Постанова № 54538294, 21.12.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2015 року Справа № 908/2145/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоЄвсікова О.О.,суддів:Кролевець О.А. (доповідач у справі), Попікової О.В.розглянувши касаційну скаргуДержавного підприємства "Придніпровська залізниця"на рішенняГосподарського суду Запорізької області від 17.04.2014та постановуДонецького апеляційного господарського суду від 30.09.2015у справі№908/2145/13 Господарського суду Запорізької областіза позовомДержавного підприємства "Придніпровська залізниця"доУправління праці та соціального захисту населення Запорізької міської радиза участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача1. Управління державної казначейської служби України у м. Запоріжжя, 2. Управління державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Запоріжжяпростягнення 314 954,02 грн.за участю представників сторінвід позивача:Барчунінов К.О.від відповідача:Михайловський А.С.від третьої особи-1:не з'явився від третьої особи-2:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради про стягнення збитків у сумі 314954,02 грн., завданих у зв'язку з перевезенням пасажирів пільгових категорій в приміському сполученні залізничним транспортом у лютому 2013 року. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на положення ст.ст. 11, 509 ЦК України, ст. 174 ГК України, ст.ст. 89, 102 Бюджетного кодексу України, ст. 9 Закону України "Про залізничний транспорт", Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256.

Справа розглядалась судами неодноразово. Постановою Вищого господарського суду України від 11.11.2013 судові рішення попередніх інстанцій скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.04.2014 (колегія суддів: Кагітіна Л.П., Зінченко Н.Г., Колодій Н.А.), яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.09.2015 (колегія суддів: Татенко В.М., Колядко Т.М., Радіонова О.О.), у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що не відповідають вимогам матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Відповідач у своєму відзиві проти доводів касаційної скарги заперечив, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак треті особи не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Нормами Законів України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їх сімей", "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та інших законодавчих актів відповідним категоріям громадян надано право пільгового проїзду залізничним транспортом.

Спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що в лютому 2013 року позивачем здійснювалось перевезення окремих категорій громадян в приміському залізничному сполученні за пільговими тарифами, а відповідач як розпорядник бюджетних коштів розрахунків за дані пільгові перевезення не здійснив, що, за твердженням позивача, призвело до спричинення йому збитків в розмірі 314954,02 грн.

Частиною 5 ст. 9 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Компенсаційні виплати на державні програми соціального захисту, в тому числі компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, відповідно до пп. (б) п. 4 ч. 1 ст. 89 БК України віднесено до видатків, які здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

Видатки місцевих бюджетів, передбачені вказаною нормою, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 1 ст. 102 БК України).

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорії громадян визначається Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 (далі - Порядок №256).

Відповідно до п. 2 Порядку №256 фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі.

Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, згідно з п. 3 Порядку №256, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Відповідно до п.п. 1, 4, 7.27 Положення про Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради, затвердженого рішенням міської ради №72 від 18.02.2011, воно виступає головним розпорядником бюджетних коштів та відповідно до визначених повноважень здійснює компенсаційні виплати за пільгове перевезення окремих категорій громадян транспортом загального користування відповідно до законодавства України.

Розпорядники бюджетних коштів згідно з приписами ч. 1 ст. 48 БК України беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян (п. 4 Порядку №256).

При цьому за вимогами пп. (б) п. 2.9 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 за №309, органи Казначейства не реєструють фінансові зобов'язання у разі, зокрема, відсутності у розпорядника бюджетних коштів фактичних надходжень спеціального фонду; відсутності документів, які підтверджують факт узяття бюджетного фінансового зобов'язання.

Бюджетне зобов'язання визначене у п. 7 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України як будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Зокрема, відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом.

З огляду на викладені положення законодавства перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою лише в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів, які можуть бути зареєстровані виключно за умови наявності документів, що підтверджують факт їх узяття в передбаченому бюджетним законодавством порядку, зокрема, у відносинах між органами місцевого самоврядування з підприємствами некомунальної форми власності - на підставі відповідного договору. При цьому обов'язковою також є наявність у розпорядника бюджетних коштів фактичних надходжень спеціального фонду.

Отже, встановивши обставини відсутності укладення між сторонами у справі договору з метою отримання компенсації витрат від перевезення пільгових категорій громадян, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для відшкодування позивачу таких витрат.

Разом з тим, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" обласному бюджету Запорізької області затверджено субвенцію, зокрема, на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян у сумі 87229,4 тис. грн., про що зазначено в Додатку №7 "Міжбюджетні трансферти (додаткові дотації та субвенції) з Державного бюджету України місцевим бюджетам на 2013 рік". Міському бюджету м. Запоріжжя вищезазначених субвенцій Законом України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" не передбачено.

Рішенням Запорізької міської ради від 24.12.2012 №9 "Про бюджет міста на 2013 рік" затверджено видатки бюджету міста на 2013 рік за тимчасовою класифікацією видатків та кредитування місцевих бюджетів та до графи "Видатки загального фонду" віднесено компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян на залізничному транспорті в сумі 2936756,00 грн., а після внесення змін рішенням Запорізької міської ради від 30.10.2013 №20 - в сумі 3756756,00 грн.

Однак докази затвердження в Державному бюджеті України субвенцій міському бюджету м. Запоріжжя, фінансування видатків місцевого бюджету м. Запоріжжя за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на 2013 рік, в межах обсягів затверджених в бюджеті міста Запоріжжя на 2013 рік, та докази фактичного перерахування з державного бюджету до бюджету м. Запоріжжя та надходження на рахунки Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради сум субвенцій на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян на залізничному транспорті під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій не надано. Вказане вище рішення Запорізької міської ради №9 від 24.12.2012 відповідні обставини фактичного надходження грошових коштів не підтверджує.

Також суди на підставі наданих сторонами доказів встановили, що заявлені позивачем вимоги про відшкодування збитків у розмірі 314954,02 грн. перевищують суму державної субвенції, передбачену Законом України "Про державний бюджет України на 2013 рік" та затверджену рішенням Запорізької міської ради №14 від 20.12.2013 на зазначені цілі.

Зважаючи на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. Скаржником не доведено порушення або неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій певних норм матеріального чи процесуального права щодо обставин, встановлених ними під час розгляду справи, які стосуються спірних у справі правовідносин.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судами в порядку ст.ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 17.04.2014 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.09.2015 у справі №908/2145/13 залишити без змін.

Головуючий суддя О.Євсіков

Судді О.Кролевець

О.Попікова