Рішення № 54538854, 22.12.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.12.2015 Справа № 905/3053/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Рильцовій Є.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю Артемівськ-Енергія, м. Артемівськ, Донецька область

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Артемівськ, Донецька область

про стягнення основного боргу в розмірі 166944,98грн., пені в розмірі 5024,85грн., 3%річних в розмірі 1004,87грн., інфляційних нарахувань в розмірі 9256,20грн.

за участю уповноважених представників:

від позивача: не зявився;

від відповідача: не зявився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні 22.12.2015р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Артемівськ-Енергія, м. Артемівськ, Донецька область звернулось до Господарського суду Донецької області із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Артемівськ, Донецька область про стягнення боргу за поставлену теплову енергію у сумі 94231,17грн., 3% річних в сумі 1004,87грн., пені в розмірі 5024,85грн., інфляційних нарахувань 9256,20грн.

Відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем грошових зобов'язань за договором про постачання теплової енергії №34 від 30.09.2011р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст.ст. 20, 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 67, 68 Житлового кодексу України, ст. ст. 11-16, 525, 526, 530, 550-552, 599, 610-612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216, 217, 275 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-5, 12, 15, 22, 32-36, 43, 44, 49, 54-57, 61-67, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 1, 3, 6 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у звязку з проведенням антитерористичної операції», п. 7.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №2 від 24.11.2014р.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав: договір про постачання теплової енергії №34 від 30.09.2011р. та додатки до нього; додаткову угоду б/н від 14.10.2011р.; протокол узгодження розбіжностей від 27.10.2011р.; додаткові угоди б/н від 01.10.2014р., 01.12.2014р.; рахунки: №341213 від 31.12.2013р., №340114 від 31.01.2014р., №340214 від 28.02.2014р., №340314 від 31.03.2014р.; акт приймання-передачі теплової енергії від 31.01.2014р.; службову записку від 25.12.2013р. про належну роботу котелень №9, 12, 13, 16, 19 у грудні 2013р.; акт про відключення опалення № 34 від 21.03.2014р.; відомості фінансових розрахунків за договором №34 від 30.09.2011р.; розрахунок штрафних нарахувань; постанову Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України №25 від 30.09.2011.; постанову Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України № 465 від 31.12.2013р.; правоустановчі документи позивача та відповідача; свідоцтво про сплату єдиного податку №883079 від 24.12.2010р. постанову Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України № 582 від 23.05.2014р., постанова Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України № 638 від 28.11.2014р.; ліцензії Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг на виробництво теплової енергії №041816 від 27.09.2012р., №041817 від 27.09.2012р., №0471818 від 27.09.2012р.; довіреності: №юр/1 від 30.12.2014р., №юр/3 від 05.01.2015р.; довідку №юр/1216 від 19.11.2015р. про наявність заборгованості у розмірі 94231,17грн., а також про відсутність у провадженні господарського суду або іншого суду чи органу, який у межах своєї компетенції вирішує господарський спір, справи зі спору між сторонами цієї справи, про цей предмет і з тих же підстав; акт звірки взаємних розрахунків та докази його направлення відповідачу; витяг з ЄДРПОУ стосовно статусу та місцезнаходження відповідача; письмові пояснення №юр/1234 від 27.11.2015р. стосовно фактичного споживання теплової енергії відповідачем з додатками; заяву про збільшення позовних вимог №юр/1256 від 04.12.2015р. з додатками (рахунки №341114 від 30.11.2014р., №341214 від 31.12.2014р., №340115 від 31.01.2015р., №340215 від 28.02.2015р., №340315 від 31.03.2015р., акти прийому-передачі теплової енергії); письмові пояснення №юр/1283 від 14.12.2015р., в яких позивач зазначив, що здійснені відповідачем часткові оплати заборгованості за поставлену теплову енергію, за даними бухгалтерського обліку та згідно призначення платежу, були зараховані в рахунок погашення заборгованості за попередні періоди; банківські виписки; рішення господарського суду Донецької області від 02.10.2012р. по справі №5006/11/121/2012; наказ про примусове виконання рішення суду від 25.10.2012р по справі № 5006/11/121/2012.

Представники сторін у судове засідання 22.12.2015р. не зявились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал суду за адресами, визначеними за матеріалами справи.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених сторін у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не можуть вважатися належною підставою для подальшого відкладання розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

30.09.2011р. між позивачем (виконавець) та відповідачем (споживач) був укладений договір про постачання теплової енергії №34 (далі договір), згідно умов п. 1. , 2.1. якого виконавець приймає зобов'язання постачати Споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води в потрібних йому обсягах, перерахованих в додатку №1 до договору, загальною площею 2647,41кв.м., а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором. Теплова енергія постачається споживачу в вигляді гарячої води в обсягах, вказаних в додатку №2 до договору. Відповідно до п. 11.1. договір діє з 30.09.2011р. по 31.12.2011р. Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодна із сторін письмово не заявить про його припинення (п. 11.4 договору).

Оскільки в матеріалах справи не міститься доказів припинення договору, суд вважає що строк дії договору продовжено.

Відповідно до п. 3.2.3. договору споживач зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах та в терміни, які передбачені договором.

Умовами розділу 6 договору сторонами передбачено порядок здійснення розрахунків, зокрема:

- п. 6.1. «оплата за спожиту теплову енергію проводиться у грошовій формі відповідно встановлених тарифів (цінами)»;

- п.6.2 «розрахунковим періодом є календарний місяць»;

- п. 6.3 «оплату за спожиту теплову енергію споживач проводить щомісячно згідно платіжних документів, що пред'являються виконавцем в порядку, встановленому законодавством України, протягом 3 банківських днів після їх пред'явлення. Оплата проводиться в порядку передоплати за кожний місяць опалювального періоду на підставі рахунку виконавця».

-п.6.10 «у разі несвоєчасних розрахунків за теплову енергію споживач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період , за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу».

На виконання умов договору позивачем були надані послуги з опалення об'єкту відповідача, про що, зокрема, були складені акти приймання-передачі теплової енергії.

У зв'язку з тим, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості поставленої теплової енергії всупереч вимогам договору та закону не виконав, позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

До початку розгляду справи по суті позивач надав до суду заяву про збільшення позовних вимог №юр/1256 від 04.12.2015р., в якій просив стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 166944,98грн., пеню в розмірі 5024,85грн., 3%річних в розмірі 1004,87грн., інфляційні нарахування в розмірі 9256,20грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи вищевикладене, суд розглядає справу в контексті позовних вимог, викладених у позовній заяві з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог №юр/1256 від 04.12.2015р., а саме: про стягнення основного боргу в розмірі 166944,98грн., пені в розмірі 5024,85грн., 3%річних в розмірі 1004,87грн., інфляційних нарахувань в розмірі 9256,20грн.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у стягненні з відповідача заборгованості за послуги з теплопостачання, надані позивачем на підставі договору про постачання теплової енергії № 34 від 30.09.2011р., а також 3% річних, інфляційних нарахувань та пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті послуг.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України і умовами договору про постачання теплової енергії № 34 від 30.09.2011р.

Проаналізувавши положення укладеного між сторонами договору №34 від 30.09.2011р. суд дійшов висновку, що виниклі на його підставі правовідносини регламентуються нормами параграфу 5 глави 54 Цивільного кодексу України, який визначає загальні положення про енергопостачання.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Статтею 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно ст.275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язків з оплати спожитої теплової енергії.

Відповідачем дане у порядку встановлену господарським процесуальним законодавством не спростовано та під час розгляду справи не заперечувалось.

З огляду на дані норми права та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 166944,98грн.

Відповідно до ст.ст. 216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.1, п.3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Дані наслідки порушення зобов'язання передбачені і ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України. Згідно норм зазначених статей у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховані та заявлені до стягнення 1004,87грн. - 3 % річних, 5024,85грн. пеня, 9256,20грн. - інфляційні нарахування.

Суд враховує, що умовами договору сторони встановили строк оплати на поставлену теплову енергію, тобто споживач проводить щомісячно відповідно до платіжних документів, які пред'являє виконавець, в порядку, передбаченому законодавством України, протягом 3 банківських днів після їх пред'явлення.

Отже, в силу ст. 253 Цивільного кодексу України, позивач здобув право вимоги сплати боргу рахунком №341213 від 31.12.2013р. 14.01.2014р., за рахунком №340114 від 31.01.2014р. 13.02.2014р., за рахунком №340214 від 28.02.2014р. 15.03.2014р., за рахунком №340314 від 31.03.2014р. 15.04.2014р.

Судом був здійснений власний розрахунок з урахуванням вірної початкової дати нарахування пені, 3% річних та інфляції за вказаними рахунками в межах заявлених позивачем періодів.

Перевіривши арифметичний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, правові підстави, період та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про часткове задоволення цих вимог в сумах 4833,36грн., 906,69грн., 8266,13грн. відповідно.

Часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних, пені та інфляції обумовлено тим, що позивачем була невірно визначена початкова дата у періодах їх нарахування за рахунками №341213 від 31.12.2013р., №340114 від 31.01.2014р., №340214 від 28.02.2014р., №340314 від 31.03.2014р.

Разом з тим, суд зазначає, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому, прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 N 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 530, 549, 610, 611, 625, 714 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193, 216-218, 275 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Артемівськ-Енергія, м. Артемівськ, Донецька область до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Артемівськ, Донецька область про стягнення боргу за поставлену теплову енергію у сумі 94231,17грн., 3% річних в сумі 1004,87грн., пені в розмірі 5024,85грн., інфляційних нарахувань 9256,20грн. задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (84500, АДРЕСА_1, іденифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Артемівськ-Енергія (84500, Донецька область, м. Артемівськ, вул. Зелена, 41, ЄДРПОУ 34776960) суму основного боргу в розмірі 166944,98грн., пеню в розмірі 4833,36грн., 3% річних у сумі 906,69грн., інфляційні нарахування у сумі 8266,13грн., а також відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 2714,26грн. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 191,49грн., 3% річних у розмірі 98,18грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 990,07грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 22.12.2015р. проголошено та підписано повний текст рішення.

Суддя Я.О. Левшина