Рішення № 54538990, 14.12.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2015Справа №910/26770/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київгаз" до Публічного акціонерного товариства "Завод "Маяк" про стягнення 986278,60 грн. Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Ступак Т.О. - представник за довіреністю;

від відповідача: Елтунова Ю.В. - представник за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Київгаз" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Завод "Маяк" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 1287614,97 грн. заборгованості, з якої: 628758,53 грн. - основний борг; 210547,60 грн. - пеня; 49171,71 грн. - 3% річних; 355124,03 грн. - інфляційні втрати та 44013,10 грн. - штраф.

За результатами автоматичного розподілу справ у Господарському суді міста Києва, справу №910/26770/15 передано для розгляду судді Грєховій О.А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2015 порушено провадження у даній справі, розгляд справи призначено на 16.11.2015.

16.11.2015 позивач через відділ діловодства суду подав заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідач 16.11.2015 через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2015 прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, а також за клопотанням відповідача відкладено розгляд справи до 14.12.2015.

14.12.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він частково заперечив проти позову, зазначаючи, що основний борг складає 328758,53 грн., сума інфляційних втрат - 10213,65 грн., а пеня - 186805,81 грн. Крім того, наголосив на тому, що відповідно до Протоколу розбіжностей до договору №64845/1 від 30.10.2012, пункт 6.2.2. договору не передбачає нарахування штрафу за порушення строків оплати.

Позивач 14.12.2015 через відділ діловодства суду подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 986278,60 грн. заборгованості, в т.ч.: 328758,53 грн. основного боргу, 47835,34 грн. 3% річних, 355124,03 грн. інфляційних втрат, 210547,60 грн. пені та 44013,10 грн. штрафу.

Дослідивши в судовому засіданні 14.12.2015 подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд приймає її до розгляду, з огляду на наступне.

Частина 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Як роз'яснено в абз. 1 п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

Отже, оскільки зменшення розміру позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є стягнення заборгованості у розмірі 986278,60 грн., з якої: 328758,53 грн. - основний борг, 47835,34 грн. - 3% річних, 355124,03 грн. - інфляційні втрати, 210547,60 грн. - пеня та 44013,10 грн. - штраф.

В судовому засіданні 14.12.2015 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

У свою чергу представник відповідача в засіданні господарського суду проти позову заперечив частково, в частині нарахування пені, штрафу та інфляційних втрат.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 14.12.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

30.10.2012 між Публічним акціонерним товариством «Київгаз» (постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Завод «Маяк» (споживач) було укладено Договір №64845/1 на постачання природного газу за регульованим тарифом для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання, відповідно до умов якого постачальник постачає природний газ споживачу в обсягах в порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором (п. 1.1. договору).

За умовами пункту 1.2. договору передача газу за цим договором здійснюється на межах балансової належності об'єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (далі - пункти призначення). Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживного обладнання визначається сторонами у додатку 1 до Договору.

Відповідно до п.п. 2.3., 2.4. договору постачальник забезпечує постачання газу в пункти призначення в обсягах, підтверджених оператором, де передає газ споживачу, а місячний відбор газу в пунктах призначення не повинен перевищувати підтверджений обсяг газую

Пунктами 2.6., 2.9. договору сторони погодили, що послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником (пункти).

Згідно з п. 4.1 договору розрахунки за реалізований споживачеві газ здійснюються за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Ціна на природний газ становить 3509 ,00 грн., крім того ПДВ 20% разом з ПДВ - 4210,80 грн. за 1000 м.куб. До ціни на природний газ додаються:

- збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ у розмірі 2%, який становить 70 грн. 18 коп., крім того ПДВ 20%, разом з ПДВ 84 грн. 21,60 коп. за 1000 м.куб.;

- тариф на транспортування газу магістральними трубопроводами, який становить 235 грн. 40 коп., крім того ПДВ 20%, разом з ПДВ 282 грн. 48 коп. за 1000 м.куб.;

- тариф на транспортування газу розподільними трубопроводами, який становить 70 грн. 20 коп., крім того ПДВ 20%, разом з ПДВ - 84 грн. 24 коп. за 1000 м.куб.;

- тариф на постачання газу за регульованим тарифом газу, який становить 21 грн. 40 коп., крім того ПДВ 20%, разом з ПДВ - 25 грн. 68 коп. за 1000 м.куб.

Загальна ціна за 1000 м.куб. газу за цим договором становить 3906 грн. 18 коп., крім того ПДВ 20%, разом з ПДВ - 4687 грн. 41,60 коп. (п. 4.2 договору).

Як передбачено в п. 4.6 оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем в такому порядку: авансовий платіж споживач здійснює до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки газу у розмірі 100% вартості послуг з постачання, передбачених договором на місяць поставки газу; остаточний розрахунок здійснюється протягом п'яти календарних днів наступного місяця після надання послуг, виходячи з вартості фактично отриманих, але не сплачених постачальнику послуг за звітний місяць.

Даний договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині постачання газу з 01.11.2012 до 31.12.2015, а частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення (п. 10.1. договору, в редакції Додаткової угоди №3 від 31.12.2014).

Спір у даній справі виник у зв'язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем умов Договору на постачання природного газу за регульованим тарифом для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання №64845/1 від 30.10.2012, що зумовило виникнення заборгованості за період з березня 2013 року по березень 2015 року.

Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами правочин є договором про енергопостачання, а згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Також ч.ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

За приписами ч. 1 ст. 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору №64845/1 від 30.10.2012, позивач здійснив поставку природного газу на користь відповідача на загальну суму 3154695,06 грн., що підтверджується актами прийому-передачі послуг з газопостачання: №УК000015510 від 31.03.2013 на суму 336992,40 грн., №УК000019472 від 30.04.2013 на суму 44727,32 грн., №УК000057521 від 30.11.2013 на суму 99205,64 грн., №УК000062976від 31.12.2013 на суму 313766,69 грн., №УК000002885 від 31.01.2014 на суму 259184,30 грн., №УК000009356 від 28.02.2014 на суму 225732,80 грн., №УК000012269 від 31.03.2014 на суму 118748,22 грн., №УК000052396 від 31.10.2014 на суму 20107,49 грн., №УК000058049 від 30.11.2014 на суму 235484,50 грн., №УК000064088 від 31.12.2014 на суму 423955,90 грн., №УК000003620 від 31.01.2015 на суму 418028,33 грн., №УК000009231 від 28.02.2015 на суму 444577,01 грн. та №УК000015507 від 31.03.2015 на суму 214184,46 грн., які підписані представниками сторін без заперечень та скріплені печатками підприємств.

Втім, як вбачається з розрахунку позивача та не заперечується відповідачем, останній, в порушення умов договору та чинного законодавства України, здійснив лише часткову оплату за поставлений позивачем природний газ, внаслідок чого у ПАТ "Завод "Маяк" утворилась заборгованість перед ПАТ «Київгаз» у розмірі 328758,53 грн.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем узгодженого товару відповідачу та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 328758,53 грн.

Крім того, оскільки відповідач допустив прострочення оплати за газ, позивач на підставі п. 6.2.2. договору нарахував та заявив до стягнення пеню в загальній сумі 210547,60 грн. за період з 12.10.2014 по 07.10.2015, а також штраф в розмірі 7% від суми заборгованості у загальній сумі 44013,10 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ст. 549 ЦК України).

Разом з цим, статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Пунктом 6.2.2. договору, в редакції протоколу розбіжностей до договору від №64845/1 від 30.10.2012, сторони погодили, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору споживач сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних за весь час прострочення, пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Отже, з урахуванням підписаного сторонами протоколу розбіжностей, умови договору №64845/1 від 30.10.2012 не передбачають нарахування штрафу за порушення споживачем строків оплати, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 44013,10 грн. штрафу задоволенню не підлягають.

За результатом перевірки наданого позивачем розрахунку пені, суд зазначає що він є невірним, з огляду на наступне.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За договором сторін можливості визначення іншого, ніж зазначений у ч. 6 ст. 232 ГК України, періоду нарахування пені, не передбачено. Отже, пеня повинна нараховуватись з урахуванням приписів даної норми.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що пеня повинна обчислюватися виключно виходячи з сум заборгованості, з урахуванням дат їх виникнення, за кожний місяць окремо.

З урахуванням викладеного та враховуючи, що суд не має права змінити визначену позивачем дату початку нарахування пені, з відповідача підлягає до стягнення 189763,05 грн.:

Сума боргу, грн.Період простроченняПеня, грн.20107,4921.11.2014-24.11.201461,7098597,1521.12.2014-20.01.20152344,72423953,0521.01.2015-26.01.20151951,35373953,0527.01.2015-08.02.20154067,40418025,3821.02.2015-01.03.20154019,92168025,3802.03.2015-04.03.2015635,27444574,0721.03.2015.-24.06.201570157,44414574,0725.06.2015-05.09.201549135,55214184,4621.04.2015-.06.10.201557389,70 Всього:189763,05

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012 року у справі №6-49цс12, від 24 жовтня 2011 року у справі №6-38цс11).

У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 47835,34 грн. за період з 21.04.2013 по 07.10.2015, а також 355124,03 грн. інфляційних втрат за період з вересня 2013 року по травень 2015 року.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вимоги Публічного акціонерного товариства "Київгаз" в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

При цьому суд не приймає до уваги доводи ПАТ "Завод "Маяк", щодо зменшення суми інфляційних втрат до 10213,65 грн., оскільки відповідачем як і позивачем не враховано, що інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання (п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»). А тому, здійснення перерахунку інфляційних втрат судом, фактично призведе до виходу за межі позовних вимог, що є недопустимим у даному випадку.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення основну заборгованість, пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 43, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Завод «Маяк» (04073, м. Київ, просп. Московський, 8; ідентифікаційний код 14307423) на користь Публічного акціонерного товариства «Київгаз» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 4-Б; ідентифікаційний код 03346331) 328758 (триста двадцять вісім тисяч сімсот п'ятдесят вісім) грн. 53 коп. основного боргу, 189763 (сто вісімдесят дев'ять тисяч сімсот шістдесят три) грн. 05 коп. пені, 47835 (сорок сім тисяч вісімсот тридцять п'ять) грн. 34 коп. 3% річних, 355124 (триста п'ятдесят п'ять тисяч сто двадцять чотири) грн. 03 коп. інфляційних втрат та 13822 (тринадцять тисяч вісімсот двадцять дві) грн. 21 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.12.2015.

Суддя О.А. Грєхова