Рішення № 54545221, 24.11.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/517/15-ц 22-ц/774/1967/К/15

Справа № 210/517/15-ц Головуючий в І інстанції

Провадження 22-ц\774\1967\К\15 ОСОБА_1

Категорія № 26 (ІІІ) Доповідач Грищенко Н.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Грищенко Н.М.,

суддів: Братіщевої Л.А., Чорнобука В.І.,

секретар: Петренко К.І.,

за участю: представника відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" ОСОБА_3,

представника позивача -ОСОБА_4 ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 23 липня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі про відшкодування моральної шкоди спричиненої професійним захворюванням на виробництві,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" ( надалі ПАТ «ПівнГЗК»), Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі про відшкодування моральної шкоди спричиненої професійним захворюванням на виробництві.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він працював на підприємстві відповідача тривалий час понад 30 років у шкідливих умовах праці. Висновком МСЕК від 23 липня 2013 року йому встановлено професійне захворювання та втрату професійної працездатності. У звязку з отриманим професійним захворюванням змінилося життя позивача, погіршилась його якість, що завдає останньому моральні страждання. У звязку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача ПАТ «ПівнГЗК» моральну шкоду в розмірі 100000,00 грн., з відповідача ВВД ФСС НВВПЗУ моральну шкоду в розмірі 21800,00 грн.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 23 липня 2015 року, в якому усунуто описку ухвалою суду від 28 серпня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «ПівнГЗК» на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди 35000 грн. Стягнуто з ПАТ «ПівнГЗК» на користь держави судовий збір в сумі 350 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «ПівнГЗК» ставить питання про зміну рішення суду та зменшення розміру стягнутої моральної шкоди, з урахуванням принципу розумності та справедливості.

Крім того, вважають, що позивачем не надано належних та допустимих доказів спричинення йому моральної шкоди.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 працював на підприємстві відповідача служба рухомого складу цеху залізничного транспорту по вивезенню гірничої маси з карєру, машиністом тепловозу.

Рішенням лікувальної експертної комісії Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 21.05.2013 року ОСОБА_4 встановлено професійне захворювання: гіпертонічна хвороба 2 ст., ст.2, гіпертензивне серце ІХС: дифузний кардіосклероз. СН 0-1. Ризик 3-4. Дерматит зовнішніх слухових ходів (а.с.31).

ОСОБА_6 розслідування хронічного професійного захворювання від 18.06.2013 року в пункті 17 встановлено причину професійного захворювання: перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу; умови праці машиніста локомотива (тепловоза) на вивезенні гірничої маси в карєрі та на відвалах за рівнем загальної транспортно-технологічної вібрації відносяться до 3 класу 2 ступеня шкідливості; вібрація загальна транспортно-технологічна еквівалентний коректований рівень в дБ: 105 при гранично допустимому 101 (а.с. 14-17).

Із виписки акта огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності від 23.07.2013 року слідує, що позивачу при первинному огляді встановлено 30% втрати професійної працездатності з 08 липня 2013 року до 01 серпня 2014 року, а також третю групу інвалідності (а.с.40-41).

Відповідно до акта огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності від 08.07.2014 року Позивачу при повторному огляді встановлено 50% втрати професійної працездатності з 01 серпня 2014 року до 01 серпня 2016 року, а також третю групу інвалідності в строк до 01 серпня 2016 року (а.с.109-112).

На підставі встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відшкодування позивачу, у звязку з отриманим ним на виробництві професійним захворюванням, моральної шкоди відповідачем ПАТ «ПівнГЗК» , з вини якого її заподіяно.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

ОСОБА_6 ч. 4 ст. 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні та здорові умови праці.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

ОСОБА_6 ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, повязаним з виконанням трудових обовязків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як убачається з акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 18.06.2013 року, причиною професійного захворювання позивача є робота впродовж 26 років 10 міс. в умовах впливу шкідливих виробничих факторів, що виникло у звязку з порушенням керівництвом підприємств, де працював хворий, ст. 153 КЗпП України, якою передбачено обовязок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Виходячи з викладеного, доводи ПАТ «ПівнГЗК» , викладені в апеляційній скарзі, про відсутність обовязку підприємства відшкодовувати моральну шкоду, завдану позивачу з тих підстав, що позивач при прийомі на роботу був обізнаний про шкідливі умови праці на виробництві, колегія суддів до уваги не приймає.

Отже, враховуючи викладене й те, що, право на відшкодування моральної шкоди у звязку з ушкодженням здоровя ОСОБА_4, повязано з виконанням трудових обовязків виникло у позивача з 23 липня 2013 року , тобто з моменту встановлення йому стійкої втрати професійної працездатності (а.с.42), питання про відшкодування працівнику такої шкоди слід вирішувати на загальних підставах, передбачених нормами КЗпП України та Закону України «Про охорону праці», а не відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», норми якого є спеціальними.

При цьому, доводи апеляційної скарги відповідача ПАТ «ПівнГЗК» про добровільність виконання робіт у шкідливих умовах праці позивачем не знімають з відповідача обовязку забезпечити безпечні й нешкідливі умови праці, що передбачено ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».

Також, спростовуються й доводи відповідача ПАТ «ПівнГЗК» щодо відсутності підстав відшкодування ОСОБА_4 моральної шкоди, та її не доведення позивачем, оскільки факт заподіяння такої шкоди у звязку з отриманим ним професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні. Позивач час від часу змушений проходити стаціонарний курс лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих звязків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.

Однак, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом без повного урахування розяснень наданих у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, відповідно до якого, розмір відшкодування моральної ( немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Відшкодування шкоди полягає у праві особи на відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди, а тому фактичне позбавлення позивача права на відшкодування моральної шкоди суперечить проголошеному принципу державної політики. Адже ст.4 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що державна політика в галузі охорони праці базується , зокрема, на принципах пріоритету життя і здоровя працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.

Розмір моральної шкоди визначений судом першої інстанції без повного урахування відсотку втрати професійної працездатності ОСОБА_4, який згідно висновку МСЕК становив 30 %, встановленої ІІІ групою інвалідності, з урахуванням конкретних обставин по справі, термін праці позивача на підприємстві відповідача , з урахуванням істотності вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, необхідності проходити періодично медичні обстеження та лікування, колегія суддів вважає необхідним змінити рішення суду, відповідно п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України та зменшити розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь позивача з 35000 грн. до 25000 грн.

У відповідності до ч.5 ст.88 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд , змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У звязку із чим, підлягає стягненню з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 250 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314-316 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 23 липня 2015 року змінити в частині розміру моральної шкоди стягнутого з ОСОБА_2 акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_4, зменшивши його з 35000 грн. до 25000 грн., відповідно зменшивши суму стягнутого судового збору з 350 грн. до 250 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді :