Рішення № 54538513, 21.12.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.12.15р. Справа № 904/10094/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ", м. Нікополь, Дніпропетровська область

до Приватного акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 803 421,65 грн. договором поставки

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Гриценко І.О.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 представник - дов. № 434-4016 від 11.10.2011р.

Від відповідача: ОСОБА_2 представник - дов. № 43 від 02.09.2015р.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ" про стягнення 495 340,15 грн. - пені, 24 767,00 грн. 3% річних та 283 314,50 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем свої зобов'язань за договором поставки № 151504/1406395 від 05.12.2014р. в частині своєчасної оплати за отриманий товар.

Позивач в судовому засіданні подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 495 340,15 грн. - пені, 24 767,00 грн. 3% річних та 36 720,32 грн. - інфляційних втрат.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р. передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК, ціну позову вказує позивач.

Враховуючи, що зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає заяву позивача до розгляду.

Відповідач проти позову заперечив, у відзиві на позов просить зменшити розмір штрафних санкцій, що обґрунтовує неодноразовим зверненням до позивача з повідомленнями про скрутне фінансове становище підприємства, яке утворилося внаслідок бойових дій на території Донецької та Луганської областей, де знаходиться значна частина контрагентів відповідача, які на теперішній час не мають змоги вчасно розрахуватися з відповідачем. Також відповідач звертає увагу на те, що він погасив заборгованість перед позивачем у повному обсязі, що свідчить про намір довгострокового співробітництва.

Відповідач надав клопотання, в якому просить, призначити розгляд справи колегіально у складі трьох суддів.

Частиною 1 статті 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Суд не вбачає підстав для розгляду справи колегіально у складі трьох суддів, оскільки дана справа не є складною, тому клопотання відповідача не підлягає задоволенню.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу сторонами не заявлялось.

У судовому засіданні 21.12.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

05.12.2014р. між Публічним акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" (далі - позивач, постачальник) та Приватним акціонерним товариством "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ" (далі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 151504/1406395 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити й передати у власність покупцю, а покупець прийняти та сплатити згідно п. 3.4 цього договору феросплави (далі - товар), протягом строку з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, на умовах, у кількості та строки, зазначені у специфікаціях до цього договору, що є його невід'ємною частиною.

Датою поставки товару, при поставці залізницею, вважається дата штампу на залізничній накладній станції вантажовідправника відповідно п. 2.1. постачальник приймає на себе зобовязання по організації та оплаті транспортування та супроводження товару на шляху його слідування. Постачальник несе ризик випадкової втрати та/або пошкодження товару до моменту прибуття товару на залізничну станцію Кривий Ріг сортувальний, Придніпровської залізної дороги, що підтверджується штемпелем залізничної станції на залізничній накладній. Покупець зобовязаний на протязі 2 робочих днів з дати прибуття товару, направити факсимільним та/або електронним звязком, з подальшим відправленням курєрською поштою на адресу постачальника, засвідчену покупцем копію залізничної накладної зі штемпелем залізничної станції Кривий Ріг сортувальний, Придніпровської залізної дороги (п. 2.3 договору).

Згідно з п. 3.4 договору покупець здійснює оплату товару, що поставляється, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 30-ти банківських днів з дати поставки товару. Постачальник повідомляє покупця про дату поставки товару шляхом передачі електронним або факсимільним зв'язком наступних документів: рахунка постачальника, копії залізничної квитанції, сертифіката якості, у відповідності до п. 3.9 цього договору.

Сторонами підписано специфікації до договору поставки № 151504/1406395 від 05.12.2014р. (а.с. 30-41).

На виконання умов договору та специфікацій до нього, позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними, залізничними накладними та накладними на відпуск матеріалів на сторону, які містяться в матеріалах справи (а. с. 49-55).

Позивач листами на виконання умов п. 3.4 договору, надіслав на адресу відповідача, рахунки (арк. с. 42-48).

Відповідач здійснив оплату поставленого товару з порушенням строків, встановлених п. 3.4 договору, у зв'язку з чим позивачем нараховану відповідачу штрафні санкції, що і стало причиною спору.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд дійшов до висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з приписами ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні та господарські зобовязання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду справи, відповідачем не заперечено факт поставки товару та порушення строків оплати поставленого товару не спростовано.

У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 495 310,15 грн. за період з 11.04.2015р. по 18.08.2015р.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.6 договору у випадку порушення покупцем строків оплати за поставлений товар, передбачених цим договором поставки, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді, за кожен день прострочки оплати, включаючи день оплати.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені судом встановлено, що вона за період прострочення з 11.04.2015р. по 18.08.2015р. у сумі 495 340,15 грн. нарахована вірно

В ході розгляду справи відповідач заявив клопотання про зменшення пені, яке обґрунтовує, скрутним фінансовим становищем підприємства, яке утворилося внаслідок бойових дій на території Донецької та Луганської областей, де знаходиться значна частина контрагентів відповідача, які на теперішній час не мають змоги вчасно розрахуватися з відповідачем.

Відповідно до положень частин першої, третьої статті 509, статей 526, 629 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Кодексом також передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 ЦК України).

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Пунктом 1 ст.233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Враховуючи, що оплата за отриманий товар відповідачем здійснена в повному обсязі до звернення з позовом до суду, прострочення оплати є незначним, суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 30% та стягнути з відповідача 346 738,13 грн. пені.

У стягненні 148 602,02 грн. пені слід відмовити.

При цьому суд зазначає, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Також, за порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховані 3% річних в сумі 24 767,00 грн. за період з 11.04.2015р. по 18.08.2015р. та інфляційні втрати в сумі36 720,32 грн. за травень 2015р.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3% відсотки річних за період прострочення з11.04.2015р. по 18.08.2015р. у сумі 24 767,00 грн. нараховані вірно та підлягають до стягнення.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат позивача суд враховує приписи Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

З врахуванням викладеного, інфляційні втрати, що підлягають до стягнення за період травень 2015 р. становлять 36 720,32 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, та підлягають частковому задоволенню, зі стягненням з відповідача на користь позивача 346738,13 грн. - пені, 24 767,00 грн. 3% річних та інфляційних втрат 36 720,32 грн.

У стягненні 148 602,02 грн. пені слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з врахуванням п. 4.3 Пленуму ВСГУ № 7 від 21.02.2013р., відповідно до якого у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, повязані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено, судовий збір слід покласти на відповідача у сумі 8 352,41 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ" (50057, Дніпропетровська область, м. Кривий ріг, вул. Заводська, 1; ідентифікаційний код 31550176) на користь Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 310; ідентифікаційний код 00186520) пеню у сумі 346 738,13 грн. (триста сорок шість тисяч сімсот тридцять вісім грн. 13 коп.), 3% річних у розмірі 24 767,00 грн. (двадцять чотири тисячі сімсот шістдесят сім грн. 00 коп.), інфляційні втрати у розмірі 36 720,32 грн. (тридцять шість тисяч сімсот двадцять грн. 32 коп.) та витрат зі сплати судового збору - 8 352,41 грн. (вісім тисяч триста п'ятдесят дві грн. 41 коп.) , про що видати наказ.

У стягненні 148 602,02 грн. пені - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 22.12.2015р.

Суддя ОСОБА_3