Ухвала суду № 54538277, 22.12.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

22 грудня 2015 року Справа № 911/2091/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Іванової Л.Б., Картере В.І.,перевіривши касаційну скаргуОСОБА_4на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015у справі№911/2091/15 господарського суду Київської областіза позовомПриватного підприємства "Парадіс Нова"доПриватного підприємства "Контраст"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5пророзірвання договору та повернення товару

ВСТАНОВИВ:

Подана 30.11.2015 (відповідно до штампу канцелярії Київського апеляційного господарського суду на титульному аркуші касаційної скарги) ОСОБА_4 (далі - скаржник) касаційна скарга на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 у справі №911/2091/15 не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 ГПК України до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі

Порядок сплати та розміри ставок судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір".

З 01.09.2015 набрав чинності Закон України від 22.05.2015 № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", яким внесено зміни до Закону України "Про судовий збір", зокрема, в частині розміру ставок судового збору.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (далі- Закон)).

Підпунктом 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону, у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги (30.11.2015), визначено, що за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір сплачується у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Таким чином, з 01.09.2015 обчислення судового збору жодним чином не залежить від оспорюваної суми (в разі оскарження вимог майнового характеру), на відміну від редакції вказаного закону, чинної до 01.09.2015.

Отже, за змістом пп.5 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", розмір судового збору у випадку подання апеляційних чи касаційних скарг у справах, судовий збір за подання позову в яких було сплачено до 01.09.2015, розраховується виходячи з суми судового збору, підлягаючого до сплати при поданні позову. Цей розмір не підлягає перерахунку відповідно до нових ставок, визначених Законом (п.5 Інформаційного листа ВГСУ від 12.11.2015 №01-06/2093/15 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015 №484-VІІІ)).

Відповідно до підпунктів 1, 2, 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону, у редакції, чинній на момент подання позовної заяви (15.05.2015), за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 1 мінімальної заробітної плати.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" мінімальна заробітна плата станом на 1 січня становить 1 218,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи №911/2091/15 (т.1 а.с. 8), Приватне підприємство "Парадіс Нова" звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою, в якій просило суд:

- розірвати договір купівлі - продажу комплексу, нежилого приміщення з розстроченням платежу від 03.04.2013, посвідченого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Куликовською Т.П., та зареєстрованого в реєстрі за №333;

- витребувати від Приватного підприємства "Контраст" комплекс, нежитлове приміщення, 101 км. автомобільної дороги Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя, що знаходиться на території Піщанської с/ради Золотоніського району Черкаської області, який на праві власності належить Приватному підприємству "Парадіс Нова".

Рішенням господарського суду Київської області від 30.06.2015 у справі № 911/2091/15 позов задоволено частково: розірвано договір купівлі-продажу комплексу, нежилого приміщення з розстроченням платежу від 03.04.2013; вимогу про витребування від Приватного підприємства "Контраст" на користь Приватного підприємства "Парадіс Нова" товару - комплексу, нежитлового приміщення, 101 км. автомобільної дороги Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя, що знаходиться на території Піщанської с/ради Золотоніського району Черкаської області залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015, рішення господарського суду Київської області від 30.06.2015 про часткове задоволення позову скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову Приватного підприємства "Парадіс Нова" до Приватного підприємства "Контраст", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_4, та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5, про розірвання договору та повернення товару відмовлено повністю.

Як вбачається із прохальної частини касаційної скарги, скаржник просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015, а справу направити на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Відповідно до п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу ІV Господарського процесуального кодексу України" (далі - постанова пленуму) зазначено, що статтею 55 ГПК України передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону ( в редакції, що діяла на момент подання позовної заяви).

Відповідно до ч. 2 ст. 55 ГПК України визначено, що у позовах про витребування майна - вартістю майна, що витребується.

Судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини другої статті 54 і статті 55 ГПК України такий обов'язок покладається на позивача (п. 2.2.1 вказаної постанови пленуму).

Як вбачається з матеріалів справи, між Приватним підприємством "Парадіс Нова", як продавцем та Приватним підприємством "Контраст", як покупцем 03.04.2013 було укладено договір купівлі-продажу комплексу, нежилого приміщення з розстроченням платежу. Вказаний договір посвідчено Куликовською Т.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 333.

Пунктом 2.1 якого передбачено, що згідно зі Звітом № 19-01-13 про оцінку майна, виданого 29.01.2013 Приватним підприємством "Тасадор", вартість майна, що відчужується становить 63 500 грн.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що вимоги про витребування майна, а саме: комплексу, нежитлового приміщення, 101 км. автомобільної дороги Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя, що знаходиться на території Піщанської с/ради Золотоніського району Черкаської області носять майновий характер, оскільки зазначене приміщення (комплекс) має вартісну оцінку, а тому судовий збір повинен сплачуватись з урахуванням вартості спірного майна.

Крім того, ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Аналогічні положення містяться і у пункті 2.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу ІV Господарського процесуального кодексу України".

Оскільки позивачем у позовній заяві було заявлено одну вимогу майнового характеру (витребування майна) і одну вимогу немайнового характеру (розірвання договору купівлі - продажу комплексу, нежилого приміщення з розстроченням платежу від 03.04.2013), судовий збір по кожній з яких підлягає оплаті за ставками, встановленими для позовів майнового і немайнового характерів, відповідно при зверненні із касаційною скаргою скаржник повинен був сплатити судовий збір у розмірі 3564,00 грн. (3045,00 грн. (1218,00+ 1827,00) судовий збір за подання позовної заяви) х 120%.).

Крім того, згідно з п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.11.2015 № 01-06/2093/15 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015 №484- VIII) Законом передбачено сплату судового збору з апеляційної та касаційної скарги на рішення суду, виходячи з розміру ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви незалежно від того, чи оскаржується все рішення (постанова) суду в цілому чи його частина.

Дослідивши подану ОСОБА_4 касаційну скаргу, колегія суддів встановила, що до неї додано квитанцію (службовий чек) №1633 від 30.11.2015, яким сплачено 1461,60 грн., тобто лише за одну вимогу немайнового характеру, в той час, як слід було сплатити судовий збір по кожній із вказаних вимог виходячи із положень підпунктів 1, 2, 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", пунктів 2.2.1, 2.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" та п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.11.2015 № 01-06/2093/15 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 1111 ГПК України особа, яка подала касаційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копії касаційної скарги і доданих до неї документів, які у цієї сторони відсутні.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано доказів надіслання її копії іншій стороні (сторонам) у справі

Виходячи зі змісту наведених норм, особа, яка оскаржує судове рішення, повинна надавати суду прямий доказ, який однозначно свідчив би про повідомлення сторін.

Не повідомлена належним чином сторона у справі, як учасник господарського процесу, позбавлена можливості володіти об'єктивною інформацією стосовно руху господарського процесу.

Пунктом 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України" визначено, що у застосуванні п. 3 ч. 1 ст. 1113 ГПК України господарському суду необхідно враховувати, що належним доказом надсилання іншій стороні у справі копії касаційної скарги і доданих до неї документів можна вважати розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (оригінал касового чека, розрахункової квитанції тощо).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Згідно з п. 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 визначено, що розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.

Дослідивши касаційну скаргу з доданими до неї документами, колегія суддів прийшла до висновку, що скаржником не додано до касаційної скарги документів на підтвердження направлення іншим сторонам у справі примірника касаційної скарги, оскільки, додані до касаційної скарги описи вкладення у цінний лист, не є розрахунковим документом в розумінні вищенаведених норм, які підтверджували б факт надання відділенням зв'язку поштових послуг, позаяк, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що скаржником належним чином не дотримані вимоги ст. 1111 ГПК України щодо надсилання сторонам у справі копії касаційної скарги та представлення відповідних доказів до суду касаційної інстанції, що є підставою для повернення касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 1 статті 1113 ГПК України

Разом з тим, касаційна інстанція зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 1113 ГПК України, скаржник не позбавлений можливості повторного подання касаційної скарги після усунення зазначених недоліків в загальному порядку, тобто з дотриманням вимог процесуального законодавства, зокрема, приписів розділу ХІІ1 ГПК України.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 86, п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

1.Касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 у справі №911/2091/15 повернути скаржнику без розгляду.

2. Справу № 911/2091/15 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя Т.Л. Барицька

Судді: Л.Б. Іванова

В.І. Картере