Постанова № 54535431, 14.12.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2015 року о 16 год. 49 хв.Справа № 808/8379/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Семененко М.О.

за участю секретаря судового засідання Бірюкової І.В.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Агрофірма «Зевс»

до Токмацької обєднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області

про скасування податкових повідомлень рішень,

ВСТАНОВИВ:

13 жовтня 2015 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного підприємства «Агрофірма «Зевс» (далі позивач, ПП «АФ «Зевс») до Токмацької обєднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області (далі відповідач, Токмацька ОДПІ), в якому позивач, з урахуванням уточнень, просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 12.05.2015 №0001031500 та від 04.08.2015 №0001421500 та №0001411500.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на необґрунтованість висновків відповідача про завищення ним податкового кредиту у липні 2014 року у сумі 641 297,50 грн., оскільки товар індики, придбані у ОСОБА_3 «Агропромислова компанія», були використанні в господарській діяльності позивача, що підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Зазначає, що укладення договору позики було обумовлено виробничою необхідністю по відгодовуванню та утриманню індиків, які в подальшому, в більшій частині, були реалізовані позивачем за договором поставки укладеного з ПАТ «Мелітопольський мясокомбінат», в результаті чого підприємством отримано прибуток. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування заперечень посилається на те, що за результатами перевірки контролюючим органом встановлено, що позивачем завищено податковий кредит у липні 2014 року у сумі 641 297,50 грн., оскільки товар індики, придбані у ОСОБА_3 «Агропромислова компанія» не можуть вважатися використаними в операціях, які є господарською діяльністю, адже одразу після оформлення операції купівлі-продажу, товар був переданий у користування продавцю товару. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, вважає за необхідне зазначити таке.

З матеріалів справи встановлено, що ПП «АФ «Зевс» зареєстроване 05.09.2003 за рішенням Василівської райдержадміністрації Токмацького району Запорізької області, перебуває на обліку у Василівському відділенні Токмацької ОДПІ , є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 200072626 від 04.10.2012.

У період з 10.04.2015 по 20.04.2015 (з урахуванням продовження терміну перевірки) співробітниками Василівського відділення Токмацької ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість наступних звітних періодів за липень-грудень 2014 року, за результатами якої складено акт №172/15/32597922 від 24.04.2015 (далі Акт перевірки).

У висновках Акта перевірки зазначено, що «заявлену суму ПП «АФ «Зевс», що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість в наступних звітних (податкових) періодах у рядку 23.2 декларації за серпень 2014 року в сумі 699 736,00 грн., зменшено на суму завищення податкового кредиту в сумі 641 297,00 грн., в порушення п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, порушення зазначено в пп.13.1.1 акту перевірки».

Разом з тим, суд зазначає, що Акт перевірки не містить підпункту 13.1.1, оскільки обмежується 4 пунктами. Обставини щодо господарських операцій з контрагентом ОСОБА_3 «Агропромислова компанія» фактично викладені у п.3.2.2.

Також, контролюючим органом «встановлено порушення абз. «а» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, а саме до складу податкового кредиту (рядок 20.2 декларації попереднього звітного (податкового) періоду) у рядку 21.1 декларації заявлена сума ПДВ 4040,00 грн. без фактичної сплати отримувачем товару у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів, порушення зазначено в пп.3.6.2 акту перевірки».

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення рішення, а саме:

-№0001021500 від 12.05.2015, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування за грудень 2014 року на загальну суму 4040,00 грн.;

-№0001031500 від 12.05.2015, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за серпень 2014 року на загальну суму 604392,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 151098,00 грн.;

-№0001041500 від 12.05.2015, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за листопад 2014 року на загальну суму 13949,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 3487,25 грн.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомлення рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Рішенням ГУ ДФС у Запорізькій області від 15.07.2015 №5176/7/08-01-100413, прийнятим за результатами розгляду первинної скарги:

залишено без змін податкове повідомлення рішення Токмацької ОДПІ від 12.05.2015 №0001031500 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2014 року, а скаргу в зазначеній частині без задоволення;

скасовано податкове повідомлення рішення Токмацької ОДПІ від 12.05.2015 №00001021500 про відмовлення у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2014 року, і задоволено скаргу в зазначеній частині;

скасовано податкове повідомлення рішення Токмацької ОДПІ від 12.05.2015 №0001041500 в частині 12917,00 грн. надмірно зменшеної суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2014 року та 3229,25 грн. штрафних (фінансових санкцій), і залишає без змін зазначене податкове повідомлення рішення в іншій частині, а скаргу в цій частині без задоволення;

зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2014 року на суму 12917,00 грн. та застосовано 3229,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій згідно з п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України і зобовязано Токмацьку ОДПІ скласти та направити платнику податків окреме податкове повідомлення рішення у відповідності до вимог п.3.4 та 5.5 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень рішень платникам податків.

На виконання рішення ГУ ДФС у Запорізькій області, Токмацькою ОДПІ складено та направлено на адресу позивача наступні податкові повідомлення рішення:

№0001411500 від 04.08.2015, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за грудень 2014 року на загальну суму 12917,00 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 3229,25 грн.;

№0001421500 від 04.08.2015, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за листопад 2014 року на загальну суму 1032,00 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 258,00 грн.

Не погодившись з податковими повідомленнямирішеннями та рішенням за результатами розгляду первинної скарги, позивач звернувся з повторною скаргою до Державної фіскальної служби України. Рішенням ДФС України від 24.09.2015 №20172/6/99-99-10-01-04-25 оскаржувані податкові повідомлення рішення залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Вважаючи прийняті податкові повідомленнярішення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки Акта перевірки, для вирішення позовних вимог суд вважає необхідним дослідити обґрунтованості цих висновків.

З Акта перевірки судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомленьрішень став висновок відповідача про те, що позивачем завищено податковий кредит у липні 2014 року у сумі 641297,50 грн., оскільки товар індики, придбані у ОСОБА_3 «Агропромислова компанія» не можуть вважатися використаними в операціях, які є господарською діяльністю.

Контролюючий орган обґрунтовує свою позицію тим, що придбане майно наступного дня після придбання було передано платником у користування продавцю товару на умовах безвідсоткової позики. Враховуючи, що у позивача відсутні трудові ресурси, необхідні для здійснення господарської діяльності по вирощуванню та утриманню індиків в кількості 24 062 голів, відсутні корма для їх відгодовування, контролюючий орган приходить до висновку, що операція з придбання індиків та подальшої їх передачі у безкоштовне користування не підпадає під визначення господарської діяльності в розумінні пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що відповідно до пп.14.1.36 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України (далі ПК України, тут і в подальшому в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Розділом V ПК України встановлено порядок обчислення, сплати та декларування податку на додану вартість.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями п.198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

ОСОБА_3 на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, право на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідного звітного (податкового) періоду виникає, якщо придбання товару зумовлено його подальшим використанням у господарській діяльності платника, за умови підтвердження належно оформленими податковими накладними.

Відповідно до абзацу «а» п.200.4 ст.200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

З матеріалів справи судом встановлено, що 17 липня 2014 року між позивачем та ОСОБА_3 «Агропромислова компанія» укладено договір купівлі продажу №2623, відповідно до умов якого продавець - ОСОБА_3 «Агропромислова компанія» зобовязується в порядку та на умовах, визначених в даному договорі, передати у власність покупця ПП «АФ «Зевс» товар, а покупець зобовязується в порядку та на умовах, визначених даним договором, прийняти та оплатити визначений товар. Відповідно до п.1.2 договору №2623 під товаром в даному договорі розуміються індичата в кількості 24062 голів.

Пунктом 3.1 договору №2623 передбачено, що продавець зобовязаний передати товар, а покупець прийняти його протягом трьох днів з моменту підписання договору по акту приймання-передачі. Згідно п.4.1 сума договору складає 3 847 784,00 грн., в т.ч. ПДВ 641297,33 грн.

17 липня 2014 сторонами була підписана специфікація №1 до договору купівлі продажу №2623, відповідно до п.1 якої продавець зобовязується передати у власність покупцю, а покупець зобовязується прийняти у власність від продавця та оплатити у відповідності з договором купівлі продажу №2623 від 17.07.2014 наступний товар:

індики на відгодівлі, 21570 голів, загальна вага 125500,00 кг, за ціною 20,00 грн. з ПДВ за 1 кг. Загальна вартість з ПДВ 2 510 000,00 грн., Середня вага однієї голови 5,818 кг;

індик племінний, 57 голів, загальна вага 1150,00 кг, за ціною 90,00 грн. з ПДВ за 1 кг. Загальна вартість з ПДВ 103500,00 грн., Середня вага однієї голови 20,175 кг;

індичка племінна, 445 голів, загальна вага 4451,00 кг, за ціною 90,00 грн. з ПДВ за 1 кг. Загальна вартість з ПДВ 400590,00 грн., середня вага однієї голови 10,002 кг;

індичата маточне поголів'я 1500,00 голів, загальна вага 78,00 кг, за ціною 1073,00 грн. з ПДВ за 1 кг. Загальна вартість з ПДВ 750000,00 грн., середня вага однієї голови 0,500 кг.

17.07.2014 позивачем та ОСОБА_3 «Агропромислова компанія» складено акт прийманняпередачі, відповідно до якого ПП «АФ «Зевс» прийняло від ОСОБА_3 «Агропромислова компанія» 24062 голів індиків.

За фактом прийому передачі товару ОСОБА_3 «Агропромислова компанія» виписано та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідні податкові накладні на товар від 18.07.2014 та 19.07.2014, копії яких надано позивачем до матеріалів справи.

Також, судом встановлено, що за придбаний товар позивачем у липні 2014 року сплачено на поточний рахунок ОСОБА_3 «Агропромислова компанія» грошові кошти в розмірі 3 847 784,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №153 від 21.07.2014, та не заперечується контролюючим органом в Акті перевірки.

Суд зазначає, що Акт перевірки не містить жодних зауважень до первинних документів по господарським взаємовідносинам позивача з ОСОБА_3 «Агропромислова компанія».

Враховуючи викладене, суд зазначає, що позивачем документально підтверджено наявність господарських операцій між позивачем та ОСОБА_3 «Агропромислова компанія» в липні 2014 року.

Крім того, судом встановлено, що 18 липня 2014 року між ПП «АФ «Зевс» та ОСОБА_3 «Агропромислова компанія» укладено договір безпроцентної позики №2870 від 18.07.2014, відповідно до умов якого позикодавець ПП «АФ «Зевс» передає у користування позичальнику - ОСОБА_3 «Агропромислова компанія» майно індиків в кількості 24062 голів, живою вагою 131929 кг, на загальну суму 3 847 785,00 грн., з урахуванням ПДВ, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж кількість індиків, тієї ж породи та тією ж вагою.

Відповідно до п.2.1 договору №2870 позика є безпроцентною. Позикодавець за цим договором не має права на одержання від позичальника процентів від суми позики.

На підтвердження виконання умов договору №2870 позивачем до матеріалів справи надано копії акта прийомупередачі, протоколу узгодження асортименту переданого майна, додаткової угоди, актів перевірки майна, яке знаходиться а користуванні на умовах збереження за договором позики №2870.

Під час розгляду справи судом встановлено, що з аналізу договорів купівлі продажу №2623 та договору позики №2870, контролюючий орган дійшов висновку про безпідставність включення позивачем до складу податкового кредиту витрат з придбання товару за договором купівлі-продажу, оскільки відсутній звязок між такими витратами та використанням товару у господарській діяльності підприємства.

Проте, суд не може погодитись з такою позицією контролюючого органу з огляду на наступне.

Згідно п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст.201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобовязані вести облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобовязань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд вважає за необхідне зазначити, що податкові накладні, наявні в матеріалах справи, виписані ОСОБА_3 «Агропромислова компанія» для документального оформлення виконання умов договорів, містять відомості про адресу місцезнаходження покупця та продавців, одиниці виміру товару, кількість товару, ціну товару, тому відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні, що не заперечується і відповідачем в акті перевірки. За таких обставин, підстави для невключення сум податку на додану вартість по вказаних податкових накладних до складу податкового кредиту позивача відсутні.

Крім того, під час розгляду справи, з пояснень представник позивача, встановлено, що укладання договору позики між позивачем та ОСОБА_3 «Агропромислова компанія» було обумовлено тим, що на момент укладання договору купівлі-продажу індиків у позивача була відсутня можливість самостійно їх утримувати та відгодовувати.

Представник позивача зазначив, що в подальшому товар індики на відгодівлі, 21570 голів, загальна вага 125500,00 грн., був повернутий позивачу за актом приймання передачі від 05.10.2015.

Крім того, з матеріалів справи встановлено, що в подальшому, після повернення товару, частина індиків була позивачем реалізована, зокрема, за договором поставки №398 від 23.09.2015, укладеним між позивачем та ПАТ «Мелітопольський мясокомбінат», відповідно до якого позивачем на адресу ПАТ «Мелітопольський мясокомбінат» поставлялися товар індики. На підтвердження виконання умов договору між позивачем та ПАТ «Мелітопольський мясокомбінат» до матеріалів справи надано копії специфікації, видаткових накладних, податкових накладних.

За даною операцією позивачем отриманий прибуток та задекларовано податкове зобов'язання з податку на додану вартість, що відповідачем не заперечується.

Решта індиків після повернення передані позивачем ОСОБА_3 «Агропромислова компанія» на підставі договору від 01 жовтня 2015 №1047 про надання послуг з утримання птиці, відповідно до умов якого замовник ПП «АФ «Зевс» передає виконавцю - ОСОБА_3 «Агропромислова компанія» на утримання маточне стадо індиків в кількості 57 голів, маточних індичок в кількості 445 голів та індичат маточного стада в кількості 1990 голів, а виконавець зобовязується утримувати їх із виконанням всіх вимог, та повернути замовнику таку ж кількість індиків, тієї ж породи та тією ж вагою після припинення терміну дії договору.

Отже, матеріалами справи підтверджено використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача.

Суд критично оцінює твердження відповідача про те, що зазначені операції не можна вважати вчиненими, оскільки товар від продавця до покупця фактично не транспортувався, та зазначає, що живе тваринне поголів'я є специфічним видом товару, отримання прибутку від використання якого у значній мірі залежить від дбайливого поводження з тваринами, забезпечення належних умов утримання та уникнення зайвого зовнішнього негативного впливу.

Транспортування такого товару до покупця, враховуючи відсутність у останнього належної бази для утримання тварин, а в подальшому транспортування у зворотному напрямку на виконання умов договору позики, могло б мати наслідком невиправдані витрати та можливі втрати поголів'я, що мало б негативний вплив на господарську діяльність позивача.

Суд зазначає, що з урахуванням специфіки товару, за обставинами даної справи транспортування товару не може бути визнано обов'язковою умовою, невиконання якої призводить до негативних юридичних наслідків для платника.

Також суд не приймає твердження відповідача про відсутність прибутку від здійсненої операції, та звертає увагу, що отримання прибутку є метою господарської діяльності, однак не завжди така мета може бути досягнута в межах здійснення однієї господарської операції. Реалізувавши частину поголів'я, позивач отримав прибуток у порівнянні з витратами на придбання такої частини товару, задекларувавши відповідні податкові зобов'язання, про що відповідачем не заперечується. Щодо решти товару, враховуючи, що при утриманні тваринного поголів'я власник також отримує продукцію тваринництва, яка може бути використана позивачем у власній господарській діяльності в якості товару, підстави для твердження про відсутність прибутку від здійснення такої діяльності відсутні.

За таких обставин, посилання контролюючого органу на те, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту витрати з придбання товару за договором купівлі продажу №2623 є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Оскільки висновки відповідача про завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань наступних періодів базуються та висновках про безпідставне включення до складу податкового кредиту витрат на придбання товару у ОСОБА_3 «Агропромислова компанія» за договором купівлі продажу №2623, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, отже наявні підстави для задоволення позовних вимог Приватного підприємства «Агрофірма «Зевс».

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного підприємства «Агрофірма «Зевс» до Токмацької обєднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Токмацької обєднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області від 12.05.2015 №0001031500 та від 04.08.2015 №0001421500 та №0001411500.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Токмацької обєднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області на користь Приватного підприємства «Агрофірма «Зевс» понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 11655,00 грн. (одинадцять тисяч шістсот пятдесят пять гривень 00 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.О. Семененко