Постанова № 54542958, 15.12.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2015 р. Справа№ 910/18934/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Тарасенко К.В.

Іоннікової І.А.

при секретарі судового засідання - Філімоновій І.Є.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю інвестиційної компанії "СХІДГАЗБУД" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2015 року, повний текст якого складено 08.10.15р.

у справі № 910/18934/15 (суддя: Курдельчук І.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВР-ТЕХНОЛОГІЯ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю інвестиційної компанії "СХІДГАЗБУД"

про стягнення 90 521,27 грн.

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СВР-ТЕХНОЛОГІЯ" до Товариства з обмеженою відповідальністю інвестиційної компанії "СХІДГАЗБУД" про стягнення 90521,27грн.: 58 057 грн. основного боргу, 13 046,99 грн. пені; 18 729,91 грн. втрат від інфляції; 687,37 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 15/10/14 від 15.10.2014 щодо розрахунку з позивачем за виконані роботи з монтажу теплообмінника в приміщенні бойлерної, в наслідок чого в останнього виникла заборгованість в розмірі 58 057,00 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 01.10.2015року у справі № 910/18934/15 позов задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю інвестиційної компанії "СХІДГАЗБУД" (01004, м. Київ, вул. Горького, 23-А; ідентифікаційний код: 32727885) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СВР-ТЕХНОЛОГІЯ" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 29; ідентифікаційний код: 33545105): 58 057 (п'ятдесят вісім тисяч п'ятдесят сім) грн. заборгованості; 12 940 (дванадцять тисяч дев'ятсот сорок) грн. 52 коп. пені; 18 173 (вісімнадцять тисяч сто сімдесят три) грн. 12 коп. втрат від інфляції; 680 (шістсот вісімдесят) грн. 28 коп. 3% річних і 1 813 (одну тисячу вісімсот тринадцять) грн. 47 коп. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано доведеністю стороною позивача наявністю у відповідача заборгованості за виконані роботи з монтажу теплообмінника в приміщенні бойлерної.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю інвестиційної компанії "СХІДГАЗБУД" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 01.10.2015 року у справі №910/18934/15 та прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

На підставі апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю інвестиційної компанії "СХІДГАЗБУД" на рішення Господарського суду м. Києва від 01.10.2015 року, згідно ст. 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 25.11.2015р. порушено апеляційне провадження.

Апелянт в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 01.10.2015 р. у справі № 910/18934/15 скасувати, та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Представник позивача в судове засідання 15.12.2015 року не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника позивача.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.10.2014 Компанією (замовник) і Товариством (виконавець) було укладено Договір, за умовами якого, виконавець зобов'язується виконати, а замовник зобов'язується прийняти та своєчасно здійснити оплату за такі роботи згідно етапів виконання робіт: виконання монтажу теплообмінника в приміщенні бойлерної за адресою: м. Київ, вул. Колекторна, 44, а замовник оплачує роботи згідно умов Договору (пункт 1.1 Договору);

Згідно п. 2.2 протягом дії договору замовник зобов'язується: забезпечити виконавця матеріалами для виконання робіт в повному обсязі; прийняти за актом, належно виконану виконавцем роботу відповідно до умов Договору; оплатити виконавцю за роботу, передбачену умовами Договору, в розмірах і строки, які встановлені Договором.

Загальна вартість згідно Договору складає: 40 000 грн. з урахуванням ПДВ - 8 000 грн. (пункт 3.1 Договору);

У відповідності до п. 4.1 договору оплата вартості замовником здійснюється таким шляхом: попередня оплата виконавцю за виконання робіт здійснюється замовником в розмірі 30 % від загальної суми Договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати підписання Договору; остаточний розрахунок за виконання робіт замовник здійснює згідно актів виконання робіт через 60 днів після їх підписання; послідуючі попередні оплати за кожен етап виконання робіт, замовник здійснює згідно рахунків наданих виконавцем протягом наступних 3-х банківських днів після надання рахунків; остаточний розрахунок за кожен етап виконання робіт замовник здійснює згідно актів виконання робіт.

У п. 4.2 договору сторони погодили, що акт приймання-передачі робіт також вважається підписаними замовником, якщо замовник протягом 5-ти банківських днів, після надання акту приймання-передачі робіт підрядником, не дав зауваження з виконаних робіт в письмовому вигляді.

Акт приймання-передачі робіт також вважається підписаним замовником, якщо замовник на протязі 5- ти банківських днів після надання акту приймання-передачі робі підрядником, не надав зауваження з виконаних робіт в письмовому вигляді (п.4.3 договору).

За умовами п. 9.1. Договору строк виконання робіт: до 25.10.2014 включно.

Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2014, але в будь-якому випадку до повного виконання його умов (пункт 9.2 Договору).

З позовної заяви вбачається, що на виконання умов Договору позивач виконав роботи, що підтверджується такими актами приймання виконаних будівельних робіт та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати: від 03.11.2014 № 1 за листопад 2014 року на суму 14856,22 грн.; від 03.11.2014 за листопад 2014 року на суму 14 856,22 грн.; від 03.11.2014 № 2 за листопад 2014 року на суму 43200,78 грн.; від 03.11.2014 за листопад 2014 року на суму 43 200,78 грн.

Судом встановлено, що скріплені печатками сторін і підписані лише акт від 03.11.2014 № 1 та довідка від 03.11.2014 на суму 14 856,22 грн., що свідчить про те, що позивачем були належним чином виконані підрядні роботи на вказану суму, а відповідачем, у свою чергу, прийняті такі роботи без будь-яких зауважень.

Проте, акт від 03.11.2014 № 2 та довідка від 03.11.2014 на суму 43 200,78 грн. не були підписані зі сторони замовника, грошові кошти по даному акту відповідачем сплачені не були.

З огляду на те що, відповідач всупереч наявним домовленостям не здійснив своєчасного та повного розрахунку за виконані позивачем роботи, позивач звернувся до суду для вирішення даного питання в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

В силу положень ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Як було вірно досліджено судом першої інстанції, між сторонами по справі були оформлені договірні відносини, а саме на підставі договору підряду на виконання робіт пов'язаних з монтажем теплообмінника в приміщенні бойлерної. За умовами вказаного договору позивач зобов'язався виконати визначені договором обсяги монтажних робіт, а відповідач зобов'язався прийняти роботи і оплатити їх на умовах цього договору.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 4.1 договору оплата вартості замовником здійснюється таким шляхом: попередня оплата виконавцю за виконання робіт здійснюється замовником в розмірі 30 % від загальної суми Договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати підписання Договору; остаточний розрахунок за виконання робіт замовник здійснює згідно актів виконання робіт через 60 днів після їх підписання; послідуючі попередні оплати за кожен етап виконання робіт, замовник здійснює згідно рахунків наданих виконавцем протягом наступних 3-х банківських днів після надання рахунків; остаточний розрахунок за кожен етап виконання робіт замовник здійснює згідно актів виконання робіт.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і позивача, який повинен був довести належними засобами доказування факт порушення відповідачем його прав.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Під час розгляду справи відповідачем було зазначено, що заявлена позивачем до стягнення суми заборгованості за виконані монтажні роботи не є доведеною, оскільки акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2014 року від 03.11.2014 на суму 43200,78 грн. не було ним отримано.

За умовами укладеного між сторонами договору кінцевий розрахунок здійснюється на підставі підписаного обома сторонами акта виконаних робіт.

За приписами частини першої статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

Як вбачається з матеріалів справи акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2014 від 03.11.2014 року на суму 43200,78 грн. та довідка про вартість виконаних робіт підписані лише керівництвом позивача в односторонньому порядку.

Представник позивача зауважує, що даний акт та довідку було надіслано на адресу відповідача і у відповідності до умов п. 4.2, п. 4.3 договору, данні документи вважаються підписаними стороною відповідача з огляду на відсутність будь-яких письмових зауважень на них.

На підтвердження отримання відповідачем зазначених документів, позивачем було надано суду опису вкладення 0411605603750 від 23.12.14, квитанцій № 0411605503750 від 23.12.2014 та № 0411612346313 від 31.12.2014 та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з датою подання 31.12.14.

За змістом Правил надання поштового зв'язку, затверджених Постановою №270 від 05.03.2009р.:

адресат - фізична або юридична особа, якій адресується поштове відправлення, поштовий переказ, прізвище, ім'я та по батькові або найменування якої зазначені на поштовому відправленні, бланку поштового переказу в спеціально призначеному для цього місці;

поштова адреса - адреса відправника та адресата, яка зазначена на поштовому відправленні, бланку поштового переказу у спеціально призначеному для цього місці;

реєстроване поштове відправлення - поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку;

повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - повідомлення, яким оператор поштового зв'язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача.

Також Правилами надання поштового зв'язку визначено, що внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення (п.59).

У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення (п.61). У разі подання для пересилання реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу з повідомленням про його вручення відправник заповнює бланк повідомлення на свою поштову адресу або адресу особи, якій за його дорученням належить надіслати повідомлення після вручення поштового відправлення, поштового переказу (п.62).

Отже з наведеного вбачається, що опис вкладення підтверджує перелік документів, надісланих адресату. Повідомлення про вручення поштового відправлення підтверджує отримання адресатом надісланого йому листа. Ідентифікація поштового відправлення здійснюється за номером поштового відправлення - він зазначений і на фіскальному чеці, і на поштовому поверненні і на описі вкладення з відповідною датою його відправлення. Дата поштового відправлення має відповідає даті відбитку штемпелю, поставленого на описі вкладення.

Проаналізувавши надані представником позивача докази надсилання відповідачу акту № 2 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2014 від 03.11.2014 року на суму 43200,78 грн. та довідку про вартість виконаних робіт колегія суддів зазначає наступне.

Дата опису вкладення 0411605603750 від 23.12.14 в переліку якого зазначено акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2014 від 03.11.2014 року та довідку про вартість виконаних робіт збігається з календарною датою квитанції № 0411605503750 від 23.12.2014, тобто теоретично таке поштове відправлення могло мати місце. Проте доказів отримання відповідачем саме цього відправлення (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення) матеріали справи не містять, а стороною позивача суду не надано.

Щодо рекомендованого листа (0411612346313), яке було надіслане відповідачу згідно квитанції № 0411612346313 від 31.12.2014 та отримане відповідачем 15.01.2015 року згідно наявної в матеріалах справи копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з датою подання 31.12.14, то в даному випадку, з огляду на відсутність опису вкладення щодо цього поштового відправлення, не можливо констатувати факт отримання відповідачем спірних документів, адже дані обставини відповідачем не визнаються.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

У відповідності до вимог ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.

При вирішенні даного господарського спору, місцевий господарський суд погодився з обставинами викладеними позивачем в позовній заяві у якості обґрунтування заявлених позовних вимог, за відсутності належних доказів на їх підтвердження, мотивуючи своє рішення суд підтримав сторону позивача виключно лише з міркувань того, що відповідач не зміг довести протилежне.

Між тим належних доказів на підтвердження факту надіслання відповідачу акту виконаних робіт за листопад 2014 року на суму 43200,78 грн. разом з довідкою про вартість виконаних робіт позивачем суду надано не було, наявні ж в матеріалах справи копії опису вкладення 0411605603750 від 23.12.14, квитанцій № 0411605503750 від 23.12.2014 та № 0411612346313 від 31.12.2014 та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з датою подання 31.12.14, з мотивів наведених вище, не вказують на достовірність доводів позивача щодо отримання відповідачем обох актів.

Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що обставина отримання відповідачем акту виконаних робіт за листопад 2014 року на суму 43200,78 грн. є недоведеною.

У відповідності до п. 4.1.2 остаточний розрахунок за виконання робіт замовник здійснює згідно актів виконання робіт через 60 днів після їх підписання, тобто за умовами даного договору остаточна оплата знаходиться в прямій залежності від виконання обумовленого обсягу робіт, при цьому належне виконання робіт має розглядатися в його сукупності та зафіксоване у відповідних актах виконання робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін та завіреними печатками.

Проте як було встановлено під час розгляду даної справи, сторонами було підписано та скріплено печатками лише один акт виконаних будівельних робіт за листопад 2014 р. на загальну суму 14 856,22 грн., що у свою чергу свідчить про неналежне виконання стороною позивача договірних умов в частині виконання обумовленого договором обсягу робіт.

Таким чином проаналізувавши встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не було вжито необхідних заходів для здачі робіт у разі їх виконання станом на час подання позовної заяви, а отже відповідачем не було допущено прострочення виконання договірних зобов'язань в силу того, що обов'язок зі сплати робіт за вказаними актом, у відповідності до умов укладеного між сторонами по справі договору, на момент подання позову у відповідача не виникнув, а отже позовні вимоги, заявлені позивачем, на даний момент є передчасними.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, апеляційна скарга ТОВ «Інветсиційна компанія «Східгазбуд» підлягає задоволенню, рішення Господарського суду м. Києва від 01.10.2015 року у справі № 910/18934/15 скасуванню.

У зв'язку з задоволенням апеляційної скарги відповідача, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Східгазбуд" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 01.10.2015 року у справі № 910/18934/15 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким:

У задоволенні позову відмовити.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "СВР-ТЕХНОЛОГІЯ" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 29; ідентифікаційний код: 33545105) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "СХІДГАЗБУД" (01004, м. Київ, вул. Горького, 23-А; ідентифікаційний код: 32727885) судові витрати у розмірі 2009,70 грн. (дві тисячі дев'ять гривень 70 коп.) за розгляд апеляційної скарги.

6. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду м. Києва.

7. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді К.В. Тарасенко

І.А. Іоннікова