Рішення № 54537089, 09.12.2015, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2/522/3824/15

Справа № 522/306/15-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2015 року м. Одеса

Приморського районного суду м. Одеси у складі:

ОСОБА_1,

при секретарі-Шевчик В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 13.01.2015 р. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки у звязку з наявною заборгованістю за кредитом. Просив в рахунок погашення заборгованостіОСОБА_2 за кредитним договором №1130346000 від 20.03.2007 року в сумі 1 736 960,04 гривень перед банком звернути стягнення на предмет іпотеки - житлове приміщення, а саме квартиру, загальною площею 35,5 кв. м., житловою площею 25,1 кв. м що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. В обґрунтування вказаної позовної заяви позивач посилався на таке.

20.03.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір кредиту № НОМЕР_1, згідно умов якого ОСОБА_3 надав Позичальнику кредитні кошти у розмірі 50 тисяч доларів США з розрахунку 13,5% річних на строк з 20.03.2007 р. по 20.03.2017 р. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між банком та ОСОБА_2 20.03.2007 року укладений договір іпотеки, предметом якого є квартира, загальною площею 35,5 кв. м., житловою площею 25,1 кв. м. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

08.12.2011 р. між Публічним акціонерним товариством «Укрсиббанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами та забезпечувальними договорами відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» набув права вимоги по кредитному договору №1130346000 . Проте Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконує у звязку з чим станом на 12.11.204 р. за ним наявна заборгованість у сумі 1736960,04 грн. з яких сума заборгованості за кредитом 737686,24 грн., сума заборгованості за відсотками 999273,80 грн.

В рахунок виконання зобовязання ОСОБА_3 має право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття (передачі) предмету іпотеки у власність згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі.

Представник позивача надав до суду 04.02.2015р. заяву, якою позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив розглянути позов за його відсутності, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з'явилась неодноразово, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася в установленому законом порядку, поважних причин неявки в судове засідання суду не представили.

Суд у зв'язку з неявкою відповідачів та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку ч.4 статті 169 ЦПК України, враховуючи відсутність відповідних заперечень від позивача та згоду позивача ухвалив слухати справу за відсутності відповідача, у порядку заочного розгляду справи на підставі наявних в справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлені такі фактичні обставини на підставі представлених представником позивача письмових доказів.

20.03.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір кредиту № НОМЕР_1 (а.с.8-17), відповідно до якого позивач надав позичальнику кредит в сумі 50000,0 доларів США до 20 березня 2017 року із сплатою відсотків за користування кредитом, виходячи із 13,5 % річних.

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, між банком та ОСОБА_2 20.03.2007 року укладений договір іпотеки (а.с.18-22), посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, за реєстровим № 537.

Згідно зазначеного договору предметом іпотеки є квартира, загальною площею 35,5 кв. м., житловою площею 25,1 кв. м що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

08.12.2011 р. між Публічним акціонерним товариством «Укрсиббанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами та забезпечувальними договорами (а.с.33,34) відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» набув права вимоги по кредитним та забезпечувальним договорам.

Згідно довідки ПАТ «Дельта Банк» (а.с.28) від 12.11.2014 р. за підписом Начальника управління супроводження операцій фізичних осіб ОСОБА_3 загальна заборгованість відповідача перед банком становить 1736960,04 грн. станом на 12.11.2014р. Будь-яких доказів щодо погашення відповідачем заборгованості за цим кредитним договором суду не надано.

Крім цього з доданих позивачем доказів вбачається, що ПАТ «Дельта Банк» на адресу ОСОБА_2 15.10.2014р. надіслало лист-вимогу(а.с.29) про наявну прострочену заборгованість у розмірі 53515,51 долл. США та уразі незадоволення вимоги банк буде звертатися до суду в позовом про звернення стягнення на майно у звязку з загальною заборгованістю станом на 01.10.2014р. у розмірі 108872,39 долл.США.

Також судом витребувана 09.12.2015р. Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо спірної квартири , з якої вбачається, що вказана квартира належить відповідачу і знаходиться під обтяженням з 20.03.2007р. на підставі заяви АКІБ «УкрСиббанк», та на підставі договору іпотеки на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» від 08.12.2011р., строк-до 20.03.2017р.

Аналізуючи матеріально-правові норми суд приходить до наступного:

Згідно норм ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно норм ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, на день постановлення рішення вбачається, що виконання зобов'язання з повернення кредиту не відбулось.

Відповідно до змісту ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно умов договору й вимог Цивільного кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. п. 1 та 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно зі ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до пп. 2.1.2., 4.1., 4.2., 4.3. договору іпотеки, іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки у випадках, зокрема: якщо іпотекодавець не виконує або неналежно виконує зобовязання за кредитним договором.

Отже, враховуючи, що позичальник не виконав своє зобов'язання з повернення кредиту, суд дійшов висновку про обґрунтованість звернення позивача із заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки.

За правилом ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно пп. 4.4., 4.5. договору іпотеки від 20.03.2007 року у випадку невиконання зобов'язання іпотекодавцем зазначеним у повідомленні, іпотекодержатель має право одержати задоволення своїх вимог шляхом звернення на предмет іпотеки, а саме: за рахунок коштів, виручених від реалізації предмета іпотеки, одержати задоволення своїх вимог на свій розсуд переважно перед іншими кредиторами або залишити у своїй власності предмет іпотеки шляхом погашення заборгованості за кредитним договором за рахунок власних коштів.

За правилом ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.

Таким чином, позивачем обрано на свій розсуд спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, що не суперечить вимогам статі 33 Закону України «Про іпотеку», у зв'язку із чим суд вважає за можливе звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю предмета іпотеки у власність та визнання за ним права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 2 ст.23 Закону України «Про іпотеку» особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Так, відповідно до ст. 317 ЦК України, змістом права власності є право володіння, користування та розпорядження майном.

Згідно з вимогами ст. 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Відповідно до ст.346 ЦК України, право власності припиняється у разі звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника.

Таким чином, існують всі підстави для задоволення вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання права власності на нього.

Крім того, згідно з пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом його дії інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Поняття "мораторій" у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України), що повною мірою відповідає лексичному значенню цього слова, яке розкривається в тлумачному словнику української мови.

Рішення ж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України "Про мораторій" не підлягає виконанню.

7 червня 2014 року набув чинності Закон України "Про мораторій", згідно з пунктом 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Судом встановлено. що у відповідача відсутнє на праві власності інше нерухоме майно та інше житло, в спірній квартирі вона зареєстрована, яка має площу менш ніж 140 кв.м. , таким чином підпадає під дію мораторію.

Разом з тим, на момент дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 року №1304-VII, що набрав чинності 07.06.2014 року, суд вважає за можливе відстрочити виконання судового рішення .

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов'язання в натурі, а також іншим способом, встановленим договором або законом.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею судові витрати. Оскільки позовні вимоги задоволені в повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 3654,00 гривень.

Керуючись ст. ст. 3, 6, 16, 317, 346, 526, 611, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 23, 33, 36, 37, 38 Закону України «Про іпотеку», «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» , ст.ст. 10, 11,15,60,88, ч.4 ст. 169,197, 209, 212, 214-215, 218, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, передачі предмета іпотеки у власність, визнання права власності на предмет іпотеки - задовольнити.

В рахунок виконання основного зобов'язання ОСОБА_2 щодо оплати заборгованості у розмірі 1736960,04 грн. за договором про надання споживчого кредиту №1130346000 від 20.03.2007 р. звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки без № від 20.03.2007 р., укладеного між Акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2, а саме: квартиру, загальною площею 35,5 кв. м., житловою площею 25,1 кв. м що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом передачі іпотекодержателю - Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» (ЄДРПОУ: 34047020, місцезнаходження: вул. Щорса, буд. 36, корп. Б, м. Київ, Київська обл., 01001) вищевказаного предмета іпотеки у власність та визнання за ним права власності на вищевказаний предмет іпотеки.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Дельта Банк» (ЄДРПОУ: 34047020, місцезнаходження: вул. Щорса, буд. 36, корп. Б, м. Київ, Київська обл., 01001) суму судового збору у розмірі 3654,00 гривень.

Рішення ж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача шляхом звернення з заявою про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: Домусчі Л.В.

09.12.2015