Ухвала суду № 54543141, 22.12.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2923/15 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень, за апеляційною скаргою Київської міської митниці ДФС на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 липня 2015 року,

У с т а н о в и в :

ТОВ «Фоззі-Фуд» звернулося у суд із позовом до Київської міської митниці ДФС, у якому просило визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 14 січня 2015 року №100250002/2015/000001/2 та від 27 січня 2015 року №100250002/2015/000007/1, №100250002/2015/000008/1.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27 липня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем під час митного оформлення товару було надано митному органу усі належні документи, які достатньо підтверджують заявлену митну вартість.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що між ТОВ «Фоззі-Фуд» та «Quickpack Polska sp. z.o.o.» (Республіка Польща) укладено контракт №99-11S/2013 від 26 лютого 2013 року (далі - Контракт), предметом якого є продаж іноземною компанією позивачу продукції під торгівельними марками «Quickpack Quality» і «Quickpack Dla Domu» в асортименті, кількості та вартості, визначених інвойсами.

Відповідно до пункту 2.1 цього Контракту ціна на товар встановлюється в інвойсах на кожну партію товару, і включає в себе вартість продукту, тари, термозбіжної упаковки, маркування, навантаження, витрат на митне оформлення вантажу в країні продавця.

У січні 2015 року, з метою митного оформлення імпорту придбаного відповідно до зазначеного контракту товару, позивачем подано відповідачу митні декларації №100250002/2015/052549 (12 січня 2015 року) та №№ 100250002/2015/052965, 100/250002/2015/052981 (26 січня 2015 року). Цими митними деклараціями задекларовано, зокрема, імпорт товару: фольга алюмінієва, нетиснена, несамоклейна, без основи, завтовшки менш як 0,021 мм (10 м і 20 м), торговельної марки «Премія», виробництва «Quickpack Polska sp. z.o.o» (Республіка Польща) (код УКТЗЕД: 7607191000). Митна вартість цього товару визначена позивачем за основним методом - виходячи з ціни контракту (вартості операції).

Так, згідно митної декларації №100250002/2015/052549 від 12 січня 2015 року позивачем задекларовано імпорт фольги алюмінієвої, не тисненої, несамоклейної, без основи, завтовшки менш як 0,021 мм (арт. 349489 - фольга алюмінієва 10 м - у кількості 30240 шт.; арт. 369486 - фольга алюмінієва 20 м - у кількості 23400 шт.), торговельної марки «Премія», виробництва «Quickpack Polska sp. z.o.o» (Республіка Польща). Ціна товару у митній декларацій визначена на рівні 18066,60 EURO.

Згідно митної декларації №100250002/2015/052965 від 26 січня 2015 року позивачем задекларовано імпорт фольги алюмінієвої, нетисненої, несамоклейної, без основи, завтовшки менш як 0,021 мм (арт. 349489 - фольга алюмінієва 10 м - у кількості 69120 шт.), торговельної марки «Премія», виробництва «Quickpack Polska sp. z.o.o» (Республіка Польща). Ціна товару у митній декларацій визначена на рівні 17280,00 EURO.

Згідно митної декларації №100250002/2015/052981 від 26 січня 2015 року позивачем задекларовано імпорт фольги алюмінієвої, нетисненої, несамоклейної, без основи, завтовшки менш як 0,021 мм (арт. 349489 - фольга алюмінієва 10 м - у кількості 17280 шт.), торговельної марки «Премія», виробництва «Quickpack Polska sp. z.o.o» (Республіка Польща). Ціна товару у митній декларацій визначена на рівні 4320,00 EURO.

Як убачається із матеріалів справи, до складу митної вартості зазначеного товару, задекларованого вказаними митними деклараціями, позивачем, крім вартості товару, включено витрати на його страхування та транспортування.

На підтвердження заявленої митної вартості разом із кожною з указаних митних декларацій позивачем подано, зокрема, картки обліку особи, яка здійснює операції з товарами, міжнародні автомобільні накладні (CMR), довідки про транспортні витрати, рахунки-фактури (інвойси), пакувальні листи, страхові поліси, Контракт, договори про перевезення товару, інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного, фіто-санітарного та радіологічного контролю товару, сертифікати про походження товару, комерційні пропозиції.

Під час митного контролю у посадової особи митного органу виникли сумніви стосовно заявленої митної вартості, у зв'язку із чим запропоновано декларанту надати додаткові документи для її підтвердження, визначені частиною третьою статті 53 Митного кодексу України.

На вимогу митного органу позивачем додатково надано деякі із затребуваних документів, в тому числі прайс-листи, експортні декларації країни відправлення, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертної організацією.

Розглянувши подані позивачем до митного оформлення товарів документи, відповідач дійшов висновку, що обраний позивачем метод визначення митної вартості за ціною договору (вартості операції) не відповідає умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України. При цьому, відповідач стверджує, що подані позивачем документи містять неточності та розбіжності, а саме: в Контракті зазначені інші банківські реквізити, ніж у наданих до митного оформлення інвойсах. Крім того, щодо митної декларації №100250002/2015/052549 від 12 січня 2015 року відповідач звернув увагу на те, що в пункті 1 Контракту не зазначена торгівельна марка «Премія», а експортна декларація країни відправлення товару належним чином не завірена (усупереч пункту 7 Контракту).

Зважаючи на викладене, а також на те, що позивачем не надано усіх затребуваних митним органом додаткових документів, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 14 січня 2015 року №100250002/2015/000001/2 та від 27 січня 2015 року №100250002/2015/000007/1, №100250002/2015/000008/1, відповідно до яких збільшено вартість одиниці товару: фольга алюмінієва, нетиснена, несамоклейна, без основи, завтовшки менш як 0,021 мм (10 м і 20 м), торговельної марки «Премія», виробництва «Quickpack Polska sp. z.o.o» (Республіка Польща) (код УКТЗЕД: 7607191000) до 3,4800 EURО.

Згідно цих рішень, відповідачем визначено митну вартість задекларованого товару за резервним методом. Інші методи визначення митної вартості (щодо ідентичних та подібних товарів, на основі віднімання чи додавання вартості) не застосовані контролюючим органом через відсутність необхідної інформації.

У той же час, відповідачем видано картки відмови у митному оформленні (випуску) задекларованого позивачем товару (у прийнятті митної декларації) №100250002/2015/0001 від 14 січня 2015 року та №№100250002/2015/00009, 100250002/2015/00010 від 27 січня 2015 року.

Після прийняття відповідачем вказаних рішень, за зверненням позивача, на підставі частини сьомої статті 55 Митного кодексу України, після сплати митних платежів відповідно до відкоригованих контролюючим органом сум, задекларований позивачем товар випущений у вільний обіг.

Відповідно до частини восьмої статті 55 Митного кодексу України позивач звертався до митного органу із заявою від 31 березня 2015 року про визнання заявленої митної вартості товару і скасування оспорюваних рішень про коригування його митної вартості, до якої додатково надано копії документів, які визначають правові підстави використання позивачем торговельної марки «Премія» (ліцензійний договір №1 на право використання знаку для товарів і послуг від 01.07.2010, додаткова угода №1 до цього договору), додаткових угод до Контракту, договору перевезення товару №73 з додатковими угодами до нього, виписок з бухгалтерської документації щодо оплати товару і транспортних послуг, платіжного доручення і банківської виписки, які підтверджують оплату товару згідно Контракту та інвойсу №FV-E/15/01/002 від 09.01.2015, що декларувався за митною декларацією №100250002/2015/052549 від 12 січня 2015 року.

Листом від 14.04.2015 №2280/10/26-70-61-02-02 Київська міська митниця ДФС повідомила позивача про те, що надані додатково документи не можуть бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості, оскільки в платіжному дорученні в іноземній валюті від 01.04.2015 №26349 в графі «№ та дата вантажної митної декларації (при наявності)» не вказано жодних даних, хоча на момент оплати товар оформлений у митному відношенні, а в графі «Призначення переказу коштів» не зазначено дати інвойсів, а тому неможливо перевірити за якими поставками товарів здійснено перерахування коштів. Крім того, митним органом зазначено, що в наданому позивачем додатку від 29.08.2014 №А3 до Контракту пункт 2.3 містить суперечну інформацію щодо загальної суми Контракту.

Не погоджуючись із правомірністю рішень відповідача про коригування митної вартості імпортованого товару, позивач звернувся у суд.

Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем спірних рішень та карток відмови, колегія суддів виходить із наступного.

Основним нормативно-правовим актом, яким врегульовані спірні правовідносини є Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI.

Згідно статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до положень статей 50, 52 цього Кодексу відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною першою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої приведеної норми орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною другою цієї статті перелічені документи, які підтверджують митну вартість товарів:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 Кодексу у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно пунктів 2, 3 частини шостої статті 54 вказаного Кодексу орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

Положеннями частин десятої - дванадцятої статті 264 Митного кодексу України передбачено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

Орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Частиною першою статті 55 цього Кодексу встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Таке рішення контролюючого органу, згідно пункту 1 частини другої вказаної правової норми, має містити обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.

У статті 57 Кодексу закріплені правила застосування методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Згідно частини першої цієї статті, митна вартість визначається за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Приписами частин другої - шостої статті 57 Митного кодексу України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена частиною другою статті 58 Митного кодексу України. Так, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Аналіз наведених норми свідчить на користь висновку, що декларант наданими до митного оформлення документами повинен підтвердити числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться її розрахунок. Даний обов'язок декларанта кореспондується із повноваженнями контролюючого органу щодо перевірки (митного контролю) числового значення заявленої митної вартості. При цьому, цей орган має право витребувати додаткові документи у декларанта лише за умови, якщо вже надані документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Приймаючи рішення про коригування митної вартості товару, який імпортується, контролюючий орган зобов'язаний обґрунтувати та викласти у цьому рішенні факти й обставини, які свідчать про неналежне документальне підтвердження заявленої декларантом митної вартості, а також мотивувати необхідність застосування другорядного методу її визначення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, що надавались позивачем митному органу, колегія суддів доходить висновку, що такі у сукупності чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, і підтверджують митну вартість товарів за ціною договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обставини, якими відповідач обґрунтовує правомірність своїх дій та рішень, в тому числі наявність законних підстав для витребування у позивача додаткових документів для підтвердження митної вартості задекларованих товарів, полягають у тому, що в зовнішньоекономічному договорі, на підставі якого здійснювалась поставка позивачем товарів в Україну, зазначені інші банківські реквізити, ніж у наданих до митного оформлення інвойсах.

Зі змісту рахунків-фактур (інвойсів) №FV-E/15/01/002 від 09.01.2015, №FV-E/15/01/004 від 21.01.2015 та №FV-E/15/01/005 від 23.01.2015, які надавались позивачем до спірного митного оформлення, вбачаються наступні банківські реквізити постачальника (Quickpack Polska sp. z.o.o» (Республіка Польща)), на які, відповідно до умов Контракту, повинна бути здійснена оплата товару: банк - Bank mBank EUR; SWIFT-код Банка отримувача - BREXPLPWMBK; номер рахунку - 36 1140 2020 000 5700 5700 1002. Натомість, у Контракті вказані наступні банківські реквізити постачальника: банк - Bank Pekao S.A, SWIFT-код банку отримувача - PKOPPLPW, номер рахунку - 77 1240 4416 1978 0000 4959 0869. Тобто, вказані банківські реквізити не тотожні.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що 31 травня 2014 року між позивачем та Quickpack Polska sp. z.o.o» (Республіка Польща) укладено додаткову угоду №А2 до Контракту, згідно з якою сторони домовились прийняти додатковий банківський рахунок постачальника, який може бути використаний для здійснення платежів по Контракту, з наступними реквізитами: назва банку - MBAN S.A., SWIFT-код - BREXPLPW, розрахунковий рахунок - 36 1140 2020 0000 5700 5700 1002.

Таким чином, банківські реквізити, зазначені в інвойсах №FV-E/15/01/002 від 09.01.2015, №FV-E/15/01/004 від 21.01.2015 та №FV-E/15/01/005 від 23.01.2015, відповідають умовам Контракту.

До того ж, колегія суддів зауважує, що визначені в рахунках-фактурах та зовнішньоекономічному контракті банківські реквізити, на які покупець повинен сплатити вартість товару, тобто погоджений сторонами угоди напрямок розрахунків, жодним чином не стосується числового значення митної вартості цього товару, яку належить перевіряти митному органу. Відтак, відмінності в банківських реквізитах, указаних в угоді та у відповідному рахунку-фактурі, при умові, якщо отримувач коштів той самий, не можуть викликати сумнівів у дійсній ціні, яка підлягає сплаті за товар, що імпортується, і не являються законною підставою для витребування у декларанта додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 Митного кодексу України.

Так само, не стосуються обчислення числового значення митної вартості задекларованого позивачем товару та її складових обставини відсутності в пункті 1 Контракту вказівки на товар під торгівельною маркою «Премія», а також не завірення печаткою постачальника митної декларації країни відправлення.

До того ж, митна декларація країни відправлення відноситься до групи документів, передбачених частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, які перевіряються митним органом лише якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Тобто, митна декларація країни відправлення не є основним документом, що підтверджує складові митної вартості, яка була сплачена чи підлягає сплаті декларантом.

Посилання відповідача у листі від 14.04.2015 №2280/10/26-70-61-02-02 на те, що надані позивачем додатково документи, в тому числі платіжне доручення в іноземній валюті від 01.04.2015 №26349, не підтверджує ціну товару, що була сплачена згідно Контракту та інвойсу №FV-E/15/01/002 від 09.01.2015, що декларувався за митною декларацією №100250002/2015/052549 від 12 січня 2015 року, оскільки не містить дати інвойса, не відповідає дійсності. Так, в копії вказаного платіжного доручення, яка наявна в матеріалах справи, наявні посилання на Контракт, номер та дата інвойса - №FV-E/15/01/002 від 09.01.2015 (в графі «Призначення переказу коштів»), а також зазначені реквізити отримувача - Quickpack Polska sp. z.o.o, які відповідають банківським реквізитам, що вказані в цьому інвойсі. Сума, сплачена даній іноземній компанії, відповідає загальній ціні товарів, яка була задекларована позивачем згідно митної декларації №100250002/2015/052549 від 12 січня 2015 року, - 26 492,97 EURO. Ці обставини також підтверджуються банківською випискою, що надавалась позивачем митному органу. Відтак, відсутність в указаному платіжному дорученні посилання на митну декларацію не спростовує контрактної вартості придбаного позивачем товару.

Колегія суддів також вважає безпідставними твердження відповідача про те, що в наданій позивачем додатковій угоді від 29.08.2014 №А3 до Контракту містяться суперечливі відомості щодо загальної суми Контракту. Так, із цієї додаткової угоди випливає, що сторони Контракту домовились збільшити загальну суму Контракту до 1 000 000,00 EURO. Яким чином ця додаткова угода може суперечити умовам Контракту відповідачем не пояснено.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що обставини, які покладені в основу спірних рішень відповідача, спростовуються матеріалами справи та не доводять правомірності та обґрунтованості цих рішень.

Відповідачем не спростовано дійсності поданих до митного оформлення основних документів, достовірності зазначених у них відомостей, контрактної ціни товарів, а також не доведено об'єктивної неможливості перевірити договірну ціну на підставі цих документів. Ані в оскаржуваних рішеннях, усупереч вимогам чинного законодавства щодо їх обґрунтованості, ані під час судового розгляду контролюючим органом не наведено обставин, які свідчили б про ознаки підробки в указаних документах, чи розбіжності у числових значеннях складових митної вартості імпортованих товарів.

Під час розгляду справи колегією суддів не встановлено передбачених частиною третьою статті 53 Митного кодексу України підстав для витребування у позивача (декларанта) додаткових документів та для коригування вартості задекларованого ним товару.

У запереченнях проти позову та в апеляційній скарзі відповідач обґрунтовує правомірність своїх рішень неподанням позивачем до митного оформлення договору про страхування вантажу, непідтвердженням вартості робіт, пов'язаних із пакуванням товару, суб'єктивною спрямованістю прайс-листів (оскільки вони видані лише на товари, що придбавались позивачем), необґрунтованістю експертного висновку спеціалізованої експертної організації, а також недостатністю документального підтвердження транспортних витрат позивача (оскільки позивачем не подано копій замовлень на перевезення).

Колегія суддів відхиляє ці посилання апелянта, адже, як убачається зі змісту оспорюваних рішень та матеріалів справи, підставою коригування митної вартості задекларованого позивачем товару були доводи відповідача щодо непідтвердження позивачем саме ціни задекларованих товарів (яка й фактично була збільшена за наслідками проведеного митним органом коригування), а не таких складових митної вартості, як витрати на страхування та перевезення. До того ж, колегія суддів зазначає, що до митного оформлення товару позивачем надавались контролюючому органу документи, які містять відомості про вартість страхування (страхові поліси ПрАТ «СК «Граве Україн») та перевезення оцінюваних товарів (заявки на перевезення, рахунки та довідки ПрАТ «Внештранс»). Достовірність та об'єктивність вартісних показників цих документів відповідачем не спростована.

Також, не враховуються колегією суддів висловлені відповідачем зауваження до наданих позивачем прайс-листів виробника товару, позаяк перелік у ньому лише тих товарів, які були задекларовані позивачем, жодним чином не спростовує дійсності комерційної пропозиції виробника-постачальника та вказаної в ньому вартості продукції.

Колегія суддів погоджується із відповідачем у тому, що наданий позивачем висновок експерта Київської обласної торговельно-промислової палати не може бути безсумнівним підґрунтям у вирішенні питання визначення митної вартості задекларованого позивачем товару. Однак, згаданий висновок складений сертифікованим суб'єктом оціночної діяльності. Експерт підтвердив обґрунтованість визначеної позивачем вартості товару та відповідність її цінам ринку. При цьому, як зазначено у висновку, при дослідженні експертом враховано одержану додатково інформацію з інших джерел (не лише від позивача), а також архіву експерта. Відтак, цей висновок враховується судом як доказ, що підтверджує правомірність дій декларанта при визначенні митної вартості відповідного товару.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що прайс-листи та висновки експерта є документами, що надаються контролюючому органу додатково - лише за умови існування обставин, передбачених абзацом 1 частини третьої статті 53 Митного кодексу України. А тому, висловлені відповідачем до них зауваження в жодному разі не доводять правомірності їх витребування у позивача.

Також, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на те, що позивачем не підтверджено таку складову митної вартості товару як вартість робіт, пов'язаних з його пакуванням, адже відповідно до пункту 2.1 Контракту вартість тари і упаковки включена до його ціни. Відтак, позивачем не понесено окремих витрат на пакування товару, а сплачено вартість відповідних робіт у складі ціни придбаного товару.

З урахуванням наведених норм та встановлених обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності спірних рішень про коригування митної вартості вищезгаданого імпортованого позивачем товару.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У х в а л и в:

Апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяС.Б. Шелест

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Шелест С.Б.

Пилипенко О.Є.