Ухвала суду № 54543503, 10.12.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/2121/15 Справа № 191/3249/15-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Ферафонтов В.Ю.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Ферафонтова В.Ю.,

суддів Коваленко Н.В., Дрибаса Л.І.

при секретарі Лісіні С.В.

за участю:

прокурора Чорнобривець Ю.М.

захисника ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську 10 грудня 2015 року кримінальне провадження № 12015040420000151, за апеляційною скаргою прокурора прокуратури Васильківського районну Дніпропетровської області на ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2015 року,

встановила:

Цією ухвалою обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12015040420000151, відносно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.309, ч. 2 ст. 307 КК України, повернуто прокурору, як такий, що не відповідає вимогам КПК України.

Суд мотивував своє рішення тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст.291 КПК України, оскільки в ньому не зазначено імя по батькові осіб які склали та затвердили обвинувальний акт, крім того, прокурором не було надано копію обвинувального акту та реєстру матеріалів підозрюваному та захиснику.

В апеляції прокурор, не погоджуючись з ухвалою суду, вказує на те, що рішення суду винесено безпідставно, всупереч вимогам діючого законодавства. Так в ухвалі суд посилається на те, що обвинувальний акт складений слідчим з порушенням вимоги ст.291 КПК України, проте данні висновки суду є необґрунтованими, оскільки судом на думку прокурора, могли бути усунуті недоліки в розписці про отримання ОСОБА_3 обвинувального акту, а тому вважає, що підстави для його повернення відсутні. Просить ухвалу суду скасувати, та призначити новий судовий розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_3

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та вважав за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3, думку обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника, які заперечували проти апеляції і продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд при проведенні підготовчого судового засідання відповідно до п. З ч. З ст. 314 КПК України, має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам КПК.

Стаття 291 КПК України визначає вимоги до змісту та форми обвинувального акту, а також реєстру матеріалів досудового розслідування.

При цьому суд може повернути обвинувальний акт слідчому або прокурору виключно з підстав невідповідності вимогам ст.291 КПК України.

На думку колегії суддів, висновок суду, про те, що в обвинувальному акті порушено вимоги п.4 ч.2 ст.291 КПК України є необґрунтованим, оскільки обвинувальний акт містить відомості щодо прізвища, імя, по батькові та займаної посади слідчого та прокурора.

Разом з тим, судом обґрунтовано зазначено, що згідно ст. 293 КПК України одночасно з переданням обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до суду прокурор зобовязаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному, його захиснику, законному представнику, захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Але, як вбачається з наданих матеріалів, ці вимоги прокурор не виконав.

В той же час, суд першої інстанції, розглядаючи в підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт, сам допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

Так, з журналу судового засідання вбачається, що обвинувачений ОСОБА_3 наполягав на участі в судовому засіданні його захисника ОСОБА_2, який захищав його інтереси на досудовому слідстві та вважав неможливим проведення судового засідання за його відсутністю. Але суд проігнорував думку обвинуваченого, провів засідання та виніс рішення за відсутністю захисника, який до того ж не був повідомлений про день, час та місце розгляду справи, оскільки матеріали обвинувального акту відносно обвинуваченого ОСОБА_3 були направлені на розгляд іншому суду, відповідно до ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2015 року.

Таким чином, судом не було забезпечено право на захист обвинуваченого.

Крім того, судом було продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 на шістдесят діб, який спливає 11 грудня 2015 року.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд зобов'язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

У зв'язку з чим, керуючись ч. 1, 6 ст. 9 КПК України, суд дійшов висновку про необхідність скасування ухвали та розгляду питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у відповідності до вимог ч. З ст. 331 КПК України, під час апеляційного розгляду апеляційної скарги прокурора.

З наданих матеріалів вбачається, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень та заявлені ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу не зменшилися, продовжують існувати та виправдовують продовження тримання його під вартою, і це свідчить про неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам у кримінальному провадженні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, суд приходить до висновку про доцільність продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 331, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів:

постановила:

Апеляційну скаргу прокурора прокуратури Васильківського районну Дніпропетровської області задовольнити частково.

Ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2015 року, про повернення прокурору обвинувального акту по кримінальному провадженню № 12015040420000151, відносно ОСОБА_3 скасувати, а обвинувальний акт повернути на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до 10 січня 2016 року.

Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді: