суд приходить до висновку, що підстави для нарахування позивачу пені відсутні та, як наслідок, наявні підстави для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції обґрунтовано посилається на постанову Верховного Суду України від 13.02.2012 р. по справі №21-422а11, де зазначено, висновок про те, що положення частини четвертої статті 4 Закону № 185/94-ВР поширюються на випадок припинення провадження Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України з підстав, передбачених пунктом 2 статті 32 Закону України від 24 лютого 1994 року № 4002-XII "Про міжнародний комерційний арбітраж" (далі - Закон № 4002-XII), а саме внаслідок відмови позивача від своєї вимоги у зв'язку із добровільним виконанням нерезидентом зобов'язання.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підставою для зупинення строків, передбачених статтями 1, 2 Закону № 185/94-ВР, є факт прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, а підставою для несплати пені за порушення відповідних строків - рішення суду про задоволення позову.

Тобто, аналогічні наслідки мають наставати у разі, коли провадження у справі припиняється за заявою резидента про відмову від позову у зв'язку з тим, що нерезидент виконав зобов'язання за експортно-імпортним контрактом після подання позовної заяви до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, що є підтвердженням правомірності поведінки резидента.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом України, зокрема, в постановах від 13.02.2012 р. по справі №21-422а11 та від 27.02.2012 р. №21-387а11.

Відповідно до ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Отже, колегія суддів погоджується з посиланнями суду першої інстанції, що підстава для нарахування пені за порушення термінів має визначатися з урахуванням підстав припинення провадження у справі. Зокрема, якщо такою підставою є заява позивача про відмову від позовних вимог у зв'язку з виконанням відповідачем умов контракту, що свідчить про порушення відповідних строків нерезидентом, підстави для поновлення строків та нарахування резиденту пені відсутні».

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на лист Вищого адміністративного суду України від 17.03.2009 року №359/13/13-09, в якому міститься інше тлумачення пунктів третього та четвертого ст.4 Закону України №185/94-ВР, колегія суддів не приймає до уваги з наступних підстав.

Так, двояке тлумачення пунктів третього та четвертого ст.4 Закону України №185/94-ВР призводило до неоднакового застосування одних і тих же норм матеріального права та різних по суті судових рішень у подібних правовідносинах.

За таких умов, Верховним Судом України було розглянуто справу щодо неоднакового застосування одних і тих же норм матеріального права та прийнято постанову, яка зазначена вище, та, яка підлягає застосуванню при вирішенні справи по суті у подібних правовідносинах.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, недоведена правомірність та обґрунтованість винесеного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, так як відповідача не надав суду належних доказів, які б підтверджували правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на вищезазначене апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі не спростовують висновку суду першої інстанції. Натомість оскаржувана Постанова суду ухвалена у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень, та вірно застосовано судом як норми процесуального так і матеріального права, в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 жовтня 2015 року - залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (ЄДРПОУ 39669867) судовий збір у розмірі 2009 (дві тисячі дев'ять) грн. 70 коп. за подачу апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському р-ні; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897; банк отримувача: ГУДКСУ у м. Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31211206781007; код класифікації доходів до бюджету: 22030001).

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Г.М Бистрик

М.В. Межевич

Повний текст ухвали виготовлено 23 грудня 2015 року

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Межевич М.В.

Бистрик Г.М.