Ухвала суду № 54543142, 17.12.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/3565/15

Категорія: 6.2 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Осіпова Ю.В.,

суддів Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Кіселик Д.С.,

за участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2015 року по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу Держземагентства у м. Ізмаїлі Одеської області (правонаступник відділ Держгеокадастру у м.Ізмаїлі Одеської області) про визнання протиправними дій та зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

22.06.2015р. ФОП ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу Держкомзему України в м.Ізмаїлі області (правонаступник відділ Держгеокадастру у м.Ізмаїлі Одеської області), в якому просив суд:

- визнати протиправними дії відповідача в частині застосування коефіцієнту функціонального використання для земельних ділянок комерційного призначення 2.5 при здійсненні розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,0271 га, яка розташована за адресою м Ізмаїл, вул.Леніна,43 та знаходиться в його користуванні на підставі договору оренди від 11.04.2011р.;

- зобов'язати відповідача провести перерахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,0271 га, яка розташована за адресою: м.Ізмаїл, вул.Леніна,43 з використанням коефіцієнта функціонального використання для земель, зайнятих поточним відведених для майбутнього будівництва - 0,5;

- зобов'язати відповідача видати йому новий ОСОБА_2 з технічної документації про нормативну грошову оцінку площею 0,0271 га, яка розташована за адресою: м.Ізмаїл, вул.Леніна,43 із застосуванням коефіцієнта функціонального використання для земель зайнятих поточним будівництвом і відведених на майбутнє будівництво - 0,5.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на думку позивача, у відповідача не було законних підстав встановлювати коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки, яка перебуває в оренді у позивача, у розмірі 2.5, оскільки такий Кф застосовується до земель комерційного використання, а для інших земель використовується Кф у розмірі 0.5. Також, позивач посилається й на те, що обєкт, розташований на орендованій ним земельній ділянці, ще не введено в експлуатацію, т.б. наразі ще ведеться будівництво, т.б. дана земельна ділянка не може використовуватися для комерційного призначення, а отже відповідач повинен застосувати Кф у розмірі 0,5.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2015 року у задоволені адміністративного позову ФОП ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, ФОП ОСОБА_1 25.09.2015р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.09.2015р. та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю - доповідача, виступ позивача та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ФОП ОСОБА_1 зареєстрований 14.09.2001р. за №25530170000008519 за адресою: АДРЕСА_1.

11.04.2011р. між Ізмаїльською міською радою та ФОП ОСОБА_1 укладено Договір оренди землі, відповідно до умов якого Орендодавець на підставі ст.ст.2,12 ЗК України, Закону України «Про оренду землі» та рішення Ізмаїльської МР №1021 від 30.11.2007р. надає, а Орендар приймає в строкове платне володіння та користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0.0271 га, що знаходиться за адресою: Україна, Одеська область, м.Ізмаїл, вул.Леніна,43 для будівництва та експлуатації юридичної консультації згідно з планом земельної ділянки.

11.02.2015р. ОСОБА_1 звернувся до начальника відділу Держземагентства у м. Ізмаїлі Одеської області із заявою про надання ОСОБА_2 з нормативної грошової оцінки на орендовану ним земельну ділянку, що розташована у м.Ізмаїл по вул.Леніна,43.

17.02.2015р. Держземагентством у м.Ізмаїлі Одеської області сформовано ОСОБА_2 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за адресою: м.Ізмаїл, вул.Леніна,43, в якому було зазначено Коефіцієнт Кф на рівні 2,5.

Не погоджуюсь з такими діями Відділу Держкомзему України щодо встановлення коефіцієнту Кф 2.5, позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи справу по суті та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості, безпідставності і недоведеності позовних вимог та, відповідно, з правомірності дій відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування» встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до змісту ст.ст.1,78 Земельного кодексу України, земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній і державній власності та є, в свою чергу, основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною Держави.

Як вбачається зі ст.2 Закону України «Про плату за землю», використання землі в Україні є платним, плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Так, згідно із приписами п.288.1 ст.288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.

У відповідності до ст.21 Закону України «Про оренду землі» та п.228.4 ст.288 ПК України, розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Однак, разом з тим, розмір орендної плати, яку повинен сплачувати позивач за договором оренди землі, безпосередньо залежить від функціонального коефіцієнту використання та грошової оцінки земельної ділянки, яка є об'єктом договору.

Як передбачено ст.201 ЗК України, грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі. Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо.

Крім того, у відповідності до вимог ст.5 Закону України «Про оцінку земель», грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом, як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Також, необхідно зазначити, що статтею 13 Закону України «Про оцінку земель» передбачено випадки обов'язкового проведення грошової оцінки земельних ділянок. Так, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі: визначення розміру земельного податку; визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності; визначення розміру державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом; визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва; розробки показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

У зв'язку зі зміною умов землекористування оцінка земельної ділянки може застаріти і втратити актуальність, у зв'язку із чим виникає необхідність її переоцінки.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про оцінку земель», підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки з земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

А ч.2 ст.18 цього ж Закону встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років.

При цьому, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій».

Як слідує зі змісту вимог ч.ч.1,2 ст.20 Закону України «Про оцінку земель», за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Частиною ж 1 ст.23 даного Закону, в свою чергу, передбачено, що технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Рішення про затвердження цієї документації в силу положень ст.ст.59,73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є нормативно-правовим актом, обов'язковим для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, а також підприємствами, установами і організаціями.

Разом з тим, ч.3 ст.23 Закону України «Про оцінку земель» встановлено, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до приписів «Положення про Державне земельне агентство України» (затв. Указом Президента України від 08.04.2011р. №445/2011), Держземагентство України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України, іншими актами законодавства України, дорученнями Президента України та Міністра.

Так, згідно із вимогами цього Положення №445/2011, Держземагентство України, відповідно до покладених на нього завдань, в тому числі видає витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок та надає інші адміністративні послуги відповідно до законодавства.

З огляду на вищезазначене вбачається, що технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок (а отже і функціональний коефіцієнт окремої земельної ділянки) затверджується міською радою, при цьому, відповідач уповноважений видавати лише витяги з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно із п.2-1 «Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів» (затв. Постановою КМУ від 23.03.1995р. №213), дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держземагентства за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує 7-ми робочих днів з дати надходження відповідної заяви.

Як встановлено п.1.3. «Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів» (затв. Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006р. №18/15/21/11), нормативна грошова оцінка земель використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, а також під час розроблення показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Крім того, у відповідності до п.п.3.1.-3.3 вказаного Порядку, в основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель.

Населені пункти включають землі всіх категорій за основним цільовим призначенням, які розташовуються в їх адміністративних межах. Нормативна грошова оцінка населених пунктів для всіх категорій земель та земельних ділянок (за винятком сільськогосподарських угідь) визначається згідно з формулою 8.

Нормативна грошова оцінка одного квадратного метра земельної ділянки населених пунктів визначається за формулою:

Цн = ((В х Нп)/Нк) х Кф х Км,

де Цн - нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки (у гривнях);

В - витрати на освоєння та облаштування території в розрахунку на кв. метр (у грн.);

Нп - норма прибутку (6 %);

Нк - норма капіталізації (3 %);

Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо);

Км - коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки.

Також, пункт 3.5. вказаного Порядку визначає, що коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), ураховує відносну прибутковість видів економічної діяльності.

Коефіцієнт функціонального використання для земельних ділянок змішаного використання визначається як середньозважене (за площею) значення коефіцієнтів функціонального використання окремих частин земельної ділянки змішаного використання. Підставою для виділення частин земельної ділянки різного функціонального використання є виключно затверджені дані інвентаризації земельної ділянки та землеустрою.

Також, одночасно слід зазначити, що відповідно до приписів ст.19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Крім того, «Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів» встановлює і категорії земель за функцією використання, якими, в свою чергу, є: землі житлової забудови; землі промисловості; землі досліджень та розробок; землі гірничої промисловості і гірничих розробок; землі комерційного використання; землі громадського призначення; землі транспорту та зв'язку; землі технічної інфраструктури; інші землі; землі змішаного використання.

Таким чином, поняття цільового призначення земельної ділянки та функціонального використання є різними за своїм правовим змістом.

Відтак, в межах однієї категорії земель за цільовим призначенням можуть знаходиться земельні ділянки різного функціонального використання.

Так, судами обох інстанцій з матеріалів справи встановлено, що згідно із договором оренди землі, укладеного між Ізмаїльською міською радою та ФОП ОСОБА_1 від 11.04.2011р., спірна земельна ділянка, яка є обєктом оренди, належить до категорії земель за основним цільовим призначенням іншої комерційної діяльності, надається для будівництва та експлуатації юридичної консультації.

Одночасно, згідно даних органів державної статистики про основний вид економічної діяльності фізичної особи-підприємця, визначений на підставі даних державних статистичних спостережень відповідно до статистичної методології за підсумками діяльності за рік, що містяться у ОСОБА_2 з ЄДР ЮО та ФОП, основним видом економічної діяльності ФОП ОСОБА_1 є нотаріальна та інша юридична діяльність (код КВЕД 74.11.2).

Отже, з зазначеного слідує, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрував свою підприємницьку діяльність з метою отримання прибутку, що також підтверджується і самою метою надання земельної ділянки в оренду позивачу згідно Договору оренди, а саме для будівництва й експлуатації юридичної консультації.

Що ж стосується доводів позивача про те, що будівля, яка розташована на орендованій земельній ділянці, ще не введена в експлуатацію, а тому, дана земельна ділянка ще не може використовуватись ним в комерційних цілях, то судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, розцінює критично та до уваги не приймає, оскільки здійснення будівельних робіт, в даному випадку, ніяким чином не змінює цільового призначення орендованої земельної ділянки (яке може бути змінено тільки Ізмаїльською міськрадою) та відповідно не впливає на визначення коефіцієнту функціонального використання цієї земельної ділянки.

Таким чином, доводи позивача, що на зазначеній земельній ділянці ще виконуються будівельні роботи, а тому така з/ділянка повинна бути віднесена до «земель, що зайняті поточним та відведені під майбутнє будівництво» із застосуванням Кф використання 0,5, обґрунтовано не взяті судом 1-ї інстанції до уваги. Крім того, ще слід вказати й про те, що позивачем, в свою чергу, як до суду 1-ї, так і 2-ї інстанцій не надано жодних доказів щодо нездійснення ним будь-якої комерційної діяльності на орендованій земельній ділянці.

При цьому, необхідно звернути увагу на той факт, що аналогічної правової позиції з цього спірного питання дотримується і Вищий адміністративний суд України, зокрема, у своїй постанові від 17.09.2015 року по справі №К/800/36849/14.

Отже, за таких обставин та приймаючи до уваги данні Таблиці 1.1, що є Додатком 1 до Порядку №18/15/21/11, для земель комерційного використання застосовується Кф у розмірі 2,5, що, в свою чергу, і було цілком правомірно визначено відповідачем у спірному витязі.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Таким чином, за вказаних обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2015 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

ОСОБА_2