Рішення № 54538714, 23.12.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.12.15р. Справа № 904/9337/15За позовом МІСЬКОГО КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ДНІПРОПЕТРОВСЬКІ МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ", м. Дніпропетровськ

до Житлово-будівельний кооператив № 379, м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 290 530,22 грн.

Суддя: Ніколенко М.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 2007 від 04.11.14;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 15.11.15.

СУТЬ СПОРУ:

МІСЬКЕ КОМУНЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ДНІПРОПЕТРОВСЬКІ МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" звернулося до господарського суду з позовом до Житлово-будівельного кооперативу № 379 про стягнення заборгованості в сумі 290 530,22 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням умов договору № 020401 від 17.06.13 про постачання теплової енергії.

Представник позивача у судове засідання з'явився, позов підтримує, просить суд його задовольнити. Заявою від 16.12.15 позивач зменшив суму основного боргу до 118 649,51 грн.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечує частково, просить суд про відстрочення рішення суду на 12 місяців та про зменшення штрафних санкцій.

Згідно зі ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку статті 85 ГПК України, у судовому засіданні 16.12.15 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника сторони, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Між Позивачем (енергопостачальна організація) та Відповідачем (Споживач), укладений договір № 020401 від 17.06.13 про постачання теплової енергії (договір). Згідно предмету цього Договору, позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором. Згідно п.2.1 Договору, теплова енергія постачається Споживачу в обсягах згідно з додатком 1 цього договору, у вигляді гарячої води. Теплова енергія постачалась до приміщень відповідача, згідно додатку №1 до договору. Згідно п. 11.1, договір набув чинності з дня його підписання та діє до 17.06.16. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 11.4).

Відповідно до положень ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно матеріалів справи, Позивач виконав свої зобов'язання за договором і поставив Відповідачу теплову енергію протягом опалюваного періоду 2014-2015 р.р., що підтверджується матеріалами справи: рахунками за теплову енергію, актами приймання-передачі (а.с.24-45).

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 7.3-7.4 Договору Споживач зобов'язаний не пізніше ніж за 5 діб до початку розрахункового періоду сплачувати Енергопостачальній організації вартість теплової енергії згідно з її кількістю, передбаченою у додатку 1 до цього договору по власним платіжним дорученням з вказуванням періоду, за який він сплачує. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться споживачем впродовж 5 діб після одержання рахунку Енергопостачальної організації, яка зобов'язана направити його Споживачу на пізніше 10 числа місяця слідуючого за розрахунковим. У випадку утворення переплати, вона зараховується в рахунок наступних платежів.

Однак, відповідач систематично порушував свої зобов'язання по оплаті вартості отриманої теплової енергії, внаслідок чого станом на час розгляду справи утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 191 489,51 грн. за період з 01.01.14 по 01.08.15.

Однак, в ході розгляду справи було зясовано, що відповідачем було частково сплачено суму заборгованості в розмірі 72 840,00 грн., що підтверджується довідкою позивача станом на 15.12.15. Таким чином, станом на день розгляду справи, сума основного боргу складає 118 649,51 грн. Відповідно до встановленого розміру суми основного боргу, позивачем 16.12.2015 подано заяву про зменшення позовних вимог.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 118 649,51 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За загальним правилом, встановленим ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п. 8.2.3 Договору, в разі несвоєчасної оплати за спожиту Теплову енергію - нараховується пеня в розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченного платежу, за кожний день прострочки.

На підставі цього, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 48 215,47 грн. згідно наступного розрахунку: за зобовязання за листопад 2014 з 11.12.14 по 10.06.15 ; за грудень 2014 з 19.01.15 по 19.07.15, за січень 2015 з 10.02.15 по 10.08.15; за лютий 2015 з 10.03.15 по 20.08.15, за березень 2015 з 13.04.15 по 20.08.15, за квітень 2015 з 13.05.15 по 20.08.15. Розрахунок пені наданий позивачем, відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, правильно враховує періоди нарахувань та не містить арифметичних помилок. Тому, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 48 215,47 грн. є обґрунтованими.

Разом з тим, згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пункт 3 ч.1 ст. 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) (п.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції). У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Так, частиною 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

При розгляді питання щодо можливості зменшення розміру пені та штрафу господарським судом встановлено, що:

- відповідач є неприбутковою організацією;

- його кошти формуються за рахунок його членів - громадян;

- позивач не надав доказів про завдання йому збитків невиконанням відповідачем своїх грошових обов'язків.

З урахуванням даних обставин суд вважає за можливе зменшити розмір пені до 8 000,00грн.

Такої ж правової позиції дотримується ВГСУ в аналогічних справах (див. Постанову у справі № 19/49-10(9/188-09) від 26.10.10р. та постанову ВГСУ у справі № 6/5005/6105/2012 від 03.04.13р.)

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із цим, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3 % річних за період прострочки з 17.02.14 по 20.08.15, з 11.03.14 по 16.03.14, з 10.04.14 по 14.05.14, з 19.05.14 по 20.08.15, з 23.06.14 по 20.08.15, з 11.12.14 по 20.08.15, з 19.01.15 по 20.08.15, з 10.02.15 по 20.08.15, з 10.03.15 по 20.08.15, з 13.04.15 по 20.08.15, з 13.05.15 по 20.08.15 в сумі 3 398,66 грн. Розрахунок 3% річних наданий позивачем, відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, правильно враховує періоди нарахувань та не містить арифметичних помилок. Тому, позовні вимоги про стягнення 3 % річних підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення сум втрат від інфляції в розмірі 47 426,58 грн. за період прострочки з 01.03.14 по 12.04.14, з 13.04.14 по 20.08.15, з 01.06.14 по 01.08.15, з 01.07.14 по 01.08.15, з 01.01.15 по 01.08.15, з 01.02.15 по 01.08.15, 01.03.15 по 11.06.15, з 01.07.15 по 01.08.15, з 01.04.15 по 01.08.15, з 01.05.15 по 01.08.15, з 01.06.15 по 01.08.15. Позовні вимоги про стягнення сум інфляційних втрат відповідають вимогам чинного законодавства, обчислені правильно, а тому підлягають задоволенню.

Клопотання відповідача про розстрочення рішення суду строком на 12 місяців задоволенню не підлягає, оскільки відповідач не надав обґрунтованих доказів та не зазначив конкретних виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк, а також не довів суду, що його випадок є винятковим.

Відповідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Згідно ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції на час подання позову 23.10.15), за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Отже, позивач повинен оплатити судовий збір 3 265,35 грн., а позивач оплатив 4357,95 грн.

Відповідно до ч.1п.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Тому, позивачу з державного бюджету України слід повернути суму 1092,60 грн. зайво сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 193, 275 Господарського Кодексу України, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельний кооператив № 379 (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Шосе Донецьке, б.2, код 14370530) на користь МІСЬКОГО КОМУНЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ДНІПРОПЕТРОВСЬКІ МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" (49044, м. Дніпропетровськ, пр. К Маркса, 37, код 32082770) заборгованість в розмірі 118 649,51 грн., 3 398,66 грн. - 3% річних, 8 000,00 грн. - пені, 47 426,58 грн. інфляційних втрат та судовий збір в розмірі 3 265,35 грн.

В решті позову відмовити.

Повернути МІСЬКОМУ КОМУНЛЬНОМУ ПІДПРИЄМСТВУ "ДНІПРОПЕТРОВСЬКІ МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" (49044, м. Дніпропетровськ, пр. К Маркса, 37, код 32082770) із державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у сумі 1 092,60 грн. сплачений за платіжним дорученням №1717(# 95215275) від 13.06.15.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня підписання повного рішення.

Повне рішення підписано 21.12.15.

Суддя М.О.Ніколенко