Рішення № 54539187, 03.12.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2015Справа №910/29304/15За позовом Приватного акціонерного товариства «ОТІС»

до Комунального підприємства «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва»

про стягнення 117 706,43 грн.

Суддя А.М. Селівон

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Мацюк В.В. - представник, довіреність №75 від 02.07.2014р.;

від відповідача: не з'явились;

В судовому засіданні на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «ОТІС» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва» про стягнення 117 706,46 грн. основної заборгованості, а також 1 765,60 грн. судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві посилається на невиконання відповідачем належним чином умов укладеного між сторонами Договору D 21 T №0338/20 від 22.05.2015 р. в частині оплати виконаних позивачем підрядних робіт, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 117 706,43 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2015 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №910/29304/15 та призначено до розгляду на 03.12.2015 р.

В судове засідання 03.12.2015 р. з'явився уповноважений представник позивача.

Уповноважений представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Про дату час та місце розгляду даної справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103035311886.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 03.12.2015 р. Приватним акціонерним товариством «ОТІС» подано до Господарського суду міста Києва клопотання б/н та б/д, в якому позивач просив суд долучити до матеріалів справи витребувані судом документи, зокрема, письмове підтвердження №705-юр від 25.11.2015 р. про те, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спори, немає справи зі спору між сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору. Клопотання судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.

Документи, витребувані ухвалою суду від 18.11.2015. в тому числі відзиву на позовну заяву відповідачем не надано.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання позивачем суду не надано.

Відповідно до рекомендацій та роз'яснень Вищого господарського суду України, викладених зокрема у пункті 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (надалі - Постанова №18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно з підпунктом 3.9.2 Постанови №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належними йому процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, відповідачем суду не надано, беручи до уваги те, що представник позивача проти розгляду справи за відсутності представника відповідача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи відсутність на час проведення судового засідання клопотання щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколі судового засідання.

Перед початком розгляду справи в судовому засіданні представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні повідомив суд, що права та обов'язки йому зрозумілі.

Відводу судді представником позивача не заявлено.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши надані сторонами докази та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

22 травня 2015 року між Комунальним підприємством «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва» (Замовник за договором, відповідач у справі) та Приватним акціонерним товариством «ОТІС» (Підрядник за Договором, позивач у справі) укладений Договір D 21 T №0338/20 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору (розділ 1) Замовник доручає, а Підрядник приймає до виконання незаплановані відновлювальні роботи ліфтів (згідно Додатку №1 до Договору), які не входять до переліку послуг з технічного обслуговування ліфтів на об'єктах Замовника. Адреси встановлених ліфтів, що підлягають виконанню ремонтних робіт за даним Договором, визначає Замовник, про що надсилає відповідного листа на адресу Підрядника. Перелік робіт, що підлягають виконанню по конкретному ліфту або групі ліфтів, визначається відповідними кошторисами та погоджується сторонами до початку їх виконання.

Розділами 2-7 Договору сторони погодили договірну ціну, порядок розрахунків, права та обов'язки сторін тощо.

Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 30 червня 2015 року, а в частині оплати - до повного виконання Замовником своїх зобов'язань за цим Договором (п. 8.1. Договору).

Відповідно до наявної в матеріалах справи засвідченої належним чином копії Договору останній підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм §1 глави 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною 1 ст. 843 Цивільного кодексу України визначено, що договором підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором (ч. 2 ст. 843 Цивільного кодексу України).

Пунктом 2.1. Договору зазначено, що договірна ціна робіт з урахуванням вартості матеріалів та послуг визначається на основі кошторису, складеного за Правилами визначення вартості будівництва діючими в Україні, що є невід'ємною частиною Договору, є твердою, узгоджена сторонами і складає: 117 706,43 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 1 617,74 грн..

Підрядник не має права вимагати збільшення твердого кошторису, а замовник - його зменшення в разі, якщо на момент укладення договору підряду не можна було передбачити повний обсяг роботи або необхідні для цього витрати (ч. 5 ст. 843 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно п. 1.4. Договору термін виконання робіт складає один місяць з дня підписання сторонами Договору. Термін виконання робіт може бути змінено, як у меншу, так і в більшу сторону по кожному об'єкту окремо за згодою сторін.

Згідно ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

За наданими позивачем матеріалами судом встановлено та підтверджено представниками сторін в судовому засіданні, що на виконання умов Договору позивачем виконані роботи на загальну суму 117 706,43 грн., що підтверджується підписаними обома сторонами та скріпленими печатками товариств Актами приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за травень 2015р., а саме: акт №0338/20 108-Т1 на суму 9 665,17 грн., акт №0338/20 108-Т2 на суму 17 549,84 грн., акт №0338/20108-Т3 на суму 45 756,43 грн., акт №0338/20 108 Т-4 на суму 3 919,73 грн., акт №0338/20 108-Т5 на суму 3 938,48 грн., акт №0338/20 108-Т6 на суму 9 942,72 грн., акт №0338/20 108-Т7 на суму 3 603,18 грн., акт №0338/20 108-Т8 на суму 7 216,54 грн., акт №0338/20 108-Т9 на суму 3 938,48 грн., акт №0338/20 108-Т10 на суму 12 175,86 грн., та відповідними їм Довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) на загальну суму 117 706,43 грн., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Жодних доказів відмови відповідача від підписання наданих позивачем актів приймання виконаних будівельних робіт та довідок про вартість виконаних робіт та витрати за травень 2015 р. та будь - яких зауважень щодо допущених підрядником недоліків у виконаних роботах у строк, передбачений умовами Договору, сторонами суду не надано, що свідчить про фактичне прийняття вказаних робіт в обсягах та за ціною, визначеною в зазначених в актах приймання виконаних будівельних робіт.

Крім того, суд звертає увагу, що виконані позивачем роботи, які оформлені актами приймання виконаних будівельних робіт за травень 2015р. на суму 117 706,43 грн., були погоджені сторонами у розрахунку договірної ціни до Договору, тобто не виходять за межі затвердженого кошторису (договірної ціни).

Як вбачається із наданих позивачем актів приймання виконаних будівельних робіт та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за травень 2015 р., а також підтверджено представником позивача в судовому засіданні, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання робіт за вищевказаними актами, а також заперечень щодо визначених актами обсягів робіт та їх ціни відсутні.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання по виконанню підрядних робіт, обумовлених Договором, в обсягах, зазначених в актах приймання виконаних будівельних робіт за травень 2015 р., а відповідачем, у свою чергу, прийнято виконання цих робіт без будь - яких зауважень.

Згідно ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до п. 3.2. Договору замовник оплачує підряднику фактично виконані роботи не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем їх виконання (виконання робіт підтверджується відповідно оформленими актами приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в та довідками форми КБ-3), у відповідності з погодженими договірними цінами по конкретних об'єктах.

Отже, відповідно до вимог закону та умов Договору позивач зобов'язаний виконати належним чином обумовлені договором роботи та здати їх відповідачу, після чого він отримує право вимоги від останнього оплати виконаних робіт в строки та в розмірі, встановлені Договором.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Проте, за твердженнями позивача як, в порушення умов Договору Комунальне підприємство «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва» свого грошового зобов'язання в частині оплати вартості виконаних позивачем підрядних робіт належним чином не виконав.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, як встановлено судом згідно матеріалів справи, а також підтверджено в судовому засіданні представником позивача, свої зобов'язання щодо сплати Приватному акціонерному товариству «ОТІС» грошових коштів в сумі 117 706,43 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору відповідач не виконав, в результаті чого у Комунального підприємства «Керуюча дирекція Дніпровського району в м. Києві» утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у зазначеному вище розмірі, яку останній просив стягнути в позовній заяві.

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору D21T № 0338/20 від 22.05.15 р. або його окремих положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12 р. «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості в обсязі, заявленому позивачем, відповідач суду не представив, як і належних та допустимих доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з відповідача розміру основного боргу в сумі 117 706,43 грн. за вказаним Договором підлягає задоволенню.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України та ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва» (02002, м. Київ, Дніпровський район, вул. Челябінська, буд. 9-Г, код ЄДРПОУ 38133008) на користь Приватного акціонерного товариства «ОТІС» (03062, м. Київ, Святошинський район, вул. Екскаваторна, 37, код ЄДРПОУ 14357579) 117 706,43 грн. (сто сімнадцять тисяч сімсот шість гривень п'ятдесят сім копійок) основного боргу та 1 765,60 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят п'ять гривень шістдесят копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 21 грудня 2015 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Суддя А.М. Селівон