Рішення № 54538818, 08.12.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.12.2015 Справа № 905/2856/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,

при секретарі судового засідання Бова О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПСБ»

до відповідача: Державного підприємства «Красноармійськвугілля»

про стягнення 123 383,12 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю від 16.11.2015р.

від відповідача: не зявився

Суть спору: ТОВ «ПСБ» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить суд стягнути з ДП «Красноармійськвугілля» 123 383,12 грн., з яких: 87 277,31 грн. основний борг за послуги з перевезення працівників ДП «Красноармійськвугілля», які надані позивачем на підставі договору перевезення № 14 від 13.03.2015р. та неоплачені відповідачем; 3% річних в сумі 1657,94 грн. та інфляційні витрати в сумі 18 640,19 грн., що нараховані відповідачу на підставі ст. 625 ЦК України; пеню в сумі 15 807,68 грн., що нарахована на підставі п. 4.3. договору.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 30.10.2015р. вказана позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 905/2856/15 та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 08.12.2015р. (із врахуванням ухвали господарського суду Донецької області від 23.11.2015р.).

17.11.2015р. за вх. № 19686/15 господарський суд одержав від позивача супровідний лист з додатком документів, а саме: належним чином засвідченою копією довіреності на представника позивача, письмовими поясненнями про розбіжності суми зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно з якими при зарахуванні зустрічних однорідних вимог на суму 9042,19 грн. згідно акту від 19.06.2015р. залік заборгованості за договором № 14 від 13.03.2015р. був здійснений в сумі 9036,10 грн., а грошові кошти в сумі 6,09 грн. зараховані в рахунок інших договорів, які укладені між сторонами по справі; письмовими поясненнями щодо періоду нарахування пені, 3% річних, інфляційних та правоустановчими документами позивача.

23.11.2015р. за вх. № 20470/15 господарський суд одержав від відповідача відзив на позовну заяву, згідно з яким визнає, що заборгованість останнього за надані позивачем послуги з перевезення працівників ДП «Красноармійськвугілля», які надані позивачем на підставі договору перевезення № 14 від 13.03.2015р. станом на 22.10.2015р. складає 87 277,31 грн. Також, відповідачем здійснений контррозрахунок 3% річних, інфляційних та пені, згідно з яким розмір 3% річних становить 1657,94 грн., інфляційних -17306,85 грн., пені 15807,68 грн. В додаток до відзиву надані належним чином засвідчені копії Положення про відокремлений підрозділ «Автомобіліст» ДП «Красноармійськвугілля», виписку з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців щодо відокремленого підрозділу «Автомобіліст» ДП «Красноармійськвугілля», довідку АБ № 563846 з ЄДРПОУ щодо відокремленого підрозділу «Автомобіліст» ДП «Красноармійськвугілля», Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № № 06038975, довіреність ДП «Красноармійськвугілля» на представника відокремленого підрозділу «Автомобіліст» ДП «Красноармійськвугілля» від 09.11.2015р. Також відповідач надав клопотання про розгляд справи без участі представника ВП «Автомобіліст» ДП «Красноармійськвугілля».

На підставі ст.85 ГПК України у судовому засіданні за участю представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

13.03.2015р. між ТОВ «ПСБ» (виконавець, позивач) та ДП «Красноармійськвугілля» в особі ВП «Автомобіліст» (замовник, відповідач) укладений договір перевезення № 14, предметом якого є послуги з перевезення працівників ДП «Красноармійськвугілля».(п. 1.1. договору).

Перевезення працівників підприємства здійснюється виконавцем згідно узгоджених графіків та калькуляцій (додаток № 1), які є невідємною частиною договору.(п. 1.2. договору).

Відповідно до умов п.п. 2.1.1., 2.1.3., 2.1.12. договору виконавець зобовязався забезпечити випуск на маршрут заправлених автобусів, укомплектованих згідно ДОСТу, в технічно справному і належному санітарному стані; забезпечувати подачу рухомого складу по всіх пунктах завантаження в години, вказані замовником в узгодженій сторонами заявці; у разі неможливості надання власного автотранспорту, внаслідок його виходу зі строю або інших причин, виконавець має право скористатись автотранспортом замовника, при цьому виконавець предявляє рахунки на оплату за винятком вартості використання автотранспорту замовника, яка складається на підставі калькуляцій, наведених у додатку № 2.

Згідно з умовами п.п. 3.1., 3.2. договору загальна сума договору не повинна перевищувати 119 999,99 грн. з ПДВ; розрахунки за надані послуги здійснюються за тарифами згідно калькуляцій, що є невідємним додатком до даного договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця за кожну відпрацьовану половину місяця. Для цього сторони на підставі підписаних талонів замовника складають та підписують акти виконаних робіт. Оплата замовником проводиться протягом 10-ти днів з моменту підписання актів.

У п. 4.3. договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати за надані послуги замовник сплачує пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.04.2015р., а в частині зобовязань до повного і належного їх виконання сторонами.

Додатками № 1, № 2 до договору є «Калькуляція витрат на перевезення робочих до шахт ДП «Красноармійськвугілля» автобусами місткістю 40-45 осіб», «Графіки №1-№6», «Тарифи по погодинному транспорту ВП «Автомобіліст» ДП «Красноармійськвугілля».

Договір разом з додатками до нього підписані сторонами та засвідчені печатками останніх.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами підписані та скріплені їх печатками акти приймання передачі робіт (послуг) від 24.03.2015р. № 29, №30, №31, № 32, № 33, № 34 на загальну суму 119 728,63 грн. Позивач виставив відповідачу рахунки на оплату послуг перевезення працівників відповідача від 24.03.2015р. № 29, №30, №31, № 32, № 33, № 34 на загальну суму 106 675,34 грн. При цьому, рахунки від 24.03.2015р. №29 та № 31 позивачем виставлені за вирахуванням вартості використаного автотранспорту відповідача.

Актом про зарахування зустрічних однорідних вимог від 19.06.2015р. зобовязання відповідача з оплати послуг частково припинені на суму 9042,19 грн. Між тим, згідно наданих позивачем пояснень та що не заперечується відповідачем при зарахуванні зустрічних однорідних вимог згідно даного акту залік заборгованості за договором № 14 від 13.03.2015р. був здійснений в сумі 9036,10 грн., а грошові кошти в сумі 6,09 грн. зараховані в рахунок інших договорів, які укладені між сторонами по справі.

Актом про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.09.2015р. зобовязання відповідача частково припинені на суму 10 361,94 грн.

Таким чином, борг відповідача за надані позивачем послуги перевезення працівників відповідача становить 87 277,30грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 87 277,31 грн.; 3% річних в сумі 1657,94 грн., інфляційні витрати в сумі 18 640,19 грн.; пеню в сумі 15 807,68 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір, згідно з яким позивачем здійснюється перевезення працівників підприємства відповідача згідно узгоджених графіків та калькуляцій, а відповідачем здійснюються розрахунки за надані послуги протягом 10-ти днів з моменту підписання актів виконаних робіт.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Також судом встановлено, що згідно з актами приймання передачі робіт (послуг) та рахунками на оплату, які виставлені позивачем за вирахуванням вартості використаного автотранспорту відповідача загальна сума наданих позивачем послуг з перевезення становить 106 675,34 грн. Актами про зарахування зустрічних однорідних вимог зобовязання відповідача з оплати наданих позивачем послуг частково припинені на суму 19 398,04 грн., у звязку з чим борг відповідача становить 87 277,30 грн. (106 674, 34грн. 87 277,30 грн.), а не 87 277,31 грн., як заявлено позивачем у позові.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 87 277,30 грн., а отже і їх задоволення у визначеному судом розмірі.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобовязання. Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вище встановлено господарським судом, умовами укладеного між сторонами договору у разі несвоєчасної оплати за надані послуги відповідач сплачує пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Перевіривши здійснений розрахунок пені, нарахованої позивачем з 04.04.2015р. по 22.10.2015р., господарський суд встановив, що останній не відповідає ч. 6 ст. 232 ГК України та позивачем неправильно визначений період нарахування пені з огляду на дати актів про зарахування зустрічних однорідних вимог, а тому господарським судом самостійно здійснений розрахунок пені, згідно з яким розмір останньої становить 14 860,79 грн. (з 04.04.2015р. по 18.06.2015р. на суму 106 675,34 грн. = 6663,56 грн.; з 19.06.2015р. по 29.09.2015р. на суму 97 639,24 грн.=7934,20 грн.; з 30.09.2015р. по 04.10.2015р. на суму 87 277,30грн. = 263,03 грн.), у звязку з чим позовні вимоги в цій частині задовольняються у визначеному судом розмірі.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому вимогами ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Розрахунок 3% річних, згідно з яким, сума 3% річних, що нараховані відповідачу з 04.04.2015р. по 22.10.2015р. становить 1 657,94 грн., перевірений господарським судом та встановлено його вірність, а тому позовні вимоги в цій частині задовольняються господарським судом в повному обсязі.

Згідно з п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. (лист Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»).

Перевіривши розрахунок інфляційних, нарахованих з 04.04.2015р. по 22.10.2015р., суд встановив, що останній не відповідає вищевказаним рекомендаціям, а тому господарським судом самостійно здійснений розрахунок інфляційних, згідно з яким, з врахуванням вірно визначених періоду та суми, на яку повинно здійснюватися нарахування інфляційних втрат, розмір останніх становить 17 090,51грн. (за період квітень-травень 2015р. на суму 106 675,34 грн. = 17609,97 грн.; за період червень - серпень 2015р. на суму 97 639,24 грн.= - 1366,14 грн.; за вересень-жовтень 2015р. на суму 87 277,30грн. = 846,68 грн.), у звязку з чим позовні вимоги в цій частині задовольняються у визначеному судом розмірі.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПСБ» задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля» (85320, Донецька обл., м. Димитров, вул. Ватутіна,1, ідентифікаційний код 32087941) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПСБ» (85320, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 34827852) основний борг в сумі 87 277 (вісімдесят сім тисяч двісті сімдесят сім) грн. 30 коп., пеню в сумі 14 860 (чотирнадцять тисяч вісімсот шістдесят) грн. 79 коп., 3% річних в сумі 1 657 (одна тисяча шістсот пятдесят сім) грн. 94 коп., інфляційні в сумі 17 090 (сімнадцять тисяч девяносто) грн. 51 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1813 (одна тисяча вісімсот тринадцять) грн. 29 коп.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Повне рішення складено 11 грудня 2015 року.

Суддя Л.В. Ніколаєва