Рішення № 54538732, 21.12.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.12.2015 Справа № 905/3060/15 Господарський суд Донецької області у складі судді Огороднік Д.М., розглянувши матеріали

за позовом Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" в особі структурного підрозділу Виробничої одиниці обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" "Слов'янськтепломережа"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1простягнення 5963,07грн.представники сторін: від позивача: від відповідача: ОСОБА_2В - представник за довіреністю; не зявились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" в особі структурного підрозділу Виробничої одиниці обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" "Слов'янськтепломережа" про стягнення суми заборгованості з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за договором про постачання теплової енергії №672 від 15.10.2007, а саме суми основного боргу у розмірі 3641,73грн.; суми пені у розмірі 431,27грн.; суми 3% річних у розмірі 168,48грн.; суми інфляційних втрат у розмірі 1721,59грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору на постачання теплової енергії №672 від 15.10.2007, у звязку з чим у відповідача утворилась заборгованість за період з жовтня 2012 року по грудень 2015 року.

На підтвердження позовних вимог, позивачем додано до матеріалів справи копії наступних документів: договору про постачання теплової енергії №672 від 15.10.2007 з додатками; актів на підключення опалення від 15.10.2012; 03.10.2013; 23.10.2014; розрахунків суми заборгованості за теплову енергію; квитанції про оплату теплової енергії; акти виконаних робіт та рахунки на оплату за жовтень 2013; за листопад 2013; за грудень 2013; за січень 2014; за лютий 2014; за березень 2014; за квітень 2014; за жовтень 2014; за листопад 2014; за грудень 2014; за січень 2015; за лютий 2015; за березень 2015; за квітень 2015; повідомлень про нові тарифи на постачання теплової енергії.

Відповідач явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, поважних причин не повідомив, відзив на позов не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Оскільки про час та місце судових засідань відповідач був належним чином повідомлений, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у звязку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду, суд

В С Т А Н О В И В:

15.10.2007 між Обласним комунальним підприємством "Донецьктеплокомуненерго" в особі структурного підрозділу Виробничої одиниці обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" "Слов'янськтепломережа"(постачальник, позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1(споживач, відповідач) укладено договір №672(далі-договір) на поставку теплової енергії.

Відповідно до п. 1.2 договору постачальник бере на себе забов'язання постачати споживачеві теплову енергію для всіх об'єктів загальною площею 6,15м. кв., а споживач забов'язується оплачувати теплову енергію за встановленими тарифами(цінами) в терміни, передбачені цим договором. Тариф, діючий на момент укладення договору : 8,58грн. за 1кв.м. опалювальної площі. В залежності від тарифів на енергоносії (газ, електроенергію, воду) тариф може змінюватись в більшу чи меншу сторону без згодження зі споживачем. Споживання теплової енергії можливо лише на підставі договору між постачальником та споживачем(п.1.4. договору).

Згідно п.4.2.3. договору постачальник забов'язаний повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації про зміну тарифів. Тому позивач на виконання зазначеної умови договору повідомив відповідача про зміну тарифів на послуги теплопостачання, а саме 16.01.2014 про ціну 1Гкал-958,97грн. з НДС; 10.04.2014 про ціну 1Гкал-1121,71грн. з НДС; 29.07.2014 про ціну 1 Гкал-1302,55грн. з НДС; 12.12.2014 про ціну 1 Гкал-1523,30грн. з НДС.

Згідно з п. 3.2.1. договору споживач зобовязаний виконувати умови і порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах та в строки, що передбачені даним договором.

Відповідно до п.10.1 договору цей договір набирає чинності з дня фактичного надання послуг, який підтверджується актом між представниками теплопостачальної організації та балансоутримувачем будівлі, в якому розсташований споживач та діє до 15.10.2008. Договір автоматично вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.10.4. договору).

Згідно п.10.3. договору договір припиняє свою дію у випадках: взаємної згоди сторін про його припинення. Договір не може бути розірваний в односторонньому порядку. Припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної сплати спожитої енергії.

Як вбачається з матеріалів справи, а ні позивачем, а ні відповідачем доказів припинення дії Договору не надано.

Оскільки в матеріалах справи відсутні відповідні заяви сторін про припинення дії Договору, суд приходить до висновку, що строк дії Договору неодноразово було продовжено на наступний термін та у заявлений до стягнення період Договір був чинним.

На виконання умов договору, позивачем у період з жовтня 2012 по грудень 2015 подано теплову енергію до об'єкту відповідача, що підтверджується актами про підключення жилого будинку до системи централізованого опалення від 15.10.2015; 03.10.2013 та 23.10.2014, копії яких містяться в матеріалах справи.

В матеріалах справи відсутні докази незгоди відповідача щодо виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором.

З урахуванням викладеного, господарський суд приходить до висновку, що свої зобов'язання з подачі об'єктам споживача теплової енергії, позивач виконав належним чином.

Позивач виставив відповідачу рахунки №672 за жовтень 2012 на суму 43,13грн.; №672 за листопад 2012 на суму 172,48грн.; №672 за грудень 2012 на суму 211,61грн.; №672 за січень 2013 на суму 228,60грн.; №672 за лютий 2013 на суму 210,55грн.; №672 за березень 2013 на суму 176,53грн.; №672 за квітень 2013 на суму 45,38грн.; №672 за період з 03.10.2013 по 31.10.2013 на суму 87,79грн.; №672 за період з 01.11.2013 по 30.11.2013 на суму 153,73грн.; №672 за період з 01.12.2013 по 31.12.2013 на суму 206,27грн.; №672 за період з 01.01.2014 по 31.01.2014 на суму 201,70грн.; №672 за період з 01.02.2014 по 28.02.2014 на суму 185,60грн.; №672 за період з 01.03.2014 по 09.04.2014 на суму 28,10грн.; №672 за період з 23.10.2014 по 31.10.2014 на суму 32,66грн.; №672 за період з 01.11.2014 по 30.11.2014 на суму 184,25грн.; №672 за період з 01.12.2014 по 31.12.2014 на суму 289,10грн.; №672 за період з 01.01.2015 по 31.01.2015 на суму 320,40грн.; №672 за період з 01.02.2015 по 28.02.2015 на суму 294,82грн.; №672 за період з 01.03.2015 по 31.01.2015 на суму 340,85грн.; №672 за період з 01.04.2015 по 13.04.2015 на суму 66,42грн.

На вказаних рахунках міститься підпис представника відповідача про їх отримання.

Порядок надання споживачам послуг з теплопостачання встановлюється Законом України „Про теплопостачання, Законом України „Про житлово-комунальні послуги також передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно статті 3 Закону України Про теплопостачання, відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачає, що відношення між учасниками договірних відношень у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних началах.

В свою чергу, ч. 2 ст. 275 Господарського кодексу України закріплює, що відпуск теплової енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Правовідносини у сфері теплопостачання регулюються Цивільним та Господарським кодексами України, Законом України "Про теплопостачання", Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.05 №630.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії, теплопостачання, - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії, теплоносія, споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Статтею 714 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона, постачальник, зобов'язується надавати другій стороні, споживачеві, абонентові, енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські забов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк(дату).

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 275 Господарського кодексу України унормовано, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство, енергопостачальник, відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду, енергію, споживачеві, абоненту, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно з ч. 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про теплопостачання", у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження сплати відповідачем суми заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 3641,73грн. Відповідач факт існування останньої не спростовує.

За таких обставин суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у розмірі 3641,73грн. у повному обсягу.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобовязань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до п.7.2.3 договору споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію -пеня в розмірі подвійної обліково ї ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Позивач просить стягнути з відповідача суму пені за періоди з 16.11.2014 по 01.10.2015 у розмірі 13,49грн.; з 16.12.2014 по 01.10.2015 у розмірі 72,44грн.; з 16.01.2014 по 01.10.2015 у розмірі 33,70грн.; з 16.02.2015 по 01.10.2015 у розмірі 111,55грн.;з 16.03.2015 по 01.10.2015 у розмірі 93,83грн.; з 16.04.2015 по 01.10.2015 у розмірі 91,67грн.; з 16.05.2015 по 01.10.2015 у розмірі 14,59грн. Перевіривши розрахунок пені, суд визнає його арифметично невірним. Суд зазначає, відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України позивачем було невірно визначено періоди нарахування пені без урахування обмежень встановлених вказаною статтею. Судом зроблено власний розрахунок пені, відповідно до якого розмір пені складає 416,40 грн.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 416,40 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 1721,59грн. та 3% річних у розмірі 168,48грн.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, за вимогою кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат та визнано його арифметично невірним, виходячи з наступного: позивачем невірно визначено період нарахування інфляційних втрат за листопад 2012, а саме з 16.11.2012 по 30.11.2012, оскільки в розрахунках позивача період нарахування не відповідає вимогам п.3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань, відповідно до якого розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Крім того, індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Відповідно до Закону України Про індексацію грошових доходів населення та ст.ст. 17, 18 Закону України Про інформацію використовується те є офіційним індекс, розрахований Державною службою статистики України, який наводиться з одним десятковим знаком після коми. Судом зроблено власний розрахунок інфляційних втрат, проте він більший, ніж заявленимй позивачем до стягнення, тому не виходячи за межі позовних вимог, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат у розмірі 1721,59грн.

Судом перевірено розрахунок 3% річних та визнано його арифметично вірним. Тому суд приходить до висновку про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 168,48грн.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1(84116, АДРЕСА_1; ідент.код НОМЕР_1, з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" в особі структурного підрозділу Виробничої одиниці обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" "Слов'янськтепломережа" (юридична адреса: 84307, Донецька область, м.Краматорськ, пров.Земляний,2; поштова адреса: 85114, Донецька область, м.Костянтинівка, вул.Ємельянова,69, код 03337119; адреса підрозділу: 84112, Донецька область, м.Слов'янськ, вул.Іскри,5; код ЄДРПОУ НОМЕР_2) суму основного боргу у розмірі 3641(три тисячі шістсот сорок одна)грн. 73коп.; суму пені у розмірі 416 (чотириста шістнадцять)грн. 40 коп.; суму 3% річних у розмірі 168(сто шістдесят вісім)грн. 48коп.; суму інфляційних втрат у розмірі 1721(одна тисяча сімсот двадцять одна)грн. 59коп.; суму судового збору у розмірі 1214(одна тисяча двісті чотирнадцять)грн. 96коп.

3.В інший частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Дата складення повного рішення 23.12.2015

Суддя Д.М. Огороднік