Рішення № 54539127, 14.12.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2015Справа №910/28326/15

За позовом: публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "КИЇВОБЛГАЗ"

до: державної інспекції сільського господарства в Київській області

про: стягнення 9.119,37 грн

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Палькевич Н.С. - за довіреністю від 31.12.2014 № 1-326.

відповідача: не з'явилися.

С У Т Ь С П О Р У :

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "КИЇВОБЛГАЗ" звернулося до господарського суду із позовом до державної інспекції сільського господарства в Київській області про стягнення 9.119,37 заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав грошові зобов'язання перед позивачем, оскільки не здійснив розрахунок за поставлений позивачем товар за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом від 30.12.2014 № 2015/П-БО-15010038060805-17170101. Вказана обставина призвела до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості за вказаним договором в сумі 9.119,37 грн, з яких: основна заборгованість складає 5.559,82 грн; пеня в сумі - 1.624,18 грн, 3 % річних в сумі 113,20 грн та інфляційних втрат в сумі 1.822,17 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.11.2015 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/28326/15.

Ухвала про порушення провадження у справі надсилалася відповідачу на адресу його місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відтак, у розумінні ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Відповідач відзиву на позов, в порядку передбаченого ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, суду не надав, а тому відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 14.12.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи представника позивача по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "КИЇВОБЛГАЗ", як постачальником, (далі - позивач) та державною інспекцією сільського господарства в Київській області, як покупцем, (далі - відповідач) укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом від 30.12.2014 № 2015/П-БО-15010038060805-17170101 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого позивач протягом 2015 року здійснює відповідачу постачання природного газу (далі - товар) в обсягах і порядку передбачених Договором для забезпечення потреб відповідача, а відповідач оплачує позивачу вартість товару у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що послуги з постачання товару документально оформлюються підписаним сторонами актом приймання-передачі, що оформлюється згідно з даними вузлів обліку, визначених в додатку 1 до Договору.

Згідно з п. 4.6.3 Договору, у випадку недоплати вартості послуг з постачання товару за розрахунковий період відповідач проводить остаточний розрахунок не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за розрахунковим.

У відповідності до п. 6.2.2 Договору, у разі порушення відповідачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, з відповідача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Так, позивач на підставі Договору поставив, а відповідач отримав товар загальною вартістю 5.559,82 грн. Наведена фактична обставина підтверджується актами приймання-передачі, які підписані сторонами, скріплені відбитками їх печаток та наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій.

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення з боку відповідача строку оплати товару, закріплений у Договорі, відповідач вартість отриманого товару на користь позивача не сплатив, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 5.559,82 грн.

Враховуючи, що у правовідносинах сторін спору має місце допущене з боку відповідача порушення у його зобов'язанні за Договором, позивач заявив позовні вимоги про застосування до відповідача господарської санкції у вигляді пені, розмір якої складає 1.624,18 грн; а також відповідальності, шляхом стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 113,20 грн та інфляційних втрат в сумі 1.822,17 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з урахуванням такого.

Приписом ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Положенням ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати, у тому числі, оплати товару.

Суд відзначає, жодного підтвердження факту сплати відповідачем на користь позивача заборгованості в розмірі 5.559,82 грн сторонами судового процесу до суду не подано.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 5.559,82 грн.

З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Поряд з цим, ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав своє грошове зобов'язання у строк, встановлений Договором, заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 1.624,18 грн, 3 % річних в сумі 113,20 грн та інфляційних втрат в сумі 1.822,17 грн є обґрунтованими та такими, підлягають задоволенню в повному обсязі, за розрахунками позивача, які, у свою чергу, перевірені і визнані судом вірними.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з державної інспекції сільського господарства в Київській області (03190, м. Київ, вул. Баумана, будинок 9/12; ідентифікаційний код 38060805, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "КИЇВОБЛГАЗ" (08150, Київська обл. Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Шевченка, буд. 178; ідентифікаційний код 20578072, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконавчого провадження) основну заборгованість в сумі 5.559 (п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн 82 коп.; пеню в сумі 1.624 (одна тисяча шістсот двадцять чотири) грн 18 коп.; 3 % річних в сумі 113 (сто тринадцять) грн 20 коп.; інфляційні втрати в сумі 1.822 (одна тисяча вісімсот двадцять дві) грн. 17 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 1.218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21 грудня 2015 року

Суддя С.В. Балац