Вирок № 54537536, 16.12.2015, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/2382/15-к

Номер провадження 1-кп/573/181/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді: Свиргуненко Ю. М.,

з участю секретаря: Федорченко Г. В.,

прокурорів: Семишкура С. В.,

ОСОБА_1,

обвинуваченого: ОСОБА_2,

потерпілої: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Білопіллі кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 12 листопада 2013 року за №12013200130000919, по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, неодруженого, не працюючого, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, не інвалід, відбуває покарання у Коростенській виправній колонії №71 Житомирської області, раніше судимого:

1) 18 серпня 1993 року Білопільським районним судом Сумської області за ч. 3 ст. 81, ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 140 КК України на підставі ст. 42 КК України 1960 року до 3 років 6 місяців позбавлення волі, ухвалою Сумського обласного суду від 21 вересня 1993 року вирок змінений із встановленням іспитового строку 2 роки;

2) 14 грудня 1993 року Білопільським районним судом Сумської області за ч. 2 ст. 140, ст. 17, ч. 3 ст. 140, ч. 3 ст. 140 КК України на підставі ст. 42, ч. 3 ст. 42 КК України 1960 року до 4 років позбавлення волі;

3) 05 червня 1998 року Білопільським районним судом Сумської області за ч. 2 ст. 196-1, ч. 3 ст. 81 КК України на підставі ст. 42 КК України 1960 року до 3 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

4) 24 травня 2002 року Білопільським районним судом Сумської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі;

5) 21 серпня 2002 року Краснопільським районним судом Сумської області за ч. 3 ст. 185 КК України на підставі ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі;

6) 22 червня 2007 року Білопільським районним судом Сумської області за ч. 3 ст. 296, ч. 1 ст. 122, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України на підставі ч. 1 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі;

7) 27 листопада 2009 року Білопільським районним судом Сумської області за ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 263 КК України на підставі ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України до 3 років позбавлення волі;

8) 11 жовтня 2013 року Білопільським районним судом Сумської області за ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 297 КК України на підставі ч. 1 ст. 70 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

03 листопада 2013 року ОСОБА_2 перебував у домогосподарстві ОСОБА_3 за адресою: Сумська область, м. Білопілля, вул. З. Космодемянської, 25, де допомагав рубати дрова. Близько 11 години остання пішла з домогосподарства у своїх справах та залишила ОСОБА_2 доглядати за хворим чоловіком ОСОБА_4, який лежав у будинку і не мав змоги рухатись після перенесеного інсульту.

Близько 12 години ОСОБА_2, перебуваючи у вказаному домоволодінні, без перешкод, шляхом вільного доступу зайшов до будинку. В цей час у ОСОБА_2 виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення майна ОСОБА_3

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи корисливі мотиви, з метою особистого збагачення, діючи умисно, ОСОБА_2 зайшов у спальню і, впевнившись, що його дії є непомітними для сторонніх осіб, взяв із платтяної шафи жіночу сумочку, витягнув із неї гаманець і викрав з нього: 600 доларів США купюрами по 100 доларів, що за офіційним курсом Національного банку України станом на день вчинення злочину в гривневому еквіваленті склало 4 795 грн. 80 коп., 1 000 російських рублів купюрами по 500 рублів, що за офіційним курсом Національного банку України станом на день вчинення злочину в гривневому еквіваленті склало 401 грн. 30 коп. та 2 000 гривень купюрами по 50 та 100 грн. та вийшов із господарства.

Викраденими грошима ОСОБА_2 розпорядився на власний розсуд.

Своїми вищевказаними умисними протиправними діями ОСОБА_2 завдав потерпілій ОСОБА_3 матеріальних збитків на загальну суму 7 197 грн. 10 грн.

Виконуючи вказані дії, ОСОБА_2 усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх діянь, передбачав їх суспільно небезпечні наслідки від цих дій і бажав їх настання, тобто діяв з прямим умислом.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, дав покази, які відповідають обставинам, викладеним у обвинувальному акті та описовій частині вироку, зокрема підтвердив, що 03 листопада 2013 року він перебував у домогосподарстві ОСОБА_3, за адресою: м. Білопілля, вул. З. Космодемянської, 25, де допомагав рубати дрова. Близько 11 години остання пішла з дому у своїх справах. Близько 12 години він вільно зайшов у будинок, пройшов у спальню, де із жіночої сумки, яка знаходилась у платтяній шафі, викрав з неї 600 доларів США купюрами номіналом по 100 дол. США, 1 000 російських рублів купюрами номіналом по 500 рублів і 2 000 гривень купюрами номіналом по 100 грн. і 50 грн. Після цього він залишив господарство ОСОБА_3 Через декілька днів він повернув потерпілій 2 300 грн., а решту викрадених грошей використав для власних потреб.

Крім визнання обвинуваченим своєї вини, вина останнього у вчиненні злочину підтверджується показами потерпілої у судовому засіданні та письмовими доказами дослідженими судом.

Потерпіла ОСОБА_3 у судовому засіданні показала, що 03 листопада 2013 року ОСОБА_2 перебував у її домогосподарстві, розташованому за адресою: м. Білопілля, вул. З. Космодемянської, 25, де допомагав рубати дрова. Близько 11 години вона пішла з дому у своїх справах, а коли повернулась, виявила крадіжку грошей, а саме: 600 доларів США купюрами номіналом по 100 дол. США, 1 000 російських рублів купюрами номіналом по 500 рублів і 2 000 гривень, що лежали в гаманці у її сумці у платтяній шафі у спальні будинку. Через декілька днів ОСОБА_2 повернув їй 2 300 грн.

Крім показів обвинуваченого, потерпілої, факт вчинення ОСОБА_2 інкримінованого йому злочину підтверджується також письмовими доказами, дослідженими судом.

Так, згідно з протоколом огляду від 12 листопада 2013 року та фототаблицею до нього місцем події є домогосподарство, розташоване в м. Білопілля по вул. З Космодемянської, 25 (а. с. 98-101).

У відповідності до довідки ТВБВ №10018/080 філії Сумського обласного управління АТ «Ощадбанк» від 03 грудня 2015 року станом на 03 листопада 2013 року офіційний курс російського рубля до гривні становив за 10 російських рублів 2,4919 грн., курс долара США до гривні становив за 100 доларів США 799, 3000 гривень (а. с. 86).

Згідно з розпискою потерпіла ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_2 частину викрадених останнім у неї грошей у сумі 2 300 грн. (а. с. 63).

Враховуючи викладене, допитавши обвинуваченого, потерпілу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті та описовій частині вироку, доведена повністю.

За таких обставин суд кваліфікує дії ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), кваліфікуючою ознакою, якого є вчинення злочину повторно.

Призначаючи ОСОБА_2 вид та міру покарання, суд враховує наступне.

Ступінь тяжкості скоєного злочину, який у відповідності до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості.

Визначені ст. 66 КК України помякшуючі відповідальність обставини, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та часткове відшкодування завданих злочином збитків у сумі 2 300 грн.

На підставі ч. 2 ст. 66 КК України суд враховує також особу обвинуваченого, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності і, маючи незняті та непогашені судимості, на шлях виправлення не став та вчинив новий злочин проти власності, за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, не інвалід, не одружений, не працює, на утримання неповнолітніх дітей не має, думку потерпілої ОСОБА_3, яка не наполягала на призначенні обвинуваченому суворої міри покарання (а. с. 41-62, 64-71).

Обставин, що згідно ст. 67 КК України обтяжували б покарання ОСОБА_2, у судовому засіданні не встановлено.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, що помякшують відповідальність ОСОБА_2, особу обвинуваченого, суд вважає, що за вчинення останнім злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів буде покарання, призначене в межах санкції статті, у виді позбавлення волі.

Потерпіла ОСОБА_3 заявила до обвинуваченого ОСОБА_2 цивільний позов про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 600 доларів США по курсу на день постановлення вироку.

Обвинувачений ОСОБА_2 на початку судового розгляду справи позов визнав частково, не заперечував проти стягнення з нього завданої злочином шкоди у розмірі 600 дол. США. по курсу на день вчинення крадіжки, що становило 4 700 грн. Однак, в подальшому ОСОБА_2 позов визнав повністю, не заперечував відшкодувати потерпілій завдану внаслідок викрадення ним 600 дол. США матеріальну шкоду по офіційному курсу НБУ на день ухвалення вироку.

Заслухавши потерпілу, обвинуваченого, прокурора, дослідивши письмові матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

За змістом ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду предявити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Частиною 5 вказаної норми визначено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у звязку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є витрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 викрав у потерпілої ОСОБА_3 поміж іншим 600 дол. США.

Станом на 16 грудня 2015 року офіційний курс долара США по курсу, встановленому Національним банком України, становить 23 грн. 45 коп. (а. с. 102-103).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення цивільного позову потерпілої ОСОБА_3 і стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 14 070 грн. 78 коп. що станом на день постановлення вироку за офіційним курсом НБУ становить 600 дол. США.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання за цим законом у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання призначеного за даним вироком частково приєднати покарання за вироком Білопільського районного суду Сумської області від 11 жовтня 2013 року і за сукупністю вироків призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три роки) 5 (пять) місяців.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 відраховувати з 23 листопада 2015 року.

Зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_2 строк перебування його під вартою за вироком Білопільського районного суду Сумської області від 11 жовтня 2013 року з 05 лютого 2014 року по 22 листопада 2015 року включно.

Позов потерпілої ОСОБА_3 задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 14 070 (чотирнадцять тисяч сімдесят) гривень 78 копійок в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд Сумської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: