Рішення № 54537059, 03.12.2015, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/7702/15-ц

Провадження №2/521/3827/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2015 року місто Одеса

Малиновський районний суд місто Одеси у складі:

головуючого судді Плавича І.В.,

при секретарі Мазинській І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТДВ «СК «Альфа-Гарант», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, майнової та моральної шкоди, інших збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду знаходиться на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТДВ «СК «Альфа-Гарант», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, майнової та моральної шкоди, інших збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування власної позиції, позивач посилався на ті обставини, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку користувався автомобілем марки «Dodge Avenger», реєстраційний номер НОМЕР_1.

17 червня 2014 року відбулась ДТП за участю вказаного автомобілю під керуванням ОСОБА_1, а також автомобілю марки «Honda CRV», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 Вказана ДТП призвела до заподіяння певних механічних пошкоджень зазначеному майну позивача.

ОСОБА_1 вказував, що в результаті розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідача ОСОБА_2 було зокрема визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. З урахуванням викладеного, позивач вважає, що відшкодовувати заподіяну шкоду повинні ОСОБА_2 як особа, що цієї шкоди завдала та ТДВ «СК «Альфа-Гарант» як страховик винної особи. Виходячи з викладеного, уточнивши заявлені вимоги, позивач просив суд стягнути: з ТДВ «СК «Альфа-Гарант» суму страхового відшкодування у розмірі 2959,50 гривень, суму пені за час прострочення виплати страхового відшкодування в розмірі 409,90 гривень; з ОСОБА_2 суму майнової шкоди в розмірі 41293,24 гривень, суму франшизи в розмірі 1000,00 гривень; а також солідарно з відповідачів суму компенсації моральної шкоди в розмірі 3000,00 гривень та судові витрати.

ОСОБА_1 у судове засідання не зявився, повідомлявся судом про розгляд даної справи, причини неявки суду не відомі, але від представника особи надійшла заява про підтримання вимог та розгляд справи за відсутності сторони в порядку ст. 158 ч.2 ЦПК України.

Представник ТДВ «СК «Альфа-Гарант» у відкрите судове засідання не зявився, але від представника товариства надійшла заява про заперечення проти заявлених вимог та розгляд справи за відсутності сторони в порядку ст. 158 ч.2 ЦПК України.

ОСОБА_2 у відкрите судове засідання не зявився, повідомлявся судом про розгляд даної цивільної справи, причини неявки суду не відомі.

Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, прийнявши до уваги обставини спору та пояснення сторін, дослідивши представлені суду письмові докази, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами належну правову оцінку, суд прийшов до висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог виходячи з наступного.

Під час розгляду цивільної справи і на підставі присутніх в ній доказів судом було встановлено, що ОСОБА_1 користувався автомобілем марки «Dodge Avenger», реєстраційний номер НОМЕР_1.

17 червня 2014 року відбулась ДТП за участю автомобілю марки «Dodge Avenger», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, та автомобілю марки «Honda CRV», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2

Згідно постанови Малиновського районного суду міста Одеси у справі про адміністративне правопорушення №521/10510/14-п від 17 липня 2014 року, суд встановив наявність в діях ОСОБА_2 порушення Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України під №1306 від 10 жовтня 2001 року, у звязку з чим прийшов до висновку про наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Відповідно до судового рішення, ОСОБА_2 було визнано винним у вчинені відповідного адміністративного правопорушення. Дане судове рішення набрало законної сили у встановленому законом порядку.

Як регламентує ст. 61 ч.ч.1,3,4 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Крім того, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Водночас, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обовязкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Спираючись на вказану норму процесуального закону, суд приходить до висновку, що згадана ДТП відбулась за наявності вини ОСОБА_2

ДТП за участю вказаних автотранспортних засобів під керуванням наведених осіб призвела, зокрема, до заподіяння механічних пошкоджень автомобілю марки «Dodge Avenger», реєстраційний номер НОМЕР_1.

В матеріалах справи присутній рахунок-фактура №0000002726 від 24 вересня 2014 року, складений ПАТ «Одеса-Авто» згідно якого загальна сума відновлювального ремонту автомобілю марки «Dodge Avenger», реєстраційний номер НОМЕР_1 визначена на рівні 59050,26 гривень.

Даний рахунок сторонами не заперечувався, заяв про забезпечення доказів приводу визначення суми майнової шкоди з урахуванням вартості відновлювального ремонт не надходило.

Як зазначає ст. 1166 ч.1 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1187 ч.ч.1,2 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням, зокрема, транспортних засобів, механізмів та обладнання. При цьому, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, орєнди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобовязати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 509 ч.ч.1,2 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. При цьому, зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 ч.1, ч.2 п.3 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Як встановлено п.13 постанови №4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», враховуючи, що відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну. До таких осіб належить і особа, яка керувала транспортним засобом без доручення, але на підставі документів, визначених пунктом 2.1. Правил дорожнього руху України (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб).

В процесі розгляду даної цивільної справи та вирішуючи питання про розмір належної до стягнення суми майнової шкоди, суд встановив, що цивільно-правова відповідальність водія автомобілю марки «марки «Honda CRV», реєстраційний номер НОМЕР_2, була застрахована ТДВ «СК «Альфа-Гарант» та даний автомобіль був забезпеченим транспортним засобом.

Страховиком було визначено суму страхового відшкодування з урахуванням вартості відновлювального ремонту та фізичного зносу в загальному розмірі 17757,02 гривень. Однак в позасудовому порядку позивач отримав 13797,52 гривень, оскільки страховою компанією було вираховано франшизу в розмірі 1000,00 гривень та ПДВ.

В силу ст.36 п.36.2 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.

Однак як свідчать матеріали справи, ПАТ «Одеса-Авто» є платником податку на додану вартість. З урахуванням викладеного, суд погоджується із обґрунтованістю відповідних вимог ОСОБА_1 та приходить до висновку, що з відповідача ТДВ «СК «Альфа-Гарант» підлягає стягненню сума невиплаченого страхового відшкодування у розмірі 2959,50 гривень.

Як встановлює ст. 36п.36.5 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Заявляючи вимоги про стягнення пені за порушення строків виплати страхового відшкодування за період з 30 жовтня 2014 року по 27 березня 2015 року в розмірі 409,90 гривень, стороною позивача розраховано дані суми виходячи з простроченої суми виплати страхового відшкодування, кількості днів прострочення та показників облікової ставки НБУ. З даними розрахунками суд погоджується та вбачає обґрунтованим стягнути з ТДВ «СК «Альфа-Гарант» суму пені в заявленому розмірі.

Згідно ст. 1194 ч.1 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобовязана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З урахуванням викладеного та на підставі встановлених по справі обставин, суд вбачає обґрунтованим стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 франшизу у розмірі 1000,00 гривень та різницю між вартістю відновлювального ремонту та консолідованим страховим відшкодуванням з урахуванням франшизи у розмірі 41293,24 гривень.

В силу ст. 23 ч.ч.1,2,3,4 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується, зокрема, грішми. При цьому, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не повязана з розміром цього відшкодування.

У відповідності до ст. 1167 ч.1 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як розяснюють п.п. 3,9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року (в редакції від 27 лютого 2009 року), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. При цьому, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоровя потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При цьому, в силу ст. 26-1 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, МТСБУ) відшкодовується потерпілому фізичній особі, який зазнав ушкодження здоровя під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоровю.

Виходячи з викладеного, суд не вбачає обґрунтованою позицію сторони позивача, що відповідати за заподіну моральну шкоду разом із ОСОБА_2 має також і ТДВ «СК «Альфа-Гарант» та відмовляє в задоволенні відповідної вимоги до даного відповідача.

Отже зважаючи на вимоги позивача щодо компенсації заподіяної моральної шкоди, суд визнає, що особі з боку ОСОБА_2 дійсно було заподіяно певної моральної шкоди, однак суму компенсації, заявлену до стягнення, суд вбачає надмірною. Спираючись на принцип виваженості, розумності та справедливості, суд вважає, що вимога про компенсацію заподіяної моральної шкоди має бути обмежена сумою в розмірі 2000,00 гривень.

Як наводить ст. 88 ч.ч.1,2 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Але якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З огляду на викладене та у звязку із задоволенням даного позову, суд вбачає обґрунтованим стягнути з ТДВ «СК «Альфа-Гарант» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пропорційні суми оплаченого судового збору: з ТДВ «СК «Альфа-Гарант» 43,44 гривень (8/100 частка); з ОСОБА_2 499,60 гривень (92/100 частка).

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57, 60, 79, 88, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ТДВ «СК «Альфа-Гарант», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, майнової та моральної шкоди, інших збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з ТДВ «СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 суму невиплаченого страхового відшкодування в розмірі 2959,50 гривень.

Стягнути з ТДВ «СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 суму пені за порушення строків виплати страхового відшкодування за період з 30 жовтня 2014 року по 27 березня 2015 року в розмірі 409,90 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму майнової шкоди в розмірі 41293,24 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму франшизи в розмірі 1000,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму компенсації моральної шкоди в розмірі 2000,00 гривень.

Стягнути з ТДВ «СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 пропорційну суму оплаченого судового збору в розмірі 43,44 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пропорційну суму оплаченого судового збору в розмірі 499,60 гривень.

В задоволенні інших вимог ОСОБА_1 до ТДВ «СК «Альфа-Гарант», ОСОБА_2 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: