Постанова № 54535641, 07.12.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2015 року Справа № 808/1314/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Семененко М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Сільськогосподарського приватного підприємства Агрофірма «Людмила»

до ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

про скасування податкового повідомленнярішення,

ВСТАНОВИВ:

11 березня 2015 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Сільськогосподарського приватного підприємства Агрофірма «Людмила» (далі - позивач, СПП АФ «Людмила») до ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, в якому позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0001152201 від 02.07.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 1 554 762,75 грн.

У судовому засіданні 01.04.2015 замінено відповідача ОСОБА_1 об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на правонаступника ОСОБА_1 об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - відповідач, ОСОБА_1 ОДПІ).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на хибність висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства та зазначає, що СПП АФ «Людмила» є сільгоспвиробником та використовує у своїй діяльності орендовані землі для ведення сільськогосподарського виробництва, у зв'язку з чим є суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість. Частина договорів оренди землі не зареєстрована у визначеному законодавством порядку, у зв'язку з чим на думку контролюючого органу зазначені землі не відносяться до орендованих виробничих потужностей сільгоспвиробника, а тому позивач втратив право на застосування спеціального режиму оподаткування в цій частині. Позивач не погоджується з такою позицією відповідача та зазначає, що нормами Податкового кодексу України не визначено вимог до правового статусу договорів, на підставі яких у сільгоспвиробника виникає право користування земельною ділянкою, відтак використання таких земель є належним підтвердженням частки сільгоспвиробництва для цілей справляння фіксованого податку.

Крім того, позивач зазначає, що відповідачем некоректно обраховано площу оброблених позивачем полів та співставлено її з задекларованою площею, оскільки при обрахуванні відповідачем просумовано різні види робіт на одних і тих самих площах та по різним сільськогосподарським культурам, без урахування їх циклічності відповідно до вимог агрономії. Зазначене призвело до викривлення обсягу використовуваної позивачем землі.

Також позивач зазначає про безпідставність висновків відповідача про заниження податкового зобов'язання за загальною декларацією за грудень 2012 у зв'язку з не включенням до бази оподаткування залишкової вартості списаних основних виробничих засобів - комбайнів. Позивач вважає, що на вказані правовідносини поширюється норма п.189.9 ст.189 Податкового кодексу України, оскільки комбайни були викрадені.

Крім того, вказує на відсутність пов'язаності осіб позивача та його контрагента ПП «ОСОБА_2 і Ко», оскільки зазначене підприємство є найбільш крупним сільгоспвиробником у земельному сегменті Дмитрівської сільської ради Запорізької області, де здійснює свою господарську діяльність позивач, послугами якого користуються більшість інших сільгосппідприємств. Зазначає, що відповідачем не доведено, що позивачем придбавались послуги у даного контрагента за цінами, відмінними від звичайних. Всі господарські відносини позивача з ПП «ОСОБА_2 і Ко» підтверджені належним чином складеними та оформленими первинними документами, відтак висновки про те, що дані господарські операції здійснені позивачем без мети їх подальшого використання у межах господарської діяльності з метою отримання податкової вигоди шляхом штучного формування податкового кредиту є безпідставними.

Також позивач вважає безпідставними висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій позивача з контрагентом ПП «Комунбудсервіс-2005», оскільки придбані добрива були фактично отримані позивачем та використані у власній господарській діяльності, що підтверджується належними первинними документами. Зазначає, що неможливість проведення перевірки контрагента не може бути підставою для сумніву у реальності операції з постачання, а можливі наслідки порушення контрагентом податкового законодавства мають застосовуватись саме до нього, а не до позивача.

Відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування заперечень посилається на те, що сільськогосподарська продукція, вироблена на земельних ділянках, право користування якими не оформлено у відповідності до вимог чинного законодавства, не може вважатись власно виробленою продукцією з метою застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість. Під час перевірки було встановлено, що позивачем власними силами та з залученням інших осіб було оброблено та використано земельних ділянок, площа яких перевищує задекларовану, при цьому відсутні належним чином укладені договори оренди даних земельних ділянок. Отже, сума податкових зобов'язань з податку на додану вартість, нарахована на вартість реалізованих сільськогосподарських товарів, вирощених на даних земельних ділянках, повинна була відображатись підприємством в загальній декларації.

Також відповідач вважає, що позивачем безпідставно не включено до загальної бази оподаткування по декларації за грудень 2012 року суми залишкової вартості списаних основних виробничих засобів - комбайнів, оскільки звернення до правоохоронних органів відбулось за фактом нестачі основних фондів, а не у зв'язку з їх викраденням.

Крім того, зазначає, що позивач та ПП «ОСОБА_2 і Ко» є пов'язаними особами, оскільки генеральним директором на обох підприємствах є гр. ОСОБА_2 Виходячи з обсягу наданих позивачу даним контрагентом послуг з оброблення полів, обсягу оброблених земель позивачем, загальної площі земель, пов'язаності контрагентів, контролюючий орган дійшов висновку про нереальність здійснених господарських операцій.

Також відповідач зазначає про нереальність господарських операцій позивача з ПП «Комунбудсервіс-2005», оскільки не підтверджено належним чином транспортування товару. Крім того, за даними аналітичної системи АІС «Податковий блок» свідоцтво платника податку на додану вартість скасовано 28.12.2011, постановою господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2012 ПП «Комунбудсервіс-2005» визнано банкрутом. Зазначене свідчить проте, що ПП «Комунбудсервіс-2005» здійснювало діяльність, спрямовану на проведення операцій з надання податкової вигоди третім особам, у зв'язку з чим, формування позивачем податкового кредиту з урахуванням сум податку по операціям з даним контрагентом є протиправним.

Представник позивача в судове засідання не зявився, подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, вважає за необхідне зазначити таке.

З матеріалів справи встановлено, що Сільськогосподарське приватне підприємство Агрофірма «Людмила» зареєстровано ОСОБА_1 райдержадміністрацією Запорізької області 04.03.2002, знаходиться на податковому обліку в ОСОБА_1 ОДПІ, є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва від 05.09.2009 № 100168898.

У період з 27.01.2014 по 07.02.2014, з урахуванням продовження терміну, фахівцями відповідача проведено позапланову виїзну перевірку СПП АФ «Людмила» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, за наслідками якої складено ОСОБА_3 від 13.02.2014 №012/08-22-22-01-06/31853319 (далі - ОСОБА_3 перевірки) (а.с.9-76, т.1).

Згідно висновків ОСОБА_3 перевірки встановлено, крім іншого, такі порушення:

1) пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1, п. 189.9 ст. 189, п. 198.3, п. 198.5 ст. 198, п. 209.5 ст. 209 Податкового кодексу України від 02.12.2010 за №2755-VI (із змінами та доповненнями), ст. 125 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (із змінами та доповненнями), п. 1.4 ст. 1, п. 4.1. ст. 4 «Методичних рекомендацій щодо складання Розрахунку питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу…», затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики України від 22.10.2009 №752 в результаті чого:

- занижено податок на додану вартість за загальною декларацією за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 на суму 1 752 454,00 грн., в тому числі: за березень 2011 року на суму 10 065,00 грн., за серпень 2011 року на суму 18 526,00 грн., за вересень 2011 року на суму 72 261,00 грн., за листопад 2011 року на суму 47 140,00 грн., за грудень 2011 року на суму 59 017,00 грн., за лютий 2012 року на суму 12 624,00 грн., за квітень 2012 року на суму 264 233,00 грн., за травень 2012 року на суму 81 159,00 грн., за червень 2012 року на суму 20 876,00 грн., за липень 2012 року на суму 355 438,00 грн., за серпень 2012 року на суму 126 761,00 грн., за вересень 2012 року на суму 343 768,00 грн., за жовтень 2012 року на суму 16 418,00 грн., за листопада 2012 року на суму 139 924,00 грн., за грудень 2012 року на суму 75 465,00 грн., за січень 2013 року на суму 31 252,00 грн., за лютий 2013 року на суму 45 930,00 грн., за березень 2013 року на суму 31 607,00 грн. та завищено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету за загальною декларацією за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 на суму 32 440,00, у тому числі за квітень 2013 року на суму 5 547,00 гр., за травень 2013 року на суму 1 012,00 грн., за червень 2013 року на 8 796,00 грн., за липень 2013 року на суму 2 617,00 грн., за серпень 2013 року на суму 2 617,00 грн., за вересень 2013 року на суму 4 060,00 грн., за жовтень 2013 року на суму 3 394,00 грн., за листопад 2013 року на суму 3 879,00 грн., за грудень 2013 року на суму 518,00 грн.;

- завищено різницю між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту (р.9-р.17)р.18 скороченої декларації за період з 01.01.2011 по 28.02.2011 на суму 523,00 грн., у тому числі за січень 2011 року на суму 156,00 грн., за лютий 2011 року на суму 367,00 грн.;

- завищено суму податку на додану вартість, яка у поточному звітному періоді підлягає нарахуванню та спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства (стаття 209 розділу V Кодексу) (рядок 7-рядок 13) (позитивне значення) р.14 (р.17, р.25) за період з 01.03.2011 по 31.12.2011 на суму 281 179,00 грн., у тому числі за березень 2011 року на суму 10 588,00 грн., за липень 2011 року на суму 20 264,00 грн., за серпень 2011 року на суму 24 524,00 грн., за вересень 2011 року на суму 72 261,00 грн., за листопад 2011 року на суму 6 181,00 грн., за грудень 2011 року на суму 59 017,00 грн., за лютий 2012 року на суму 12 624,00 грн., за липень 2012 року на суму 31 289,00 грн., за грудень 2012 року на суму 9 614,00 грн., за січень 2013 року на суму 2 484,00 грн., за лютий 2013 року на суму 19 153,00 грн., за березень 20103 року на суму 13 180,00 грн.

- занижено суму податку на додану вартість, яка у поточному звітному періоді підлягає нарахуванню та спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства (стаття 209 розділу V Кодексу) (рядок 7-рядок 13) (позитивне значення) р.14 (р.17, р.25) за період з 01.03.2011 по 31.12.2013на суму 342 907,00 грн., у тому числі за квітень 2012 року на суму 116 691,00 грн., за травень 20102 року на суму 14 762,00 грн., за червень 2012 року на суму 16 114,00 грн., за серпень 2012 року на суму 47 583,00 грн., за вересень 2012 року на суму 105 651,00 грн., за жовтень 2012 року на суму 12 619,00 грн., за листопад 2012 року на суму 89 487,00 грн.;

- завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.22-р.23) р.24 за грудень 2013 року з періодом виникнення у листопаді 2013 року на суму 14 292,00 грн.;

На підставі акту перевірки відповідачем, крім іншого, прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.03.2014 №0000172201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем 2 095 371,00 грн., за штрафними санкціями 521 330,00 грн.

20.06.2014 ГУ Міндоходів у Запорізькій області рішенням про результати розгляду первинних скарг №2219/10/08-01-10-04-13 частково задоволено скарги СПП АФ «Людмила» та скасовано, зокрема, податкове повідомлення-рішення ОСОБА_1 ОДПІ від 18.03.2014 №0000172201 в частині зайво визначеного грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 1 331 619,00 грн., в іншій частині зазначене рішення залишено без змін та збільшено суму штрафної (фінансової) санкції у розмірі 221 768,50 грн..

Також, зобов'язано ОСОБА_1 ОДПІ прийняти окреме податкове повідомлення-рішення відповідно до «Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків».

На виконання рішення ГУ Міндоходів у Запорізькій області від 20.06.2014 відповідачем прийнято нове податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 02.07.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 763 752,00 грн. за основним платежем та застосовано 791 010,75 грн. штрафних санкцій.

Позивач, не погодившись з прийнятим податковим повідомленнямрішенням, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки ОСОБА_3 перевірки, для вирішення позовних вимог суд вважає необхідним дослідити обґрунтованості цих висновків.

Суд зазначає, що згідно висновків ОСОБА_3 перевірки підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання в частині, що є предметом даного судового розгляду, стало виявлене порушення позивачем пп.14.1.235 п.14.1 ст.14, п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189, п.198.3, п.198.5 ст.198, п.209.5 ст.209 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп.14.1.235 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України (тут і в подальшому - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Згідно з п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених платником на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна та комунальних послуг і енергоносіїв), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У разі постачання товарів за договорами фінансового лізингу базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість, але не нижче ціни придбання об'єкту лізингу.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Згідно з п.189.1 ст.189 Податкового кодексу України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно з п.209.5 ст.209 податкового кодексу України платник податку, який придбаває сільськогосподарські товари/послуги в сільськогосподарського підприємства, який обрав спеціальний режим оподаткування, має право збільшити податковий кредит на суму сплаченого (нарахованого) податку в загальному порядку.

З ОСОБА_3 перевірки судом встановлено, що в ході перевірки використання позивачем земельних ділянок з урахуванням порушень, викладених в пп.3.5.16 ОСОБА_3 перевірки, встановлено, що:

- у 2011 році на загальну площу 1728,7953 га ріллі відсутні належним чином укладені договори оренди використаних земельних ділянок в розмірі 390,149 га;

- у 2012 році на загальну площу 1710,263 га ріллі відсутні належним чином укладені договори оренди використаних земельних ділянок в розмірі 390,149 га;

- у 2013 році на загальну площу 1288,6044 га ріллі відсутні належним чином укладені договори оренди використаних земельних ділянок в розмірі 537,341 га.

ОСОБА_3 перевірки, судом встановлено, що останнім підпунктом пункту 3.5. розділу 3 ОСОБА_3 є пп.3.5.11, а п.3.5.16 в ОСОБА_3 відсутній, відтак неможливо дослідити правомірність виявлених порушень, на які посилається відповідач.

Зі змісту ОСОБА_3 перевірки судом встановлено що у 2011 році позивачем самостійно задекларовано у загальному податковому розрахунку фіксованого податку на 2011 рік загальну площу земельних ділянок 1728,7900 га.

Згідно довідки Запорізької регіональної філії Центру державного земельного кадастру № 30 від 10.01.2011 про розмір площі земель сільськогосподарського призначення станом на 01.01.2011 у позивача в оренді перебувають земельні ділянки загальною площею 1412,1184 га.

Згідно довідки № 13 від 17.01.2011 Виконавчого комітету Дмитрівської сільської ради, станом на 01.01.2011 у позивача в оренді перебуває земля загальною площею 1812,0000 га, з них:

зареєстровані договори - на площу 1236,44 га;

знаходяться на реєстрації в ДЗК - на площу 264,75 га;

не витребувані паї - на площу 52,04 га;

соц. сфера земля у сумісній обробці - на пощу 83,21 га;

договір оренди - на площу 175,56 га.

Згідно даних реєстру пайщиків на 01.01.2011, в користуванні позивача знаходиться земля, загальною площею 1534,6700 га, з них:

зареєстровані договори оренди - на площу 1323,9024 га;

знаходяться на реєстрації - на площу 210,919 га;

не витребувані паї - на площу 52,0453 га;

соц.сфера договори на сумісну обробку землі - на площу 127,5424 га;

договір оренди землі - на площу 175,65 га.

На підставі зазначеної інформації контролюючий орган дійшов висновку, що позивачем за період з 01.10.2011 по 31.12.2011 використовувалось земель сільськогосподарського призначення 1889,9600 га, а розбіжність з задекларованою площею склала 1728,79001412,11841812,0001889,9600=161,1700 га, яка не відображена в податковому розрахунку фіксованого податку на 2011 рік.

Суд критично відноситься до таких розрахунків відповідача та зазначає, що з урахуванням наявної у відповідача інформації станом на 01.01.2011 не можливо беззаперечно встановити обсяг використання позивачем земельних ділянок за період з 01.10.2011 по 31.12.2011, адже жодного обрахунку за даний період не здійснювалось. Крім того, зроблений перевіряючи ми в ОСОБА_3 перевірки арифметичний розрахунок невідображених земель не є очевидним, оскільки не відповідає математичним вимогам, однак під час судового розгляду справи представник відповідача не зміг пояснити порядок здійсненого розрахунку.

Суд зазначає, що інформація, покладена відповідачем в основу для висновків про використання позивачем земельних ділянок без належного оформлення, є суперечливою та, на думку суду, унеможливлює обґрунтоване визначення правомірності декларування позивачем використовуваних земель. Також, контролюючим органом не досліджувались жодні первинні документи, як-то договори оренди земельних ділянок.

Крім того, в ОСОБА_3 перевірки зазначено про встановлені площі земель сільськогосподарського призначення без належним чином укладених договорів оренди на площу 390,50 га ріллі.

Суд звертає увагу, що жодних обґрунтувань, на підставі чого контролюючий орган дійшов таких висновків, ОСОБА_3 перевірки не містить.

Аналогічний аналіз використовуваних позивачем земельних ділянок у 2012 році здійснений контролюючим органом на підставі відомостей про самостійно задекларовану позивачем загальну площу земельних ділянок у розмірі 1710,2600 га; даних Запорізької регіональної філії Центру державного земельного кадастру про площі земельних ділянок, які перебувають у позивача в оренді - 1499,4624 га; довідки Центру державного земельного кадастру № 38/001 від 16.04.2012, відповідно до якої в Бердянському районному виробничому відділі знаходяться на оформленні додатки до реєстраційних справ договорів оренди земельних ділянок на площу 117,7170 га; довідки відділу Держкомзему у Бердянському районі Запорізької області від 13.02.2012 № 01-02/204, згідно з якою на реєстрації знаходяться договори оренди землі на загальну площу 73,7358 га; даних реєстру пайщиків - станом на 01.01.2012 позивач використовує землі площею 1 534,6700 га, з них:

зареєстровані договори оренди - на площу 1323,9024 га;

знаходяться на реєстрації - на площу 210,919 га;

не витребувані паї - на площу 52,0453 га;

соц.сфера договори на сумісну обробку землі - на площу 127,5424 га;

договір оренди землі - на площу 175,65 га.

На підставі зазначеної інформації відповідач дійшов висновку, що на період з 01.01.2012 по 31.12.2012 підприємство використовувало землі площею 1889,9600 га, тобто розбіжність склала 1710,26001499,46241889,9600=179,7000 га, яка не відображена в податковому розрахунку фіксованого податку на 2012 рік.

Також контролюючим органом зазначено, що у 2013 році позивачем самостійно задекларовано у загальному податковому розрахунку фіксованого податку на 2013 рік загальну площу земельних ділянок 1288,6000 га.

В ході перевірки первинних документів було встановлено невідповідність площ земельних ділянок. а саме засіяно на 2013 рік озима пшениця - 1232,71 га, дані реєстру використовуваних земельних ділянок - 1267,6748 га, відхилення - 827,7072 га.

На підставі зазначеної інформації відповідач дійшов висновку, що у 2013 році підприємство використовувало землі площею 537,341 га невідомого походження.

Позиція суду щодо обґрунтованості виявлених порушень аналогічна позиції, висловленій щодо періоду 2011 року.

Під час судового розгляду представник відповідача зазначив, що висновок про використання позивачем земель невідомого походження обумовлений здійсненим аналізом взаємовідносин позивача з ПП "Войник і Ко" щодо надання послуг з культивації та посіву культур. Відповідач вважає, що позивачем у податковому обліку відображено надання послуг на земельних площах, що перевищують задекларовані позивачем, та які не могли бути виконані у визначеному обсязі (ОСОБА_3 перевірки арк.33-39).

Разом з тим, позивачем надано до матеріалів справи докази, а саме: акти про використання добрив, звіти про рух матеріальних цінностей, акти про списання сім'я, облікові листи тракториста, службові записки, акти здачі-прийняття робіт, план розміщення сільгоспкультур під врожай (т.3, 4), які свідчать про неврахування контролюючим органом обставин, які мають значення для прийняття рішення.

Так, в даних таблиці на арк.37-38 ОСОБА_3 перевірки за період березень 2012 року зазначено про внесення позивачем самостійно добрив на площі 646,6 га. Згідно наданих облікових листів тракториста, актів про використання мінеральних, органічних та бактеріальних добрив, звіту про рух матеріальних цінностей, площа складає 625,33 га (а.с.10-27, т.3)

За період квітень 2012 року в ОСОБА_3 перевірки зазначено про здійснення позивачем самостійно посіву соняшника на площі 870,31 га. Разом з тим, згідно наданих позивачем актів списання загиблих посівів, облікових листів трактористів, звітів про використання палива, фактично засіяно соняшника на площі 617 га. Також відповідачем не було враховано дворазовий цикл виконання робіт у квітні 2012 року (а.с.28-70, т.3).

За травень 2012 року позивачем самостійно здійснено культивацію під соняшник на площі 114,5 га, на підтвердження чого надано облікові листи тракториста, що відповідачем в ОСОБА_3 перевірки не відображено (а.с.71-118, т.3). Також зазначене підтверджується аналізом використання мастильно-паливних матеріалів, здійсненим відповідачем в ОСОБА_3 перевірки.

У червні 2012 року позивачем самостійно здійснено культивацію під соняшник на площі 91 га, обпашку полів на площі 11,3 га, збирання озимої пшениці на площі 30,5 га, на підтвердження чого надано службову записку, акт про використання мінеральних, органічних та бактеріальних добрив, облікові листи тракториста, що відповідачем в акті перевірки не відображено (а.с.119-151, т.3). Також не враховано подвійний цикл здійснених робіт у червні 2012, що зумовлено агрономічними вимогами.

У серпні 2012 року позивач самостійно здійснив подрібнення рослинних залишків на площі 495 га та збирання соняшника на площі 86 га, що відповідачем у ОСОБА_3 перевірки не відображено (а.с.172-185, т.3).

У вересні 2012 року позивач отримав від ПП «ОСОБА_2 і Ко» послуги з посіву озимої пшениці на площі 762 га, однак відповідачем не враховано, що при цьому було використано та списано насіння позивача, у зв'язку з чим відповідач двічі обрахував площу 762 га (а.с.186-207, т.3)

Аналогічна операція здійснена у жовтні 2012 року, відповідно до якої ПП «ОСОБА_2 і Ко» технічно виконав засіб озимої пшениці на площі 415,5 га з використанням насіння позивача (а.с.1-17, т.4).

Таким чином, з аналізу вищенаведеного встановлено, що висновки відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства, яке виразилось у використані позивачем у сільськогосподарському виробництві не оформлених належним чином та не задекларованих земельних ділянок, а також щодо питомої ваги сільськогосподарського виробництва є необґрунтованими, оскільки зроблені без врахування усіх обставини, що мають значення для прийняття рішення.

Також, суд зазначає, що з матеріалів справи встановлено, що протягом 2012 року, коли позивач мав господарські відносини з ПП «ОСОБА_2 і Ко», які ставляться відповідачем під сумнів, директором СПП АФ «Людмила» був ОСОБА_4 Зазначеним спростовуються твердження відповідача про пов'язаність осіб з тих підстав, що генеральним директором обох підприємств є ОСОБА_2 Інших доказів пов'язаності осіб відповідачем не надано. У зв'язку з чим, твердження відповідача про пов'язаність суб'єктів СПП АФ «Людмила» та ПП «ОСОБА_2 і Ко» є безпідставним та необґрунтованим.

Стосовно взаємовідносин позивача з ПП «Комунбудсервіс-2005» суд зазначає, що відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до абз. а) п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобовязані вести облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобовязань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Пунктом 201.6 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

З матеріалів справи встановлено що між позивачем та ПП «Комунбудсервіс-2005» укладено договір поставки товарів № 46 від 07.10.2011, відповідно до умов якого позивач придбав нітроамофоску у загальній кількості 62 500 кг (а.с.5, т.2).

На підтвердження здійснення господарської операції до матеріалів справи надано податкову накладну, видаткову накладну, корінці квитанцій до прибуткових касових ордерів, звіт про рух матеріальних цінностей. картку складського зберігання, на підтвердження транспортування товару надано копію завдань тракториста (а.с.51-78, т.2).

Суд вважає за необхідне зазначити, що наявна в матеріалах справи податкова накладна, виписана від ПП «Комунбудсервіс-2005» для документального оформлення виконання умов договору, містить відомості про адресу місцезнаходження покупця та продавців, одиницю виміру товару, кількість товару, ціну товару, тому відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо її оформлення не встановлено, зауваження до змісту та форми відсутні, що не заперечується і відповідачем в акті перевірки. За таких обставин, підстави для невключення сум податку на додану вартість по вказаній податковій накладній до складу податкового кредиту позивача відсутні.

Щодо посилань відповідача на анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, суд зазначає, що анулювання відбулось у грудні 2011 року, тобто вже після того, як господарська операція була закінчена (останній платіж 17.11.2011).

Крім того, суд зазначає, що в разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення податкового законодавства окремим платником податків, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Також суду не надано доказів наявності обвинувального вироку відносно посадових (службових) осіб ПП «Комунбудсервіс-2005» та наявності рішення суду про визнання угод недійсними.

Суд також не бере до уваги посилання відповідача на те, що адреса місцезнаходження та прізвище директора ПП «Комунбудсервіс-2005», зазначені в договорі поставки, відрізняються від даних АІС «Податковий блок», оскільки питання реєстрації місцезнаходження та особи директора досліджувалось відповідачем на момент здійснення перевірки, а не на момент укладання договору.

Таким чином, висновки відповідача про безпідставність віднесення позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум податку по господарських операціях з ПП «Комунбудсервіс-2005» є необґрунтованими та не базуються на нормах чинного законодавства.

Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду ухвалами суду від 01.04.2015, 01.07.2015, 29.07.2015 та 29.08.2015 провадження у справі зупинялось за клопотанням представника відповідача для надання додаткових доказів, разом з тим, відповідачем, окрім письмових заперечень, до матеріалів справи не надано жодного доказу на підтвердження власної позиції.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено порушення позивачем пп.14.1.235 п.14.1 ст.14, п.188.1 ст.188, п.198.3, п.198.5 ст.198, п.209.5 ст.209 Податкового кодексу України, у звязку з чим податкове повідомлення-рішення в даній частині є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо порушення позивачем пп.189.1, 189.9 ст.189 Податкового кодексу України, суд зазначає, що вказаними нормами визначено, що в разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання (п.189.1).

В разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням (п.189.9).

З матеріалів справи встановлено, що за наслідками проведеної позивачем інвентаризації було виявлено нестачу основних фондів залишковою вартістю 166 568,35 грн.

У зв'язку з виявленою нестачею позивач звернувся до правоохоронних органів і з заявою про злочин, вчинений колишнім директором підприємства ОСОБА_4 на підставі статей 191, 358 та 388 Кримінального кодексу України.

Позивач вважає, що зазначене майно є викраденим, у зв'язку з чим включення до загальної бази оподаткування залишкової вартості списаних основних фондів не передбачено.

Суд зазначає, що факт незаконного заволодіння чужим майном має бути підтверджений відповідно до законодавства, тобто вироком суду, або постановою суду про закриття провадження у справі у випадках, встановлених Кримінальним процесуальним кодексом України.

Разом з тим, до матеріалів справи не надано належних доказів встановлення факту викрадення основних фондів підприємства, у зв'язку з чим висновки контролюючого органу про порушення позивачем приписів п.189.9 ст.189 Податкового кодексу України є обґрунтованими.

Таким чином, на порушення п.189.1 та п.189.9 ст.189 Податкового кодексу України підприємством не включено до бази оподаткування залишкову вартість списаних основних фондів у сумі 166 568 грн., що призвело до заниження податкового зобовязання за загальною декларацією за грудень 2012 року на суму 33 317,00 грн.

Відповідно до п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з п. 123.2 ст.123 Податкового кодексу України використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору, платежу додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, -тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів, платежів, що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.

Таким чином, відповідачем правомірно застосовано до відповідача штраф в розмірі 41 646,25 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Сільськогосподарського приватного підприємства Агрофірма «Людмила» та скасування податкового повідомлення-рішення №0001152201 від 02.07.2014 в частині збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 1 438 153,25 грн.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов товариства Сільськогосподарського приватного підприємства Агрофірма «Людмила» до ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області №0001152201 від 02.07.2014 в частині збільшення сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 1 438 153,25 грн., у тому числі 730 435,00 грн. за основним платежем та 749 364,50 грн. за штрафними санкціями.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Судові витрати в розмірі 450,66 грн. (чотириста пятдесят гривень 66 коп.) присудити на користь Сільськогосподарського приватного підприємства Агрофірма «Людмила» за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області до спеціального фонду Державного бюджету України суму несплаченого судового збору в розмірі 4 384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 80 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.О. Семененко