Постанова № 54542975, 07.12.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2015 р. Справа№ 910/3424/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Зубець Л.П.

Тищенко А.І.

при секретарі Єременко К.Л.

за участю представників

від позивача: Лепех Л.Л., дов. № 318/02 від 30.07.2015р.

від відповідача: Гогітідзе В.Ф., дов. № 48/1 від 28.07.2015р.

Комісар С.П., дов. 3 21 від 11.02.2015р.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Рада-2"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 13.10.2015 р.

у справі № 910/3424/15-г (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Рада-2"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро-

Реконструкція"

про припинення дії, яка порушує працю

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Рада-2" звернулось до Господарськогго суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро-Реконструкція" про зобов'язання зарахувати кошти, отримані від позивача у розмірі 216 109,42 грн. в рахунок погашення заборгованості відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2013 у справі № 910/11433/13.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.03.2015 у справі №910/3424/15-г, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2015 року, позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.08.2015 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2015 року та рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2015 року у справі №910/3424/15-г скасовано, справу направлено на новий розгляд до першої інстанції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2015 у справі №910/3424/15-г в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „Рада-2" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2015 у справі №910/3424/15-г та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 листопада 2015 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Рада-2" на рішення Господарського суду міста Києва 13.10.2015 у справі №910/3424/15-г передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Мартюк А.І., суддів Зубець Л.П., Новіков М.М..

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2015 р. у зв'язку зі звільненням з посади судді Київського апеляційного господарського суду Новікова М.М. у відставку, сформовано для прийняття до провадження апеляційної скарги по справі № 910/3424/15-г колегію суддів у складі: головуючий суддя: Мартюк А.І., суддів Тищенко А.І., Зубець Л.П.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2015 р. у справі № 910/3424/15-г колегією суду у складі головуючого судді Мартюк А.І., суддів Зубець Л.П., Тищенко А.І. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено розгляд справи на 07.12.2015 р.

07.12.2015р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2015 у справі №910/3424/15-г без змін.

Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення Господарського суду м. Києва від 13.10.2015 у справі №910/3424/15-г скасувати та прийняти рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 13.10.2015 у справі №910/3424/15-г без змін.

Представники третіх осіб у судове засідання не з'явились. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників третіх осіб.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Між ТОВ "Рада 2" та ТОВ "Євро-Реконструкція" укладено договір на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №450413 від 02.07.2012 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.08.2013 року у справі № 910/11433/13 вирішено стягнути з ТОВ "Рада 2" на користь ТОВ "Євро-Реконструкція" заборгованість у розмірі 247650, 72 грн., пеню - 12216, 89 грн., 3% річних - 2448,27 грн., інфляційні втрати - 261,12 грн. та судовий збір 5351, 54 грн.

Позивач звернувся з вимогами про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" зарахувати кошти, отримані від позивача у розмірі 216 109,42 грн. в рахунок погашення заборгованості відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2013 у справі № 910/11433/13.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу позивач зазначає, що в період з 17.10.2013 по 30.09.2014 ним на рахунок відповідача було сплачено кошти у розмірі 216109,42 грн., за платіжними дорученнями з призначеннями платежів оплата за теплову енергію, згідно угоди про реструктуризацію заборгованості за договором № 450413 від 02.07.2012 та оплата основного боргу за теплову енергію, згідно мирової угоди дог. 450413 від 02.07.2012, оскільки між позивачем та відповідачем не існує укладених договору реструктуризації та мирової угоди, позивач листом від 11.09.2014 за № 02-0778 повідомив відповідача, що отримані кошти слід зарахувати в рахунок погашення заборгованості згідно рішення Господарського суду міста Києва № 910/11433/13 від 16.08.2013.

Проте, відповідач не зарахував отримані кошти в рахунок виконання рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2013 року у справі № 910/11433/13, про що повідомив позивача листом №09/1855 від 13.10.2014 року, а кошти були зараховані частково в рахунок поточної заборгованості позивача.

Вищий господарський суд України, скасовуючи рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2015 у справі №910/3424/15-г зазначив, що суди не звернули уваги на те, що звертаючись до суду, ТОВ "Рада 2" вказувала на порушення його прав відповідачем, які полягають у не зарахуванні останнім отриманих коштів в рахунок виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2013 у справі №910/11433/13, а отже у порушенні прав позивача на розпорядження власними коштами на свій розсуд.

02.07.2012 між ТОВ "Рада 2" та ТОВ "Євро-Реконструкція" укладено договір №450413 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов'язується виробляти, систематично поставляти та передавати у власність покупцю ТОВ "Рада 2" теплову енергію у вигляді гарячої води у період з 01.07.2012 по 30.06.2013 у кількості 3967,384 Ггкал, з максимальним тепловим навантаженням 1,808 Ггкал/год.

Відповідно до пункту 6.7. договору при здійсненні розрахунків за спожиту теплову енергію покупець обов'язково повинен зазначити у платіжному дорученні номер договору на постачання теплової енергії, а також місяць та рік, в якому була поставлена теплова енергія, що оплачується покупцем.

Відповідно до п. 6.7.1. цього договору, у разі невиконання покупцем умов, зазначених у п. 6.7. даного договору, грошові кошти отримані згідно платіжного доручення, де не вказані рік та місяць, за який здійснюється платіж, зараховуються енергопостачальною організацією як сплата за теплову енергію, оплата вартості якої прострочена споживачем найдовше (оплата за минулі періоди).

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 17.10.2013 по 30.09.2014 позивачем на рахунок відповідача було сплачено кошти у розмірі 216109,42 грн., за платіжними дорученнями з призначеннями платежів "оплата за теплову енергію, згідно угоди про реструктуризацію заборгованості за договором № 450413 від 02.07.2012 за ТОВ "Рада 2" (платіжні доручення від 17.10.2013, 30.01.2014, 28.03.2014, 24.04.2014, 29.05.2014, 27.06.2014, 29.07.2014, 28.08.2014), "оплата основного боргу за теплову енергію, згідно мирової угоди дог. 450413 від 02.07.2012 за ТОВ "Рада 2" (платіжні доручення від 31.10.2015 (2 штуки), 30.09.3014).

Листом від 11.09.2014 за № 02-0778 позивач просив відповідача зарахувати отримані кошти в рахунок погашення заборгованості згідно рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2013 за № 910/11433/13 на загальну суму 214044,45 грн.

Листом від 13.10.2014 року за № 09/1855 відповідач повідомив позивача, що частина коштів зарахована ним в оплату боргу за рішенням Господарського суду міста Києва від 16.08.2013 за № 910/11433/13, а частина - в рахунок поточної заборгованості позивача за договором № 450413.

Порядок розрахунків за теплову енергію визначений сторонами у розділі 6 договору, зокрема, відповідно до п. п. 6.4., 6.5. договору всі розрахунки по цьому договору виконуються на підставі рахунків, які покупець отримує щомісячно з 07 по 14 число в енергопостачальній організації.

Згідно п.6.6 договору покупець самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно з отриманим рахунком - фактурою не пізніше 25 числа поточного місяця.

В платіжних дорученнях, на які посилається позивач, не зазначено місяць та рік, в якому була поставлена теплова енергія, що оплачувалась позивачем, чим порушені умови п.6.7. договору, тому відповідачем частково зараховані кошти в погашення поточного боргу у відповідності до вимог п.6.7.1. договору.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до приписів п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного Банку України від 21.01.2004 № 2 реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Згідно з частиною 5 статті 51 Закону України "Про банки і банківську діяльність" платіжні інструменти (платіжні доручення, платіжні вимоги, вимоги-доручення) мають бути оформлені належним чином і містити інформацію про їх емітента, платіжну систему, в якій вони використовуються, правові підстави здійснення розрахункової операції і, як правило, держателя платіжного інструмента та отримувача коштів, дату валютування, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення банком розрахункової операції, що цілком відповідають інструкціям власника рахунку або іншого передбаченого законодавством ініціатора розрахункової операції.

Питання віднесення платежу, у призначенні якого не зазначено періоду, в якому надані послуги чи товар, має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів таким чином: якщо порядок зарахування коштів врегульовано у договорі між платником та одержувачем коштів - згідно з положенням договору; якщо відповідні застереження відсутні у договорі та у разі заборгованості, в тому числі, що підлягає стягненню на підставі судових рішень, платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто починаючи з такої (заборгованості), що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Згідно положень п. 6.7.1. договору за відповідачем закріплене право спрямувати кошти, які сплачуються позивачем без чіткого зазначення призначення платежу, в першу чергу на погашення боргу, який виник раніше.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, необхідною умовою для звернення до суду із відповідним позовом є порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи - позивача у справі.

Позивачем суду не доведено та не підтверджено належними засобами доказування порушення діями відповідача законних та охоронюваних інтересів позивача.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог про зобов'язання зарахувати кошти, отримані від позивача у розмірі 216 109,42 грн. в рахунок погашення заборгованості відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2013 у справі № 910/11433/13, як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 13.10.2015р. у справі № 910/3424/15-г прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Рада-2" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 13.10.2015р. у справі № 910/3424/15-г - без змін.

2. Матеріали справи № 910/3424/15-г повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді Л.П. Зубець

А.І. Тищенко