Рішення № 54538810, 09.12.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.12.2015 Справа № 905/2912/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,

при секретарі судового засідання Бова О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до відповідача: Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»

про стягнення 63 319 627,51 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю № 14-90 від 18.04.2014р.

від відповідача: ОСОБА_2, за довіреністю № юр/2484 від 30.12.2014р.

Суть спору: ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з ОКП «Донецьктеплокомуненерго» 63 319 627,51 грн., з яких 60 554 318,99 грн. інфляційні втрати, 2 765 308,52 - 3% річних.

Позовні вимоги з посиланням на статті 526, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 193, 231 Господарського кодексу України, обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору про закупівлю природного газу № 2 БО-2012 від 20 січня 2012 року в частині своєчасних та повних розрахунків за спожитий природний газ.

На підтвердження своїх вимог позивачем подано у належним чином засвідчених копіях: договір про закупівлю природного газу № 2 БО-2012 від 20.01.2012р. з додатком та додатковими угодами до нього, довідки по операціях та по сальдо за даним договором, акти приймання-передачі природного газу за період січень 2012 року - липень 2012 року, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.01.2014р., постанову Вищого господарського суду України від 16.06.2014р. по справі 905/6165/13, рішення господарського суду Запорізької області від 23.03.2015р. по справі № 908/724/15-г, розрахунок позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 03 листопада 2015 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 09.12.2015р.

26.11.2015р. за вх. № 20929/15 господарський суд Донецької області одержав від відповідача відзив на позовну заяву, згідно з яким останній просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з посиланням на відсутність вини у простроченні виконання зобовязань за договором, оскільки відповідач знаходиться у скрутному матеріальному становищі, що виникло внаслідок невідповідності тарифів на послуги теплопостачаня їх собівартості, відсутності постійного правового механізму щодо надання субвенцій з державного бюджету України на погашення заборгованості з різниці в тарифах, несвоєчасної сплати населенням та організаціями заборгованості за спожиту енергію, перебування майже половини обєктів теплопостачання відповідача на території, не підконтрольній українській владі. Також відповідач посилається на неправильність здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат. В додаток до відзиву відповідачем надано розрахунок інфляційних нарахувань та належним чином засвідчені копії: балансу (звіт про фінансовий стан) на 30.09.2015р., звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2015р., інформації про дебіторську заборгованість за теплову енергію станом на 01.11.2015р., протоколу засідання територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу № 90 від 16.09.2015р. з додатками, довідки від 30.09.2015р. № 20/1914 про наявну різницю в тарифах по ОКП «Донецьктеплокомуненерго», листа ДПІ у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 21.09.2015р. № 2559/10/05-15-23-013-4 про надання інформації, статут відповідача, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо відповідача у справі.

Відповідно до статті 85 ГПК України у судовому засіданні за участю представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

20 січня 2012 року між ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивач або продавець) та ОКП «Донецьктеплокомуненерго» (відповідач або покупець) укладено договір про закупівлю природного газу № 2 БО-2012, за умовами якого продавець зобовязується поставити покупцеві імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України продавцем), а покупець зобовязується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2 цього Договору. Газ природний, код Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97-11.10.2, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших субєктів господарювання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору. (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2. Договору продавець передає покупцю в період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року природний газ в обсязі до 35956,489 тис.куб.м. в щомісячних обсягах встановленим даним пунктом. (п.1.2. договору в редакції додаткової угоди № 1 від 27.06.2012 року до Договору).

Умовами п.п. 5.1, 5.2 Договору сторони погодили термін поставки газу: з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно та місце поставки газу: продавець передає газ покупцеві на комерційному вузлі/вузлах обліку газу покупця або за відсутності їх у покупця на вузлі/вузлах обліку газорозподільного підприємства.

Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і бере на себе всю відповідальність, повязану з правом власності на газ. (п.5.2.1 договору).

Ціна газу узгоджена сторонами у розділі 3 Договору.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. (п. 4.1. договору).

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (пять) років (п. 9.3. договору).

Цей договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін, але не раніше ніж через 14 днів (п'ять робочих днів у разі застосування процедури закупівлі з підстав, визначених пунктом 3 частини другої статті 39 Закону України «Про здійснення державних закупівель») з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель повідомлення про акцепт пропозиції за результатами застосування процедури закупівлі в одного учасника, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 січня 2012 року, і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2012 року включно, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення. (п.10.1 договору).

У підпункті 2.2. додатку № 1 від 20.01.2012р. до договору про закупівлю природного газу № 2 БО-2012 від 20.01.2012р. встановлено, що приймання передача газу, поставленого продавцем покупцеві у відповідному місяці поставки газу, оформлюється актом приймання передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість. Акт приймання передачі газу складається на підставі технічних актів приймання передачі газу між газорозподільчим підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого продавцем. Не пізніше 5 числа, наступного за місяцем поставки, покупець зобовязується надати продавцю для підпису два примірники акта приймання передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця і погоджені газорозподільним підприємством, копію технічних актів приймання передачі газу.

Додатковою угодою № 1 від 27.06.2012 року до договору також внесені зміни щодо ціни договору.

Додатковою угодою № 2 від 30.10.2014р. пункт 4.3 «Порядок здійснення оплати» договору доповнено абзацом в наступній редакції: «У разі сплати боргу по неустойці, інфляційним нарахуванням, процентам річних та судовому збору, за даним договором, покупець повинен обовязково зазначити це в платіжному дорученні», а також внесені зміни у ст. ХІІІ договору «Місцезнаходження та банківські реквізити сторін».

Так, відповідно до актів приймання-передачі природного газу за січень 2012 року - липень 2012 року, підписаних уповноваженими особами сторін та скріплених печатками підприємств, позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 141 861 041,08 грн., а саме: у січні 2012 року на суму 44 758 280,57 грн., у лютому 2012 року на суму 52 617 132,30 грн., у березні 2012 року на суму 36 909 459,31 грн., у квітні 2014 року на суму 7 249 111,54 грн., у травні 2014 року на суму 125 515,14 грн., у червні 2014 року на суму 94 942,30 грн., у липні 2014 року на суму 106 599,92 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 05.11.2013р. по справі 905/6165/13, яке залишене без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.01.2014р., позовні вимоги ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до ОКП «Донецьктеплокомуненерго» задоволено частково, стягнуто з останнього 93 457 164,69 грн. основного боргу, 2 178 905,31 грн. пені, 2 171 512,33 грн. штрафу, 2 986 903,17 грн. 3% річних, 213,09 грн. інфляційних втрат, 68585,35 грн. судового збору.

Рішенням господарського суду Запорізької області 23.03.2015р. по справі №908/724/15-г позов ПАТ «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до ОКП «Донецьктеплокомуненерго» задоволено частково, стягнуто з останнього на користь позивача 3 310 688,06 грн. 3% річних, нарахованих за період з 20.04.2013р. по 24.06.2014р., 10 186 601,19 грн. інфляційні втрати, нараховані за період з травня 2013 року по травень 2014 року (включно).

Рішення мотивовані невиконанням відповідачем умов договору на купівлю-продаж природного газу про закупівлю природного газу № 2 БО-2012 від 20.01.2012р. щодо своєчасної та повної оплати поставленого природного газу.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2 765 308,52 грн. за період з 25.06.2014р. по 19.06.2015р. та інфляційних втрат у розмірі 60 554 318,99 грн. за період з червня 2014 року по травень 2015 року.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обовязковим для виконання сторонами.

Як свідчать обставини справи, заборгованість відповідача в сумі 93 457 164,69 грн. виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов договору про закупівлю природного газу № 2 БО-2012 від 20.01.2012р.

При цьому такі обставини встановлені у рішенні господарського суду Донецької області від 05.11.2013р. по справі 905/6165/13, яке залишене без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.01.2014р. та яким стягнуто з відповідача 93 457 164,69 грн. основного боргу, 2 178 905,31 грн. пені, 2 171 512,33 грн. штрафу, 2 986 903,17 грн. 3% річних, 213,09 грн. інфляційних втрат, 68585,35 грн. судового збору та у рішенні господарського суду Запорізької області від 23.03.2015р. по справі №908/724/15-г, яким стягнуто з відповідача 3 310 688,06 грн. 3% річних, нарахованих за період з 20.04.2013р. по 24.06.2014р., 10 186 601,19 грн. інфляційні втрати, нараховані за період з травня 2013 року по травень 2014 року (включно), а відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Більш того, обставини даної справи свідчать, що відповідач не оплатив позивачу борг в сумі 93 457 164,69 грн., як у строк, що встановлений умовами укладеного між сторонами договору про закупівлю природного газу № 2 БО-2012 від 20.01.2012р., так і в подальшому, після винесення вищевказаних судових рішень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Водночас вимогами ч.2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013р. саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, саме лише прийняття судового рішення про стягнення заборгованості без його фактичного виконання не припиняє грошові зобовязання боржника та не може слугувати підставою звільнення боржника від відповідальності за прострочення грошового зобовязання.

У відповідності з п.5.1 наведеної постанови кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Так, позивачем здійснено донарахування 3% річних у розмірі 2 765 308,52 грн. за період з 25.06.2014р. по 19.06.2015р. та інфляційних втрат у розмірі 60 554 318,99 грн. за період з червня 2014 року по травень 2015 року.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «ЛІГА Закон», господарський суд встановив, що сума 3% річних становить 2 765 307,89 грн., у звязку з чим позовні вимоги в цій частині задовольняються у визначеному судом розмірі.

Щодо розрахунку інфляційних нарахувань, заявлених позивачем до стягнення у розмірі 60 554 318,99 грн. за період з червня 2014 року по травень 2015 року включно, господарський суд враховує наступне.

Згідно з пунктом 6 Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої Наказом Державного комітету статистки України від 27 липня 2007 року № 265 індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції обчислюється виходячи з суми боргу, що мав місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

У пунктах 3.1, 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» розяснено, що інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобовязання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь - який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Між тим, як вбачається з розрахунку, наданому до позовної заяви, позивач нараховує інфляційні втрати на суму боргу з урахуванням індексів інфляції попередніх періодів, що є неприпустимим в силу приписів статті 625 ЦК України.

Так, за здійсненим господарським судом перерахунком, виконаним за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «ЛІГА Закон», з урахуванням вірно визначеної суми боргу, на яку повинно здійснюватися нарахування інфляційних втрат, розмір останніх становить 54 602 753,14 грн., у звязку з чим позовні вимоги в цій частині задовольняються у визначеному судом розмірі.

Посилання відповідача, викладені у відзиві на позов щодо відсутності вини у неналежному виконанні зобов'язань по сплаті за отриманий природний газ не прийняті судом до уваги, оскільки законом передбачене право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які за своєю правовою природою не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Крім того, суд зазначає, що скрутне фінансово- матеріальне становище може бути підставою для надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду, а не для відмови у задоволенні позовних вимог.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судовий збір стягується з винної сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

В И Р I Ш И В :

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задовольнити частково.

2. Стягнути з Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (84307, Донецька область, м. Краматорськ, провулок Земляний, будинок 2; код ЄДРПОУ 03337119) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок № 6; код ЄДРПОУ 20077720) 2 765 307 (два мільйони сімсот шістдесят пять тисяч триста сім) грн. 89 коп. 3 % річних, 54 602 753 (пятдесят чотири мільйони шістсот дві тисячі сімсот пятдесят три) грн. 14 коп. інфляційних втрат, 165 527 (сто шістдесят пять тисяч пятсот двадцять сім) грн. 58 коп. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Повне рішення складено 11 грудня 2015р.

Суддя Л.В. Ніколаєва