Ухвала суду № 54537378, 21.12.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/9800/15

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Гірняк Л. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

ОСОБА_2

ОСОБА_3, ОСОБА_4

При секретарі Решетник М.С.

Розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Київського районного суду м.Одеси від 08 жовтня 2015 року за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, за участі третьої особи Третьої Одеської державної нотаріальної контори

-про визнання заповіту недійсним,-

ВСТАНОВИЛА:

18.03.2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду з вищезазначеними вимогами в котрих зазначала, що 22 серпня 2002 року ОСОБА_7, яка є тіткою сторін, склала заповіт на користь її неповнолітньої доньки - ОСОБА_8.

28 вересня 2012 року ОСОБА_9 померла.

При прийнятті спадщини їй стало відомо, що 10 серпня 2012 року, ОСОБА_9 склала новий заповіт на користь ОСОБА_5.

Посилаючись на те, що ОСОБА_9 в останні роки свого життя тяжко хворіла на онкологічне захворювання, перенесла декілька операцій та курсів хіміотерапії при укладені заповіту 10 серпня 2012 року не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 08.10.2015 року позовну заяву ОСОБА_6 до ОСОБА_5, за участі третьої особи Третьої Одеської державної нотаріальної

контори «Про визнання заповіту недійсним» - задоволено. Визнано недійсним заповіт, складений ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_5, посвідчений 10.08.2012 року державним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_10

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду з ухвалення нового про відмову в заявлених вимогах посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема посилається на безпідставність призначення повторної судової психолого-психіатричної експертизи висновок котрої викликає сумнів та на те, що ОСОБА_11 ніколи не зверталась до психіатра ОСОБА_12, котрий в період надання консультативного огляду перебував у відпустці. Одночасно посилалась на відсутність доказів щодо призначення ОСОБА_11 наркотичних засобів.

В судове засідання представник третьої особи- Третьої Одеської державної нотаріальної контори в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи сповіщений належним чином. В своїй заяві, просить справу слухати за їх відсутності.

В силу ст.305 ч.2 ЦПК України судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представника Третьої Одеської державної нотаріальної контори , так як їх явка не є обовязковою.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, яка доповіла зміст рішення, вислухавши пояснення сторін, що зявились, перевіривши доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні проводитися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

За правилами ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лив формальних міркувань.

Задовольняючи заявлені вимоги , районний суд виходив з того, що на момент складання та підписання вказаного заповіту як розпорядження на випадок своєї смерті щодо належних її прав та обов'язків та посвідчення його державним нотаріусом, ОСОБА_9 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.

Судова колегія погоджується з таким судженням районного суду з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом

цієї особи, а в разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Матеріалами справи встановлено, що 10 серпня 2012 року ОСОБА_7 склала заповіт, згідно якого усе майно, де б воно не знаходилося та з чого б не складалося, заповіла ОСОБА_5 (заповіт посвідчений державним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_10, зареєстровано в реєстрі за №2-672) Зі змісту заповіту від 10 серпня 2012 року вбачається, що ОСОБА_7 власноручно написала: «Заповіт з моїх слів та за моїм проханням записаний нотаріусом вірно, прочитаний мною уголос та власноруч підписаний», під чим і поставила свій підпис. (а.с. 30).

28 вересня 2012 року померла ОСОБА_7, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-ЖД №315805 від 28 вересня 2012 року, яке наявне в матеріалах справи (а.с.23).

За змістом ст. 30 ПК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ППК зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ППК. При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225 частини другої статті 1257 ЦК суд відповідно до статті 145 ЦПК за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов'язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

Судом першої інстанції , ухвалою від 25 грудня 2013 року була призначена по справі посмертна судово- психіатрична експертиза для визначення питання чи усвідомлювала ОСОБА_7 , яка померла 28 вересня

2012 року, значення своїх дій, та чи могла вона керувати ними при складанні заповіту на імя ОСОБА_5,10.08.2012 року(а.с. 35-36).

Відповідно до акту посмертної судово-психіатричної експертизи №32 від 23.01.2014 року ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла 28 вересня 2012 року, розуміла значення своїх дій і могла керувати ними при складані заповіту на імя ОСОБА_5, 10.08.2012 р.( а.с.42-48)

При цьому експертна комісія виходила з матеріалів цивільної справи та медичної документації виходячи з базового підходу, який спирається на розуміння свідомої саморегуляції психічних функцій, як системно-організованого процесу внутрішній психічній активності людини та з права презумпції психічного здоровя - кожна особа, рахується психічно здоровою і здатна розуміти свої дії та керувати ними, до поки інше не буде доведено.

В ході розгляду спору, позивачка надала клопотання про призначення повторної посмертної судової комплексної психолого-психіатричної експертизи з посиланням на вимоги ст.150 ч.2 ЦПК України. Зокрема посилалась на те, що в неї викликає сумнів в її правильності так як експертами не було досліджені свідчення осіб, котрі доглядали за хворою їх характеризуючі відомості та без визначення психічного стану померлої, а тому є протиречивим та неповним.

Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного суду України № 8 від 30.05.1997 року «Про судову експертизу в кримінальних та цивільних справах» повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов'язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Істотними можуть визнаватися, зокрема, порушення, які призвели до обмеження прав обвинуваченого чи інших осіб.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 20.03.2015 року клопотання задоволено, матеріали справи було направлено на адресу Одеської обласної психіатричної лікарні №1 для проведення експертизи у іншому експертному складі.

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 69 від 14.05.2015 року зазначено, що ОСОБА_9 була абсолютно позбавлена можливості розуміти фактичне значення и характер своїх дій, керувати ними на момент складання та підписання заповіту від 10 серпня 2012 року.( а.с.182-197)

Судова колегія приходить до висновку, що висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. При цьому, висновок експертизи є лише одним із доказів у справі

і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Поклавши в основу свого рішення акт експертизи № 69 про абсолютну неспроможність ОСОБА_13 в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними районний суд прийшов до правильного висновку, що акт № 32 від 23.01.2014 року ґрунтується на припущеннях, оскільки степінь враженості психоорганічних розладів в 2012 році, глибина та степінь враженості когнітивних порушень та емоціональної лабільності, зміна настрою, астенія, конфлікт інтересів, були явно виражені, що суттєвим чином впливали на її здатність розуміти значення своїх дій та керувати ними, розуміти правові наслідки та абсолютно позбавляли її здатність розуміти фактичне значення своїх дій та керувати ними в момент здійснення правового акту, заповіту 10.08.2012 року.

В суді апеляційної інстанції було задоволено клопотання представника відповідача щодо виклику в судове засідання в якості свідків: лікаря хірурга, котрий здійснював огляд ОСОБА_13 в 07.08.2012 році ОСОБА_14 та нотаріуса ОСОБА_10, котра засвідчувала заповіт. Проте відповідачі не забезпечили їх явку в судове засідання та не заперечували закінчення розгляду справи без їх допиту.

Доводи апеляційної скарги про незаконність призначення повторної експертизи не приймаються до уваги так як призначення повторної експертизи відповідають вимогам ст.150 ч.2 ЦПК України.

Не приймаються до уваги і доводи що ОСОБА_13 не могла оглядатись доцента кафедри психіатрії ОСОБА_12 так як він знаходився у відпустці 13.08.2012 року, оскільки консультативний огляд здійснюється представниками усіх медичних спеціальностей не залежно від їх знаходження на робочому місці, а вибір консультанта є право пацієнта. ОСОБА_10 того, сам ОСОБА_12 був допитаний судом в якості свідка та підтвердив свій консультативний огляд ОСОБА_7С .( а.с. 162).

Посилання на те, що 13.08.2012 року вона не могла бути оглянута ОСОБА_12 є голослівними та не підтверджено належними доказами. Посилання на те, що ОСОБА_7 не були призначені наркотичні препарати само по собі не може бути підставою для відмови в позовних вимогах з врахуванням того, що з 2011 року ОСОБА_13 перенесла розлад адаптації повязаного зі стресом з приводу звільнення її з роботи і реакції

особистості на прогресуюче у неї онкологічне захворювання, вимушену ізоляцію в межах квартири та неминучі незворотні впливи як самого опухолевого процесу на її центральну нервову систему так і психологічні страждання в звязку з метастазуванням в різні органи, після оперативного втручання та перенесення нею психологічних травм з приводу конфлікту інтересів, що вплинули на її психологічний стан в момент складення та підписання заповіту.

Виходячи з вищезазначеного, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи

Керуючись ст.ст.218,308,315,317, 319 ЦПК України, судова колегія

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Київського районного суду м.Одеси від 08 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена на протязі 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Голодуючий суддя - Л.А.Гірняк

Судді А.А.Калараш

ОСОБА_4