Рішення № 54537024, 15.12.2015, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2/522/9162/15

Справа № 522/18374/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2015 року

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

при секретарі Шевчик В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Одесі цивільну справу за цивільним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто", ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та пені, відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто", ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та пені, відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Свої вимоги мотивує тим, що 10 липня 2014 року о 13 год. 35 хв. у м. Одесі по проспекту Шевченка 33б відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та "VW Tiguan" д.н.з. НОМЕР_2 припаркованого на стоянці у дворі будинку.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 08 серпня 2014 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

В результаті даного ДТП було пошкоджено автомобіль позивача. Цивільно - правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ПАТ "УСК "Гарант-Авто", в результаті чого у позивача виникло право на відшкодування шкоди, завданої ДТП.

Відповідно до висновку N 406-07-14 від 21.07.2014 року вартість матеріального збитку завданого в результаті ДТП автомобілю НОМЕР_3 становить 26 678,34 грн. в т.ч. втрата товарного вигляду автомобіля становить 9149,92 грн.

Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ліміт відповідальності Страховика становить 50 000 грн.

Крім того, зазначає, що внаслідок ДТП порушилися його життєві плани, що призвело до значних душевних страждань.

Посилаючись на те, що відповідачі у добровільному порядку не виплачують розмір матеріального збитку, просить стягнути з ПАТ "УСК "Гарант-Авто" на свою користь розмір страхового відшкодування в сумі 17528,42 грн. 4979,04 грн. пені, інфляційні втрати у розмірі 7782,62 грн. та три відсотки річних у сумі 324,16 грн., стягнути з ОСОБА_2 на свою користь матеріальний збиток у розмірі 9949,92 грн. та моральну шкоду, які він оцінює у 10 тис. грн., а також стягнути з відповідачів судові витрати.

в судове засідання представник позивача не зявилась, надавши суду заяву про розгляд справи у її відсутність. У минулих судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача ПАТ "УСК "Гарант-Авто" у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини поважності неявки суду не повідомив.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник в судове засідання не зявились. про час і місце судового засідання сповіщались належним чином, причини неявки його представник суду не повідомив. також від відповідача двічі надходили заяви про відкладання справи у звязку з перебуванням його дитини на лікування. проте суду не надано належних доказів щодо того факту, що саме відповідач знаходився з дитиною лікарні.

У минулих судових засіданнях позовні вимоги визнав частково, не заперечував проти відшкодування 50% матеріального збитку за втрату товарного вигляду від 9148,92 грн. та відшкодування витрат на юриста та звіт, нанесення моральної шкоди не визнав.

Суд, враховуючи пояснення сторін в минулих судових засіданнях, дослідивши матеріали справи, приходить до слідуючого висновку.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, відповідача ОСОБА_2 та його представника, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні автомобіль НОМЕР_3 належить на праві власності позивачу, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а. с. 38).

10 липня 2014 року о 13 год. 35 хв. у м. Одесі по проспекту Шевченка біля будинку 33-б відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та "VW Tiguan" д.н.з. НОМЕР_2, який був припаркований на стоянці у дворі цього будинку дочкою позивача водієм ОСОБА_3 (а.с. 38, 43), яка користувалась даним автомобілем за згодою власниці.

На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ПАТ "УСК "Гарант-Авто", що підтверджується полісом N АС/8601959 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, строк дії якого з 09 жовтня 2013 року до 08 жовтня 2014 року на суму 50 000 грн. (а.с. 36).

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 08 серпня 2014 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.(а. с. 13).

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Виходячи з аналізу процесуальних норм права, преюдиціальність фактів, які відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню, ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними (ті самі особи (особа) або правонаступники) і об'єктивними (предмет спору, предмет доказування) межами, за якими сторони чи інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники, не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судом у рішенні в такій справі факти і правовідносини.

Внаслідок даного ДТП автомобіль НОМЕР_3 отримав механічні пошкодження.

19 серпня 2014 року позивач звернувся до страхової компанії ПАТ "УСК "Гарант-Авто" з повідомленням про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування (а.с. 44).

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Згідно із ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" після розгляду страховиком наданих йому визначених у статті 35 цього Закону документів про дорожньо-транспортну пригоду страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування.

Як пояснив у судовому засіданні позивач, у порушення вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідач-1 у місячний строк не здійснив виплату страхового відшкодування на його користь, що стало підставою для звернення з даним позовом.

Відповідно до висновку N 406-07-14 від 21.07.2014 року вартість матеріального збитку завданого в результаті ДТП автомобілю НОМЕР_3 становить 26 678,34 грн. в т.ч. втрата товарного вигляду автомобіля становить 9149,92 грн. (а. с. 14-19).

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За змістом ст. 28 вищезазначеного закону, шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно зі ст. 29 вказаного закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством,

Після розгляду страховиком наданих йому визначених у статті 35 цього Закону документів про дорожньо-транспортну пригоду страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення щодо прийнятого рішення. Виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця (ст. ст. 46, 37 Закону).

Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування.

У ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України зазначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У ч. 2 ст. 1192 ЦК України зазначено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно роз'яснень у п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 4 від 01.03.2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Судом встановлено, що саме ОСОБА_2 допустив порушення правил дорожнього руху, а тому відповідати за втрату товарного виду повинен саме він.

У постанові Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992 року роз'яснено, що при стягненні на користь потерпілого вартості пошкодженого майна враховується зношеність пошкодженого майна.

Розрахунок зношеності проводиться відповідно до ОСОБА_3 товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24 листопада 2003 року N 3142/5/2092.

Крім того, згідно з Положеннями про порядок та умови проведення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, затвердженими КМУ від 28 вересня 1996 року N1175, страхувальником відшкодовується третій особі завдана внаслідок пошкодження транспортного засобу саме пряма шкода, у якій враховується вартість пошкоджених деталей транспортного засобу на момент ДТП, а саме з урахуванням фізичного зношення транспортного засобу, а не вартість нових деталей.

У судовому засіданні встановлено, що ПАТ "УСК "Гарант-Авто" у порушенні вищезазначених норм та умов договору свої обов'язки перед позивачем не виконав, а саме не виплатив страхове відшкодування.

З огляду на те, що на час розгляду справи в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач-1 здійснив виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_1, суд приходить до висновку про необхідність її стягнення судовим рішенням у розмірі ліміту відповідальності за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів N АС/8601959 у сумі 17528,42 грн.

Позивач також зазначив, що згідно до законодавства пеня, три проценти річних, а також збитки від інфляції нараховуються починаючи з 17.11.2014 року (останній день розгляду заяви про страхове відшкодування). Так, заборгованість за зобов'язанням складає 17528,42 грн., збитки від інфляції 7782,362 грн., відсотки за користуванням коштами 324,16 грн., пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань 4979,04 грн.

Отже сума загального відшкодування збитків складає: 30614,24 грн.

Суд погоджується з розрахунками позивача та приймає їх як підставу для задоволення позовних вимог у цій частині.

Враховуючи визнання позову відповідачем 2 в частині, що заявлена стосовно відшкодування підготовки звіту (500,0 грн.), за надання допомоги юриста (300,0 грн.), а також за втрату товарної вартості автомобіля у розмірі 50% вартості втрати, суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині повністю, оскільки відповідач-2 не обґрунтував посилання на 50% стягнення суми втрати товарної вартості, тому підлягає стягненню сума 9 949 грн. 92 коп.

Щодо стягнення моральної шкоди з відповідача 2 суд приходить до висновку про відхилення вимог, з огляду на таке.

У ч. 1 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно роз'яснень у п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України N 4 від 31.03.95 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У зв'язку з пошкодженням автомобіля, неможливість його використання за призначенням стосувалась лише ОСОБА_3І, яка ним користувалась і жодним чином не стосувалась позивача оскільки автомобілем він не користувався.

У судовому засіданні відповідач - 2 заперечував відшкодувати моральну шкоду посилаючись на недоведеність вимог позивача щодо цього.

Погоджуючись з цим суд приходить до висновку про недоведеність вимог позивача про стягнення моральної шкоди у розмірі 10 тис. грн.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу.

Однак, ПАТ "УСК "Гарант-Авто" не скористався своїм правом надати заперечення проти заявлених позовних вимог ОСОБА_1

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Крім того, у відповідності до ст. 88 ЦПК України стягненню з ПАТ "УСК "Гарант-Авто" та ОСОБА_2 на користь позивача підлягають витрати по оплаті судового збору в розмірі по 252 грн. 82 коп. з кожного.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 22, 28, 29, 34, 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. ст. 16, 23, 990, 1166, 1167, 1187, 1192, 1194 ЦК України, ст. ст. 3, 10-11, 15, 56, 57, 58, 60-61, 79, 84, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (код ЄДРПОУ 16467237) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4) майнову шкоду у розмірі 30614,24 (тридцять тисяч шістсот чотирнадцять) грн., та судовий збір у розмірі 252,82 (двісті пятдесят дві) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4) майнову шкоду у розмірі 9949,92 (девять тисяч девятсот сорок девять) грн. та судовий збір у розмірі 252,82 (двісті пятдесят дві) грн.

У решті заявлених позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду шляхом подання через Приморський районний суд міста Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Домусчі Л.В.

15.12.2015