Ухвала суду № 54543111, 22.12.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2015 р.м.ОдесаСправа № 489/5468/15-а

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Коваленко І.В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Танасогло Т.М.,

суддів Бойка А.В.,

ОСОБА_1,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва на Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 жовтня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва про скасування рішення про стягнення надміру виплаченої пенсії, зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В Л Е Н О :

Позивач, звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва про скасування рішення про стягнення надміру виплаченої пенсії, зобовязання вчинити певні дії.

Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 жовтня 2015 року позов задоволено. Скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва про утримання надміру виплачених сум пенсій від 08.04.2015 № 34/4. Зобовязано Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва нарахувати та виплатити пенсію за віком ОСОБА_2 у розмірі, не меншому ніж мінімальний розмір пенсії, встановлений частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», з урахуванням раніше виплачених пенсійних сум. Зобовязано Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва повернути ОСОБА_2 безпідставно стягнуті на підставі рішення Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва від 08.04.2015 № 34/4 кошти в рахунок переплати з 01.05.2015.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду від 15 жовтня 2015 року та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що з 31.03.1978 ОСОБА_2 перебувала на обліку в УПФ та отримувала пенсію за віком.

У грудні 1997 вона виїхала на постійне місце проживання до держави Ізраїль, у звязку із чим виплату пенсії їй було припинено.

Так як в поновленні виплати пенсії УПФ було відмовлено, позивач звернулася з відповідним позовом до суду.

Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22.06.2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2013, зобовязано УПФ поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_2, починаючи з 29.11.2011.

На підставі постанови суду УПФ поновило виплату пенсії, у розмірі розрахованому відповідно до статей 27, 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

У подальшому після перевірки головного управління пенсійного фонду та з урахуванням того, що судом не вирішувалося питання щодо поновлення пенсії у розмірі розрахованому відповідно до статей 27, 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», розмір поновленої позивачу пенсії було визначено невірно.

08.04.2015 року УПФУ в Ленінському районі м. Миколаєва Рішенням № 34/4 про утримання надміру виплачених сум пенсій було зазначено, що за позивачем утворилась переплата в сумі 36920,26 грн. та встановлено було розмір її пенсії за віком на момент призначення пенсії 59,86 грн.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні діє принци верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязанні діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституції України (стаття 19 ч.2 Конституції України).

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Тобто право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.

Статтею 24 Конституції України передбачено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 64 Конституції України встановлено вичерпний перелік випадків, при яких допускається обмеження прав і свобод людини а саме: в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватись окремі обмеження прав і свобод людини із зазначеннями строку дії цих обмежень та визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин.

Виходячи зі змісту ст. 22 та ст. 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень) лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

Стаття 1 Протоколу №12 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачає аналогічні положення недопущення дискримінації гарантованих законом прав, а саме здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, наприклад за ознакою статті, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національної меншини, майнового стану, народження або іншою ознакою.

У ч.3 ст.22 Конституції України проголошено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» загальнообовязкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обовязків стосовно сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України №1058 ХIV від 09.07.2003 року "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон №1058) мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Частиною 2 ст. 28 Закону України №1058 передбачено, що за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону (пункт 3 частини 2 статті 27 Закону України №1058).

Згідно до ч.3 статті 42 Закону №1058, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановленого прожиткового мінімуму.

Стаття 43 Закону №1058 передбачає, що перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку у пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Отже, враховуючи вище викладене, судова колегія приходить до висновку, що оскільки на підставі рішення суду, яке набрало законної сили пенсія ОСОБА_2 була поновлена, то вона повинна перераховуватись відповідно до діючого законодавства так само, як і іншим громадянам України, оскільки ОСОБА_2 не працює. В даному випадку з боку відповідача вбачається явна дискримінація позивача за місцем його проживання, а його права як громадянина України значно порушені в порівнянні з іншими громадянами України, які отримують пенсію за віком.

Що стосується переплати Позивача, що утворилася в сумі 36920,26 грн., то судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Приймаючи рішення про стягнення суми переплати, орган Пенсійного Фонду України не встановив, чи є зловживання з боку отримувача пенсії, які призвели до виникнення переплати пенсійних коштів, в чому саме вони полягають та не зазначив жодного доказу на підтвердження вини позивача у завищеному нарахуванні суми пенсійних виплат.

Аналогічну правову позицію висловив Вищий адміністративний суд України у своїй Ухвалі по справі № К/800/17270/13.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_2 про скасування рішення, стягнення надміру виплаченої пенсії, зобовязання вчинити певні дії належним чином обґрунтовані, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Статтею 98 КАС України передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат.

Згідно ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду судовий збір встановлюються у розмірі 110% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Оскільки ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року апелянту відстрочена сплата судового збору до вирішення справи по суті, то його необхідно стягнути за результатами апеляційного розгляду.

Таким чином, стягненню з УПФ України в Ленінському районі м. Миколаєва підлягає судовий збір за подання до суду апеляційної скарги постанову суду у розмірі 80,39 грн.

Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва, - залишити без задоволення.

Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 жовтня 2015 року по справі № 489/5468/15-а, - залишити без змін.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030001; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38016923; банк отримувача - ГУДКСУ в Одеській області; код банку отримувача (МФО) - 828011; рахунок отримувача - 31212206781008; код класифікації доходів бюджету - 22030001; призначення платежу - судовий збір, ПІБ апелянта чи назва установи, організації, що виступає апелянтом, Одеський апеляційний адміністративний суд, код ЄДРПОУ суду 34380461) несплачений судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 жовтня 2015 року в розмірі 80 (пять тисяч триста пятдесят девять) грн. 39 коп.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючийсуддя ОСОБА_3 суддя ОСОБА_4 суддя ОСОБА_1