Рішення № 54550508, 24.11.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2015 р. Справа № 911/4193/15

Господарський суд Київської області, у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КРАЙ - БУД,

03118, м. Київ, Голосіївський р-н, просп. Червонозоряний, буд. 115, офіс 703

до Коцюбинської селищної ради,

08298, Київська обл., смт Коцюбинське, вул. Доківська, буд. 2

про стягнення 13 282,55 грн.

за участю представників:

позивача 1) ОСОБА_1 (довіреність від 17.08.2015);

2) ОСОБА_2 (довіреність від 01.09.22015);

відповідача 1) ОСОБА_3 (довіреність від 09.11.2015 №281/04.08);

2) ОСОБА_4 (довіреність від 09.11.2015 №281/04.08)

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю КРАЙ-БУД (далі позивач) до Коцюбинської селищної ради (далі відповідач) про стягнення 13 282,55 грн., з яких: 1 704,00 грн. основного боргу, 1 205,92 грн. пені, 10 602,62 грн. штрафу, 137,25 грн. три проценти річних, 1 274,70 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобовязань за договором на проведення авторського нагляду від 20.12.2012 №196.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.09.2015 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі №911/4193/15 та призначено розгляд справи на 06.10.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.10.2015 розгляд справи відкладено на 29.10.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.10.2015 відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.10.2015 розгляд справи відкладено на 10.11.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.11.2015 продовжено строк розгляду спору у справі №911/4196/15 та оголошено перерву в судовому засіданні до 24.11.2015, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № №27495/15 від 17.11.2015) надійшли додаткові пояснення позивача від 17.11.2015 №102.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № №27536/15 від 18.11.2015) надійшов відзив на позовну заяву, в якому позов заперечений повністю, з підстав, викладених у відзиві.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № №27887/15 від 23.11.2015) надійшло клопотання позивача від 23.11.2015 №109 про залучення документів до матеріалів справи, клопотання задоволено, документи долучено до матеріалів справи.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 24.11.2015 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю КРАЙ-БУД (далі виконавець) та Коцюбинською селищною радою (далі замовник) укладено договір на проведення авторського нагляду від 20.12.2012 №196 (далі Договір), відповідно до пункту 1.1. якого, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобовязання по проведенню авторського нагляду за будівельними роботами по реконструкції каналізаційних мереж по вул. Бакала (№№38-51, 2-8 з підключенням до існуючої КНС «Шевченко») в смт Коцюбинське Київської області, а замовник зобовязується прийняти та оплатити результати виконаних робіт на умовах, визначених цим Договором. Договір набирає сили 20.12.2012 і закінчується 31.12.2012 (пункт 3.2. Договору).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Укладений між сторонами Договір включає елементи договору підряду та договору про надання послуг.

Згідно визначення статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу.

Відповідно до пункту 2.3. Договору, виконавець зобовязаний, зокрема: розпочати роботи не пізніше 2-х робочих днів після внесення замовником передоплати за виконанні роботи; дотримуватись графіка виконання робіт по проведенню авторського нагляду; при необхідності, проводити позапланові виїзди на обєкт (для беззатримної прийомки виконаних будівельниками робіт, зясування спірних питань та інше); згідно ДБН А.2.2-4-2003 «Положення про авторський нагляд за будівництвом будинків і споруд» вести журнал авторського нагляду; попереджати замовника про відхилення від проектної документації при провадженні робіт по реконструкції обєкта, не пізніше 2-х робочих днів; надавати рекомендації по усуненню зауважень; надавати замовнику звіт про результати проведення робіт по авторському нагляду. Виконавець виконує роботи впродовж всього строку виконання комплексу робіт по реконструкції обєкта (пункт 3.1. Договору).

Відповідно до частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Відповідно до умов Договору, позивачем належним чином виконані обумовлені Договором роботи, всього на суму 1 704,00 грн., що підтверджується актом здачі-приймання робіт №7 від 24.12.2012, що підписаний сторонами без зауважень та скріплений відбитками їх печаток, копію якого долучено до матеріалів справи.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобовязаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (частина 1 статті 854 Цивільного кодексу України).

В силу частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату. Замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з умовами Договору, замовник, зокрема, зобовязаний оплатити виконані роботи у розмірі і в строки, визначені в даному Договорі, а також незаплановані виїзди виконавця на обєкт згідно протоколу погодження ціни і графіка виконання робіт та акту виконаних робіт (підпункт 2.2.4. пункту 2.2. Договору).

Пунктом 4.1. Договору сторони погодили, що вартість робіт по проведенню авторського нагляду за реконструкцією обєкта згідно розрахунку вартості проведення авторського нагляду складає 1 704,00 грн., в тому числі ПДВ.

Позивач звертався до відповідача з вимогою-претензією від 02.09.2013 №2/9 про оплату вартості робіт за Договором в строк до 09.09.2013, доказів надання відповідачем обґрунтованої відповіді на зазначену претензію або задоволення вимог позивача, матеріали справи не містять.

Проте, як зазначає позивач, в порушення умов Договору, відповідач грошові зобовязання за Договором не виконав, у звязку з чим, наявна заборгованість у розмірі 1 704,00 грн.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову, відповідач зазначає, що будівельні роботи на обєкті проводились у період з 26.11.2012 по 18.12.2012, тобто, до підписання Договору, з огляду на це, відповідач зазначає, що після підписання Договору, позивач до виконання своїх договірних зобовязань не приступав, авторського нагляду на обєкті будівництва не здійснював, оскільки у період з 20.12.2012 по 24.12.2012 жодних будівельних робіт не проводилось.

Господарський суд відхиляє доводи відповідача, з огляду на наступне.

Згідно частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник (виконавець) не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі, шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Як вбачається із наданого позивачем акту здачі-приймання робіт, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання робіт за вищевказаним актом, а також заперечень щодо визначених актом обсягів робіт та їх ціни відсутні.

За таких обставин, суд констатує, що жодних доказів відмови відповідача від підписання наданого позивачем акту здачі-приймання робіт та будь - яких зауважень щодо допущених виконавцем недоліків у виконаних роботах, передбачений умовами Договору, або порушення строків виконання робіт, сторонами суду не надано, що свідчить про фактичне прийняття вказаних робіт в обсягах та за ціною, визначеною в зазначеному акті здачі-приймання робіт від 24.12.2012 №7.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем виконано прийняте на себе зобов'язання по проведенню авторського нагляду за будівельними роботами по реконструкції обєкту в обсягах, зазначених в акті здачі-приймання робіт, а відповідачем, у свою чергу, прийнято виконання цих робіт без будь - яких зауважень.

При цьому, підписання замовником акту здачі-приймання робіт, який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фіксує факт здійснення господарської операції і є підставою виникнення обовязку щодо здійснення розрахунків за виконані підрядні роботи.

Згідно з частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно з статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У свою чергу, відповідач зазначає, що виконав свої договірні зобовязання, в частині оплати результатів виконаних робіт на умовах, визначених Договором. В обґрунтування своїх доводів, відповідач зазначає, що відповідачем як замовником за Договором, протягом пяти робочих днів після підписання акту приймання виконаних робіт подано до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Ірпені Київської області реєстр бюджетних фінансових зобовязань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 25.06.2013 №168, а також платіжне доручення від 11.12.2013 №18 на суму 1 704,00 грн., при цьому, відповідач не несе відповідальність за неперерахування органом Державної казначейської служби України коштів на рахунок позивача (виконавця).

Щодо зазначених доводів відповідача (про належне виконання останнім своїх господарських зобовязань по перерахуванню позивачу коштів за проведення авторського нагляду за будівельними роботами по реконструкції обєкту), то суд зазначає наступне.

В силу положень статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», який є спеціальним законом, який визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Враховуючи вищевикладене, подані відповідачем реєстр бюджетних фінансових зобовязань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 25.06.2013 №18 (Додаток 2 до Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобовязань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, який одержаний органом Державної казначейської служби України 26.06.2013), а також платіжне доручення від 11.12.2013 №18 на суму 1 704,00 грн. не можуть бути визнані судом належними та допустимими доказами, що засвідчують факт зарахування грошових коштів в розмірі 1 704,00 грн. на рахунок отримувача (позивача).

Відповідачем подано клопотання (вх. № 26777/15 від 10.11.2015) про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 обласної державної адміністрації та Головного управління Державної казначейської служби у м. Ірпені Київської області.

Відповідно до частини 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін; їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора; якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Згідно з частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Зважаючи на вказане, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про залучення до участі у справі третіх осіб, оскільки рішення не вплине на їх права і обов'язки.

За висновками суду, моментом виконання грошового зобов'язання відповідачем є дата зарахування коштів на рахунок позивача.

При цьому, як вбачається з наявної у матеріалах справи довідки про надходження за період з 20.12.2012 по 16.10.2015 коштів на рахунок позивача, відкритий в АТ ОСОБА_6 ОСОБА_4 (підписана уповноваженою особою банку та скріплена відбитком його печатки), грошові кошти в розмірі 1 704,00 грн. за виконані підрядні роботи згідно акту здачі-приймання робіт від 24.12.2012 №7 на банківський рахунок позивача не надходили.

На підставі аналізу вищезазначених норм чинного законодавства, дослідження матеріалів та всебічного розгляду всіх обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 1 704,00 грн. основного боргу є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, відповідно, підлягає задоволенню судом.

Крім того, у звязку з простроченням відповідачем грошового зобовязання, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 1 205,92 грн. та штраф в розмірі 10 602,62 грн.

Статтями 216-218 Господарського кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема, є господарські санкції.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобовязання. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У розумінні частин 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України можливе одночасне стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобовязань. Чинне законодавство не обмежує право учасників господарських відносин встановлювати одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України (постанова Верховного Суду України від 27.04.2012 у справі №3-24гс12).

Згідно частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.3. Договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасної оплати виконаних робіт замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент такого прострочення, від простроченої суми, за кожний день прострочення. У випадку порушення строків робіт більше ніж на 20 календарних днів замовник додатково сплачує виконавцю штраф у розмірі 5 відсотків від договірної ціни за кожні 20 календарних днів прострочення, починаючи з дня початку прострочення.

Враховуючи встановлення судом факту прострочення відповідачем оплати вартості проведених позивачем робіт, більш ніж 20 календарних днів, вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу є обґрунтованою, проте, зважаючи на правову природу штрафу, визначену статтею 549 Цивільного кодексу України, судом здійснено перерахунок заявленого позивачем до стягнення розміру штрафу та встановлено, що вказана позовна вимога підлягає частковому задоволенню в розмірі 216,38 грн.

Крім того, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені, судом зясовано, що вказана позовна вимога підлягає частковому задоволенню у розмірі 126,42 грн., з урахуванням загального шестимісячного терміну її нарахування, що не збільшений сторонами у Договорі.

У звязку з простроченням відповідачем виконання грошового зобовязання, позивачем заявлено до стягнення 137,25 грн. 3% річних та 1 274,70 грн. інфляційних втрат відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного й обєктивного розгляду обставин справи, суд здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат та зясував, що вказані позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірах: 137,25 грн. 3 % річних та 1 250,74 грн. інфляційних втрат.

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України та статті 7 Закону України «Про судовий збір», з урахуванням наявності письмового клопотання позивача, 609,00 грн. судового збору, що надмірно сплачений при поданні позову, поверненню позивачу з державного бюджету не підлягає, з огляду на розгляд судом заяви позивача про забезпечення позову і відмову у її задоволенні, за розгляд якої передбачено сплату судового збору в розмірі 609,00 грн., при цьому, оскільки спір виник в результаті неправомірних дій відповідача, який прострочив виконання зобовязання, відповідно до частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору в мінімальному передбаченому законом розмірі суд покладає на відповідача.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Коцюбинської селищної ради (08298, Київська обл., смт Коцюбинське, вул. Доківська, буд. 2, код ЄДРПОУ 04360600) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КРАЙ-БУД (03118, м. Київ, Голосіївський р-н, просп. Червонозоряний, буд. 115, офіс 703, код ЄДРПОУ 37118649) 1 704 (одна тисяча сімсот чотири) грн. 00 коп. основного боргу, 126 (сто двадцять шість) грн. 42 коп. пені, 137 (сто тридцять сім) грн. 25 коп. процентів річних, 1 250 (одна тисяча двісті пятдесят) грн. 74 коп. інфляційних втрат, 216 (двісті шістнадцять) грн. 38 коп. штрафу та 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 18.12.2015.

Суддя С.О. Саванчук