Постанова № 54543010, 14.12.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2015 р. Справа№ 910/22948/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Тищенко А.І.

Зубець Л.П.

при секретарі Єременко К.Л.

за участю представників

від позивача: Герасименко Р.І. за дов. № ГН-С-192/2015 від 10.04.2015 р.

від відповідача: Ліповуз Д.І., дов. № 55 від 02.01.2015р.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова

компанія "ВУСО"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 15.10.2015 р.

у справі № 910/22948/15 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова

компанія "ВУСО"

до Товариства з додатковою відповідальністю страхової

компанії "Альфа-Гарант"

про стягнення 5 331 грн. 16 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Вусо" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю страхової компанії "Альфа-Гарант" про стягнення 5 331,16 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України не виконав зобов'язання щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну власника автотранспортного засобу Geely, державний номер НОМЕР_1, водієм транспортного засобу ВАЗ, державний номер НОМЕР_2, цивільна відповідальність власника якого застрахована відповідачем відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/0620332, та право вимоги за якою перейшло до позивача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2015 р. у справі № 910/22948/15 позов було задоволено частково, стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю страхової компанії "Альфа-Гарант" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" грошові кошти у розмірі 4 331 (чотири тисячі триста тридцять одна) грн 16 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 520 (одна тисяча п'ятсот двадцять) грн 86 коп., в іншій частині позову було відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2015 р. у справі № 910/22948/15 в частині відмови у задоволенні позовних вимог в розмірі 1 000 грн. та прийняти нове рішення в цій частині, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було прийнято рішення, яке не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 10.11.2015р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" у справі № 910/22948/15 було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Новіков М.М.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2015 р. у справі № 910/22948/15 було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2015р. у справі № 910/22948/15 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 23.11.2015 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2015р. у справі № 910/22948/15 відкладено розгляд справи на 07.12.2015р., в зв'язку з неявкою представника відповідача.

В судовому засіданні 07.12.2015р. оголошено перерву до 14.12.2015р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2015 р. у справі № 910/22948/15 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог в розмірі 1 000 грн. та прийняти нове рішення в цій частині, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили у її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

18.12.2014 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" (страховик) та ОСОБА_4 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 1614029-02-16-01, відповідно до умов якого застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом марки Geely, державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 59666853 та постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 15.04.2015 у справі № 521/4596/15-п встановлено, що 16.03.2015 ОСОБА_5, керуючи транспортним засобом марки ВАЗ, державний номер НОМЕР_2, порушив пункт 10.4 Правил дорожнього руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Geely, державний номер НОМЕР_1, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Вищевказаною постановою ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до рахунку-фактури № АП-00000625 від 18.03.2015, виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто Групп" фактична вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Geely, державний номер НОМЕР_1, складає 14 903 грн 92 коп.

Згідно з страховим актом № 983-02 від 07.04.2015, складеним позивачем, розмір страхового відшкодування складає 12 511 грн 92 коп.

На підставі заяви на виплату страхового відшкодування від 16.03.2015, позивачем виплачено страхове відшкодування в розмірі 12 511 грн. 92 коп. на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Групп", що підтверджується платіжним дорученням № 3633 від 07.04.2015, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 29 вказаного Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно зі ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Судом встановлено, що станом на дату ДТП, цивільна відповідальність власника транспортного засобу ВАЗ, державний номер НОМЕР_2, була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю страховою компанією "Альфа-Гарант" відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/0620332 з встановленим розміром страхової суми за шкоду заподіяну майну - 50000 грн. 00 коп., франшизи - 1 000 грн. 00 коп.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки ВАЗ, державний номер НОМЕР_2, була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю страховою компанією "Альфа-Гарант" за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/0620332, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП водієм транспортного засобу ВАЗ, державний номер НОМЕР_2, власнику автотранспортного засобу марки Geely, державний номер НОМЕР_1, покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Законом України "Про обов'язкове страхування власників наземних транспортних засобів" не передбачено обов'язкового проведення професійної оцінки шкоди, завданої при ДТП транспортному засобу, суб'єктами оціночної діяльності та необхідність відшкодування шкоди не ставиться у залежність від проведення такої оцінки. Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, у якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, яку необхідно витратити на відновлення транспортного засобу.

Суд приходить до висновку, що проведення оцінки завданої шкоди є необхідним лише у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395).

Відповідно до пункту 7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля Geely, державний номер НОМЕР_1, вбачається, що рік випуску автомобіля - 2013, а отже на момент ДТП строк його експлуатації не перевищував семи років. Таким чином, підстав для вирахування зносу в даному випадку немає.

Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Позивачем направлено відповідачу регресну вимогу на суму 12 511 грн. 92 коп. № 1794 від 21.04.2015 та документи в підтвердження розміру страхового відшкодування, яка була отримана останнім 27.04.2014.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.05.2015 відповідачем було перераховано позивачу страхове відшкодування в розмірі 7 180 грн. 76 коп.

Позивач посилається на те, що відповідачем було безпідставно зменшено розмір страхового відшкодування на суму 5 331 грн. 16 коп., а тому просить суд стягнути з відповідача на свою користь несплачену частину страхового відшкодування у розмірі 5 331 грн. 16 коп.

Як передбачено ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/0620332 розмір франшизи складає 1000 грн. 00 коп., розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну складає 50 000 грн. 00 коп.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу позивач зазначає, що сума франшизи (1000 грн. 00 коп.) була сплачена винною особою на користь потерпілого. Також зазначає, що вказана сплата була врахована при вирішенні питання про розмір страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту від 18.12.2014 №1614029-02-16-01, про що складено страховий акт №983-02 від 07.04.2015.

Колегія суду погоджується з позицією суду першої інстанції, що права та обов'язки за полісом № АІ/0620332, в тому числі й стосовно франшизи, не стосуються позивача до моменту виплати страхового відшкодування за фактом ДТП 16.03.2015, що підтверджується платіжним дорученням № 3633 від 07.04.2015, таким чином у позивача на момент складання страхового акту були відсутні правові підстави застосовувати до виплати франшизу за полісом № АІ/0620332.

Враховуючи вищезазначене, місцевий суд дійшов правомірного висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають частковому задоволенню у розмірі 4 331 грн. 16 коп. (12 511 грн 92 коп. (фактична вартість відновлювального ремонту Geely, державний номер НОМЕР_1) - "мінус" 7 180 грн. 76 коп. (розмір виплаченого відповідачем страхового відшкодування) - "мінус" 1000 грн. 00 коп. (франшиза за полісом № АІ/0620332).

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 15.10.2015р. у справі № 910/22948/15 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційні скарги скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Вусо" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 15.10.2015р. у справі № 910/22948/15 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/22948/15 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді А.І. Тищенко

Л.П. Зубець