Рішення № 54538422, 18.12.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.12.15р. Справа № 904/9643/15За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Йозера Україна", м. Львів

до Селянського (фермерського) господарства "Агрофортуна", с. Червоноармійське Солонянського району Дніпропетровської області

про стягнення 22 582 грн. 94 коп.

Суддя Рудь І.А.

Представники:

від позивача: не з'явився.;

від відповідача: ОСОБА_1, дов. б/н від 19.01.15р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Йозера Україна" звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Агрофортуна" заборгованість в розмірі 22 582 грн. 94 коп., з яких: 12 128 грн. 75 коп. - основний борг, 7 042 грн. 82 коп. - інфляційні втрати, 1 312 грн. 86 коп. - штраф, 1 616 грн. 91 коп. - пеня, 481 грн. 60 коп. - 3% річних, відповідно до умов договору купівлі-продажу від 31.10.2013р. № 231.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх господарських зобов'язань.

Відповідач позовні вимоги визнав частково. У відзиві на позов підтвердив факт укладання між сторонами спірного ОСОБА_2 та отримання від позивача товару за спірними поставками, однак, зазначив, що позивачем неправомірно збільшено заборгованість через невірний розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, у звязку із чим відповідачем у відзиві виконано контррозрахунок вказаних нарахувань. Водночас, посилаючись на норми ст. 258 ЦК України, згідно яких спеціальна позовна давність для стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлюється тривалістю один рік, просив суд відмовити в позовних вимогах в частині стягнення пені та штрафу, у звязку зі спливом строку позовної давності.

Представник позивача в судове засідання 17.12.2015р. не зявився.

07.12.2015р. на адресу суду надійшло клопотання позивача від 02.12.2015р. № 223 про розгляд справи без участі представника позивача за наявними матеріалами.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача, оскільки про час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином.

В порядку ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд -

встановив:

31.10.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Йозера Україна" (продавець) та Селянським (фермерським) господарством "Агрофортуна" (покупець) укладений договір купівлі-продажу № 231 (надалі-Договір), відповідно до умов якого, продавець зобовязується продавати покупцю премікси для свиней та ВРХ (вітамінно-мінеральні добавки, кормові добавки, замінник цільного молока та ін.), далі за текстом товари, а покупець зобовязується прийняти та оплатити ці товари на умовах, визначених у цьому ОСОБА_2 (п.1.1 ОСОБА_2).

Асортимент товарів визначається в прайс-листі, який наведений у додатку 1 до цього ОСОБА_2 і є його невідємною частиною (п. 1.2 ОСОБА_2).

Відповідно до п. п. 12.1, 12.2 ОСОБА_2 він є укладеним з моменту його підписання і скріплення печатками сторін; Договір діє з моменту його укладення протягом 1 року. Дія ОСОБА_2 продовжується на наступний рік, якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення дії ОСОБА_2 не повідомила письмово іншу сторону про припинення ОСОБА_2.

За умовами п. п. 3.1, 3.2 ОСОБА_2 строки поставки встановлюються сторонами у письмовій формі у замовленнях покупця та рахунках-фактурах продавця; датою поставки є дата, коли продавець/перевізник надає не розвантажений товар у розпорядження покупця у місці поставки. Місцем поставки може бути гуртовий склад продавця, склад транспортної компанії або склад покупця.

Згідно п. 7.1 ОСОБА_2 покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 25 календарних днів з моменту отримання товару згідно накладної.

Оплата вважається здійсненою з моменту зарахування грошових коштів на рахунок продавця. Оплата товару здійснюється в гривнях у безготівковій формі шляхом банківського переказу на рахунок продавця, зазначений у цьому ОСОБА_2 або рахунку-фактурі (п. п. 7.2, 7.3 ОСОБА_2).

На виконання умов ОСОБА_2 позивач передав, а покупець прийняв у власність товар на загальну суму 13 128 грн. 75 коп., що підтверджується наступними видатковими накладними:

- № 28 від 04.06.2014р. на суму 11 138 грн. 67 коп.;

- № 41 від 05.06.2014р. на суму 1 008 грн. 72 коп.;

- № 160 від 21.07.2014р. на суму 981 грн. 36 коп.

Відповідач в порушення приписів п. 7.1 ОСОБА_2 свої зобовязання по повній та своєчасній оплаті здійснив не у повному обсязі, у звязку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 12 128 грн. 75 коп.

Згідно до п. 10.2 ОСОБА_2 за прострочення платежів покупець несе відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 10% від вартості товару і пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, чинної на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до розрахунку позивача, розмір пені становить 1 616 грн. 91 коп. за загальний період з 30.06.2014р. по 15.02.2015р. по кожній накладній окремо та 10% штрафу 1 312 грн. 86 коп.

Із посиланням на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та вимагає стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 481 грн. 60 коп. за загальний період з 30.06.2014р. по 29.10.2015р. та інфляційне збільшення в розмірі 7 042 грн. 82 коп. за період з липня 2014р. по вересень 2015р.

Заборгованість відповідача підтверджується договором з додатками, видатковими накладними, рахунками на оплату, товарно-транспортною накладною № 10015942897 від 04.06.2014р., обґрунтованим розрахунком суми позову тощо.

На час розгляду справи доказів погашення заборгованості відповідача перед позивачем не надано.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору купівлі-продажу пального, є господарськими зобовязаннями, тому, згідно положень ст. ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності із ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Згідно до приписів ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобовязання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

З урахуванням умов п. 7.1 ОСОБА_2, строк оплати поставленого позивачем товару є таким, що настав:

- за видатковою накладною № 28 від 04.06.2014р. 30.06.2014р.;

- за видатковою накладною № 41 від 05.06.2014р. 01.07.2014р.;

- за видатковою накладною № 160 від 21.07.2014р. 16.08.2014р.

Відповідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно із п. 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань від 17.12.13р. № 14 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи викладене, та перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що при розрахунку пені за порушення зобовязання зі сплати відповідачем вартості товару за накладними № 41 від 05.06.2014р. та № 160 від 21.07.2014р., позивачем не враховано приписи ч. 6 ст. 232 ГК України та нарахована пеня за період понад шість місяців (182 дні).

Водночас, господарський суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача нарахованої позивачем пені в сумі 989 грн. 21 коп. за загальний період з 30.06.2014р. по 29.10.2014р. включно, а також штрафу в розмірі 1 312 грн. 86 коп., виходячи з наступного.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За приписами п. 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів від 29.05.2013р. № 10, якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

З урахуванням положення частини четвертої статті 51 ГПК днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду) (абз. 2 п. 4.4.2 вказаної постанови пленуму).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду із даним позовом 30.10.2015р., про що свідчить поштовий штемпель підприємства зв'язку на конверті (а.с. 39).

За наведених обставин, з урахуванням матеріалів справи та заяви відповідача про застосування позовної давності, оскільки позивачем зазначений строк порушено, суд вважає нарахування позивачем пені за період з 30.06.2014р. по 29.10.2014р. в сумі 989 грн. 21 коп. та нарахування штрафу в розмірі 1 312 грн. 86 коп. безпідставним, у звязку із чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. Решта позовних вимог щодо стягнення пені за поставкою від 04.06.2014р., нарахованої за період з 30.10.2014р. по 28.12.2014р. в сумі 499 грн. 87 коп.; за поставкою від 05.06.2014р., нарахованої за період з 30.10.2014р. по 29.12.2014р. в сумі 46 грн. 04 коп.; за поставкою від 21.07.2014р., нарахованої за період з 30.10.2014р. по 13.02.2015р. в сумі 81 грн. 79 коп. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат, господарський суд зазначає наступне.

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання; боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові

Згідно п. 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань від 17.12.2013р. № 14, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивачем при розрахунку інфляційних втрат не враховані вищенаведені приписи та виконано розрахунок за видатковою накладною № 41 від 05.06.2014р. з урахуванням індексу інфляції, визначеного у місяці, в якому платіж мав бути здійснений, а не у наступному. У звязку із чим, згідно перерахунку, виконаного господарським судом, до стягнення з відповідача підлягають інфляційні втрати в розмірі 7 036 грн. 47 коп. В Решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Водночас, перевіркою правильності здійсненого позивачем розрахунку 3% річних порушень не встановлено.

За нормами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої обовязки щодо оплати отриманого товару, чим порушив умови укладеного із позивачем ОСОБА_2 та вищевказані приписи діючого законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 12 128 грн. 75 коп. основного боргу, 627 грн. 70 коп. пені, 481 грн. 60 коп. 3% річних та 7 036 грн. 47 коп. інфляційних втрат - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. В решті позовних вимог слід відмовити.

Решта заперечень відповідача спростовується матеріалами справи або не впливає та не спростовує вищенаведеної правової оцінки матеріалів, обставин справи згідно з вимогами закону, тому не може бути прийнята господарським судом.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Агрофортуна" (52421, Дніпропетровська область, Солонянський район, с. Червоноармійське, вул. Центральна, буд. 52, код ЄДРПОУ 31523598) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Йозера Україна" (79007, м. Львів, вул. Шолом-Алейхема, буд. 11, код ЄДРПОУ 35621266) 12 128 грн. 75 коп. (дванадцять тисяч сто двадцять вісім грн. 75 коп.) основного боргу, 627 грн. 70 коп. (шістсот двадцять сім грн. 70 коп.) пені, 481 грн. 60 коп. (чотириста вісімдесят одну грн. 60 коп.) 3% річних, 7 036 грн. 47 коп. (сім тисяч тридцять шість грн.. 47 коп.) інфляційних втрат, 1 093 грн. 50 (одну тисячу девяносто три грн. 50 коп.) витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя ОСОБА_3

Повне рішення складено 22.12.15р.