Ухвала суду № 54546190, 08.10.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-кп/796/1539/2014 Головуючий у 1 інстанції Дігтяр І.Р.

Категорія ст. 307, ч.2 КК Доповідач Журавель О.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 жовтня 2015 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

Головуючого судді Журавля О.О.

Суддів: Павленко О.П., Тютюн Т.М.,

при секретареві Сологуб В.І., за участю прокурора Ковальчука О.С., обвинуваченої ОСОБА_1, її захисника ОСОБА_2,

розглянула матеріали кримінального провадження №12013110030013939 за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3, обвинуваченої ОСОБА_1 та її захисника - адвоката Шпака О.К. на вирок Деснянського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2014 року, яким

ОСОБА_1, народжена ІНФОРМАЦІЯ_3 року у місті Києві, українка, громадянка України, із середньою освітою, одружена, не працює, зареєстрована та мешкає у АДРЕСА_1, раніше засуджена: 1). 6 лютого 2013 року Печерським районним судом міста Києва за ч.2 ст. 309 КК України до позбавлення волі строком на чотири роки зі звільненням від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком два роки; 2). 1 квітня 2013 року за ч.2 ст. 309 КК України, із застосуванням ч.4 ст. 70 цього ж кодексу до позбавлення волі строком на чотири роки зі звільненням від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком в три роки,

засуджена за ч.2 ст. 307 КК України до позбавлення волі строком на шість років шість місяців з конфіскацією всього майна, яке є її особистою власністю, а на підставі ст. 71 КК України до цього покарання приєднана частина покарання, не відбутого нею за попереднім вироком і остаточно визначено позбавлення волі строком на сім років з конфіскацією всього майна, яке є її особистою власністю.

За вироком з ОСОБА_1 присуджено стягнути судові витрати в сумі одна тисяча чотириста шістдесят дев'ять гривень 40 коп., які полягають у витратах, пов'язаних з проведенням експертизи, вирішено долю речових доказів та відмовлено в застосуванні до неї Закону України «Про амністію у 2014 році».

Розглянувши матеріали кримінального провадження та апеляційну скаргу, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 визнана винуватою в тім, що у невстановлений час, у невстановленому місці та за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ч.2 ст. 309 КК України, з метою збуту незаконно придбала особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований невстановленої маси, який незаконно зберігала за своїм місцем проживання, а 26 жовтня 2013 року при проведенні працівниками органу внутрішніх справ оперативної закупки незаконно збула «ОСОБА_4.» особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований масою, в перерахунку на суху речовину, 0,026 грама.

Вона ж у невстановлений час, у невстановленому місці та невстановленим способом повторно, незаконно придбала з метою збуту будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ч.2 ст. 309 КК України, такий же наркотичний засіб, який незаконно зберігала за місцем свого проживання, а приблизно о 1615 годині 25 листопада 2013 року повторно збула його «ОСОБА_4.» в кількості 0,042 грама в перерахунку на суху речовину.

Вона ж у невстановлений час, у невстановленому місці та невстановленим способом повторно, незаконно придбала з метою збуту будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ч.2 ст. 309 КК України, такий же наркотичний засіб, який незаконно зберігала за місцем свого проживання, а приблизно о 1940 годині 25 листопада 2013 року під час обшуку у неї по місцю проживання було виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований, масою, в перерахунку на суху речовину, в кількостях 0,472 грама та 0,013 грама.

На вказаний вирок надійшли апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні, яка, не піддаючи сумнівам правильність висновків суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, як вони встановлені вироком, та юридичної кваліфікації скоєного, посилаючись на відомості про поведінку та особу ОСОБА_1, які він визнає такими, що вказують на неможливість досягнення мети її виправлення та перевиховання у строк, визначений судом першої інстанції, визнаючи в силу цього призначене їй покарання явно несправедливим внаслідок надмірної м'якості як за вчинені злочини, так і за сукупністю вироків, просить вирок в частині призначення покарання скасувати і ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 за ч.2 ст. 307 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на сім років шість місяців з конфіскацією майна, а за сукупністю вироків, на підставі ст. 71 КК України - у виді позбавлення волі строком на дев'ять років з конфіскацією майна, в решті ж вирок залишити без змін.

Обвинувачена ОСОБА_1 та її захисник - адвокат Шпак О.К., навпаки, посилаючись на однобічність та неповноту досудового і судового слідства, порушення порядку зібрання та дослідження судом доказів у справі, порушення прав обвинуваченої впродовж досудового розслідування, на які не звернув увагу суд першої інстанції і на цих підставах просять вирок скасувати і провадження у справі закрити.

В численних доповненнях до апеляційної скарги ОСОБА_1 акцентує увагу на відсутності можливості прослухати технічний запис судових засідань, в ході яких були допитані свідки, на чиїх показаннях ґрунтується вирок, бо внаслідок низької якості запису ці показання на технічному носієві інформації не відтворюються і на цих підставах просить вирок щодо неї скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, виступи ОСОБА_1 та її захисника - адвоката ОСОБА_2 на підтримку апеляційних вимог з уточненням про скасування вироку і призначення нового розгляду у суді першої інстанції, прокурора, який не підтримав апеляційну скаргу прокурора та вважав за необхідне вирок щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції через відсутність технічного запису судового провадження у суді першої інстанції, провівши судові дебати, надавши останнє слово обвинуваченій, перевіривши та обговоривши доводи сторін в сукупності з матеріалами кримінального провадження, судова колегія визнає наступне.

В апеляційному засіданні досліджені розписки ОСОБА_1 надані за результатами особистого ознайомлення з технічним записом судового провадження, з яких видно, що записи від 19 березня 2014 року не прослуховуються повністю, запис від 31 числа того ж місяця - не прослуховується початок запис від 26 червня 2014 року не закінчений та не прослуховується; досліджена доповідна секретаря Апеляційного суду міста Києва Корнієнко Н.І. та провідного спеціаліста відділу інформаційних ресурсів та телекомунікаційних технологій ОСОБА_7, відповідно до яких записи від 4 та 8 серпня 2014 року, 12 та 29 вересня того ж року, 1, 2, 10, 13 та 15 жовтня 2014 року «дуже погано прослуховуються через шуми, «ковтаються» цілі фрази, тріскотня, сторонні звуки, що глушать мову».

За таких обставин судова колегія позбавлена можливості перевірити доводи апеляційних скарг, визнає, що технічний запис судового провадження у суді першої інстанції відсутній, що є безумовною підставою для скасування вироку та призначення нового розгляду у суді першої інстанції, у зв'язку з чим задовольняє апеляційні вимоги обвинуваченої ОСОБА_1, викладені в доповненнях до апеляційної скарги та апеляційні вимоги її захисника - адвоката Шпака О.К. - в частині скасування вироку.

Інші доводи, викладені у вказаних апеляційних скаргах, підлягають ретельній перевірці в ході нового судового розгляду в суді першої інстанції.

Що стосується апеляційної скарги прокурора відносно надмірної м'якості призначеного ОСОБА_1 покарання, то в ній прокурором не наведено будь-яких доказів того, що призначене їй покарання за ч.2 ст. 307 КК України, в межах санкції цієї правової норми, та на підставі ст. 71 цього ж кодексу - за сукупністю вироків є явно несправедливим внаслідок надмірної м'якості і чому збільшення покарання за ч.2 ст. 307 КК України на шість місяців позбавлення волі, а на підставі ст. 71 КК України - до дев'яти років позбавлення волі замість призначених семи років позбавлення волі буде саме справедливим у цьому конкретному випадку, атому ці апеляційні вимоги належить залишити без задоволення, навіть з урахуванням того, що колегія суддів позбавлена можливості безпосередньо перевірити правильність визнання ОСОБА_1 винуватою у повному обсязі пред'явленого обвинувачення.

В апеляційному засіданні розглянуте також клопотання ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який, яке вона обґрунтувала тривалим перебуванням у попередньому ув'язненні, наявністю низки серйозних захворювань та фактичною неможливістю отримати належну медичну допомогу в умовах позбавлення волі, а також наявністю постійного місця проживання, похилого віку матері та неповнолітньої доньки, задовільними характеристиками по місцю проживання і перебування в ув'язненні та підтвердивши ці доводи відповідними документами з Київського слідчого ізолятору та місця проживання і вважаючи, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України перестали існувати.

Це клопотання в апеляційному засіданні підтримав захисник, а прокурор заперечував проти його задоволення, посилаючись на те, що передбачені ст. 177 КПК України ризики продовження незаконної діяльності, спроб завадити встановленню істини у кримінальному провадженні, переховуватися від суду продовжують існування.

Розглянувши вказане клопотання, судова колегія не знаходить достатніх підстав для його задоволення, оскільки ОСОБА_1 обвинувачена у вчиненні декількох епізодів тяжкого злочину, в період іспитового строку за попереднім вироком, коли вона була засуджена за злочин середньої тяжкості, пов'язаний з порушенням законодавства щодо обігу наркотичних засобів та маючи на увазі, що і до того вона була також засуджена за аналогічний злочин.

Наведене вказує на те, що перебуваючи на свободі ОСОБА_1 може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, і вже з цих підстав, не зважаючи на наведені в клопотанні відомості про стан здоров'я та сімейний стан, які існували і до притягнення її до відповідальності у цьому кримінальному провадженні, але не стали перешкодою до продовження неправомірної поведінки, її клопотання задоволенню не підлягає.

Крім того, колегія суддів має на увазі, що, відповідно до наданих захистом документів, обстеження житлово-побутових умову проживання малолітньої дитини ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, доньки обвинуваченої ОСОБА_1 задовільні, дитина проживає з бабусею, доглянута, охайна, має окреме спальне місце, куточок для навчання, комод для одягу, іграшки, книжки, комп'ютер тощо, продуктами харчування та засобами гігієни забезпечена, умови проживання відповідають вимогам.

Враховується також і те, що, як видно з характеристики та довідки про стягнення і заохочення ОСОБА_1 на період перебування в Київському слідчому ізоляторі, поруч із заохоченням, вона мала стягнення за встановлення між камерного зв'язку та зберігання заборонених предметів, що теж вказує на наявність ризиків продовження неправомірної діяльності і спроб завадити судовому розгляду кримінального провадження.

Отже, судова колегія визнає за необхідне відмовити ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який та продовжує дію цього запобіжного заходу, з урахуванням часу, необхідного на новий судовий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції, на шістдесят днів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 177, 197 КПК України, судова колегія, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні залишити без задоволення.

Апеляцій скаргу обвинуваченої ОСОБА_1 та її захисника - адвоката ШпакаО.К. задовольнити частково.

Вирок Деснянського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2014 року відносно ОСОБА_1 скасувати і призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.

Клопотання ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу на більш м'який залишити без задоволення.

Продовжити строк тримання ОСОБА_1, 1987 року народження, під вартою на шістдесят днів, тобто до 8 грудня 2015 року включно.

Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.

Судді: