Рішення № 54538741, 07.12.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.12.2015 Справа № 905/2658/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,

при секретарі судового засідання Бова О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до відповідача: Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа»

про стягнення 137 131,56 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю № 14-96 від 18.04.2014р.

від відповідача: не зявився

Суть спору: ПАТ «НАК «Нафтогаз України» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з ККП Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» 137 131,56 грн., з яких:

- 82 552,16 грн. основного боргу за період жовтень-грудень 2014 року;

- 18 580,85 грн. пені за період з 15.11.2014р. по 17.06.2015р.;

- 1153,21 грн. 3 % річних за період з 15.11.2014р. по 17.06.2015р.;

- 34 845,34 грн. інфляційних нарахувань за період листопад 2014 року травень 2015 року.

Позовні вимоги з посиланням на статті 525, 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України, статті 22, 193, 231 Господарського кодексу України, обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 2561/14-РО-7 від 28.10.2014р. в частині своєчасних та повних розрахунків за спожитий природний газ.

На підтвердження своїх вимог позивачем подано у копіях: договір купівлі-продажу природного газу № 2561/14-РО-7 від 28.10.2014р. з усіма додатковими угодами, акти прийняття-передачі природного газу за спірний період, довідки по операціях та по сальдо за даним договором.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 16.10.2015р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 905/2658/15 та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 11.11.2015р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 11.11.2015р. розгляд справи відкладений на 07.12.2015р. (із врахуванням ухвали господарського суду Донецької області про виправлення описки щодо дати та часу судового засідання від 23.11.2015р.).

Відповідач у судові засідання не з'явився, відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову не надав. При цьому, з огляду на інформаційний лист ВГСУ від 12.09.2014р. № 01-06/1290/14 «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у звязку з проведенням АТО» (із змінами та доповненнями) про час та місце судових засідань був повідомлений належним чином, про що свідчать акти господарського суду Донецької області від 16.10.2015р., 11.11.2015р. про неможливість надсилання поштової кореспонденції на адресу відповідача, що зазначена позивачем у позові та у Спеціальному витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом 07.12.2015р. та розміщення оголошень про час та місце розгляду справи на електронній сторінці господарського суду Донецької області, яка міститься на офіційному веб-порталі «Судова влада в Україні».

З огляду на зазначене, а також враховуючи той факт, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, господарський суд визнав за можливе розглянути справу в порядку статті 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 07.12.2015р. за участю представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

28 жовтня 2013 року між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (позивач або продавець) та ККП Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» (відповідач або покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 2561/14-РО-7 (далі по тексту договір), за умовами п.1.1. якого продавець зобовязався передати у покупця у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України позивачем за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобовязався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору.

Відповідно до пункту 1.2 договору, газ, що продається за цим Договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається релігійними організаціями.

У пункті 2.1 договору узгоджено, що продавець передає покупцеві з 01 вересня 2014р. по 31 грудня 2014р. газ обсягом до 27,0 тис.куб.м., в щомісячних обсягах вказаних у даному пункті.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобовязується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобовязується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (пункти 3.3, 3.4 договору).

Ціна газу узгоджена сторонами у розділі 5 Договору.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1 договору).

Умовами п.7.2. договору встановлено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього Договору він зобовязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (пять) років (пункт 9.3 договору).

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 вересня 2014 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 11.1 договору).

Додатковими угодами № 1 від 26.11.2014р., № 2 від 15.12.2014р. до вказаного договору внесені зміни щодо ціни газу.

Так, відповідно до актів приймання-передачі природного газу за жовтень-грудень 2014 року, підписаних уповноваженими особами сторін та скріплених печатками підприємств, позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 82 552,16 грн., а саме: у жовтні 2014 року на суму 6 308,46 грн.; у листопаді 2014 року на суму 30 092,48 грн.; у грудні 2014 року на суму 46 151,22 грн.

Між тим, оплату за отриманий природний газ у передбачені договором строки відповідач не здійснив, у звязку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача, крім основного боргу в сумі 82 552,16 грн., також і пеню в сумі 18 580,85 грн., 3% річних в сумі 1 153,21 грн., інфляційні втрати в сумі 34 845,34 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до вимог ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу природного газу № 2561/14-РО-7 від 28.10.2014р., згідно з яким, позивач зобовязався передати у власність покупцю природний газ, а відповідач прийняти та оплатити цей природний газ до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Між тим, із вищевстановлених обставин справи випливає, що природний газ, який позивач поставив відповідачу у жовтні-грудні 2014р. на суму 82 552,16 грн., останнім не оплачений як у строк, що встановлений умовами укладеного між сторонами договору, так і в подальшому. При цьому жодних заперечень щодо наявності цього боргу, а тим більш доказів, які спростовують його наявність відповідач до суду не надав.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 82 552,16 грн., а отже і їх задоволення в повному обсязі.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат суд виходить з наступного:

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу вимог ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому вимогами ч.1ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Оскільки відповідачем не виконані умови договору купівлі-продажу природного газу № 2561/14-РО-7 від 28.10.2014р. щодо своєчасної та повної оплати отриманого природного газу, позивачем нараховано пеню та 3 % річних за період з 15.11.2014р. по 17.06.2015р., інфляційні втрати за період листопад 2014 року травень 2015 року включно.

За здійсненим господарським судом перерахунком, виконаним за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «ЛІГА Закон», сума 3% річних за період з 15.11.2014р. по 17.06.2015р. становить 1 153,21 грн., а отже розрахунок позивача в цій частині є арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині задовольняються судом в повному обсязі.

Щодо розрахунку інфляційних нарахувань, заявлених позивачем до стягнення у розмірі 34 845,34 грн. за період з листопада 2014 року по червень 2015 року включно, господарський суд враховує наступне.

Згідно з пунктом 6 Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої Наказом Державного комітету статистки України від 27 липня 2007 року № 265 індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції обчислюється виходячи з суми боргу, що мав місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

У пунктах 3.1, 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» розяснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобовязання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Датою виникнення заборгованості за зобовязаннями попереднього місяця за договором є 15-те число наступного місяця, а отже такий місяць є не повним. Крім того, з розрахунку позивача вбачається, що обчислення інфляційних втрат здійснюється з 1-го числа місяця в якому мав здійснюватися платіж, тобто нарахування інфляції здійснюється за період, коли заборгованість ще не виникла, що є неприпустимим в силу приписів статті 625 ЦК України.

Таким чином, при визначенні початкової дати нарахування інфляційних втрат слід вважати 1-ше число місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

За здійсненим господарським судом перерахунком, виконаним за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «ЛІГА Закон», з урахуванням вірно визначеного періоду, сума інфляційних втрат становить 31 462,34 грн., у звязку з чим позовні вимоги в цій частині задовольняються у визначеному судом розмірі.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені суд виходить з наступного:

Згідно з частиною першою статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (стаття 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

За приписами статей 611, 612 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Зобовязання можуть забезпечуватись неустойкою, якою є відповідно до статті 549 ЦК України, сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Такий вид забезпечення виконання зобовязання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» та частиною шостою статті 232 ГК України.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобовязання, що передбачено частиною першою статті 550 ЦК України.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» від 22.11.1996 № 543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 вказаного Закону).

У пункті 7.2 Договору визначено, що за несвоєчасну оплату газу у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього Договору він зобовязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Так, позивач просить суд стягнути з відповідача за порушення строків оплати поставленого позивачем природного газу пеню у розмірі 18 580,85 грн., нараховану за період з 15.11.2014р. по 17.06.2015р. грн.

Згідно з ч.2 ст.2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» встановлено мораторій на час, визначений статтею 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами-виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Житлово-комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Виконавцем є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, а виробником - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги (ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

З матеріалів справи вбачається, що ККП Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» є виробником/виконавцем житлово-комунальних послуг згідно з ліцензіями на виробництво (серія АВ № 597445 зі строком дії з 13.06.2012р. по 12.06.2017р.), постачання (серія АВ № 597447 зі строком дії з 13.06.2012р. по 12.06.2017р.) та транспортування теплової енергії (серія АВ № 597446 зі строком дії з 13.06.2012р. по 12.06.2017р.), які розміщені у ліцензійному реєстрі суб'єктів господарювання, що здійснюють господарську діяльність у сфері теплопостачання на офіційній інтернет-сторінці НКРЕКП, а також на офіційній інтернет-сторінці відповідача. Таким чином, оскільки вказані ліцензії знаходяться в публічному доступі, судом зроблено їх роздрукування та залучено до матеріалів справи.

Відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 07.12.2015р., який одержаний на електронний запит суду № 21504353 та залучений до матеріалів справи, свідчить, що основним видом діяльності ККП Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

Водночас, відповідач здійснює свою господарську діяльність у м. Донецьк, яке входить до «Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 р. № 1275-р. Крім того, проведення антитерористичної операції у м. Донецьку є загальновідомим фактом, який на підставі статті 35 ГПК України не потребує доказування.

Відповідно до п.6 Статуту ПАТ «НАК «Нафтогаз України» предметом діяльності Компанії є, зокрема: видобування нафти і природного газу; постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом; постачання природного газу за регульованим тарифом. Згідно п.2 ст.1 Постанови КМУ від 25.07.2012р. № 705 «Про визначення гарантованих постачальників природного газу» ПАТ «НАК «Нафтогаз України» є «гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн.куб.метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії. Враховуючи те, що природний газ є енергетичним ресурсом, а гарантованим постачальником цього ресурсу є підприємство позивача, що підтверджується матеріалами справи, то підприємство позивача є постачальником енергоресурсу.

Відтак, з урахуванням того, що відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг, діяльність та потужності якого спрямовані на надання/вироблення відповідних послуг на території проведення антитерористичної операції, приймаючи до уваги, що ПАТ «НАК «Нафтогаз України» є постачальником енергоресурсу, положення ч.2 ст.2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» розповсюджують свою дію на правовідносини сторін, які виникли внаслідок невиконання умов договору купівлі-продажу природного газу № 2561/14-РО-7 від 28.10.2014р. (Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 29.09.2015р. по справі № 908/6344/14.).

Одночасно, згідно із ст.3 вказаного нормативно-правового акту передбачено набрання ним чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Офіційне опублікування розглядуваного Закону України відбулось 06.02.2015р. у газеті «Голос України» (№21).

Тобто, мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій на період проведення антитерористичної операції встановлено з 07.02.2015р.

Таким чином, нарахування позивачем пені за період з 07.02.2015р. по 17.06.2015р. є безпідставним, тому суд відмовляє в задоволені позивних вимог в цій частині.

Перевіривши арифметичний розрахунок пені за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «ЛІГА Закон» за період з 15.11.2014р. по 06.02.2015р, господарський суд встановив, що сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача становить 2 492,24 грн.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судовий збір стягується з винної сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р I Ш И В :

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» (83001, місто Донецьк, вулиця Постишева, будинок № 68; код ЄДРПОУ 33257089) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок № 6; код ЄДРПОУ 20077720) 82 552 (вісімдесят дві тисячі пятсот пятдесят дві) грн. 16 коп. основного боргу, 2 492 (дві тисячі чотириста девяносто дві) грн. 24 коп. пені, 1 153 (одна тисяча сто пятдесят три) грн. 21 коп. 3% річних, 31 462 (тридцять одна тисяча чотириста шістдесят дві) грн. 34 коп. інфляційних втрат, 1764 (одна тисяча сімсот шістдесят чотири) грн. 90 коп. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Повне рішення складене 11 грудня 2015р.

Суддя Л.В. Ніколаєва